Постанова № 53060161, 28.10.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

28 жовтня 2015 року Справа № 814/2375/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомфермерського господарства "Оазис", вул. Степова, 1-а, с. Іванівка, Первомайський район, Миколаївська область, 55272

дореєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської обл., вул. Г.Врадіївщини, 89, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301

треті особи1: ОСОБА_1, с. Доброжанівка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56312 2: приватне підприємство "Виробниче-комерційне підприємство "Каро", вул. Кооперативна, 21, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301 3: відділ Держземагентства у Врадіївському районі Миколаївської обл., вул. Маяковського, 91, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56300 проскасування рішень від 06.03.2014 р. № 11467539, № 11467725, № 11467634 і від 07.03.2014 р. № 11475015, № 11477122, № 11475981, ВСТАНОВИВ:

Позивач фермерське господарство "Оазис", звернувся до суду з позовом до реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області (далі відповідач), за участю третіх осіб ОСОБА_1, приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", відділ Держземагентства України у Врадіївському районі Миколаївської області.

Позивач просить скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки від 06.03.2014 р. № 11467539, № 11467725, № 11467634 і від 07.03.2014 р. № 11475015, № 11477122, № 11475981. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 успадкував право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 У 2011 р. ОСОБА_1 передав її в оренду позивачу строком на пять років, що зареєстровано в органах Держкомзему. Однак у Державному реєстрі прав на нерухоме майно наявні записи про реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ПП "ВКП "Каро" 06.03.2014 р. Позивач вважає, що державний реєстратор, при реєстрації права оренди ПП "ВКП "Каро", не встановив факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, де зазначив, що при передачі до реєстраційної служби повноважень щодо реєстрації прав на нерухоме майно, не було передано архівів щодо реєстрації прав на земельні ділянки, зареєстрованих до 01.01.2013 р. Законодавством не передбачено обовязку державного реєстратора звертатись із запитами до органів, що раніше здійснювали реєстрацію. Подані заявником документи містили всі необхідні відомості, на підставі чого й була проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки.

Третя особа ПП "ВКП "Каро" надала письмові заперечення, в яких зазначено, що належним відповідачем по справі має бути державний реєстратор як посадова особа, а не орган. Між позивачем і ПП "ВКП "Каро" існує цивільно-правовий спір, який не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Крім того, позивач пропустив строк на звернення до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, що й просить третя особа.

Представники позивача і третіх осіб 1, 2 подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.12.2009 р. ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 5,23 га, яка належала ОСОБА_2 Земельна ділянка складається з трьох ділянок:

площею 2,10 га, кадастровий номер 4822381300:02:000:0295;

площею 2,23 га, кадастровий номер 4822381300:02:000:0201;

площею 0,90 га, кадастровий номер 4822381300:02:000:0137.

01.07.2011 р. ОСОБА_1 передав зазначені вище земельні ділянки в оренду позивачу строком на 5 років на підставі договору оренди землі. Сторони договору підписали акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 01.07.2011 р. і акт приймання-передачі від 09.11.2012 р. Договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області 09.11.2012 р.

Однак, на підставі договору від 11.03.2006 р. ОСОБА_2 передала спірну земельну ділянку в оренду на 7 років ПП "ВКП "Каро". Договір зареєстровано в реєстраційному відділі ДП "Центр ДЗК" 11.05.2010 р., у той час як ОСОБА_2 померла 10.03.2009 р.

26.02.2015 р. відповідач зареєстрував право оренди на спірну земельну ділянку загальною площею 5,23 га за ПП "ВКП "Каро". Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою виникнення речового права є договір оренди від 11.03.2006 р. та додаткова угода від 17.08.2009 р., якою продовжено строк дії оренди землі до 31.12.2020 р.

З викладеного вбачається, що попередній власник земельної ділянки ОСОБА_2 не могла укласти з ПП "ВКП "Каро" додаткову угоду 17.08.2009 р., оскільки померла раніше.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон № 1952).

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону № 1952 засади державної реєстрації прав ґрунтуються на тому, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На підставі п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобовязані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

З диспозиції зазначеної статті вбачається, що державний реєстратор під час проведення реєстрації прав, які виникли до 01.01.2013 р., в обовязковому порядку запитує інформацію про реєстрацію прав та їх обтяжень у органів, які раніше реєстрували такі права, у двох випадках:

-якщо документи про проведення попередньої реєстрації не подані заявником;

-якщо подані заявником документи не містять необхідної інформації.

З наданих сторонами матеріалів суд встановив, що додаткова угода, якою продовжено строк дії договору оренди між ПП "ВКП "Каро" і ОСОБА_2, не могла бути підписана останньою, а первинний договір оренди діяв лише до кінця 2013 р. Крім того, додаткова угода від 17.08.2009 р. не зареєстрована. Так, Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073 (який діяв у 2009 р.), передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки (п. 3).

З огляду на викладене, державний реєстратор в силу п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 зобовязаний був звернутися до органів, які реєстрували право власності та право оренди земельної ділянки на момент їх виникнення.

На підставі ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів свого звернення до відділу Держземагентства чи сільської ради з запитом щодо реєстрації права власності чи оренди земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2

Підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952 є те, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок від 06.03.2014 р. № 11467539, № 11467725, № 11467634 і від 07.03.2014 р. № 11475015, № 11477122, № 11475981 підлягають скасуванню, оскільки порушують права позивача як орендаря, право якого зареєстроване у встановленому законодавством на момент укладення договору оренди порядку і вважається дійсним.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (в редакції, що діяла на дату подання позову), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 438,48 грн., що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати рішення реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок від 06.03.2014 р. № 11467539, № 11467725, № 11467634 і від 07.03.2014 р. № 11475015, № 11477122, № 11475981.

3. Повернути фермерському господарству "Оазис" (ідентифікаційний код 19292583) судовий збір у сумі 438,48 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська