Постанова № 53059099, 22.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р. Справа № 804/11663/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи - ОСОБА_2 штаб Збройних сил України та Міністерство оборони України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2015 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (надалі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення субєкта владних повноважень Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська від 29 липня 2015 року №3262 про відмову ОСОБА_1 в приватизації квартири АДРЕСА_1;

- зобов'язати квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 від 01 липня 2015 року про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_2 у відповідності до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» згідно процедури передбаченої Положенням про передачу квартир, жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 року та видати свідоцтво про право власності на квартиру, яка зазначена в ордері №87 від 15.05.1999 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2015 р. залучено в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 штаб Збройних сил України та Міністерство оборони України.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вважає протиправним рішення посадової особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо відмови у приватизації квартири.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження, додатки до позовної заяви.

Відповідач та треті особи у судове засідання не з'явилися. Відповідач надав письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач надав до КЕВ м. Дніпропетровська заяву від 01.07.2015 р. за вх. № 1963 про передачу в приватну власність квартири за адресою: квартири 64 АДРЕСА_3, яку він займає спільно з дружиною на підставі ордеру №87 від 15.05.1998 р.

До вищезазначеної заяви позивачем було додано: копію ордера; довідку про склад сімї та займані приміщення; копію паспорта ОСОБА_1; копію попереднього паспорта ОСОБА_1; копію паспорта ОСОБА_3; копію попереднього паспорта ОСОБА_3; довідку Новомосковського РВ ДМС №3506 від 29.05.2015 р.; довідку Новомовскоського РВ ГУ ДМС від 29.05.15 р.; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1; інформацію з держаного реєстру речових прав н нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна на ОСОБА_1; витяг державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3; інформацію держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження обєкті нерухомого майна на ОСОБА_3; приватизаційний сертифікат ОСОБА_1; приватизаційний сертифікат ОСОБА_3; довідку Ф-4; довідку Ощадбанку про житлові чеки на ОСОБА_1; довідку Ощадбанку про житлові чеки на ОСОБА_3; заяву ОСОБА_4 про відмову від участі у приватизації.

Дані обставини відповідачем не заперечується.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви відповідач 29.07.2015 р. прийняв рішення № 3262, яким відмовив позивачу у приватизації вищезазначеної квартири.

Рішення від 29.07.2015 р. за №3262 про відмову у приватизації квартири обґрунтоване тим, що згідно листа заступника Начальника ОСОБА_2 штабу Збройних Сил України №14492/С від 19.08.2013 року житловий фонд смт. Черкаське не підлягає приватизації у звязку з тим, що згідно переліку закритих військових містечок які мають у своєму складі житловий фонд, затвердженому Начальником ОСОБА_2 штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України від 19.08.2013 року смт. Черкаське Дніпропетровської області відноситься до закритих військових містечок. Згідно ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках розташовані на територіях закритих військових поселень.

Згідно із ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами (п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду», який прийнято 19.06.1992 р. за №2482-XXII (надалі - Закон України №2482-XXII).

Закон України №2482-XXII передбачає порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним п. 2 ст. 2 цього Закону.

Згідно Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 р. № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 р. за № 109/17404 (надалі - Наказ МЖКГ №396 від 16.12.2009 р.) приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках які на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» перебували у комунальній власності, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» перебували у державній власності, у власність громадян здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (після передачі/прийняття гуртожитку у власність відповідної територіальної громади).

У абзаці 2 преамбули Закону України №2482-XXII зазначено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму (ч. 1 ст. 2 Закону України №2482-XXII).

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, а тому житловий фонд у військовому містечку підпадає під дію Закону України №2482-XXII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України №2482-XXII приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Стаття 3 Закону України №2482-XXII визначає спосіб приватизації, згідно до якої приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності встановленні статтею 8 Закону України №2482-XXII.

Частиною 3 ст. 8 зазначеного Закону встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України №2482-XXII не підлягають приватизації квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Отже, суд звертає увагу, що предметом даного адміністративного позову є встановлення обставин, пов'язаних з приватизацією об'єкта нерухомого майна, а саме визначення статусу військового поселення, де ця нерухомість знаходиться - відкритого або закритого.

Судом встановлено, що в законодавстві України відсутнє визначення «закрите військове містечко», тому суд керуючись ч.7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із конституційних принципів і загальних засад права.

Відповідно до ч.7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

У підтвердження закритості військового містечка, відповідач посилається на Перелік закритих військових містечок, затвердженого начальником ОСОБА_2 штабу Головнокомандувачем Збройних сил України генерал-полковником ОСОБА_5 в серпні 2013 р., які мають у своєму складі житловий фонд. До даного переліку увійшло, зокрема, смт. Черкаське. Відповідач також звертає увагу, що у примітках до цього Переліку зазначено, що житловий фонд визначених військових містечок не підлягає передачі органам місцевого самоврядування та приватизації.

Також, відповідач посилається на лист від 11.09.2013 р. №303/4/15/1183 Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, підписаного полковником ОСОБА_6, відповідно до якого до числа закритих військових містечок включені наступні військові містечка: військове містечко №4 смт. Гвардійське, військове містечко №3 смт. Черкаське, військове містечко №6 смт. Орловщина Дніпропетровської області; військове містечко №1 с. Семиполки, Київської області. Вищевказаним листом Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України зазначає, що до Державної служби з питань інвалідів і ветеранів України направлено звернення з проханням спільно з органами місцевої влади визначитися з колом осіб, які мають право на відселення з цих закритих військових містечок. Згідно листа Начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/4/17/418 від 28.07.2014 р. з метою захисту інтересів Міністерства оборони України, заступником Міністра оборони України прийнято рішення від 22.07.2014 р. №180/дск, який передбачає залишити військові містечка №3 смт. Черкаське та №4 смт. Гвардійське в Переліку закритих військових містечок, які мають в своєму складі житловий фонд. Згідно рішення заступника Міністра оборони України питання приватизації житла та передачі житлових будинків до комунальної власності територіальних громад розглянути після закінчення АТО та затвердження комплексної програми розвитку і реформування Збройних Сил.

На підтвердження відкритості військового містечка позивач вказує на Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад. Додатком №2 зазначеного наказу затверджено Перелік військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області.

У зв'язку з викладеним вбачається, що Перелік закритих військових містечок суперечить Наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р.

Згідно Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 28.12.1992 р. №731 нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію здійснює Міністерство юстиції України. У разі порушення зазначеної вимоги вони вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосованими.

Відповідно до п.4 вказаного Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Доказів реєстрації Переліку закритих містечок до суду не надано, про що також не зазначено на самому документі.

Згідно Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України № 406/2011 від 06.04.2011р. міністр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти Міноборони України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Міноборони України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Накази Міноборони України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

Відповідно до частини четвертої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі не відповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад має вищу юридичну силу та є чинним, суд не застосовує Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд від 19.08.2013 р. та лист від 11.09.2013 р. №303/4/15/1183 Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.

Таким чином, суд приймає Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад як належний та достатній доказ відкритості військового містечка.

Також слід врахувати, що згідно Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №215 від 21.04.2011 р., та Наказу Міністра оборони про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України №448 від 03.07.2013 р. військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд іншого нерухомого військового майна разом з казарменим фондом, житловим фондом, об'єктами соціально-культурного призначення, комунальними спорудами та інженерними мережами, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони; територія військового містечка - частина земельної ділянки що використовується для розквартирування військових частій та розміщення військовослужбовців і працівників ЗС України.

Крім того, слід зауважити, що посилання відповідача на лист Начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/4/17/418 від 28.07.2014 р., в якому вказано, що питання приватизації житла та передачі житлових будинків до комунальної власності територіальних громад слід розглядати після закінчення АТО та затвердження комплексної програми розвитку і реформування Збройних Сил не може прийматися судом, оскільки вказаний лист інформаційного характеру жодним чином не звільняє відповідача від покладених на нього обов'язків щодо вжиття певних заходів щодо приватизації житла позивача та здійснення ним покладених на нього службових обов'язків.

З метою повного та всебічного розгляду справи, додатково судом досліджено визначення правового режиму майна закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном, які закріпленні в Законі України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Згідно ст. 1 зазначеного Закону, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Однак процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність регулює Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.08.2002 р. (надалі - Порядок). Лише в зазначеному Порядку є визначення військового містечка.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

Згідно Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №215 від 21.04.2011 р., та Наказу Міністра оборони про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України №448 від 03.07.2013 р. військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд іншого нерухомого військового майна разом з казарменим фондом, житловим фондом, об'єктами соціально-культурного призначення, комунальними спорудами та інженерними мережами, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони; територія військового містечка - частина земельної ділянки що використовується для розквартирування військових частій та розміщення військовослужбовців і працівників ЗС України.

Відповідно до 2-1 Порядку об'єктами передачі згідно з цим Порядком є:

1) військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням;

2) нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно);

3) інше окреме індивідуально визначене (рухоме) майно;

4) житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів.

Повноваження для передачі військового майна передбачено пунктом 4 Порядку згідно до якого передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням:

1) Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2-1 цього Порядку;

2) Міноборони - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 3 і 4 пункту 2-1 цього Порядку.

Отже, право передати житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури в комунальну власність має Міноборони.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська являється структурним підрозділом Міністерства оборони України.

Крім того, згідно пунктів 3, 7, 8 Доручення Президента України за підсумками робочої поїздки до Дніпропетровської області 12.10.2010р. для вирішення проблемних питань, що стримують соціально-економічний розвиток регіону доручено (http://www.president.gov.ua/documents/12474.html):

- прийняти рішення стосовно доцільності передачі житлового фонд об'єктів соціально-культурної сфери та інженерних мереж селищ міського типу Гвардійське та Черкаське в комунальну власність територіальних громад Новомосковського району Дніпропетровської області;

- вжити заходів щодо забезпечення мешканців селищ міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області безперебійним постачанням якісної питної води, здійснити заходи щодо розвитку системи водовідведення;

- забезпечити проведення капітальних ремонтів гарнізонних будинків офіцерів та дошкільних дитячих закладів, розташованих у селищах міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області.

На виконання зазначеного Доручення Президента України та відповідно до повноважень Міністром оборони України прийнято вищезгаданий Наказ №569 від 15.09.2011р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад", яким зобов'язано Головне КЕУ Збройних сил України організувати безоплатне вилучення з балансу Гвардійської КЕЧ району військового майна та його безоплатну передачу в комунальну власність територіальних громад згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області (додаток 1 до наказу), Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області (додаток 1 до наказу), Переліком військового майна, що безоплатно передається в спільну власність Новомосковської районної ради Дніпропетровської області (додаток 3 до наказу).

Так, згідно з Додатком №2 зазначеного наказу затверджено Перелік військового майна (військове містечко №3, №2), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади с. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області.

До Переліку входять: житлові будинки; будинкоуправління; котельні; каналізаційно-насосна станція, дитячі садки, школа; мережі водопостачання; мережі каналізації; мережі теплопостачання та інше.

Отже, суд вважає, що військове містечко має ознаки відкритого.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про скасування рішення від 29 липня 2015 року №3262 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, оскільки останнє порушує право позивача згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» на приватизацію належного йому майна, а отже позовна вимога 1 підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в суду не має підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 від 01 липня 2015 року про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_2 у відповідності до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» згідно процедури передбаченої Положенням про передачу квартир, жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 року та видати свідоцтво про право власності на квартиру, яка зазначена в ордері №87 від 15.05.1999 р., адже для передачі (приватизації) існує процедура, яка передбачає встановлення меж та вартості житла, що підлягає приватизації, для встановлення яких потрібна певна інформація, яка не може бути досліджена судом в контексті заявлених позовних вимог.

Крім того, задоволення такої вимоги буде являтись втручанням в роботу та перешкоджанням у здійсненні відповідачем своїх повноважень, а такі дії суду є неприпустимими.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи встановлено ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України , відповідно до якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вичинити певні дії, а також суд може прийняти й іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За наведених обставин, для захисту прав, свобод та законних інтересів з метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 01 липня 2015 року про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_2 у відповідності до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» згідно процедури передбаченої Положенням про передачу квартир, жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи - ОСОБА_2 штаб Збройних сил України та Міністерство оборони України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська від 29 липня 2015 року №3262 про відмову ОСОБА_1 в приватизації квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 01 липня 2015 року про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_2 у відповідності до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» згідно процедури передбаченої Положенням про передачу квартир, жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 36 грн. 54 коп. (тридцять шість грн. 54 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 22.09.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_7 ОСОБА_7 ОСОБА_8