Постанова № 53059063, 24.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 р. Справа № 804/11731/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2015 р. Дніпродзержинська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 63423,01 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач має податковий борг, який утворився в результаті несплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не зявився. Заперечень до позову не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Дніпродзержинській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків та інших обовязкових платежів.

У відповідності зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Положеннями пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст.269 Податкового кодекс України відповідач є платником земельного податку.

Згідно ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно вимог п. 288.7 ст. 287 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Статтею 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України).

При несплаті зобовязання у встановлений строк виникає податковий борг, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується:

129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

129.1.2. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

За даними позивача, податковий борг відповідача виник в результаті:

1.самостійно задекларованих податкових зобовязань згідно податкової декларації з плати за землю №9017762376 від 18.02.2015 р. за період з 01.01.2015 р. по 17.08.2015 р. (щомісячна сума нарахувань становить 317,97 грн. за січень-вересень, за жовтень-грудень 317,96 грн.).

Залишок несплаченої суми з урахуванням часткової сплати у розмірі 1271,88 грн. складає 635,94 грн.;

2.донарахувань на підставі податкового повідомлення-рішення №0001911701 від 26.01.2015 р. за Актом документальної позапланової перевірки від 30.12.2014 р. №5434/563/04-03-17-01-27/НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання на суму 55048,71 грн. (основне зобовязання 44038,97 грн., штрафні (фінансові) санкції 11009,74 грн.).

Залишок несплаченої суми з урахуванням часткової сплати у розмірі 953,91 грн. складає 54094,80 грн.;

3.пені, нарахованої згідно пп.129.1.2 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України в сумі 8661,85 грн. та згідно пп.129.1.1 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України в сумі 8661,85 грн. в сумі 30,42 грн.

Таким чином, всього податкове зобовязання відповідача становить 63423,01 грн.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положеннями п.59.4, п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем сформовано податкову вимогу №2444-23 від 08.07.2015 р., яка отримана відповідачем 18.07.2015 р., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.1. ст. 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 зазначеної статті).

Відповідно до положень ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Отже, податковий орган вправі реалізувати своє право на стягнення коштів платника податків в судовому порядку лише після спливу 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги; до спливу вказаного строку податковий орган не має право стягувати кошти з платника податків.

Станом на час звернення податкового органу до суду (27.08.2015 р.) 60-денний строк з дня отримання відповідачем податкової вимоги не сплинув.

Отже, станом на день звернення позивача із позовом до суду, у останнього не виникло право на стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу в судовому порядку.

Оскільки позовна заява подана передчасно, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 24.09.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_3