Постанова № 53058990, 18.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р. Справа № 804/6322/15 ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_2, секретаря судового засіданняОСОБА_3, за участю: представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі ДП «Придніпровська залізниця», позивач) звернулося до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 18626, 23 грн. збитків за пільгове перевезення пасажирів.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, обґрунтовані тим, що 29.01.2014 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1/2014 до договору № ПР/Дн-1-53/Ню про надання пільгового проїзду окремим категоріям громадян та покриття фактично понесених збитків за наданий пільговий проїзд, а саме, з Управлінням соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області як розпорядником бюджетних коштів. З 01.01.2014 по 31.12.2014 ДП «Придніпровська залізниця» перевезла пільгових категорій громадян на загальну суму 69729, 68 грн., відповідачем за вказаний період фактично сплачено 29023, 81 грн. Сума заборгованості 07.05.2015 сплачена відповідачем частково в розмірі 22079, 64 грн. Розмір збитків за пільгове перевезення пасажирів в сумі 18626,23 грн. відповідачем не відшкодовано, доказів повної оплати понесених ДП «Придніпровська залізниця» збитків відповідачем не надано, в той час, як чинним законодавством та укладеним між сторонами договором передбачено такий обовязок з боку відповідача. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на дотримання ним вимог додаткової угоди з позивачем від 29.01.2014 щодо здійснення розрахунків за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян у приміському сполученні протягом 2014 р. в межах бюджетних асигнувань. Відповідач є органом виконавчої влади, який діє в межах бюджетної програми та бюджетного асигнування, тому фактичні нарахування перевізника можуть бути взяті до сплати лише у разі збільшення планових асигнувань на 2014 р. Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що відповідачем свої зобовязання виконано та просила відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.12.2010 між ДП «Придніпровська залізниця» (перевізником) та Управлінням соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (платником) укладено договір № ПР/Дн-1-53/Ню д.ч. про надання пільгового проїзду ДП «Придніпровська залізниця» окремим категоріям громадян та компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд (далі - договір).

Предметом цього договору є відносини сторін щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні, які мають відповідні пільги, встановлені законодавством України, пільгового проїзду у залізничному транспорті, за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам компенсаційних виплат, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, або з урахуванням статті 46 Бюджетного кодексу України, та чинних постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно з умовами Договору перевізник - ДП «Придніпровська залізниця», за власний рахунок, здійснює перевезення окремих категорій громадян, які мають відповідні пільги у залізничному транспорті, а платник - Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області здійснює компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Щодо підсудності справи ОСОБА_1 окружному адміністративному суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Адміністративним договором у розумінні п. 14 ст. 3 КАС України є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 4 КАС України, спори, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, мають публічно-правовий характер.

Таким чином, публічно-правовий спір, який виник з приводу укладання та виконання договору, зміст якого складають права та обов'язки сторін щодо реалізації владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладання. Оскільки сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно - реалізація повноважень того чи іншого органу. У свою чергу мета цивільно-правових договорів - це задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи немайнових) матеріальних благ - об'єктів цивільного обороту.

Вступаючи в договірні правовідносини, відповідач діяв з метою реалізації владних управлінських функцій щодо забезпечення пільгового проїзду окремих категорій громадян; відповідач не мав за мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору.

За цим договором на відповідача покладено обов'язок відшкодувати збитки позивачу за перевезення на пільгових тарифах відповідних категорій громадян. Зазначене зобов'язання відповідача за своєю правовою природою є бюджетним зобов'язанням, яке статтею 2 Бюджетного кодексу України визначається як будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 по справі № 09/209 за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Міністерства освіти та науки України, за участю третіх осіб - Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного казначейства України, про стягнення заборгованості.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що договір про надання пільгового проїзду ДП «Придніпровська залізниця» окремим категоріям громадян, та компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд від 13.12.2010 є адміністративним договором, а спір що виник між сторонами пов'язаний з виконанням даного договору. А отже, зазначена справа підсудна ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Судом встановлено, що 29.01.2014 між ДП «Придніпровська залізниця» та Управлінням соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області укладено додаткову угоду № 1/2014 до договору № ПР/Дн-1-53/Ню д.ч. про наступне: «Враховуючи п. 3.1. договору № ПР/Дн-1-53/Ню д.ч. від 13.10.2010, сторони домовились, що орієнтовна ціна договору на 2014 р. складає 27700, 00 грн.».

Відповідно до п. 2.2.1 ч. 2 договору від 13.10.2010, перевізник має право на компенсаційні виплати за наданий пільговий проїзд окремим категоріям громадян.

Згідно п. 2.3.1, 2.3.2., 2.3.3 вищевказаного договору, платник зобовязується:

- передбачити у своєму бюджеті в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремим категоріям громадян;

- з моменту прийняття Державного бюджету та затвердження кошторису доходів та видатків письмово інформувати перевізника про розмір коштів, які будуть спрямовані на фінансування пільг;

- здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремим категоріям населення згідно кошторису доходів та видатків в межах кошторисних призначень на підставі розрахунку в термін до 5-ти робочих днів з моменту отримання субвенцій на свій розрахунковий рахунок.

У відповідності до п. 4.1 ч. 4 Договору, сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України за невиконання чи неналежне виконання своїх зобовязань за Договором.

Наведене дає підстави для висновку, що зобов'язання Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області перед ДП «Придніпровська залізниця» з компенсації збитків в зв'язку із здійсненням перевезень пільгових категорій пасажирів у приміському сполученні регулюються не лише зазначеним договором від 13.10.2010, а також нормами чинного законодавства України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про залізничний транспорт», Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009 року (далі - Порядок № 1359), Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (далі - Порядок № 256).

Частиною 5 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Згідно зі статтями 89 та 102 Бюджетного кодексу України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), видатки на державні програми соціального захисту населення, серед яких є компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського, обласного значення та Автономної республіки Крим за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року N 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, в тому числі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок державного бюджету (далі Порядок № 256).

Відповідно до п. 2 Порядку № 256, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Згідно п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів.

Разом з тим, механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, визначається Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 року № 1359 (далі Порядок № 1359).

Відповідно до п. 9 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.

Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

В пункті 10 Порядку № 1359 зазначено, що залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п. 11 Порядку).

Позивач направляв зазначені облікові форми та рахунки відповідачу та за наслідками їх отримання відповідачем та позивачем протягом 2014 р. складалися акти проведення звірки розрахунків.

Таким чином, позивачем було належним чином виконано вимоги, які передбачені Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян.

Поряд з цим, п. 4 Порядку № 256 встановлено, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Пунктом 5 Порядку № 256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення):

За змістом пункту 6 Порядку № 256, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

У разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

З огляду на те, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій, для правильного вирішення спору у даній справі необхідним є встановлення того, чи передбачено у державному бюджеті на відповідний спірний період достатня кількість коштів на фінансування державних програм соціального захисту (пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України).

У додатку № 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачено компенсацію за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг за проїзд окремих категорій громадян в розмірі по обласним бюджетам окремо по кожній області України, в тому числі обласному бюджету Дніпропетровської області (код бюджету - 04100000000) передбачені компенсації на зазначені цілі в розмірі 174068, 2 грн.

Відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації від 27.03.2014 № ДНІО 03/538, який міститься в матеріалах справи, встановлено, що у 2014 році фінансування видатків по зазначеній вище субвенції Управлінню соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації здійснено у розмірі 236,0 тис. грн.

Представниками сторін підтверджено, що протягом 2014 року ДП «Придніпровська залізниця» перевезла пільгових категорій громадян на загальну суму 69729, 68 грн. та до Управління соціального захисту населення Новомосковської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області позивачем направлялись облікові форми встановленого зразку на вказану суму.

Матеріалами справи та представниками сторін підтверджено, що відповідачем за 2014 р. відповідачем фактично сплачено 51103, 45 грн.

Доказів оплати понесених ДП «Придніпровська залізниця» збитків в сумі 18626, 23 грн. (сума, яка залишилась до сплати, яка підтверджена належними доказами), понесених при перевезенні пільгових категорій пасажирів, Управлінням соціального захисту населення Новомосковської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області суду не надано.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що Управління соціального захисту населення Новомосковської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області за результатами отримання рахунків позивача на суми витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, з'ясувавши недостатність коштів для покриття понесених ДП «Придніпровська залізниця» збитків, не зверталося до розпорядників бюджетних коштів з вимогами щодо збільшення обсягів бюджетних витрат для компенсації понесених залізницею витрат.

Проте, відсутність у відповідача грошових коштів для повного погашення заборгованості перед ДП «Придніпровська залізниця» не є підставою для звільнення його від обовязку компенсувати позивачу виплати за пільговий проїзд окремим категоріям громадян, як встановлено договором між сторонами від 13.10.2010 р., додатковою угодою від 29.01.2014 р. та чинним законодавством, не є підставою для звільнення відповідача від виконання грошових зобов'язань, взятих на себе державою в особі відповідача.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд приходить до висновку, що докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення заборгованості в сумі 18626, 23 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» суму збитків за пільгове перевезення пасажирів у розмірі 18626 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 23 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» судовий збір у розмірі 182 ( сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 червня 2015 року.

Суддя ОСОБА_2