Постанова № 53058922, 28.10.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р. Справа № 924/838/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Мельник О.В.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 01.06.2015р.

від відповідачів:

- СФГ "ВЛАД": не з'явився

- ВСГК "Шпичинці": не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "ВЛАД", с.Туча, Козятинського району Вінницької області

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 04.08.15 р. у справі № 924/838/15 (суддя Дячук Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО", м.Волочиськ Хмельницької області

до - Селянського фермерського господарства "ВЛАД", с.Туча Козятинського району Вінницької області,

- Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", с.Шпичинці, Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення солідарно 212034,15грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.08.2015р. у справі №924/838/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" до Селянського фермерського господарства "ВЛАД" та до Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" про стягнення солідарно 212034,15грн. задоволено частково.

Стягнуто з Селянського фермерського господарства "ВЛАД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" 12059,77грн. пені, 53563,59грн. штрафу, 17383,81грн. 36% річних, 75463,39грн. курсової різниці. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці".

Стягнуто з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" 12059,77грн. пені, 53563,59грн. штрафу, 17383,81грн. 36% річних, 75463,39грн. курсової різниці. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - Селянське фермерське господарство "ВЛАД".

В решті позовних вимог про стягнення 53563,59грн. штрафу відмовлено.

Стягнуто з Селянського фермерського господарства "ВЛАД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" 2120,34грн. судового збору.

Стягнуто з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" 2120,34грн. судового збору.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" 09,27грн. судового збору, зайво сплаченого платіжним дорученням №152 від 22.05.2015р..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Селянське фермерське господарство "ВЛАД" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- зазначає, що СФГ "ВЛАД" не укладав з позивачем додатків до договору №1 від 23.04.2014р. року, №2 від 23.04.2014р., №3 від 23.04.2014р., №4 від 28.04.2014р., №5 від 28.04.2014р., №6 від 28.04.2014р., №7 від 02.06.2014р., №8 від 02.06.2014р., №9 від 01.07.2014р., №10 від 01.07.2014р., №11 від 01.07.2014р., №12 від 01.07.2014р., №13 від 02.07.2014р.. Відповідно до п.п.10.1,10.3 Статуту СФГ "ВЛАД" єдиним органом, що здійснює представництво інтересів СФГ "ВЛАД" та має право укладати договори від його імені є голова СФГ "ВЛАД". Головою СФГ "ВЛАД" на дату зазначену в спірних додатках до договору був ОСОБА_2 Отже, єдиною особою, яка мала право на укладення договорів від імені СФГ "ВЛАД", був його керівник. Будь-яких доручень на вчинення правочинів від імені СФГ "ВЛАД" з позивачем будь-яким особам не видавалось. В наданих позивачем копіях додатків до договору №1 від 23.04.2014р., №2 від 23.04.2014р., №3 від 23.04.2014р., №4 від 28.04.2014р., №5 від 28.04.2014р., №6 від 28.04.2014р., №7 від 02.06.2014р., №8 від 02.06.2014р., №9 від 01.07.2014р., №10 від 01.07.2014р., №11 від 01.07.2014р., №12 від 01.07.2014р., №13 від 02.07.2014р. відсутній підпис керівника СФГ "ВЛАД", яким би було підтверджено факт укладення вказаних додатків до договору. Підпис, який міститься в вказаних додатках до договору навіть візуально відрізняється від підпису керівника СФГ "ВЛАД";

- зауважує, що СФГ "ВЛАД" намагався довести дану обставину шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи, проте суд в задоволенні такого клопотання відмовив. Отже, додатки до договору №1 від 23.04.2014р., №2 від 23.04.2014р., №3 від 23.04.2014р., №4 від 28.04.2014р., №5 від 28.04.2014р., №6 від 28.04.2014р., №7 від 02.06.2014р., №8 від 02.06.2014р., №9 від 01.07.2014р., №10 від 01.07.2014р., №11 від 01.07.2014р., №12 від 01.07.2014р., №13 від 02.07.2014р. є неукладеними, оскільки вони не були підписані з боку відповідача. В зв'язку з цим у СФГ "ВЛАД" не виникало жодних зобов'язань перед позивачем по вищезазначеним додаткам до договору. На думку скаржника наявність відтиску печатки СФГ "ВЛАД" на додатках до договору не є доказом їх укладення. Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України печатка юридичної особи є лише додатковим атрибутом на підтвердження укладення правочину. Основною умовою для укладення договору є наявність підпису уповноваженої особи юридичної особи, яким підтверджується волевиявлення юридичної особи на це. За відсутності на договорі підпису уповноваженої особи та за наявності лише однієї печатки договір не набуває чинності. Аналогічно наявність печатки та підпису особи, яка не була уповноважена на укладення договору, не є підставами, що свідчать про досягнення згоди з усіх істотних умов договору та його укладення. Оскільки додатки до договору №1 від 23.04.2014р., №2 від 23.04.2014р., №3 від 23.04.2014р., №4 від 28.04.2014р., №5 від 28.04.2014р., №6 від 28.04.2014р., №7 від 02.06.2014р., №8 від 02.06.2014р., №9 від 01.07.2014р., №10 від 01.07.2014р., №11 від 01.07.2014р., №12 від 01.07.2014р., №13 від 02.07.2014р. не містять підпису уповноваженої особи СФГ "ВЛАД", то суд дійшов хибного висновку про їх укладеність лише за наявності печатки господарства;

- крім того, звертає увагу, що суд пославшись на наявність видаткових накладних та доручень на отримання товару зробив безпідставні висновки про передачу товарів на виконання договору. Зокрема, товар по накладних №1083 від 28.04.2014р. (товар зазначений в додатку №5 від 28.04.2014р.), №1084 від 28.04.2014р. (товар зазначений в додатку №6 від 28.04.2014р.), №1860 від 22.05.2014р. (товар зазначений в додатку №4 від 28.04.2014р.) взагалі видавався за відсутності виданої СФГ "ВЛАД" довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та особі, яка не була уповноважена на отримання товарів. Товар по накладних №1089 від 30.04.2014р. (товар зазначений в додатку №1 від 23.04.2014р.), №1080 від 30.04.2014р. (товар зазначений в додатку №2 від 23.04.2014р.), №1081 від 30.04.2014р. (товар зазначений в додатку №3 від 23.04.2014р.) видавався по довіреності №50 від 30.04.2014р.. Товар по накладних №2018 від 11.06.2014р. (товар зазначений в додатку №7 від 02.06.2014р.), №2021 від 10.06.2014р. (товар зазначений в додатку №8 від 02.06.2014р.) видавався по довіреності №73 від 05.06.2014р.. Товар по накладних №2371 від 01.07.2014р. (товар зазначений в додатку №11 від 01.07.2014р.), №2372 від 01.07.2014р. (товар зазначений в додатку №12 від 01.07.2014р.), №2373 від 01.07.2014р. (товар зазначений в додатку №10 від 01.07.2014р.), №2374 від 01.07.2014р. (товар зазначений в додатку №9 від 01.07.2014р.), №2423 від 04.07.2014р. (товар зазначений в додатку №13 від 02.07.2014р.) видавався по довіреності №87 від 01.07.2014р.. Проте, у вказаних довіреностях відсутні дані про уповноваження особи на отримання товару саме за договором. Крім того, у вказаній довіреності відсутній підпис голови СФГ "ВЛАД". Також, наявний в довіреностях підпис особи уповноваженої на отримання товарів навіть візуально відрізняється від підпису особи, що отримала товар та який міститься на накладних. Таким чином, наявні в матеріалах справи довіреності та накладні не свідчать про те, що з боку СФГ "ВЛАД" вживались фактичні дії щодо отримання товару саме за договором та додатками до нього;

- висновки суду про наявність у СФГ "ВЛАД" обов'язку по оплаті товару зазначеного в додатках до договору №1 від 23.04.2014р., №2 від 23.04.2014р., №3 від 23.04.2014р., №4 від 28.04.2014р., №5 від 28.04.2014р., №6 від 28.04.2014р., №7 від 02.06.2014р., №8 від 02.06.2014р., №9 від 01.07.2014р., №10 від 01.07.2014р., №11 від 01.07.2014р., №12 від 01.07.2014р., №13 від 02.07.2014р. та стягнення в зв'язку з цим штрафних санкцій є безпідставними. Крім того, скаржник з посиланням на ст.551 ЦК України, ст.83 ГПК України, зазначає, що суд має право зменшити розмір неустойки, якщо його розмір значно більший завданих збитків та за наявності обставин, що мають істотне значення. Вказує, що позивач не отримує збитків, оскільки вони повністю компенсуються визначенням ціни з урахуванням курсової різниці. При цьому розмір присуджених судом заходів відповідальності є досить значним - 83007,17грн. (53563,59грн. штрафу + 12059,77грн. пені + 17383,81грн. 36% річних) та є надмірно великим порівняно до розміру завданих позивачу збитків. При цьому, СФГ "ВЛАД" є невеликим сільськогосподарським виробником. А тому визначений судом розмір відповідальності є досить значним для СФГ "ВЛАД" та може підірвати господарську діяльність господарства в майбутньому. З огляду на це, стягнена судом з СФГ "ВЛАД" на користь позивача сума неустойки є занадто великою та є всі підстави для її зменшення до розумної суми.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 01.10.2015р..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.10.2015р..

Згідно розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" №01-07/168 від 28.10.2015р., враховуючи, що останнім днем строку, встановленого ГПК України для розгляду апеляційної скарги у даній справі є 28.10.2015 р., а головуючий суддя Олексюк Г.Є. перебуває у відпустці 28.10.2015р., відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/838/15.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2015р. та проведеного повторного автоматичного розподілу справи №924/838/15, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у новому складі.

28.09.2015р. до суду від Селянського фермерського господарства "ВЛАД" надійшли клопотання від 24.09.2015р., від 23.10.2015р. про зупинення провадження у справі, з покликанням на те, що позовні вимоги ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" ґрунтуються на тому, що СФГ "ВЛАД" не належним чином виконав свої зобовязання взяті по договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р. та додатках до договору №№1-4, 7-13 до договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р.. В той же час, в проваджені господарського осуду Хмельницької області знаходиться справа №924/1377/15 за позовом СФГ "ВЛАД" до ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" про визнання недійсними додатків №№1-4, 7-13 до договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р.. Таким чином, судове рішення у справі №924/1377/15 може вплинути на результати розгляду у даній справі №924/838/15, що буде виключати стягнення курсової різниці у вартості товару та застосування штрафних санкцій. Крім того, зазначає, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.10.2015р. у справі №924/1377/15 було відмовлено в задоволенні позову СФГ "ВЛАД" до ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" про визнання недійсними додатків до договору, проте, дане рішення не набрало законної сили, оскільки СФГ "ВЛАД" подано апеляційну скаргу, однак колегія суддів в судовому засіданні 28.10.2015р. відхилила вказане клопотання, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Селянське фермерське господарство "ВЛАД", звертаючись з клопотанням про зупинення провадження у даній справі не довело наявності підстав для зупинення провадження у справі, тобто не надала належних доказів на підтвердження того, що розгляд даної справи неможливий до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом та не можливістю встановлення певних обставин для вирішення даного спору.

Крім того, у разі встановлення певних обставин у справі №924/1377/15, які з об'єктивних причин не можуть бути встановлені у даній справі, заявник не позбавлений права звернутись до господарського суду в порядку, що передбачений ст.114 Господарського процесуального кодексу України.

15.10.2015р. до суду від Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" надійшов письмовий відзив від 09.10.2015р. на апеляційну скаргу, в якому останній визнає в повному обсязі та не заперечує про солідарне стягнення грошових коштів з відповідачів. Також, просить розглядати справу без участі його представника.

19.10.2015р. до суду від Селянського фермерського господарства "ВЛАД" надійшло клопотання від 16.10.2015 про проведення судової експертизи.

Однак, колегія суддів в судовому засіданні 28.10.2015р. відхилила вказане клопотання, керуючись ст.ст.32, 34, 41 ГПК України, вважаючи, що у матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті та у зв'язку з відсутністю підстав для призначення судової експертизи.

Також, 26.10.2015р. до суду від СФГ "ВЛАД" надійшло клопотання від 23.10.2015р. про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв'язку з тим, що його представник - адвокат ОСОБА_3 не може взяти участь в розгляді даної справи, оскільки він перебуває в даний час у відряджені в м.Миколаєві та бере участь у слідчих діях в кримінальному провадженні.

Згідно абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд звертає увагу на те, що представництво інтересів в суді не обмежене певним колом осіб, а надання додаткових пояснень та доказів по справі в господарському судочинстві не ставиться в залежність від явки уповноважених представників у судове засідання.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів в судовому засіданні 28.10.2015р. ухвалила відмовити у задоволенні клопотання СФГ "ВЛАД" про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду з огляду на те, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України). Крім того, до поданого клопотання про відкладення розгляду справи скаржником не додано жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин.

Водночас, ухвалою суду від 01.10.2015р. про відкладення розгляду апеляційної скарги явка сторін визначалась на їх розсуд.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" у письмовому відзиві від 26.09.2015р. на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні 28.10.2015р. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 04.08.2015р. у справі №924/838/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" та Селянське фермерське господарство "ВЛАД" в судове засідання 28.10.2015р. не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників відповідачів, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2014р. між Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та Селянським фермерським господарством "ВЛАД" (покупець) укладено договір поставки №43-04/14ВН (далі - договір поставки), згідно п.1.1 якого постачальник зобовязується в строки, визначені договором передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива (надалі товар), а покупець зобовязується прийняти і оплатити його вартість (а.с.11-12).

У відповідності до п.1.2. договору поставки, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невідємними частинами договору.

Пунктом 2.1. договору поставки встановлено, що ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність покупцю.

Згідно п.2.2. договору передбачено, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

Сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобовязання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" на дату формування видаткової накладної. (п.п.2.3.1, 2.3.2 договору поставки).

Відповідно до п.2.3.3 договору поставки, сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості Товару, визначаються шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 банк Аваль" на банківський день фактичній оплаті покупцем ціни товару (неоплаченої частини). При цьому, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини) менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

Згідно п.3.1.3 договору поставки, постачальник зобовязаний передати товар покупцеві із дотриманням термінів поставки, вказаних у додатках, та в місцях, визначених в графі "ОСОБА_4 поставки" цих же додатків. Якщо інше не буде визначено в додатку, базис поставки товару - ЕХW (Інкотермс - 2010) склад постачальника (Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Котовського, 7).

Пункт 3.2.6 договору поставки передбачає, що виконання обовязку покупця з оплатити товару може забезпечуватись договорами застави, договорами поруки, іншими видами забезпечення виконання зобовязань.

Пунктом 7.2.1 договору поставки сторони узгодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, покупець зобовязується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми (п.7.2.3 договору поставки).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами (п.5.1 договору поставки).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Також, невідємною частиною договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р. (як зазначено в п.1.2 цього договору) є специфікації оформлені у вигляді додатків до договору №№1, 2, 3 від 23.04.2014р., №№4, 5, 6 від 28.04.2014р., №№7, 8 від 02.06.2014р., №№9, 10, 11, 12 від 01.07.2014р., №13 від 02.07.2014р., №14 від 13.10.2014р., в яких визначено найменування, кількість, ціна, вартість та терміни поставки товару, еквівалент в доларах США, а також календарні графіки платежів з зазначенням кінцевих термінів оплати, що також підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток (а.с.13-19).

В подальшому, на виконання умов договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р. ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" поставило (відпустило) товар СФГ "ВЛАД" згідно видаткових накладних: №1083 від 28.04.2014р. на суму 4078,08грн.; №1084 від 28.04.2014р. на суму 18146,04грн.; №1089 від 30.04.2014р. на суму 64932,54грн.; №1080 від 30.04.2014р. на суму 1681,44грн.; №1081 від 30.04.2014р. на суму 15612,94грн.; №1860 від 22.05.2014р. на суму 13914,89грн.; №2021 від 10.06.2014р. на суму 216466,57грн.; №2018 від 11.06.2014р. на суму 10273,80грн.; №2371 від 01.07.2014р. на суму 8590,32грн.; №2372 від 01.07.2014р. на суму 5433,55грн.; №2373 від 01.07.2014р. на суму 2868,96грн.; №2374 від 01.07.2014р. на суму 58703,86грн.; №2423 від 04.07.2014р. на суму 4752,00грн.; №3496 від 15.10.2014р. на суму 3053,70грн. (а.с.20-20-22, 24-27, 29-32, 34-36).

Товар отримано представником СФГ "ВЛАД" ОСОБА_5 на підставі довіреностей №50 від 30.04.2014р., №73 від 05.06.2014р., №87 від 01.07.2014р., №150 від 13.10.2014р. (а.с.23, 28, 33, 37).

Також, у накладних зазначено інформацію про розрахунковий курс долара США та Євро станом на дату отримання товару, а також, що оплата за товар здійснюється з врахуванням курсової різниці в порядку, встановленому п.2.3. договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р..

За вказаними накладними СФГ "ВЛАД" отримано від ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" товар на загальну суму 428508,69грн., що в еквіваленті становить 33182,71дол.США та 1864,04 Євро.

У відповідності до наданих позивачем копій з виписок по рахунку ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" в установі банку, а також заяви про зменшення позовних вимог, на момент звернення позивача до суду з позовною заявою СФГ "ВЛАД" сплатило 490146,00грн., а саме: 22.05.2014р. - 10000,00грн., 24.07.2014р. 9396,09грн., 24.07.2014р. 4603,91грн., 14.10.2014р. 100,00грн., 21.10.2014р. 100,00грн., 24.10.2014р. 100,00грн., 28.10.2014р. 50000,00грн., 07.11.2014р. - 50000,00грн., 17.11.2014р. - 20022,46грн., 17.11.2014р. - 179977,54грн., 28.11.2014р. -50000,00грн., 28.11.2014р. - 1901,74грн., 28.11.2014р. 98027,26грн., 01.12.2014р. 5916,00грн., 23.12.2014р. - 10000,00грн., що в еквіваленті складає 30135,78дол.США та 1648,68Євро (а.с.49-55).

Крім того, 21.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (кредитор) та Виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (поручитель) укладено договір поруки №43-04/14ВН (далі - договір поруки), згідно п.1.1 якого поручитель зобовязується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобовязань Селянського фермерського господарства "ВЛАД" (боржник), що виникли з договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р., який був укладений між кредитором та боржником (а.с.38).

Відповідно до п.п.3.1, 4.1.2 договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобовязання; у разі порушення зобовязання боржником, кредитор має право на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобовязання (або певну його частину) або предявити до поручителя позов.

Пунктом п.4.4.2 договору поруки сторони встановили, що у разі невиконання боржником своїх зобовязань за основним договором кредитор має право протягом року звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобовязань.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобовязання за основним договором (п.6.1 договору поруки).

Договір поруки від 21.04.2014р. №43-04/14ВН підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

За вказаних обставин, враховуючи порушення строків оплати поставленого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Селянського фермерського господарства "ВЛАД" та до Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог вх..№05 08/1932/15 від 13.07.2015р., про стягнення з відповідачів солідарно грошових коштів у сумі 212034,15грн., з яких 12059,77грн. пені, 107127,18грн. штрафу, 17383,81грн. 36% річних, 75463,39грн. курсової різниці. (а.с.2-4, 93-94).

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" посилається на неналежне виконання СФГ "ВЛАД" умов укладеного 16.04.2014р. договору поставки №43-04/14ВН, поручителем за яким виступає ВСК "Шпичинці" на підставі договору поруки №43-04/14ВН від 21.04.2014р..

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.05.2015р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №924/838/15 та призначено її до розгляду.

В ході розгляду справи СФГ "ВЛАД" заявлено клопотання про проведення судової експертизи, зазначено, що останнє не визнає вимог позивача. При цьому, в клопотанні та додатковому поясненні щодо необхідності проведення судової експертизи відповідач посилається на те, що СФГ "ВЛАД" не укладав з позивачем додатків до договору №№5, 6 від 28.04.2014р., оскільки єдиною особою, яка мала право на укладення договорів від імені СФГ "ВЛАД" згідно статуту, є керівник, яким на зазначену в спірних додатках до договору дату, був ОСОБА_2. Зазначив, що в додатках №№5, 6 від 28.04.2014р. до договору в розділі "Від покупця" міститься підпис виконаний не керівником СФГ "ВЛАД", а невідомою особою і зазначений підпис візуально відрізняється від підпису керівника СФГ "ВЛАД".

Також, згідно розрахунку ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО", СФГ "Влад" не оплачено гривневий еквівалент 3046,93дол.США та 215,36Євро, що відповідно до курсу продажу валют, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" станом на 26.05.2015р.(на дату звернення позивача з позовом в суд) (а.с.66), складає 75 463,39грн. курсової різниці.

ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО", на підставі п.7.2.1 договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р., нараховано 107127,18грн. штрафу в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу за затримку оплати за поставлений товар, а також 12059,77грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (з 28.04.2014р. по 27.11.2014р.).

Відповідно до п.7.2.3 договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р. та відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 17383,81грн. річних в розмірі 36% від простроченої суми заборгованості (за період з 28.04.2014р. по 27.11.2014р.).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.08.2015р. у справі №924/838/15 позов задоволено частково (а.с.122-125).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення солідарно з Селянського фермерського господарства "ВЛАД" та Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" 75463,39грн. курсової різниці та при цьому вважає, що оскаржене рішення підлягає зміні в частині стягнення пені, 36% річних, 25% штрафу та судових витрат, з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання.

У відповідності до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч.1, 6 ст.265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 10 ч.1 ст.1 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Враховуючи зазначене вище, належними доказами, які підтверджують здійснення господарської операції та наявність чи відсутність заборгованості, а також її розмір, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій є правовою підставою для бухгалтерського обліку таких операцій.

Як свідчать матеріали справи, що згідно укладеного між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та СФГ "ВЛАД" (покупець) договору поставки №43-04/14ВП від 16.04.20914р. постачальник зобовязався в строки, визначені договором передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива (товар), а покупець зобовязався прийняти і оплатити вартість отриманого товару на умовах передбачених цим договором.

Згідно додатків до договору поставки №43-04/14ВП від 16.04.20914р. покупцю надавалась розстрочка платежів, згідно календарних графіків.

Відповідно до видаткових накладних СФГ "ВЛАД" отримано від ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" товар на загальну суму 428508,69грн., що в еквіваленті по курсу продажу валют, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 Аваль", дорівнює 33182,71дол.США та 1864,04 Євро.

Стаття 192 ЦК України передбачає, що законним платіжним засобом, обовязковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України, у тому числі Законами України "Про Національний банк України", "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №19-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", нормативно-правовими документами Національного банку України.

Разом з тим, не суперечить цивільному законодавству України спосіб визначення грошового зобовязання із застосуванням еквіваленту вартості гривні в іноземній валюті.

Згідно ч.2 ст.533 ЦК України, якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п.2.3.3 договору поставки №43-04/14ВП від 16.04.20914р., сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначаються шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 банк Аваль" на банківський день фактичній оплаті покупцем ціни товару (неоплаченої частини). При цьому, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 банк Аваль" на банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини) менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

Як зазначалось вище, за отриманий товар СФГ "ВЛАД" проводив оплату, але з порушенням термінів платежів, визначених календарними графіками.

Всього сплачено 490146,00грн., що в еквіваленті по курсу продажу валют, встановленого ПАТ "ОСОБА_4 Аваль", дорівнює 30135,78дол.США та 1648,68 Євро).

Таким чином, внаслідок несвоєчасної оплати отриманого товару, виникла курсова різниця в розмірі 75463,39грн..

Отже, вимога ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" про стягнення 75463,39грн. курсової різниці, що передбачена умовами договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р. є правомірною, а тому підлягає задоволенню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюються відповідно до ст.549 цього Кодексу.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Згідно ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2.1 договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р., покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобовязання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій (позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 09.04.2012р. у справі №20/246-08).

Оскільки несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленого товару по договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р. має місце, то позовні вимоги про стягнення пені та штрафу є підставними. При цьому, у відповідності до розрахунку позивача за прострочення платежів за договором, останнім нараховано, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, в період з 28.04.2014р. по 27.11.2014р. пеню в розмірі 12059,77грн. та 25% штрафу в розмірі 107127,18грн..

Перевіривши розрахунок штрафу і зробивши його розрахунок, колегія суддів приходить до висновку та вважає вірним нарахування штрафу в розмірі 107041,62грн.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов до висновку, про наявність підстав відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України для зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на пятдесят відсотків.

Так, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення штрафу на 50% з огляду на таке.

Частиною 3 ст.551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст.233 ГК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями) розяснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.

Як вбачається зі змісту рішення у справі, місцевий господарський суд, зменшуючи на 50% розмір штрафу, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення його розміру.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені місцевим господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення штрафу на 50%. Вказане узгоджується позицією, висвітленою у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями).

Відтак, враховуючи вищевикладене, до стягнення з відповідачів належить 53 520,81грн. штрафу (50% від 107041,62грн. штрафу).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що СФГ "ВЛАД" в апеляційній скарзі вказує, що судом було зменшено лише суму штрафу, при цьому розмір присуджених заходів відповідальності є досить значним та просить зменшити розмір неустойки до розумної суми.

Таким чином, враховуючи те, що скаржником не було надано жодних доказів на підтвердження того, що розмір відповідальності є досить значним та може підірвати господарську діяльність підприємства, судова колегія не вбачає підстав для задоволення даного клопотання та додаткового зменшення неустойки.

Що ж до нарахування пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, при здійсненні розрахунку день фактичної сплати відповідачем частини боргу позивачем враховано у період, за який стягуються пеня, яка нараховується за цей день на суму заборгованості без урахування такого погашення. Натомість, апеляційним судом враховується, що день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені. Аналогічна позиція викладена у п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (з подальшими змінами та доповненнями).

Отже, здійснивши перерахунок пені, з врахуванням днів фактичної сплати суми боргу, колегія суддів вважає правомірною до стягнення пені у розмірі 11088,09грн., нарахованої в період з 28.04.2014р. по 27.11.2014р..

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного суду України від 12.12.2011р. в справі №07/238-10).

Згідно п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розяснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В п.п.4.1 - 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові; сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Сторонами у п.7.2.3 договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р. встановлено річні у розмірі 36%.

Колегія суддів, перевіривши та здійснивши перерахунок розміру 36% річних, нарахованих позивачем з 28.04.2014р по 27.11.2014р., з врахуванням днів фактичної сплати суми боргу відповідно до п.1.9 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14, вважає правомірною до стягнення 36% річних у розмірі 15988,88грн..

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково зі стягненням 11 088,09грн. пені, 53 520,81грн. штрафу, 15 988,88грн. 36% річних та 75 463,39грн. курсової різниці.

Щодо солідарного стягнення суми боргу з обох відповідачів колегією суддів враховується наступне.

Як вже зазначалось вище, за договором поруки №43-04/14ВН від 21.04.2014р. виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" (поручитель) зобовязався відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання Селянським фермерським господарством "ВЛАД" зобов'язань, що виникли на виконання договору поставки №43-04/14ВН від 16.04.2014р..

Частиною 1 ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Відповідно до ч.1 ст.554 цього Кодексу, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст.543 ЦК України, у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зазначене свідчить, що позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення штрафу, пені, річних та курсової різниці до Селянського фермерського господарства "ВЛАД" та до Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", що відповідають як солідарні боржники.

Як вірно враховано судом першої інстанції, що відповідно п.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. та ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обовязок чи право стягнення є солідарним.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи скаржника щодо не підписання керівником СФГ "ВЛАД" додатків №5 та №6 від 28.04.2014р. до договору поставки №43-04/14 ВН від 16.04.2014р. та необхідності проведення судової почеркознавчої експертизи, з огляду на таке.

Пленум Вищого господарського суду України в п.2 постанови від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" розяснив, що судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Оскільки додатки до договору скріплені печаткою СФГ "ВЛАД" і товар, зазначений в цих додатках ним отриманий, факт виконання умов договору позивачем щодо поставки (відпуску) товару СФГ "ВЛАД" та отримання товару СФГ "ВЛАД" підтверджено видатковими накладними і довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи, суд не вбачає достатніх підстав для призначення судової експертизи. В звязку з цим, клопотання СФГ "Влад" про проведення судової почеркознавчої експертизи обґрунтовано відхилено як не обґрунтоване.

Крім того, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що на вирішення питання про проведення експертизи, враховуючи і клопотання, заявлене в суді апеляційної інстанції, поставлені питання про те чи підписані додатки головою СФГ "ВЛАД" чи іншою невідомою особою, проте, СФГ "ВЛАД" в самій апеляційній скарзі зазначено, що додатки підписані не головою СФГ "ВЛАД", а з додатків наявних в матеріалах справи вбачається, що вони підписані уповноваженою особою відповідно до довіреностей.

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Відповідно до п.п.1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно з ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст.34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Однак, з врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "ВЛАД" слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Хмельницької області від 04.08.2015р. у справі №924/838/15 змінити в частині стягнення пені, 36% річних, 25% штрафу та судового збору. В решті рішення залишити без змін.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44, 49 ГПК України.

Крім того, оскільки платіжним дорученням №152 від 22.05.2015р. позивачем сплачено 5250,00грн. судового збору, що більше ніж належало до сплати за подання позовної заяви (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог), зайво сплачена сума 1009,40грн. підлягає поверненню на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" (в редакціїї чинній на дату прийняття рішення).

Керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "ВЛАД", с.Туча, Козятинського району Вінницької області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04.08.2015р. у справі №924/838/15 змінити в частині стягнення пені, 36% річних, 25% штрафу та судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у такій редакції:

"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м.Волочиськ Хмельницької області до Селянського фермерського господарства "ВЛАД", с.Туча Козятинського району Вінницької області та до Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" с.Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області задовольнити частково.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "ВЛАД" (22135, Вінницька область, Козятинський район, с.Туча, ідентифікаційний код 20090790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (31200, Хмельницька область, м.Волочиськ, вул.Котовського, 7, ідентифікаційний код 37993500) 11088грн. 09коп. пені, 53520грн. 81коп. штрафу, 15988грн. 88коп. 36% річних, 75463грн. 39коп. курсової різниці. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці", с.Шпичинці, Хмельницького району Хмельницької області (код 03788721).

Видати наказ.

Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (31322, Хмельницька область, Хмельницький район, с.Шпиченці, ідентифікаційний код 03788721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (31200, Хмельницька область, м.Волочиськ, вул.Котовського, 7, ідентифікаційний код 37993500) 11088грн. 09коп. пені, 53520грн. 81коп. штрафу, 15988грн. 88коп. 36% річних, 75463грн. 39коп. курсової різниці. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - Селянське фермерське господарство "ВЛАД", с.Туча, Козятинського району Вінницької області (код 20090790).

Видати наказ.

В решті позовних вимог про стягнення 53520грн. 81коп. штрафу відмовити.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "ВЛАД" (22135, Вінницька область, Козятинський район, с.Туча, ідентифікаційний код 20090790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (31200, Хмельницька область, м.Волочиськ, вул.Котовського, 7, ідентифікаційний код 37993500) 2095грн. 82коп. судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (31322, Хмельницька область, Хмельницький район, с.Шпиченці, ідентифікаційний код 03788721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (31200, Хмельницька область, м.Волочиськ, вул.Котовського, 7, ідентифікаційний код 37993500) 2095грн. 82коп. судового збору.

Видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (31200, Хмельницька область, м.Волочиськ, вул.Котовського, 7, ідентифікаційний код 37993500) 1009грн. 40коп. судового збору, зайво сплаченого платіжним дорученням №152 від 22.05.2015р.".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (31200, Хмельницька область, м.Волочиськ, вул.Котовського, 7, ідентифікаційний код 37993500) на користь Селянського фермерського господарства "ВЛАД" (22135, Вінницька область, Козятинський район, с.Туча, ідентифікаційний код 20090790) 24грн. 09коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Хмельницької області.

5. Справу №924/838/15 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Віддрук. прим. :

1 - до справи;

2 ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (31200, Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Котовського, 7);

3 СФГ "ВЛАД" (22135, Вінницька обл., Козятинський район с.Туча);

4 ВСК "Шпичинці" (31322, Хмельницька обл., Хмельницький район, с.Шпиченці),

5 в наряд.