Постанова № 53058810, 28.10.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р.Справа № 915/533/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Журавльова О.О.

ОСОБА_1

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду №574 від 22.09.15 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 28.10.2015р.:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреінстю;

від прокуратури: ОСОБА_4, за посвідченням;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Племрепродуктор Степове

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 17 червня 2015 року

у справі № 915/533/15

за позовом Прокурора Миколаївського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної Державної адміністрації

до відповідача Державного підприємства Племрепродуктор Степове

про стягнення заборгованості у розмірі 1039050,37 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 28.10.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.06.2015р. по справі №915/533/15 (суддя Коваль С.М.) задоволено позовні вимоги Прокурора Миколаївського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної Державної адміністрації до Державного підприємства Племрепродуктор Степове про стягнення заборгованості у розмірі 1039050,37 грн., з відповідача на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної Державної адміністрації стягнуто основну суму боргу у розмірі 686000,00 грн., 72819,37 грн. у якості 3% річних та 280231,00 грн. збитків від інфляції; стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 20781,00 грн. судового збору з посиланням на те, що відповідачем не виконано свої грошові зобов'язання відповідно до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації №261-р від 11.05.1999р. Про передачу зернозбиральних комбайнів сільськогосподарським товаровиробникам області строком на 20 років та за договором від травня 1999р. № 9 про передачу 2 зернозбиральних комбайнів на умовах фінансової допомоги на зворотній основі, при цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що клопотання відповідача про застосування строків позовної давності щодо стягнення основної заборгованості задоволенню не підлягає, оскільки зобов'язання відповідача по погашенню заборгованості перед бюджетом не припинено (діє до 2018 року відповідно до договору від 21.08.2001р.), отже, застосування наслідків спливу строку позовної давності неможливо. Крім того, місцевим господарським судом відхилено доводи відповідача стосовно того, що порушення вимог договору відповідачем мало місце виключно з моменту, коли йому стало відомо про скасування рішення Миколаївської обласної ради від 24.07.2007р. до моменту відкриття провадження у даній справі, оскільки відповідач знаючи про наявність рішення Миколаївської обласної ради № 10 проігнорував умови укладеного договору, яким передбачено внесення змін до основного договору, при цьому, прийнятим рішенням Миколаївської обласної ради №10 від 27.04.2007 не передбачено внесення будь-яких змін до основного договору щодо звільнення сільгоспвиробників від повернення коштів фінансової підтримки.

Не погоджуючись з рішення господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся відповідач - Державне підприємство Племрепродуктор Степове з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 17.06.2015р. по справі №915/533/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції не доведено обставин, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неповноти і однобічності судового розгляду з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

28.07.2015р. від Прокуратури Миколаївської області до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким прокуратура не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

29.07.2015р. від Державного підприємства Племрепродуктор Степове до Одеського апеляційного господарського суду надішли доповнення до апеляційної скарги.

Також, 29.07.2015р. від Державного підприємства Племрепродуктор Степове до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення повязаної справи №915/1331/15 за позовом Державного підприємства Племрепродуктор Степове до Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної Державної адміністрації про визнання недійсним договору №9 про передачу зернозбиральних комбайнів «Дойц-Фар» марки «Топлайнер» моделі 4065 HTS на умовах фінансової допомоги на зворотній основі.

Колегія суддів відхиляє вказане клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами.

Аналогічні правові висновки викладені в п.3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції„.

Дослідивши клопотання Державного підприємства Племрепродуктор Степове щодо зупинення провадження у справі, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не доведено неможливості розгляду даної справи до вирішення господарським судом Миколаївської області справи № 915/1331/15.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину.

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

Вказані висновки підтверджують Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Таким чином, відповідно до зазначених положень законодавства, господарський суд наділений повноваженнями щодо визнання договору недійсним, що не призводить до неможливості розгляду цієї справи та необхідності зупинення провадження у даній справі.

21.09.2015р. та 28.09.2015р. від Державного підприємства Племрепродуктор Степове до Одеського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення по справі.

26.10.2015р. від Прокуратури Миколаївської області до Одеського апеляційного господарського суду надійшли пояснення по справі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Державного підприємства Племрепродуктор Степове, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення господарського суду частково скасувати.

Як вбачається з матеріалів справи, Миколаївською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження №261-р від 11.05.1999 Про передачу зернозбиральних комбайнів сільськогосподарським товаровиробникам області строком на 20 років, яким доручено управлінню агропромислового комплексу ОДА передати 19 зернозбиральних комбайнів Дойц-Фар марки Топлайнер моделі 4065 НТS сільгоспвиробникам області відповідно до затвердженого додатку (Переліку господарств і машинно-технологічних станцій), у тому числі й радгоспу Степовий Миколаївського району, правонаступником якого є ДП Племрепродуктор Степове.

Також, вищевказаним розпорядженням затверджено механізм розрахунків за передані товаровиробникам зернозбиральні комбайни, відповідно до якого сільгоспвиробники області, які отримали зернозбиральні комбайни за договором на 20 років згідно з додатком, повертають до обласного бюджету кожного року кошти у розмірі 49000,00 грн. за кожний наступними частинами: до 01.08. - 40%, до 01.10. - 30%, до 01.11. - 30% зазначеної суми. Після завершення розрахунків комбайни переходять у власність сільгоспвиробників.

На виконання зазначеного розпорядження між Управлінням агропромислового комплексу облдержадміністрації та Сільськогосподарським підприємством Степовий Миколаївського району (одержувач) у травні 1999 року укладено договір № 9 про передачу 2 зернозбиральних комбайнів на умовах фінансової допомоги на зворотній основі із строком повернення вартості сільгосптехніки до 2020 року відповідно до затвердженого механізму.

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що відповідач протягом 20 років повертає до обласного бюджету кожного року кошти в розмірі 49000,00 грн. наступними частинами: до 01.08. - 40%, до 01.10. - 30%, до 01.11. - 30%.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2020 року. (п.4.1 договору).

Розпорядженням облдержадміністрації № 399-р від 02.07.2001р. внесено зміни до механізму розрахунків за одержані сільгоспвиробниками області зернозбиральні комбайни на умовах фінансової допомоги на зворотній основі, затвердженого розпорядженням ОДА № 261-р від 11.05.1999. Так, строки повернення коштів до обласного бюджету змінено з до 01.08. - 40%, до 01.10. - 30%, до 01.11.- 30% на до 01.08. - 50%, до 01.09. - 50% від річної суми.

21.08.2001р. між Головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрації та сільгосппідприємством радгосп Степовий було переукладено договір про передачу зернозбиральних комбайнів.

Відповідно до п.2.2 договору відповідач зобов'язався терміном до 2018 року повертати до обласного бюджету кожного року кошти у розмірі 49000,00 грн. за кожен комбайн наступними частинами: до 01.08. - 50%, до 01.09. - 50% даної суми.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 2018 року. (п.4.1 договору).

Як свідчать матеріали справи, Миколаївською обласною радою 27.04.2007р. прийнято рішення № 10 Про звільнення сільгоспвиробників від повернення коштів фінансової підтримки, наданої з обласного бюджету на придбання зернозбиральних комбайнів марки Топлайнер, яким ряд сільгоспвиробників, у тому числі і ДП Племрепродуктор Степовий, починаючи з 01.01.2008р. звільнені від повернення коштів фінансової підтримки до обласного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 23.07.2008р., залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011р. у справі № 22-а-10545/08, визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської обласної ради №10 від 27.04.2007 року.

Водночас, рішенням Миколаївської обласної ради № 10 від 27.04.2007р. не передбачено внесення змін до основного договору щодо звільнення сільгоспвиробників від повернення коштів фінансової підтримки.

Як стверджує прокурор, протягом 2008-2014рр. відповідач не виконував умови договору щодо повернення до бюджету коштів наданої фінансової допомоги. У зв'язку з чим, станом на 01.03.2015р. за ДП Племрепродуктор Степове виникла заборгованість перед обласним бюджетом у розмірі 686000,00 грн.

З метою позасудового врегулювання спору, 26.06.2014р. Департаментом агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації на адресу ДП Племрепродуктор Степове направлено лист щодо термінового погашення боргу перед обласним бюджетом за 2008-2013 роки та забезпечення своєчасного повернення коштів за зернозбиральні комбайни у строки, встановлені договором.

Проте, відповідач свої грошові зобов'язання передбачені договором належним чином не виконав, ігноруючи вимогу Департаменту щодо повернення заборгованості за договором і до теперішнього часу не виконав зобовязання, порушуючи строки повернення суми коштів фінансової підтримки.

Вказані обставини стали підставою звернення Прокурора Миколаївського району Миколаївської області до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної Державної адміністрації до Державного підприємства Племрепродуктор Степове про стягнення заборгованості в розмірі 1039050,37 грн. , з яких 686000,00 грн. основного боргу, 280231,00 грн. інфляційних витрат та 72819,37 грн. три відсотки річних.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем зобовязань щодо повернення коштів фінансової підтримки, приходить до висновку, що на момент розгляду позовної заяви в суді першої інстанції у відповідача перед позивачем існував борг в сумі 686000,00 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника стосовно спливу строку позовної давності відносно стягнення суми основного боргу та погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до п. 31 ст. 2, ст. 50 Бюджетного кодексу України бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі належать до кредитів з бюджету, у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом, з моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави, позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється, отже, оскільки зобов'язання відповідача по погашенню заборгованості перед бюджетом не припинено (діє до 2018 року відповідно до договору від 21.08.2001), то застосування наслідків спливу строку позовної давності є неможливим.

Таким чином, позовна вимога про стягнення основної суми боргу в розмірі 686000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 280231,00 грн. інфляційних витрат та 72819,37 грн. три відсотки річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши розрахунки інфляційних та 3% річних, наданих Департаментом та прокурором до позовної заяви за період прострочки виконання відповідачем його грошового договірного зобовязання з 01.08.2008р. по 28.02.2015р., вважає помилковим висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі.

При розрахунку даних видів виключної відповідальності, передбачених законом, за прострочку виконання грошового зобовязання, позивач та суд першої інстанції не врахували умови укладеного сторонами договору № 9 від травня 1999 року про певний порядок повернення відповідачем до обласного бюджету кожного року коштів за отримані комбайни.

При цьому, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про застосування судом позовної давності до вимог позивача про стягнення спірних сум, у задоволенні якого помилково відмовлено судом першої інстанції.

Так, в даному випадку правовідносини сторін виникли в період до набрання чинності 01.01.2011 року Бюджетним кодексом України, ст. 50 якого передбачено, що на вимоги про погашення заборгованості перед бюджетом позичальниками, якими надавались кредити з бюджету, позовна давність не застосовується. До цього моменту на правовідносини сторін розповсюджувалась дія Цивільного кодексу України, а саме ст. 257 щодо загальної позовної давності.

Таким чином, на правовідносини сторін з 01.01.2011 року позовна давність не застосовується судом при вирішенні питання про застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобовязання про стягнення бюджетних коштів.

Отже, апеляційний господарський суд, здійснивши власний розрахунок суми інфляційних та 3% річних, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині і стягнення з відповідача на користь Департаменту 3% річних в сумі 22914,60 грн. та інфляційних в сумі 115698,80 грн. за період прострочення з 01.01.2011 року по 28.02.2015 року.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення господарського суду Миколаївської області від 17.06.2015р. по справі №915/533/15 частково скасувати.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.06.2015р. по справі №915/533/15 частково скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Племрепродуктор Степове (57107, Миколаївський район, с. Степове, ідентифікаційний код 00854995) на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної Державної адміністрації (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 1 ідентифікаційний код 36384583) основну суму боргу у розмірі 686000 (шістсот вісімдесят шість тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 22914 (двадцять дві тисячі девятсот чотирнадцять) грн. 60 коп. та інфляційних втрат в сумі 115698 (сто пятнадцять тисяч шістсот девяносто вісім) грн. 80 коп.

Стягнути з Державного підприємства Племрепродуктор Степове (57107, Миколаївський район, с. Степове, ідентифікаційний код 00854995) в дохід Державного бюджету України, Банк одержувача ГУДКСУ у Миколаївській області; МФО банку 826013; рахунок 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781; назва одержувача УК у м. Миколаєві; код платежу 22030001; призначення платежу: Судовий збір, код 03499980, п. 2.1, витрати по сплаті судового збору у розмірі 16491 (шістнадцять тисяч чотириста девяносто одна) грн. 80 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.»

Зобовязати господарський суд Миколаївської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 02.11.2015р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Журавльов О.О.

Суддя Ліпчанська Н.В.