Постанова № 53058694, 29.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа№ 925/949/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: не з"явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський"

на ухвалу

Господарського суду Черкаської області

від 16.09.2015р.

у справі № 925/949/15 (суддя Грачова В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир-Сем"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Селекційний племзавод "Золотоніський"

про стягнення 9 738 418, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мир-Сем" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" про стягнення заборгованості на підставі договору поставки насіння № ЧК-Н-39 від 03.04.2014 року укладеного між Приватним підприємством "Бізон-тех 2012" і відповідачем, і договору про заміну кредитора в зобов'язанні № 1/ЧК-Н-39 від 22.04.2015 року, укладеного між Приватним підприємством "Бізон-тех 2012" і позивачем, 2022969 грн. 84 коп. основного боргу, 3050285 грн. 91 коп. індексації ціни товару, 606890 грн. 95 коп. штрафу, 211400 грн. 33 коп. пені, 368439 грн. 17 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 2114003 грн. 46 коп. процентів згідно з п. 8.5 договору поставки, що разом складало 8373989 грн. 66 коп., та відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.09.2015р. у справі № 925/949/15 відкладено розгляд справи та задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, а саме накладено арешт на грошові суми, що обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах за Товариством з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський", а саме на рахунку № 26007000002968 в ПАТ "Кредит Агріколь Банк", МФО 300614, інших рахунках, що будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, та на виявлене нерухоме майно в межах суми позовних вимог у розмірі 9898595 грн. 42 коп.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить ухвалу Господарського суду Черкаської області скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що сума основного боргу відповідача становить 2 022 969,84 грн., а все інше - нараховані санкції в розмірі 7 875 625,58 грн. (сума фінансових санкцій практично в 4 рази перевищує суму основного боргу за прострочення виконання зобов'язань з 15 жовтня 2014 року).

Позовні вимоги про стягнення 9 738418,36 грн. базуються на укладеному між ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський» та ПП «Бізон-Тех 2012» договору поставки насіння № ЧК-Н-39 від 03.04.2014р., права та вимоги за яким в подальшому були відступлені за договором про заміну кредитора в зобов'язанні № 1/ЧК-Н-39 від 22.04.2015 року ТОВ «МИР-СЕМ» .

Скаржник зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі позивач ще двічі змінював не тільки розмір своїх позовних вимог але й їх структуру, при цьому сума основного боргу збільшилася з 2 022 969 грн. 84 коп. до 3 796 892 грн. 90 коп., шляхом наведення розрахунків з посиланням на умови укладеного договору поставки насіння № ЧК-Н-39 від 03.04.2014 року.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України суд, за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи, має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 року у складі судової колегії Головуючий суддя Пашкіна С.А., судді: Баранця О.М., Калатай Н.Ф. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальності "Селекційний племзавод "Золотоніський" була прийнята до провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні за участю представників сторін на 20.10.2015р.

Розпорядженням В.о. керівника апарату від 20.10.2015р. № 09-52/1250/15 у зв'язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Пашкіної С.А. справу № 925/949/15 передано на автоматичний розподіл.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Селекційний племзавод "Золотоніський" справу № 925/949/15 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року розгляд справи призначено на 29.10.2015 рік.

29.10.2015 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомлено, про час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та відповідачів.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи колегія встановила наступне.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до матеріалів справи, 29.05.2015 року позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Селекційний племзавод "Золотоніський" про стягнення, на підставі договору поставки насіння № ЧК-Н-39 від 03.04.2014 року, укладеного між ПП "Бізон-тех 2012" і відповідачем, і договору про заміну кредитора в зобов'язанні № 1/ЧК-Н-39 від 22.04.2015 року, укладеного між ПП "Бізон-тех 2012" і позивачем, 2022969 грн. 84 коп. основного боргу, 3050285 грн. 91 коп. індексації ціни товару, 606890 грн. 95 коп. штрафу, 211400 грн. 33 коп. пені, 368439 грн. 17 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 2114003 грн. 46 коп. процентів згідно з п. 8.5 договору поставки, що разом складало 8373989 грн. 66 коп., та відшкодування судових витрат.

Позивачем 07.07.2015 року і 31.08.2015 року було подано в порядку ст. 22 ГПК України заяви про збільшення розміру позовних вимог, за змістом яких просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3796892 грн. 90 коп. основного боргу, 606890 грн. 95 коп. штрафу, 5334634 грн. 51 коп. процентів згідно з п. 8.5 договору поставки, що разом складає 9738418 грн. 36 коп., та відшкодувати понесені судові витрати.

31.08.2015 року позивачем подана заява про забезпечення позову, у якій він з метою забезпечення виконання можливого рішення в частині вимог про стягнення коштів просив суд накласти арешт на грошові суми, що належать відповідачу і обліковуються на його рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах та на нерухоме майно в межах суми позовних вимог у розмірі 9898595 грн. 42 коп.

Відповідач подав письмові заперечення щодо заяви позивача про забезпечення позову, я в яких просив суд відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову з мотивів її необґрунтованості і безпідставності.

Позивач в обґрунтування позову, як на підставу своїх вимог посилається на те, що відповідач, з метою уникнення виконання спірних грошових зобов'язань, умисно затягує судовий розгляд справи, вчиняє дії щодо виведення майна і активів зі свого володіння з метою створення умов, за яких будуть неможливе звернене стягнення на майно і кошти внаслідок його відсутності.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Частинами 6 і 8 ст. 67 ГПК України передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Як передбачено абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 16) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абз. 3 п. 1 постанови Пленуму ВГСУ № 16 при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму ВГСУ № 16 визначена позиція про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому слід зазначити, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством України не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат (пункт 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Згідно зі статтею 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а отже підстав для її скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 43, 99, 101, 103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.09.2015р. у справі № 925/949/15 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.09.2015р. у справі №925/949/15 залишити без змін.

Матеріали справи №925/949/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська