Ухвала суду № 53058308, 30.10.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78,

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________

У Х В А Л А

"30" жовтня 2015 р. Справа 923/1563/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про забезпечення позову

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ

до: Приватного підприємства "Біотранспілет", м. Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 11104520 грн. 54 коп. за говором поставки

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Біотранспілет" про стягнення заборгованості в сумі 11104520 грн. 54 коп. за говором поставки.

Ухвалою від 04 вересня 2015 року порушено провадження у справі № 923/1563/15 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду.

29.10.2015 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать приватному підприємству "Біотранспілет" у межах позовних вимог ПАТ "ДПЗКУ".

В обґрунтування заходів до забезпечення позову позивач посилається на те, що він є суб'єктом господарювання, який займає ключове місце на сучасному зерновому ринку, юридична особа, що забезпечує інтереси Держави та населення в системі закупівлі і використання зерна, створення сприятливих умов для інвестування елеваторної, борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості, здійснення експорту зерна за міжурядовими домовленостями.

Позивач є учасником ряду державних програм у сфері сільського господарства, зокрема, Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в реалізації пріоритетних проектів у галузі сільського господарства, підписаного 28.06.2012р. між міністерством аграрної політики та продовольства України та Експортно-імпортним банком Китаю.

26.12.2012р. між Експортно-імпортним банком Китаю (Кредитор) та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (Позичальник) укладено Кредитний договір з метою придбання сільськогосподарської продукції у виробників для наступного продажу Китайському імпортеру в рамках виконання вимог Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в реалізації пріоритетних проектів у галузі сільського господарства для фінансування проектів у сфері сільського господарства.

Відповідно до умов Кредитного договору Позичальник повинен виплачувати Кредитору проценти на всю суму кредиту.

З метою виконання українсько-китайських домовленостей та придбання сільськогосподарської продукції у виробників, позивачем було укладено договір з відповідачем та за рахунок кредитних коштів перераховано попередню оплату у розмірі 10 000 000,00 грн., тобто кошти, які направлялись відповідачу є кредитними коштами, наданими позивачу в рамках китайсько-українських домовленостей.

Порушення позивачем умов кредитного договору, у тому числі в частині сплати відсотків за користування кредитом, призведе до невиконання міжнародних домовленостей та негативно відобразиться не лише на діяльності позивача, але й на платоспроможності Держави в цілому.

орушенняВідповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до частин 2, 3 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Саме лише посилання у заяві на потенційне ускладнення чи неможливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

На підтвердження вищенаведеного свідчить і п.1.1. Інформаційного листа ВГСУ від 12.12.2006 р. № 01-8/2776, відповідно до якого заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Крім того, відповідно до п. 4 Інформаційного листа ВГСУ від 09.04.2009 р. № 01-08/204 у вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Під час встановлення відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам суд має враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

За вимогами статті 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача грошових сум; ймовірність припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, позивач обов'язково повинен подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Такі докази в матеріалах позовної заяви відсутні. В заяві не зазначено родові та видові ознаки майна, його місцезнаходження, не вказано розрахункові рахунки, в яких банках знаходяться грошові кошти.

За викладених обставин заява Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про забезпечення позову залишається без задоволення. Одночасно суд зазначає, що на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звернутись до господарського суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про забезпечення позову залишити без задоволення.

2. Копії даної ухвали надіслати сторонам у справі.

Суддя В.В.Литвинова