Рішення № 53057963, 22.10.2015, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

22.10.2015р. Справа № 917/2100/15

За позовом Представництва ''Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіммер і Шварц, Росія" м. Полтава, Полтавська область, вул. Половка, 66-Б, 3 поверх, кімн.308, 36034

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,39600

про стягнення 32 911,70 грн. (відповідно до заяви від 22.10.2015р. за вх. канцелярії суду №15488)

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: Данилевська В.А. дов.б/н від 06.08.2015р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи: стягується заборгованість 32911, 70 грн. за договором № ZSU-C- 13/02-9 від 25.02.2013 року. із яких: основний борг 27 844,08 грн., пеня за період з 19.02.15 по 19.08.2015р. в розмірі 5067 грн. 62 коп. (відповідно до заяви від 22.10.2015р. за вх. канцелярії суду №15488).

На виконання вимог ухвали суду від позивача 19.10.2015р. за вх. канцелярії суду №15267 надійшли додаткові докази по суті предмету спору. Суд подані докази прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.

22.10.2015р. за вх. канцелярії суду №15488 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд розцінює дану заяву як зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду в даному позовному провадженні як таку, що подана відповідно до чинних процесуальних норм. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведеної заяви. При цьому судом враховано п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав, ухвали суду, які були направлені на адресу відповідача вказану в позовній заяві (АДРЕСА_1, 39600) повернулися на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чіммер і Шварц, Росія" (Росія, м. Шахти Ростовської області, ул. Ворошилова, 2) діє на підставі Статуту /нова редакція / від 31.01.2010 року за реєстраційним номером 106 6155040511 згідно рішення № 3 від 17.12.2009р. учасників / товариства ZH Chemіe GmbH/-т.1, а.с. 10-34; т.2,а.с. 7-8

Підприємство має офіційно зареєстроване в Україні представництво - Представництво «ТОВ Чімер і Шварц, Росія» (Україна, м. Полтава, вул. Половка, 66-Б, кімната 308 )- див., т.1,а.с.35-43. Яке зареєстроване в Міністерстві економіки України ( свідоцтво про реєстрацію № ПІ-4606 від 30 червня 2011 року) - див. т.1,а.с. 43; т.2,а.с. 9-11.

Згідно виданої довіреності № 2653,2654 від 16.08.2013р. посвідченою приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шимка О.М. 04.10.2014 року керівник ТОВ "Чіммер і Шварц, Росія" уповноважує керуючого представництвом ТОВ "Чіммер і Шварц, Росія" Данилевську Вікторію Анатолівну представляти інтереси підприємства в усіх судових органах України з усіма процесуальними правами та обов'язками, наданими позивачу, відповідачу та третій особі, включаючи право підпису позову-т.1,а.с.8-9; 52.

25.02.2013 p. Представництвом ''ТОВ «Чіммер і Шварц, Росія»'' (Продавець) і Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 (Покупець) був укладений Договір №ZSU C-13/02-9 відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець придбати, матеріали, необхідні для виробництва миючих засобів.

На виконання умов договору товариство поставило відповідачу по його заявках та довіреностях матеріали згідно специфікації необхідні для виробництва миючих засобів матеріали - див. т.1, а.с. 54-60; 61-65; т.2, а.с. 12-157; т.3,а.с.1-218; т.4,а.с. 1-224.

Згідно п. 2.1. договору товар оплачується покупцем по передоплаті у розмірі 100 % вартості Товару банківським переказом шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту виставляння рахунку.

Відповідно до Додаткової угоди №35 від 04.02.2015р. оплата повинна була бути проведена до 18.02.2015р., оплата за додатковою угодою №37 від 12.02.2015р. повинна була бути проведена до 11.03.2015р. але з невідомих причин по вказаних реалізаціях не була здійснена у зв'язку, з чим утворилася заборгованість у розмірі 27 844 грн. 08 коп. (двадцять сім тисяч вісімсот сорок чотири грн 08 коп.).

Гарантійним листом від 25.02.2015 року без номеру відповідач зобов'язався погасити заборгованість в термін до 10.03.20015 року, але не пізніше слідуючої поставки - див. т.1, а.с. 61.

Позивач за вих. № 11 від 02.06.2015 року на адресу відповідача надіслав лист, який від отримав особисто 05.06.2015 року в тексті якого вказав, що по документах № 9 від 05.02.2015р. / на суму 4 418,76 грн./ та № 15 від 26.02.2015р. / на суму 24 925,32 грн./ відповідач повинен був здійснити оплату товару в строк до 11.03.2015 р. у зв'язку з чим утворилась заборгованість згідно договору №ZSU C-13/02-9 від 25.02.2013 p. в розмірі 29 344,08 грн. Цим же листом позивач просив відповідача провести оплату товару до 10.06.2015 року не доводячи розгляд господарської суперечки до розгляду в суді - див. т.1,а.с. 66-67.

01 вересня 2015 року за вих. №19 відповідачу було заявлено претензію в якій представництво вимагало в строк до 10.09.2015 року перерахувати на розрахунковий рахунок № 26002210349290 в банку АО ''ПроКредит Банк'' міста Києва заборгованість в розмірі 27 884,08 грн. - див. т.1,а.с. 69-70. Але і після вересня місяця 2015 року відповідач не здійснив погашення боргу, що змусило позивача звернутися з позовом до господарського суду про захист порушених прав та інтересів.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 та 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до пункту 6.1. Договору №ZSU-C-13/02-9 від 25.02.2013 року за порушення термінів оплати протягом 20 робочих днів, передбачених п.2.1. Договору, продавець має право вимагати з покупця сплати неустойки (пені) у розмірі 0,1 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Обов'язок покупця по видатковій накладній №9 від 05.02.2015р. повинен бути виконаний в термін до 18.02.2015 р. - див.т.1, а.с. 54-60. Таким чином, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 19.02.15 по 19.08.2015р. в розмірі 5067 грн. 62 коп.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5067,62 грн. пені, суд прийшов до висновку, що останній підлягає задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Позивач згідно приписів статей 32-34,36,38 ГПК України надав господарському суду належні докази та довів обставини на які він посилався в обгрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідач відповідно до приписів статей 32-34,36 ГПК України та статті 614 ЦК України не забезпечив явку свого представника подав належних доказів та не спростував доводи позивача і не довів відсутність вини як умови відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України при задоволені позову витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн. покладаються на відповідача.

Згідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до приписів статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32-34,36, 43-44,49,69, 81-1,82-1, 83 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39600, ідентифікаційний код № НОМЕР_2) на користь представництва ''Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіммер і Шварц, Росія", код ЄДРПРОУ 26612195'', реєстраційний № ПІ-4606 від 30.06. 2011р. в Міністерстві економіки України ( м. Полтава, Полтавська область, вул. Половка, 66-Б, 3 поверх, кімн.308, 36034) заборгованість за Договором №ZSU-C-13/02-9 від 25.02.2013 року в розмірі 32 911,70 грн. з яких: основна заборгованість 27844 грн 08 коп. та пеня за період з 19.02.15 по 19.08.2015р. розмірі 5067 грн. 62 коп.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Повний текст рішення складено 29.10.2015 року

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.