Рішення № 53057804, 21.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа № 911/3379/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альже»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська»

про стягнення 522931,81 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альже»

про стягнення 138 437,05 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 (наказ № 1-К від 20.12.2011 року), ОСОБА_2 (договір б/н від 03.08.2015 року);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не зявився

обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Альже» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» про стягнення 522931,81 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2015 року порушено провадження у справі № 911/3379/15 та призначено справу до розгляду на 26.08.2015 року.

25.08.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» подано зустрічну позовну заяву б/н від 25.08.2015 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альже» про стягнення 138 437,05 грн.

В судовому засіданні 26.08.2014 року у відповідності до ст. 77 Господарського кодексу України оголошувалась перерва в розгляді справи на 08.09.2014 року.

Ухвалою від 26.08.2015 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» прийнято для спільного розгляду з первісним позовом в матеріалах справи № 911/3379/15 та призначено на 08.09.2015 року.

08.09.2015 року через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшов відзив на позов, яким останній визнає основний борг за спірним Договором, проте вважає суму основного боргу меншою, ніж заявлено позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) та заперечує проти нарахування пені, 3 % річних, інфляційних.

08.09.2015 року до суду надійшла заява позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, яке відбулось 08.09.2015 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не зявився, ухвали Господарського суду Київської області від 07.08.2015 року та від 26.08.2015 року не виконав. Розгляд справи відкладався до 06.10.2015 року.

Ухвалою від 06.10.2015 року продовжено строк розгляду справи за клопотанням представників сторін.

В судовому засіданні 06.10.2015 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 21.10.2015 року.

В судовому засіданні 21.10.2015 року позивач підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання 21.10.2015 року не зявився.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд

Встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 24.04.2015 року між ТОВ «Птахофабрика Київська» (Покупець) та ТОВ «Альже» (Постачальник), надалі разом іменуються Сторони, був укладений Договір №ДП/21, за умовами якого Постачальник зобов'язався протягом дії договору передавати у власність Покупцю сировину для виробництва комбікормів, у кількості та асортименті визначеному в специфікаціях до Договору, що є його невідємними частинами, а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах укладеного договору, що підтверджується таким договором.

Пунктом 4.1 Договору визначений порядок розрахунків між Сторонами договору та встановлено, що розрахунки здійснюються Покупцем за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 7 календарних днів з моменту постачання, що відповідно до п.2.7. Договору - датою постачання товару вважається дата зазначена у відповідній видатковій (товарно-транспортній) накладній.

Позивач зазначив, що відповідно до:

- видаткової накладної №62 від 08.05.2015 року, ТТН №99 від 08.05.2015 року та ТТН №100 від 08.05.2015 року Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар в кількості 80 тон 98кг на зерна кукурудзи загальну суму 271283,00 грн., товар отримано 08.05.2015 року, граничний строк оплати 15.05.2015 року;

-видаткової накладної №65 від 14.05.2015 року та ТТН№102 від 14.05.2015 року Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар в кількості 37 тон 52 кг зерна пшениці на загальну суму 129144 грн., товар отримано 14.05.2015 року, граничний строк оплати 21.05.2015 року;

-видаткової накладної №73 від 22.05.2015 року та ТТН №110 від 22.05.2015 року Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар в кількості 37 тон 96 кг зерна пшениці на загальну суму 127166 грн., товар отриманий 22.05.2015 року, граничний строк оплати 29.06.2015 року;

-видаткової накладної №78 від 05.06.2015року та ТТН №122 від 04.06.2015 року Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар в кількості 37 тон 980 кг зерна пшениці на загальну суму 121536 грн., товар отримано 05.06.2015 року, граничний строк оплати 12.06.2015 року;

-видаткової накладної №82 від 10.06.2015року та ТТН №124 від 10.06.2015 року Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар в кількості 36 тон 900кг зерна пшениці та ТТН №125 від 10.06.2015року - товар в кількості 36 тон 900 кг зерна пшениці, що разом становить 73,06 тон на загальну суму 230139,00 грн., товар отримано 10.06.2015 року, граничний строк оплати 17.06.2015 року;

-видаткової накладної №86 від 13.06.2015року та ТТН №129 від 11.06.2015 року Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар в кількості 45 тон зерна пшениці на загальну суму 137250 грн., товар отримано 13.06.2015 року, граничний строк оплати 20.06.2015 року;

-видаткової накладної №87 від 14.06.2015року та ТТН № 130 від 11.06.2015 року Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар в кількості 28 тон 280кг зерна пшениці на загальну суму 86254 грн., товар отримано 14.06.2015 року, граничний строк оплати 21.06.2015 року.

Всього було поставлено товару на загальну суму 1 103072,00 грн., про що були видані Постачальником відповідні первинні бухгалтерські документи, товар прийнято Покупцем (відповідачем), що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями, що видані відповідачем на отримання товару. Про факт прийняття товару за Договором на підставі вищенаведених накладних свідчить підписання таких накладних представником відповідача та посилання у всіх накладних, що поставка відбувалась на підставі Договору постачання товару № ДП/21 від 24.04.2015 року.

Позивач зазначає, що ним як Постачальником виконані в повному обсязі умови поставки товару, що обумовлені Договором, однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі за отриманий товар не розрахувався, оплатив товар частково в період з травня по червень 2015 року, і на момент звернення до суду заборгованість відповідача складає 460000,00 грн.

Також, позивач зазначив, що 09.07.2015 року на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату суми боргу. У відповідь на претензію відповідач посилався на скрутне фінансове становище та запропонував можливий графік погашення заборгованості.

Умовами п.5.4. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, у звязку з простроченням відповідачем оплати поставленого товару позивач заявив вимогу про стягнення 59495,23 грн. пені, також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 461,81 грн. інфляційних та 2974,77 грн. 3% річних від прострочених сум грошового зобовязання.

Відповідач у відзиві на позов визнав заборгованість в сумі 360000 грн. та надав докази сплати 100000 грн. (банківські виписки за період з 30.07.2015 року по 02.09.2015 року). При цьому, відповідач заперечував нарахування пені, інфляційних та річних, посилаючись на недоліки наданого позивачем розрахунку. Також, відповідач заперечував проти стягнення витрат на послуги адвоката, оскільки не можливо визначити, що відповідні послуги надавались саме у звязку з розглядом даної справи.

Відповідач у відзиві на позов та в поданому в матеріалах справи № 911/3379/15 зустрічному позові зазначав, що за умовами укладеного Договору № ДП/21 від 24.04.2015 року сторонами було складено специфікацію №1 від 24.04.2015 року, яка є додатком до Договору і згідно наведеної специфікації № 1 позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов'язувався передати у власність відповідача (позивач за зустрічним позовом) кукурудзу 3 класу, врожаю 2014 року в кількості 300 тон (+(-) 10%) по ціні 3350,00 грн. в т.ч. ПДВ на загальну суму 1 000 500,00 грн. Строк постачання товару згідно специфікації №1 від 24.04.2015 року визначений з 25.04.2015 року по 03.05.2015 року. Умови постачання - склад Позивача, м. Київ, Броварський проспект, 99.

Однак, як зазначає відповідач (позивач за зустрічним позовом), згідно видаткової накладної №62 від 08.05.2015 року позивач (відповідач за зустрічним позовом) поставив кукурудзу в кількості 80,98 тон (80980 кг) на загальну суму 271 283,00 грн. Залишок кукурудзи визначений в специфікації №1 від 24.04.2015 року в кількості 219,02 тон (219020 кг) на загальну суму 729 217,00 грн. своєчасно та в повному обсязі поставлений не був.

Пунктом 5.3 Договору встановлено що за несвоєчасну поставку товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми поставки за кожен день прострочення.

У звязку з чим, відповідач (позивач за зустрічним позовом) просить стягнути з позивача (відповідача за зустрічним позовом) за порушення виконання зобов'язання щодо поставки товару, визначеного специфікацією № 1 від 24.04.2015 року (зерна кукурудзи) неустойку в сумі 138 437,05 грн., враховуючи, що граничним днем поставки згідно підписаної специфікації №1 визначено 03.05.2015 року.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи викладені в позові та зустрічному позові обставини та пояснення сторін, судом встановлено, що Договір було укладено на постачання сировини для виробництва комбікормів у кількості та сортименті визначеному в специфікаціях до Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору встановлено, що загальна вартість цього Договору визначається відповідно до вартості товару, поставленого згідно з підписаними Сторонами Специфікаціями або видатковими накладними.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що товар поставляється в кількості, що зазначається в підписаних сторонами Специфікаціях або видаткових накладних.

Пунктом 2.10 Договору встановлено, що постачання товару здійснюється Постачальником у строки, узгоджені Сторонами у підписаних Специфікаціях або відповідно до дат, вказаних у видаткових накладних.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначив, що за умовами укладеного Договору Постачальником було поставлено відповідно до видаткової накладної №62 від 08.05.2015року кукурудзу в кількості 80,98 тон на загальну суму 271283 грн., як було визначено в специфікації № 1. Після чого, представник Покупця (в особі менеджера з закупівель ОСОБА_3) в телефонному режимі повідомив про необхідність зупинення поставки кукурудзи та поставку іншого виду сировини для виробництва комбікормів, а саме пшениці, у зв'язку з тим, що у відповідний проміжок часу швидко змінювалась ціна на кукурудзу. Також, позивачем додано до відзиву на зустрічний позов обґрунтовані пояснення та підтверджуючі матеріали стосовно зміни цін на вказаний вид сировини (кукурудзу).

Матеріалами справи підтверджується факт поставки зерна пшениці, що відбувалось саме за Договором і такі поставки були прийняті Покупцем без зауважень та частково оплачені.

Прийняття за Договором (без складення окремої специфікації) іншого виду продукції та її часткова оплата, при цьому без зауважень та вимог щодо необхідності поставки кукурудзи, свідчить про фактичне погодження сторонами інших умов поставки та підтверджує викладені у відзиві на зустрічний позов обставини.

Статтею 672 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитись від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Матеріали справи свідчать, що Покупець, отримавши від Продавця партію товару за видатковою накладною №62 від 08.05.2015року на суму 271283,00 грн. в т.ч. ПДВ. провів його фактичну та повну оплату лише 26.05.2015 року, тобто з прострочення строку оплати на 11 днів та в подальшому отримував товар пшеницю без зауважень та вимог про поставку кукурудзи, і проводив оплату відповідного товару, що свідчить про фактичне погодження сторонами інших умов поставки в межах Договору.

Відповідно до ст.670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Статтею 688 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Однак, відповідач (позивач за зустрічним позовом) не скористався наданими вищенаведеними нормами законодавства правами, протягом тривалого часу не зауважував про порушення умов специфікації № 1 та не заявляв про потребу в поставці зерна кукурудзи, натомість без зауважень прийняв інший товар за Договором (без укладення додаткової специфікації), що свідчить про фактичне погодження сторонами інших умов поставки за Договором.

Як визначено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.

З огляду на норму ч. 3 ст. 615 Цивільного кодексу України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Крім того, альтернативна можливість визначення сторонами загальної вартості товару, його кількості та строків поставки за Договором крім як в специфікації, передбачена також і у видаткових накладних згідно з п.п. 1.2., 2.4., 2.10. Договору.

Таким чином, оскільки відповідачем (за первісним позовом) отримано товар на підставі Договору за наведеними в позові видатковими накладними і такий товар своєчасно та в повному обсязі не був оплачений, позовні вимоги за первісним позовом правомірні і обґрунтовані.

Однак, в ході розгляду спору суду надано докази погашення відповідачем заборгованості в повному обсязі, що також додатково підтверджує правомірність здійснення господарських операцій між сторонами.

Зокрема, згідно наданих відповідачем та позивачем банківських виписок відповідачем всього сплачено 1103072 грн., з яких після подання позову сплачено 445000 грн.

Оскільки сплата заборгованості в сумі 445000 грн. відбулась після подання позову (згідно вх. штампу канцелярії суду 03.08.2015 року), у відповідній частині спір вважається врегульованим, що є підставою для припинення провадження згідно з п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В решті заявленого за первісним позовом основного боргу, позов задоволенню не підлягає, оскільки відповідна заборгованість на момент подання позову була відсутня.

В той же час, з наданих позивачем розрахунку позову та банківських виписок про сплату відповідачем боргу, вбачається, що товар оплачувався частинами з простроченнями платежів, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, співставлено його з наведеними в уточненому розрахунку позову датами сплат та встановлено, що визначена в розрахунку пені та 3% річних кількість днів періодів прострочення (з врахуванням сплат) відповідає фактичним обставинам справи. Сплата відповідачем суми боргу після подання позову не впливає на здійснені позивачем нарахування станом на 31.07.2015 року (складення розрахунку позову).

Таким чином, вимоги про стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню в заявлених в позові сумах.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних, відповідні нарахування проведені, як зазначено в розрахунку позову, за червень 2015 року на суму 460000 грн., існування якої протягом всього місяця та період нарахування не можливо встановити з наданого позивачем розрахунку.

Згідно з п. 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Як передбачено п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право звернутись до господарського суду повторно в загальному порядку.

Таким чином, оскільки позивачем, в тому числі на вимогу суду, не надано обґрунтований розрахунок інфляційних, з наявного у позові розрахунку не можливо перевірити його правильність, що перешкоджає вирішенню спору, однак може бути усунуто в майбутньому, позовна вимога в частині інфляційних підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо фактичного виконання зобовязань за Договором, в тому числі взаємне погодження сторонами інших умов поставки, та враховуючи, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не обґрунтовано та не зазначено потреби в поставці саме зерна кукурудзи, натомість прийнято інше виконання Договору, як належне, суд не вбачає підстав для застосування до позивача (відповідача за зустрічним позовом) відповідальності за порушення термінів поставки наведеного в специфікації товару. Суд також зауважує, що вимогу про відповідну відповідальність за порушення термінів поставки зерна кукурудзи, виходячи зі встановлених судом обставин, правомірно заявляти виключно в поєднанні з вимогою про поставку відповідного виду товару, що свідчитиме про дійсну потребу в такому товарі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Таким чином, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову в частині стягнення 59495,23 грн. пені та 2974,77 грн. 3% річних, в частині стягнення 445000 грн. основного боргу провадження у справі за первісним позовом підлягає припиненню, в частині стягнення 461,84 грн. інфляційних первісний позов залишається без розгляду, в решті первісний позов задоволенню не підлягає. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Щодо поданої позивачем у справі заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, суд зазначає, що згідно з п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, оскільки в заяві позивача не обґрунтовано та не доведено фактів ухилення відповідача від виконання судового рішення (в майбутньому), основний борг сплачено в повному обсязі, суд не вбачає підстав дляв життя заходів забезпечення позову. Оскільки, відмовлено в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, витрати позивача на сплату судового збору з заяви про вжиття заходів забезпечення позову не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Також, позивач заявив про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн. В обґрунтування відповідних вимог позивач надав суду договір про надання правових послуг адвоката від 09.07.2015 року та докази сплати 5000,00 грн., що підтверджується квитанцією №543111 від 09.06.2014 року. Також, позивач просить відшкодувати йому витрати на проїзд у відрядження з м. Суми до м. Києва (з метою прибуття на виклик суду в судові засідання 26.08.2015 року в сумі 200 грн. вартості квитка на автобус та 06.10.2015 року в сумі 200 грн. вартості квитка на автобус).

Як передбачено п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Згідно з п. 6.2., 6.3., 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкта судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті), і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

Витрати, пов'язані з викликом до суду, відшкодовуються після виконання судовими експертами, перекладачами та іншими особами своїх обов'язків у розмірі, що визначається у рішенні господарського суду.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за первісним позовом підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача судові витрати, які складаються з витрат на сплату судового збору, витрат на послуги адвоката та витрат на проїзд пропорційно розміру задоволених позовних вимог (в тому числі з суми основного боргу, сплаченої після подання позову, оскільки відповідні неправильні дії відповідача змісили позивача звернутись до суду). Витрати по сплаті судового збору з заяви про забезпечення позову не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки в задоволенні заяви відмовлено. Витрати на сплату судового збору за зустрічним позовом не підлягають відшкодуванню у звязку з відмовою в його задоволенні.

Таким чином, з відповідача підлягають відшкодуванню на користь позивача 10458,64 грн. витрат по сплаті судового збору з первісного позову, 5000 грн. витрат на послуги адвоката та 400 грн. витрат на проїзд, що всього складає 15858,64 грн., що пропорційно задоволеним позовним вимогам (в загальній сумі 507470 грн.), складає 15389,74 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, п.1-1 ст. 80, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, код 05513187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альже» (40022, м. Суми, вул. Тополянська, 16, код ЄДРПОУ 37970551) 59495,23 (пятдесят девять тисяч чотириста девяносто пять) грн. пені, 2974,77 (дві тисячі девятсот сімдесят чотири) грн. 3% річних та 15389,74 (пятнадцять тисяч триста вісімдесят девять) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині вимоги про стягнення 445000,00 грн. основного боргу провадження у справі за первісним позовом припинити.

4. В частині вимоги про стягнення 461,84 грн. інфляційних первісний позов залишити без розгляду.

5. В решті вимог первісного позову відмовити.

6. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.10.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін