Рішення № 53057677, 26.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015№910/23124/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Грабовської А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/23124/15

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", м. Київ,

про стягнення 37 781,61 грн.,

за участю представників:

позивача - Пахолка Т.П. (довіреність від 29.12.2014 №0114-210);

відповідача - Чопика І.М. (довіреність від 30.12.2014 №1281).

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ «СК «Українська страхова група») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (далі - ТОВ «Епіцентр К») 36 221,48 грн. втрат від інфляції і 1 560,13 грн. 3% річних у зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування в порядку регресу та суми судового збору за рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі №910/29344/14.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати страхового відшкодування у сумі 79 416,50 грн.; у зв'язку з тим, що протягом тридцяти днів після отримання відповідачем претензії від 23.10.2014 №8233/1975-УСГ (далі - Претензія) ТОВ «Епіцентр К» не сплатило позивачу суму страхового відшкодування; ПрАТ «СК «Українська страхова група» вважає за необхідне стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1 540,46 грн. та втрат від інфляції у сумі 35 680,56 грн. за період з 27.11.2014 (закінчення тридцятиденного строку) по 20.07.2015 на суму 79 416,50 грн. страхового відшкодування (сплата заборгованості); крім того, враховуючи те, що рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі №910/29344/14 набрало законної сили 11.03.2015, позивач також просить суд стягнути з ТОВ «Епіцентр К» 3% річних у сумі 19,67 грн. та втрат від інфляції у сумі 540,92 грн. за період з 12.03.2015 (оскільки 11.03.2015 день набрання законної сили рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 зі справи №910/29344/14) по 20.07.2015 на суму 1 827 грн. судового збору (дата сплати заборгованості).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2015 порушено провадження у справі.

15.10.2015 від ТОВ «Епіцентр К» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватися проценти за користування чужими грошовими коштами; при цьому, підставою для звернення з даним позовом ПрАТ «СК «Українська страхова група» до ТОВ «Епіцентр К» стала відмова відповідача у відшкодуванні матеріальної шкоди, завданої останнім товариству з обмеженою відповідальністю «ІЛТА» (далі - ТОВ «ІЛТА») внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася 25.11.2013, а тому спірні правовідносини не є договірними зобов'язаннями, а зобов'язання в даному випадку виникли з деліктних правовідносин.

У судовому засіданні 26.10.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі; представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив наголошуючи на доводах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.11.2013 о 18 год. 30 хв. на проїзній частині автодороги Н-08 "Запоріжжя-Дніпропетровськ-Бориспіль" сталася ДТП за участю автомобіля «Volvo СН12», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, відповідальність якого була застрахована ПрАТ "Європейський страховий альянс" за полісом №АС/0368166, та автомобіля "Audi Q5", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, відповідальність якої була застрахована ПрАТ "СК "Українська страхова група".

ПрАТ "СК "Українська страхова група" виплатило ТОВ "ІЛТА" страхове відшкодування у сумі 128 906,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.03.2014 №7832, копія якого наявна в матеріалах справи.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 у справі №175/2045/14-к ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, і піддано покаранню у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права на керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік; стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 8 000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_5 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу; стягнуто з ТОВ "Епіцентр К" на користь потерпілої ОСОБА_5 4 143,55 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

ПрАТ «СК «Українська страхова група» звернулося до ТОВ «Епіцентр К» з Претензією, в якій зазначалося, що цивільну відповідальність винної сторони (ТОВ «Епіцентр К») було застраховано у приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий альянс» за полісом №АС/0368166; ліміт за шкоду завдану майну за вказаним полісом складає 50 000 грн., франшиза - 510 грн.; сума, що не покривається полісом №АС/0368166 становить 79 416,50 грн. (128 906,50 грн. збиток, завданий пошкодженому транспортному засобу - 50 000 грн. ліміт по майну - 510 грн. франшизи). У зв'язку з цим, ПрАТ «СК «Українська страхова група» просило ТОВ «Епіцентр К» перерахувати 79 416,50 грн. страхового відшкодування на розрахунковий рахунок ПрАТ «СК «Українська страхова група».

Претензію було отримано ТОВ «Епіцентр К» 27.10.2014, що підтверджується відміткою на копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За приписами статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як було встановлено, різниця між виплаченим страховим відшкодуванням і сумою, яку не покриває поліс №АС/0368166, становить 79 416,50 грн.

Зазначені обставини встановлені в рішенні господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі №910/29344/14 за позовом ПрАТ "СК "Українська страхова група" до ТОВ «Епіцентр К»; вказаним рішенням позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Епіцентр К" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь ПрАТ "СК "Українська страхова група" 79 416,50 грн. страхового відшкодування в порядку регресу і 1 827 грн. судового збору.

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як підтверджує позивач, заборгованість у сумі 79 416,50 грн. за рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі №910/29344/14 сплачено відповідачем на користь позивача 20.07.2015.

У зв'язку з тим, що протягом тридцяти днів після отримання відповідачем Претензії ТОВ «Епіцентр К» не сплатило позивачу суму страхового відшкодування; ПрАТ «СК «Українська страхова група» вважає за необхідне стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1 540,46 грн. та втрат від інфляції у сумі 35 680,56 грн. за період з 27.11.2014 (закінчення тридцятиденного строку) по 20.07.2015 на суму 79 416,50 грн. страхового відшкодування (сплата заборгованості)

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача відповідно до вимог статті 625 ЦК України втрати від інфляції у сумі 36 221,48 грн. та 3% річних у сумі 1 560,13 грн. розрахованих за періоди:

з 27.11.2014 (закінчення тридцяти денного строку) по 20.07.2015 (сплата заборгованості) з суми 79 416,50 грн. (основний борг) та

з 12.03.2015 (оскільки 11.03.2015 день набрання законної сили рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 зі справи №910/29344/14) по 20.07.2015 (дата сплати заборгованості) з суми 1 827 (сума судового збору).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова №14) зазначено, що грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі №6-113цс14).

За приписами пункт 5.2 Постанови №14 обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК України).

Враховуючи викладе, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції за періоди до набрання рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі №910/29344/14 законної сили, тобто до 11.03.2015, оскільки прострочення сплати страхового відшкодування не є грошовим зобов'язанням.

У пункті 1.3 Постанови №14 зазначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно з пунктом 7.1 Постанови №14 саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Враховуючи те, що зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі №910/29344/14, то вже після набрання вказаного рішення законної сили (11.03.2015) зобов'язання вважається грошовим і на суму відповідної заборгованості нараховуються індекс інфляції і 3% річних з урахуванням приписів статті 625 ЦК України.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами статті 599 ЦК України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач 20.07.2015 добровільно сплатив основну заборгованість в сумі 79 416,50 грн. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі №910/29344/14 і тому дане зобов'язання слід вважати припиненим.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

У пункті 1.12 Постанови №14 зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 ГПК господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Згідно з пунктом 3 Постанови №14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Так, судом здійснено розрахунок 3% річних та втрат від інфляції відповідно до якого за період з 12.03.2015 (оскільки 11.03.2015 рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі №910/29344/14 набрало законної сили) по 20.07.2015 (дата сплати відповідачем заборгованості за вказаним рішенням) сума втрат від інфляції становить 22 483,73 грн., а сума 3% річних - 855,09 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних та втрат від інфляції за розрахунком суду; в решті стягненні ж 3% річних у сумі 705,04 грн. та 13 737,75 грн. втрат від інфляції слід відмовити.

Суд також не погоджується з нарахованими позивачем 3% річних та втрат від інфляції на суму судового збору у сумі 1 827 грн., стягнутої з відповідача за рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі №910/29344/14, оскільки в частині другій статті 625 ЦК України йдеться про можливість нарахування втрат від інфляцій та 3% річних лише на суму основного боргу, а не на суму судових витрат.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (02139, м. Київ, вул. Братиславська, 11; ідентифікаційний код 32490244) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А; ідентифікаційний код 308959524): 22 483 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 73 коп. втрат від інфляції; 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 09 коп. 3% річних та 1 128 (одну тисячу сто двадцять вісім) грн. 59 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.2015.

Суддя О. Марченко