Рішення № 53057608, 26.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015Справа №901/534/14

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

до відповідача-1: військової частини А2506;

до відповідача-2: Міністерства оборони України;

про: стягнення 176.569,25 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_2 - договір від 02.10.2014 № 02/10-01 про надання адвокатом правової допомоги;

відповідача-1: не з'явилися;

відповідача-2: Полтєв Є.О. - за довіреністю від 18.05.2015 № 220/355/д.

С У Т Ь С П О Р У:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до військової частини А2506 про стягнення з заборгованості в сумі 176.569,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем-1 порушено грошове зобов'язання за укладеними між ними договорами про закупівлю товарів за державні кошти від 14.10.2013 № 46, від 14.10.2013 № 47, від 21.10.2013 № 50 та від 22.10.2013 № 51, останній вартість отриманого товару не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 176.569,25 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 901/534/14.

До господарського суду Київської області надійшла заява позивача з копією позовної заяви та додатками в якій останній заявляє про прийняття документів та матеріалів господарської справи, провадження в якій порушено ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014 до свого провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2014 на підставі ст. 64, 65 господарського процесуального кодексу України та ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" порушено провадження у справі № 901/534/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2014 залучено до участі у справі іншого відповідача - Міністерство оборони України та направлено справу за підсудністю до господарського суду міста Києва.

В результаті автоматичного розподілу справ, справу № 901/534/14 передано на розгляд судді Балац С.В.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України 09.07.2015 ухвалу господарського суду Київської області від 11.12.2014 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2015 справу № 901/534/14 прийнято до провадження судді Балац С.В.

Відповідач-2 скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю, оскільки відповідно до статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" міністерство оборони України несе відповідальність за зобов'язаннями військової частини лише у разі недостатності коштів, що надходять на її рахунок. Крім того, із обставин справи не вбачається, що шкода була заподіяна позивачу внаслідок господарської діяльності військової частини, зазначеної у вказаному вище Законі.

До господарського суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог. Як вбачається з вказаної заяви представника позивача, останнім заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачів 136.669,80 грн інфляційних втрат.

Суд дослідивши вказану вище заяву представника позивача зазначає наступне.

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 18 встановлено, що, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

З поданої представником позивача заяви, зокрема, вбачається, що останнім заявлено додаткову позовну вимогу про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за несвоєчасне погашення заборгованості за договорами про закупівлю товарів за державні кошти в сумі 136.669,80 грн.

Враховуючи викладене, подана представником позивача заява не приймається судом в частині збільшення позовних вимог, оскільки дана вимога не була заявлена при подачі позову до суду.

В судовому засіданні 26.10.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників позивача, відповідача-2 по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як продавцем, (далі - позивач) та військовою частиною А2506, як покупцем, (далі - відповідач-1) укладено договори про закупівлю товарів за державні кошти від 14.10.2013 № 46, від 14.10.2013 № 47, від 21.10.2013 № 50 та від 22.10.2013 № 51 (далі - Договори), відповідно до п. 1.1 яких позивач зобов'язується у 2013 році поставити відповідачу товар, зазначений у специфікаціях, а відповідач - прийняти і оплатити товар.

Пунктом 3.1 Договорів встановлена ціна Договорів.

Відповідно до п. 4.1 Договорів, розрахунки за фактично поставлений товар проводяться після надання рахунку-фактури та підтверджуючих документів виконання зобов'язання у термін 30 календарних днів.

Відповідач-1 зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар (п. 6.1.1 Договорів).

Позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (п. 6.4.1 Договорів).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач-1 отримав товар відповідно до загальною вартістю 176.569,25 грн. Наведений факт підтверджується такими видатковими накладними: від 16.10.2013 № 27 на суму 54.930,00 грн, від 21.10.2013 № 33 на суму 70.429,25 грн, від 23.10.2013 № 34 на суму 30.000,00 грн та від 25.10.2013 № 36 на суму 21.210,00 грн. Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені відбитками їх печаток (засвідчені копії наявні у матеріалах справи).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок невиконання відповідачем-1 обов'язку, встановленого пунктом 4.1 Договорів. Станом на момент вирішення даного спору по суті, відповідачем-1 грошове зобов'язання за Договорами не виконане, що призвело до виникнення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 176.569,25 грн.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до відповідача-1 у зв'язку з відсутністю будь-яких майнових та немайнових вимог до останнього.

Дослідивши вказану вище заяву представника позивача та документи наявні в матеріалах даної справи, суд дійшов висновку, що провадження в частині позовних вимог до відповідача-1 підлягає припиненню в порядку, передбаченому п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з підстав відсутності предмету спору в цій частині.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача-2 суми заборгованості в розмірі 176.569,25 грн то вони задоволенню не підлягають, з урахуванням такого.

За приписами, встановленими частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом, яка здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.

Із встановлених судом обставин справи не вбачається, що шкода була заподіяна позивачу внаслідок господарської діяльності військової частини А2506 з ведення підсобного господарства, виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, передачі в оренду військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ.

Крім того, приписами статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" встановлено, що військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Оскільки позивачем в процесі розгляду справи подана заява про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до відповідача-1, у суду відсутні підстави встановлювати наявність чи відсутність грошових коштів на рахунках відповідача-1 по відповідних статтях кошторису з метою здійснення розрахунку за Договорами. Відтак, суд не має можливості встановити наявність відповідальності відповідача-2 за зобов'язаннями військової частини А2506 по сплаті заборгованості за Договорами на виконання статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України".

Крім того, суд враховує, що відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договірні відносини між позивачем та відповідачем-2 відсутні.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Вимога позивача про покладення судових витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 62.000,00 грн на відповідача задоволенню не підлягає з підстав відмови в задоволенні позову, відтак не може бути віднесена до судових витрат.

Керуючись статтями п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49 та ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Провадження у справі № 901/534/14 в частині позовних вимог до військової частини А2506 - припинити.

2. В задоволенні решти вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 02 листопада 2015 року

Суддя С.В. Балац