Рішення № 53057546, 20.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015

Справа № 923/1237/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом

Приватного підприємства "Спельта"

до

Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

про

спонукання до виконання умов договору

Представники:

від позивача:

не з’явились

від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.07.2015 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Спельта" з вимогою до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про спонукання до виконання умов договору кредитної лінії № 840 від 01.08.2014, шляхом укладання додаткової угоди про надання траншу та шляхом перерахування кредитних коштів в межах відкритої кредитної лінії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору кредитної лінії № 840 від 01.08.2014 не виконав взяті на себе зобов’язання щодо підписання додаткової угоди до договору про видачу позивачу траншу кредитних коштів на підставі наданої позивачем заявки від 15.04.2015.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.07.2015 порушено провадження у справі № 923/1237/15, та справу призначено до розгляду на 13.08.2015.

13.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду Херсонської області від відповідача надійшла телеграма та клопотання про заміну сторони та передачі справи за підсудністю.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.08.2015 матеріали справи № 923/1237/15 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015 справу № 923/1237/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.10.2015.

13.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 розгляд справи відкладено на 20.10.2015, у зв’язку з неявкою представника позивача в судове засідання та невиконанням останнім вимог ухвали суду.

Представники сторін у судове засідання 20.10.2015 не з’явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 20.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (кредитодавець за договором) та Приватним підприємством "Спельта" (позичальник за договором) укладено договір кредитної лінії № 840, відповідно до умов якого кредитодавець 01.08.2014 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію до 31.07.2015 у розмірі 1 000 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом згідно валюти наданого траншу (25 % річних у гривні, 13,5 % річних у Євро та 14,5 % пічних у доларах США).

Згідно з пунктом 1.6. договору видача кредиту позичальнику здійснюється окремими кредитними траншами після подачі останнім заявок на видачу кредитних коштів за формою, встановленою кредитодавцем, в яких вказується запланована до отримання дата, сума і валюта кожного кредитного траншу, ціль його використання, а також після укладення сторонами, за результатами розгляду заявки позичальника, окремих додаткових угод до цього договору, що є його невід’ємною частиною, в яких зазначається сума і валюта кожного кредитного траншу, дата його видачі та у разі необхідності порядок погашення заборгованості позичальника за цим договором.

Сторони домовились, що строк користування кожним кредитним траншем, який позичальник отримує за цим договором не може перевищувати 60 календарних днів (пункту 1.6.1. договору).

У відповідності до пункту 3.2. позичальник зобов’язаний, зокрема здійснювати повернення фактично отриманого кредиту, з урахуванням підпункту 1.6.1. пункту 1.6 договору, шляхом безготівково перерахування грошових коштів у валюті отриманого кредиту на рахунок № 29098353163731.840.980 – при видачі кредитних коштів в національній валюті України – гривні; на рахунок № 29098353163731.840.978 – при видачі кредитних коштів в Євро; на рахунок 3 29098353163731.840.840- при видачі кредитних коштів в доларах США, якщо інше не буде погоджено сторонами в додаткових угодах до цього договору,та забезпечити повне повернення фактично отриманого кредиту в останній день періоду, вказаного в пункті 1.1. даного договору.

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди, якими вносилися відвідні зміни та доповнення до договору кредитної лінії № 840 від 01.08.2014, а саме:

- додатковою угодою № 01 від 29.08.2014 погоджено, що 29.08.2014 кредитодавець надає позичальнику транші кредитних коштів у розмірі 2 800 000 грн 00 коп.;

- додатковою угодою № 02 від 15.09.2014 погоджено, що 15.09.2014 кредитодавець надає позичальнику транші кредитних коштів у розмірі 10 150 000 грн 00 коп.;

- додатковою угодою № 03 від 06.11.2014 погоджено, що 06.11.2014 кредитодавець надає позичальнику транші кредитних коштів у розмірі 3 000 000 грн 00 коп.;

- додатковою угодою № 04 від 14.11.2014 погоджено, що 14.11.2014 кредитодавець надає позичальнику транші кредитних коштів у розмірі 9 950 000 грн 00 коп. на строк до 28.12.2014;

- додатковою угодою № 05 від 19.11.2014 погоджено, що 19.11.2014 кредитодавець надає позичальнику транші кредитних коштів у розмірі 2 300 000 грн 00 коп. на строк до 30.01.2015.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Як встановлено судом, на виконання умов договору відповідачем було надано позивачу транші кредитних коштів на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором кредитної лінії № 840 від 01.08.2014, з урахування змін та доповнень, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку позивача за період з 01.08.2014 по 30.04.2015.

15.04.2015 та 30.04.2015 позивач звернувся до відповідача із заявками № 15/04-1 та № 30/04-1 на отримання кредитного траншу у сумі еквівалентній 1 000 000 доларів США в гривнях по курсу національного банку України на момент видачі кредиту, дата отримання 27.04.2015.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору кредитної лінії № 840 від 01.08.2014 щодо надання позивачу кредитного траншу на підставі заявки від 15.04.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позичальник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання щодо повернення фактично отриманих кредитних коштів, у зв’язку з чим, станом на 09.01.2015, у позивача виникла заборгованість у розмірі 15 563 356 грн 00 коп.

З метою позасудового врегулювання спору відповідач направив позивачу лист № 4 від 09.01.2015 з вимогою повного погашення кредиту за договором кредитної лінії № 840 від 01.08.2014, із зазначенням сум його заборгованості.

Пунктом 4.1 договору передбачені права банку, зокрема, відповідно до частини 2 статті 348 Господарського кодексу України зупинити подальшу видачу, що надається в межах відкритої згідно цього договору кредитної лінії, у випадку, якщо позичальник не виконуватиме своїх зобов’язань за цим договором, а також у випадку відсутності узгодженості з позичальником щодо способу забезпечення виконання зобов’язань останнього за цим договором, або інших умов кредитування.

Відповідно до частини 1 статті 1056 Цивільного кодексу України кредитодавець має право відмовитись від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений. Зазначене також кореспондується зі статтею 348 Господарського кодексу України.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що умови договору передбачають право кредитодавця зупинити, або припинити видачу наступних траншів кредиту в разі порушення позичальником його зобов'язань, і кредитодавець посилається на таке порушення позивальником умов договору, вимоги позивача про зобов’язання відповідача виконати умови договору кредитної лінії № 840 від 01.08.2014, шляхом укладання додаткової угоди про надання траншу та шляхом перерахування кредитних коштів в межах відкритої кредитної лінії визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи копії листа № 10/07-1 від 10.07.2015 за підписом директора Приватного підприємства «Спельта» та додаткової угоди № 06 від 13.07.2015 до договору кредитної лінії № 840 від 01.08.2014, у зв’язку з повним виконанням позичальником зобов’язань за договором сторони домовились 13.07.2015 розірвати договір кредитної лінії № 840 від 01.08.2014, у зв’язку чим всі зобов’язання за даним договором припинилися.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 02.11.2015

Суддя Н.Б. Плотницька