Рішення № 53057520, 27.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015Справа №910/25285/15За позовом комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до приватного акціонерного товариства "F&Crealty"

про стягнення 86 546,45 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Полішук Л.П.(дов. № 74-Д від 26.12.2014)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по комунальних послугах.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.09.2015 порушено провадження у справі №910/25285/15 та призначено до розгляду на 13.10.2015.

Представник відповідача в судове засідання 13.10.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 13.10.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі та документи для долучення до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладено до 27.10.2015.

У засідання суду 27.10.2015 прибув представник позивача, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.10.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради перейменоване на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Відповідно до п. 2.1. Статуту позивача підприємство створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

14.11.2003 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" укладено договір № 320074 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до якого остання зобов'язалась виробляти та поставляти теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в зазначеному договорі.

Матеріалами справи також підтверджено про те, що 20 квітня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Комунальним підприємством - управління житлового господарства Шевченківського району укладено договір № 05618/2-10 на постачання питаної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах зазначеного договору.

У відповідності до п. 1.3. і п. 4.1. Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг в житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України по питаннях житлово-комунального господарства № 60 від 25.04.2003 виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг, і який може забезпечити виконання зобов'язань, визначених Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

З матеріалів справи вбачається, що приватне акціонерне товариство "F&Crealty" (відповідач) є власником нежитлового приміщення, яке було передано в нежитловий фонд згідно розпорядження № 387 віл 02.03.2001 року, загальною площею 286,3 кв.м. за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 37, на підставі договору купівлі-продажу № 4827-2523 від 02.07.1996 року і користується комунальними послугами, які надає КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

У період з 29.09.2010 по 27.06.2013 відповідачем було спожито комунальних послуг по договору в розмірі 124 084,27 грн., що підтверджується табуляграмами наданих послуг за вказаний період, копії яких наявні у матеріалах справи.

З метою здійснення розрахунків позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату (долучені до справи).

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за спожиті комунальні послуги за спірний період склала 66 953,68 грн.

30.10.2013 між позивачем та відповідачем був укладений договір про реструктуризацію заборгованості № РСТ-146 від 30.10.2013, відповідно до п.1.1 якого відповідач (боржник) визнав свої зобов'язання перед позивачем (кредитором), що виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за комунальні послуги за період з 01.09.2010 по 16.05.2013, відповідно до підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків, а також відповідно до умов договору № 123 та договору № Ц-315, які станом на 16.05.2013 становлять суму у розмірі 114 747,05 грн.

Відповідно до п.1.2.договору, боржник зобов'язався сплатити кредитору суму, зазначену у п.1.1 шляхом розстрочення платежів у розмірах і строки, встановлені у розділі 3 цього договору.

У розділі 3 договору сторони узгодили суми оплати боргу за місяцями у період з жовтня 2013 по вересень 2014 року та визначили, що зазначені суми, починаючи з жовтня 2013 року, беззаперечно перераховуються боржником кредитору щомісячно до 25 числа відповідного місяця на вказаний розрахунковий рахунок кредитора.

Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання щодо погашення боргу не виконав належним чином та в повному обсязі.

25.03.2015 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою оплати заборгованості за надані комунальні послуги на суму 66 935,68 грн., рахунки на оплату та акт звірки взаєморозрахунків (додатки до претензії), які залишені відповідачем без відповіді та оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, нормами статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Дослідивши правовідносини між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли відносини, які за своєю правовою природою, аналогічні договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до статей 20,21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", обов'язком споживача є укладення договору на надання комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язок виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.

За твердженням позивача, сторонами не було досягнуто згоди щодо укладання правочину на надання комунальних послуг за вказаною адресою.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.18 Порядку обліку та оплати послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2015, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 5) п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 66 953,68 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 66 953,68 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на прострочення виконання зобов'язання щодо оплати отриманих комунальних послуг на заявлену суму позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 7761,15 грн. - 3% річних та 11 849,62 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 7761,15 грн., інфляційні збитки становлять 11 849,62 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "F&Crealty" (01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, 18А, код ЄДРПОУ 23496142) на користь комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м.Київ, вул.Кирпоноса, 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) основну заборгованість в розмірі 66 953 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 68 коп., 7 761 (сім тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 15 коп. 3% річних, інфляційні збитки у розмірі 11 849 (одинадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 62 коп., судовий збір в сумі 1 298 (одна тисяча двісті дев'яносто вісім) грн. 20 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 30.10.2015