Рішення № 53057159, 28.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.2015 Справа № 905/1817/15

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИНТ ЛТД», м. Харків

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», Донецька область, м. Маріуполь

про: стягнення заборгованості у розмірі 30038,72 грн.

За участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 01.09.2015р.

від відповідача: не з`явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИНТ ЛТД», м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 30038,72грн., а саме: 8837,48 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1207,36 грн., інфляційні нарахування у розмірі 14730,62 грн., пені у розмірі 5266,26 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем оплати за отриманий товар за видатковими накладними: №90 від 15.02.2013р., №134 від 13.03.2013р., №353 від 21.06.2013р., №352 від 21.06.2013р., №351 від 21.06.2013р., №398 від 16.08.2013р., №350 від 21.06.2013р., №662 від 15.07.2013р., рахунки на оплату: №66 від 22.01.2013р., №588 від 21.06.2013р., №587 від 21.06.2013р., №586 від 21.06.2013р., №662 від 15.07.2013р., банківські виписки, претензія №1 від 20.05.2015р., довіреності: №3159 від 24.07.2013р., №2749 від 21.06.2013р., податкові накладні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Через канцелярію суду надав заперечення на відзив від 26.10.2015р.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №523/1038 від 05.10.2015р., в якому просить відмовити у стягненні штрафних санкцій, а саме: в нарахуванні пені та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок укладання господарських договорів, господарський договір за загальними правилами укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку.

Позивачем по справі на підставі досягнутої усної домовленості з відповідачем, Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш», проведено поставку товару згідно видаткових накладних: №90 від 15.02.2013р., №134 від 13.03.2013р., №353 від 21.06.2013р., №352 від 21.06.2013р., №351 від 21.06.2013р., №398 від 16.08.2013р., №350 від 21.06.2013р., №662 від 15.07.2013р. та виставленням відповідачу рахунків на оплату: №66 від 22.01.2013р., №588 від 21.06.2013р., №587 від 21.06.2013р., №586 від 21.06.2013р., №662 від 15.07.2013р. на загальну суму 21108,24 грн., належним чином засвідченої копії якої містяться у матеріалах справи.

Предметом судового розгляду є заборгованість за видатковими накладними: №90 від 15.02.2013р., №134 від 13.03.2013р., №353 від 21.06.2013р., №352 від 21.06.2013р., №351 від 21.06.2013р., №398 від 16.08.2013р., №350 від 21.06.2013р., №662 від 15.07.2013р.

Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача, Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш», підтверджується відмітками представника відповідача про отримання товару на підставі довіреностей: №3159 від 24.07.2013р., №2749 від 21.06.2013р., податкових накладних, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Згідно до наявних у матеріалах справи належним чином засвідчених банківських виписок, відповідачем було здійснено часткову оплату за поставку товару у розмірі 12270,76 грн.

У звязку із невиконанням відповідачем своїх зобовязань за видатковими накладними позивачем на його адресу була вручена претензія №1 від 20.05.2015р. з вимогою сплатити заборгованості.

На претензію відповідачем не було надано відповіді.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, на підставі укладеного договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, як це передбачено ч.1 ст.181 ГК України, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майно-господарських зобов'язань.

Статтею 688 ЦК України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення договірних зобов'язань щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих договірних зобов'язань з купівлі товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав належним чином.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, субєкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України, визначає обовязок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач не оплатив товар.

Загальна сума основної заборгованості на час розгляду справи становить 8837,48 грн., тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про 3% річних у розмірі 1207,36 грн., інфляційні нарахування у розмірі 14730,62 грн. відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2. ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до ч.3. ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Заявлений до стягнення розмір 3% річних у розмірі 1207,36 грн., по кожній накладній, суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про математичну неточність означеної суми.

Відповідно до ч.2. ст. 530 Цивільного кодексу України, нарахування розміру 3% річних повинні здійснюватись після семиденного строку від дня предявлення вимоги, тобто з 28.05.2015р.

Таким чином, суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку, що належний до стягнення розмір 3% річних за період з 28.05.2015р. по 31.08.2015р., розрахований по кожній накладній, становить 69,74 грн., тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1137,62 грн. слід відмовити.

Що стосується заявленого до стягнення розміру індексу інфляції у розмірі 14730,62 грн. за період: з 23.01.2013р. по 28.02.2013р., з 28.02.2013р. по 05.08.2015р., з 22.06.2013р. по 15.07.2013р., з 15.07.2013р. по 05.08.2015р., з 22.06.2013р. по 12.07.2013р., з 12.07.2013р. по 05.08.2015р., суд зазначає наступне.

Позивач при розрахунку індексу інфляції не врахував Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997).

Зокрема, якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до п.3.2. постанови пленума Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, при розрахунку інфляційних втрат позивач не враховував, що найменший період визначення складає місяць.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 14730,62 грн. за період: з 23.01.2013р. по 28.02.2013р., з 28.02.2013р. по 05.08.2015р., з 22.06.2013р. по 15.07.2013р., з 15.07.2013р. по 05.08.2015р., з 22.06.2013р. по 12.07.2013р., з 12.07.2013р. по 05.08.2015р. слід відмовити.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 5266,26 грн., відповідно до ч.3. ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положення ст. 230 ГК України, кореспондують з п.1. ст. 546 ЦК України, в якій встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (п.1 ст. 548 ЦК України). Положення наведеної норми конкретизовані у разі визначення предметом неустойки грошової суми у ст. 551 ЦК України. Так, ч.1. ст. 551 ЦК України визначено, що розмір такої неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996р., передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч.1. ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому, за видатковими накладними не передбачено нарахування пені за прострочку платежу.

У п.2.1. розяснень Вищого арбітражного суду №02-5/293 від 29.04.1994р. «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» зазначено: якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає.

Таким чином, між позивачем та відповідачем досягнута усна домовленість на поставку товару за видатковими накладними, а не за договором, тому безпідставно заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 5266,26 грн.

В частині стягнення пені в сумі 5266,26 грн. відмовити за необґрунтованістю нарахувань.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються так, як вони спростовуються матеріалами справи.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 11, 202, 509, 526, 530, 546, 548, 549, 551, 626, 627, 655, 688, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 193, 216-218, 230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИНТ ЛТД», м. Харків до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 30038,72грн., а саме: 8837,48 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1207,36 грн., інфляційні нарахування у розмірі 14730,62 грн., пені у розмірі 5266,26 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, б.1; код ЄДРПОУ 13504334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИНТ ЛТД» (61052, м. Харків, вул. Котлова, буд. 67Б; код ЄДРПОУ 14081663) заборгованість у розмірі 8837,48 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 69,74 грн., судовий збір у розмірі 541,71 грн.

В вимогах в частині стягнення 3% річних у розмірі 1137,62 грн. відмовити.

В вимогах в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 14730,62 грн. відмовити.

В вимогах в частині стягнення пені у розмірі 5266,26 грн. відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2015р.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99