Постанова № 53056789, 28.10.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 904/10031/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 13.02.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 21.05.2015у справі Господарського суду№ 904/10031/14 Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ"простягнення коштіву судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача Тішунін О.А.;Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Картере В.І. від 27.10.2015 № 02-05/829 розгляд справи № 904/10031/14 Господарського суду Дніпропетровської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

10.12.2014 Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ" про стягнення пені у розмірі 163 200, 00 грн. та штрафу у розмірі 96 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 у справі № 904/10031/14 (суддя Соловйова А.Є.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ" на користь Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" пеню у розмірі 16 320, 00 грн. та штраф у розмірі 9 600, 00 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі № 904/10031/14 (колегія суддів у складі: Крутовських В.І. - головуючий суддя, судді Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 у справі № 904/10031/14 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ" на користь Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" 79 900,00 грн. пені, 47 000,00 грн. штрафу".

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі № 904/10031/14, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

27.10.2015 до Вищого господарського суду України від Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" надійшло клопотання, в якому останній просить розглянути касаційну скаргу без участі представника позивача.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ" визначених позивачем штрафу та пені за прострочення виконання зобов'язань за договором № 05/014/14 від 01.09.2014.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 01.09.2014 між Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ" укладено договір № 05/014/14, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконати замовнику роботи зазначені в специфікації, а замовник прийняти і оплатити такі роботи. Найменування (номенклатура, асортимент) робіт: роботи з капітального ремонту екскаватора ЕКГ-5 згідно із специфікацією № 1, яка є невід'ємною частиною даного договору (пункти 1.1., 1.2. договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору становить 960 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 160 000,00 грн., яка включає всі витрати виконавця та його винагороду за виконання робіт.

Згідно із п. 5.1 договору виконавець зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту екскаватора ЕКГ-5 у повному обсязі в термін до 31.10.2014.

Відповідно до п. 5.3 договору роботи вважаються виконаними повністю після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт замовником, або уповноваженою ним особою.

Згідно із п. 6.3.1 договору виконавець зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України та положень статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пункти 7.1, 7.2 договору передбачають, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. У разі невиконання чи несвоєчасного виконання робіт, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 10 % вказаної вартості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично роботи з капітального ремонту екскаватора виконанні 29.01.2015 на загальну суму 940 000, 00 грн., про що свідчить акт виконаних робіт (а. с. 61-70). Тобто, роботи виконані з простроченням майже в три місяці, що відповідно до п. 7.2 договору є підставою для нарахування штрафу та пені.

Як місцевим так і апеляційним господарськими судами встановлено, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання робіт з капітального ремонту екскаватора ЕКГ-5 позивач обґрунтовано нарахував пеню у розмірі 163 200, 00 грн. та штраф у розмірі 96 000, 00 грн.

При цьому, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Аналогічне правило міститься й в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

У п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Беручи до уваги обставини справи, Вищий господарський суд України вважає, що приймаючи постанову у справі про зменшення розміру належних до сплати пені та штрафу до 50%, використовуючи надане суду право п. 3 ст. 83 ГПК України, суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що тільки після отримання заявки на виконання робіт починається перебіг строку виконання робіт не приймаються до уваги колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки у п. 5.1 договору сторони погодили кінцевий термін для виконання робіт з капітального ремонту екскаватора до 31.10.2014; судами попередніх інстанцій встановлено, що цей строк сторонами не змінювався; при цьому, як правомірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано доказів того, що він не мав можливості провести роботи з капітального ремонту без заявки позивача, як і не надано доказів звернення до позивача з повідомленням про неможливість початку робіт без заявки та у зв'язку з цим необхідністю перенесення строку виконання робіт; до того ж, судами встановлено, що відповідачем роботи з капітального ремонту екскаватора розпочато без заявки.

Всі інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду, зводяться до необхідності переоцінки встановлених судом обставин, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції відповідно до ст. 1117 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі № 904/10031/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ