Ухвала суду № 53054316, 21.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 310/2413/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко А.І.

Провадження № 22-ц/778/4379/15 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, протягом часу розгляду справи позивач збільшила розмір позовних вимог.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначала, що 08.12.2014 року між нею та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір-заява № 313731/48690/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 3 місяці в іноземній валюті. На виконання умов зазначеного договору вона внесла, а банк прийняв грошові кошти на вкладний рахунок на загальну суму 2 719 доларів США під 12,50 % річних строком на три місяці, тобто по 08.03.2015 року. У відповідності до п. 7 договору строк розміщення вкладу не може бути продовжений сторонами.

Перед закінченням строку розміщення строкового вкладу, визначеному у договорі, а саме 23.02.2015 року, вона звернулась до начальника відділення № 7 філії «Запорізьке РУ «AT «Банк «Фінанси та Кредит» Куксіної Л.М. з письмовою заявою про повернення коштів, в якій зазначила спосіб повернення вкладу як видачу коштів готівкою через касу банку, але по теперішній час банком вклад у розмірі 2 719 доларів США їй не повернуто та не виплачено відсотки за лютий - березень 2015 року в розмірі 26,58 доларів США.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просила суд стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на її користь грошові кошти за договором-заявою № 313731/48690/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» від 08.12.2014 року в розмірі 2 719 доларів США, проценти за лютий-березень 2015 року в розмірі 26,58 доларів США, проценти за користування ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» належними їй грошовими коштами за період з 09.03.2015 року по 14.04.2015 року в розмірі 29,69 доларів США, три відсотки річних від простроченої суми за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 09.03.2015 року по 14.04.2015 року в розмірі 08,27 доларів США.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором-заявою № 313731/48690/3-14 від 08.12.2014 року про банківський строковий вклад (депозит) у розмірі 2 719 доларів США, проценти за лютий-березень 2015 року в розмірі 26,58 доларів США, три проценти річних від простроченої суми за період з 09.03.2015 року по 14.04.2015 року у розмірі 08,27 доларів США, а всього - 2 753,85 доларів США.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в дохід держави судовий збір в сумі 633 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подали апеляційні скарги, в яких, кожен окремо, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили: ОСОБА_3 - скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків в розмірі 29,69 доларів США за користування грошовими коштами за період з 09.03.2015 року по 14.04.2015 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.12.2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір-заяву № 313731/48690/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 3 місяці в іноземній валюті. Згідно п.п. 1, 2 зазначеного договору-заяви вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на Вкладний рахунок № 2630.7.063613.002 у сумі 1 230 доларів США на строк з 08.12.2014 року по 08.03.2015 року, за час користування коштами вкладу протягом вказаного строку банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 12,50 % річних. Пунктом 6 договору-заяви передбачено, що після закінчення строку, визначеного п. 1 цього договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п. 5.1 Основних умов (а.с. 5).

Відповідно до п. 5.1 Основних умов у випадку закінчення строку розміщення Строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві, та умовами якого не передбачено можливості продовження строку розміщення Строкового вкладу після закінчення строку розміщення Строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві, кошти зі Строкового вкладного рахунку повертаються вкладникові шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дія Договору припиняється (а.с. 6-11).

Перерахування ОСОБА_3 Банку коштів в сумі 2 719 доларів США підтверджено випискою по особовому рахунку, копіями квитанцій (а.с. 12-18, 20).

23.02.2015 року позивач заздалегідь звернулася до банку з заявою про повернення їй вкладу за вищевказаним договором 08.03.2015р. (а.с. 19), чим засвідчила намір припинити дію даного договору.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтями 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За положеннями ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Жодних обмежень прав позивача щодо розпорядження грошовим коштами умовами договору, укладеного між сторонами, не встановлено. Не надано відповідачем і доказів існування обмежень, передбачених ст. 1074 ЦК України.

Відмова банку у поверненні грошових коштів з банківського вкладу позивачу суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статтям 1058, 1060 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

З урахуванням викладеного вище, зважаючи на те, що відповідачем порушено умови договору строкового банківського вкладу та вимоги чинного законодавства України, і зобов'язання щодо повернення ним суми банківського вкладу, процентів за лютий - березень 2015 року, суд прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, а саме, стягнення з Банку на користь позивача коштів за договором-заявою в розмірі 2 719 доларів США, процентів за лютий - березень 2015 року в сумі 26,58 доларів США.

Суд першої інстанції також врахував вимоги закону і підставно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних.

Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних за період з 09.03.2015 року по 14.04.2015 року у розмірі 08,27 доларів США відповідають нормі ч. 2 ст. 625 ЦК України та правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України № 6-247цс14 від 28 січня 2015 року.

Далі, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позову в частині стягнення процентів за користування депозитом після закінчення строку дії договору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Як зазначалося вище, за умовами договору-заяви банк приймає вклад на строк з 08.12.2014 року по 08.03.2015 року.

23.02.2015 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача з заявою про повернення 08.03.2015р. банківського вкладу в розмірі 2 719 доларів США, чим засвідчила намір припинити дію даного договору.

У зв'язку з цим банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договору - 08.03.2015 року.

Проте, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції кошти не повернув, чим порушив свої грошові зобов'язання.

Відповідно до п. 2 договору за час користування коштами вкладу протягом строку, визначеного п. 1 цього договору-заяви, Банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 12,50 % річних.

Як випливає із змісту договору, укладеного між Банком та ОСОБА_3, його автоматична пролонгація (без додаткового погодження між сторонами) та зміна умов в односторонньому порядку не передбачена. Відповідно, оскільки безпосередньо в договорі встановлено строк його дії - 3 місяці з моменту укладення договору (08.12.2014 року), то по настанню визначеної в договорі дати повернення вкладу (08.03.2015 року) закінчується і дія укладеного між сторонами договору.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм та умов договору банківського вкладу від 08.12.2014 року дає підстави для висновку про те, що відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання банку перед позивачем за договором банківського вкладу (депозиту) припинились у строк, установлений цим договором.

Закінчення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Така правова позиція Верховного Суду України викладена в справі № 6-36цс15 від 10 червня 2015 року.

З вищенаведених мотивів не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про помилковість висновків суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування депозитом після закінчення строку дії договору.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про необхідність відмови у задоволенні позову з посиланням на те, що суд при ухваленні рішення керувався лише копіями документів, що є в матеріалах справи, та не пересвідчився в наявності оригіналів депозитного договору та відповідних касових документів не є підставою для скасування рішення суду. Так, в засіданні апеляційного суду колегія оглянула в оригіналі договір-заяву № 313731/48690/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 3 місяці в іноземній валюті, основні умови, квитанції, копії яких були засвідчені суддею-доповідачем (а.с. 5, 6-11, 12-18).

Посилання ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в апеляційній скарзі на постанови Національного банку України № 758 від 03.12.2014р. "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України" та на № 160 від 03.03.2015р., якими передбачено зобов'язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах 15 000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Так, ця обставина не є підставою для порушення договірних зобов'язань, оскільки дані правовідносини регулюються насамперед нормами ЦК України, як нормативно-правовим актом вищої юридичної сили та положеннями укладеного між сторонами договору, за умовами якого сторони підтвердили взяті на себе зобов'язання.

Крім іншого, нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління. Зазначені постанови є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю, не розповсюджуються на необмежене коло осіб і не можуть звужувати права клієнтів, передбачені законом.

Посилання ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в апеляційній скарзі на безпідставне стягнення з Банку процентів за користування депозитом після закінчення строку дії договору не можуть бути взяті до уваги, оскільки суд відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про безпідставне стягнення з Банку трьох процентів річних спростовані під час апеляційного розгляду справи. Як зазначалося вище, ОСОБА_3 23.02.2015 року звернулася до відповідача з заявою про повернення 08.03.2015р. банківського вкладу, чим засвідчила намір припинити дію даного договору. У зв'язку з цим банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договору - 08.03.2015 року. Проте, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» кошти не повернув, чим порушив свої зобов'язання. Тому, вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних за період з 09.03.2015 року по 14.04.2015 року (в межах заявлених позовних вимог) відповідають нормі ч. 2 ст. 625 ЦК України та правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України № 6-247цс14 від 28 січня 2015 року.

Інші докази та обставини, на які посилається ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже, з урахуванням здобутих у справі доказів, встановлених обставин справи і вимог закону, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що невидачею позивачу грошових коштів із депозитного вкладу відповідач порушив його права, які підлягають захисту.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 квітня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: