Рішення № 53053476, 26.10.2015, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа 317/5290/14-ц

№/п 2/317/418/2015

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Гончаренко П.П.

при секретарі - Розложко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний і проектний інститут землеустрою» про зобовязання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку було уточнено в ході розгляду справи, до Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний і проектний інститут землеустрою» про зобовязання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначив, що успадкувавши житловий будинок № 39 по вул. Новоселів в с. Григорівка, Запорізького району, Запорізької області розташований на земельній ділянці площею 0,70 га., який належав його батьку згідно державного акту на право приватної власності на землю 1-ЗП № 049588 від 22.03.2000 рокую, звернувся в 2005 році до Запорізький науково-дослідний і проектний інститут землеустрою» з метою переоформлення права власності на земельну ділянку на своє імя. Після проведених замірів земельної ділянки відповідач провід деякі дії по виготовленню технічної документації, яка включає кадастрову зйомку. Листом № 987 від 04.04.2008 року відповідач повідомив позивача про те, що роботи по виготовленню технічної документації тимчасово призупинені через відмову Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області погодити межі земельної ділянки, та просили позивача самостійно вирішити дане питання.

Згідно рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01.03.2012 року Григорівську сільську раду Запорізького району Запорізької області зобовязано погодити технічно-кадастрову документацію на вказану земельну ділянку.

Після погодження технічної документації позивач передав її відповідачу для подальшого отримання державного акту на землю, однак, відповідач повідомив про те, що на підставі поданої технічної документації неможливо отримати державний акт на землю, оскільки на той час відбулись суттєві зміни в законодавстві в тому числі і у вартості послуг, а тому необхідно знову укласти новий договір і відповідно знову сплатити послуги.

Вважаючи дані дії відповідача неправомірними, ОСОБА_1 звернувся до суду зобовязати ДП «Запорізький науково-дослідний і проектний інститут землеустрою» виготовити технічну документацію по землеустрою і виготовленню документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Григорівка, вул. Новоселів буд. 39. Але згідно рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07.11.2013 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ДП «Запорізький науково-дослідний і проектний інститут землеустрою» про зобовязання виконати дії було відмовлено.

На даний час відповідач не видає позивачу вищевказану технічну документацію і навіть не приймає будь-яких намірів врегулювати даний спір.

Оскільки з вини відповідача позивач не може отримати правовстановлюючі документи, які посвідчують право власності на земельну ділянку та майже 10 років розпорядитись своїм майном, тому позивач вважає, що шкода спричинена особі або майну, підлягає відшкодуванню, при умові, що дії останнього були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній зв'язок та є вина вказаної особи.

У звязку з викладеним, загальна сума матеріальної шкоди, які підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 112000 гривень, яка складається з упущеної вигоди, яку позивач міг отримати в результаті продажу житлового будинку та розмістити грошові кошти на депозитний рахунок в кредитну спілку або в іншу банківську установу. Позивач вказує, що через відповідача він та його сімя позбавлені можливості зробити вклад та отримати дохід. Позивач вважає, що суму упущеної вигоди повинна бути стягнута з відповідача у відповідності до ст.ст. 22, 611, 614, 623 ЦК України. Позивач вважає, що його право «володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (нею на даний момент являються грошові кошти), передбачене ст.ст. 317, 319, 321, 368, 369, ЦК України та ст.ст. 2, 4, 13, 19 ЗУ «Про власність» відповідачем було порушено.

Також позивач зазначив, що в результаті хвилювань, які викликані відновленням законності та справедливості, порушився його сон, погіршилось здоровя так як замість того, щоб витрачати кошти на необхідні для сімї продукти харчування та речі, йому необхідно купувати ліки, сплачувати судовий збір, проїзні документи на проїзд в потязі та автобусах. Повторні звернення до суду за захистом своїх прав, поїздки до суду для того, щоб відвезти, привезти документи, зявитись в судове засідання, здійснити постійні поїздки до відповідача, виконавчу службу та інші інстанції, що займало час, нерви та кошти. Все перелічене відволікало позивача від нормального життєвого ритму. Крім того, позивач вказує, що грубе та хамське відношення представників відповідача, які виготовляли технічну документацію. Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідач завдав йому психічні страждання, які тривають майже 10 років, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

У звязку з вищевикладеним позивач у своїй уточненій позовній заяві від 27.09.2015 року просить суд зобовязати відповідача видати технічну документацію по землеустрою, що складає документи, які посвідчують право на земельну ділянку по вул. Новоселів, 39 в с. Григорівка, на території Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на підставі заяви № 1431 від 23.08.2005 року. Стягнути з відповідача на його користь суму матеріальної шкоди в розмірі 112000 гривень та суму моральної шкоди в розмірі 2000 грн., а також стягнути судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала уточнені позовні вимоги, надала свої пояснення та просила суд задовольнити уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання зявилась, надала до суду свої пояснення та заперечення на уточнену позовну заяву.

В своїх заперечення представник відповідача зазначила, що на теперішній час між Позивачем та Відповідачем відсутні будь-які правовідносини, з яких би випливало порушення прав та законних інтересів Позивача, що в свою чергу могло би бути підставою для звернення до суду за їх захистом, а саме відсутній договір.

Рішенням Запорізького районного суду від 07.11.2013 року по справі № 317/642/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП «Запорізький інститут землеустрою» про зобов'язання виконати дії встановлено та в подальшому підтверджено й апеляційним судом Запорізької області від 16.12.2013 року, що робота по виготовленню технічної документації, згідно договору, укладеному між ОСОБА_1 та ДП «Запорізький інститут землеустрою» останнім виконана в повному обсязі. В зв'язку з чим позивачу було відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову та апеляційної скарги.

Технічна документація із землеустрою, в тому числі й обмінний файл формату in4, були виготовлені з урахуванням меж та конфігурації земельної ділянки станом на момент звернення позивача та у відповідності до державного акту на право приватної власності на землю І-ЗП № 049588, виданого ОСОБА_2 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 791 від 22 березня 2000 року.

Але, під час виготовлення технічної документації виникли не залежні від Відповідача обставини, які унеможливили використання технічної документації за її призначенням, а саме:

-одним із суміжних землекористувачів ОСОБА_3 було приватизовано суміжну земельну ділянку, що докорінно змінило дані земельної ділянки на яку виготовлено технічну документацію;

-у звязку зі зміною земельного законодавства в 2010 році, змінилися вимоги до виготовлення обмінного файлу замість електронного обмінного файлу формату in4 введено електронний обмінний файл формату XML та було скасоване право державних підприємств щодо заповнення бланків державних актів на право власності на землю;

-23.08.2013 втратив чинність Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.05.99 № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі»;

-15.10.2013 року втратив чинність Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 № 325 «Про затвердження Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою втратив чинність;

-у 2013 році внесено зміни до земельного законодавства (ЗУ «Про землеустрій», Земельний кодекс України та інші) якими скасовано вид документації, замовлений Позивачем.

-16.06.2013 року набрав чинності в повному обсязі ЗУ «Про державний земельний кадастр», 23.10.2013 року набрала чинності в повному обсязі Постанова КМУ «Про порядок ведення Державного земельного кадастру»,

-з 01 січня 2013 року реєстрація права власності на земельні ділянки та прав на них почала проводитись в порядку передбаченому ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В зв'язку з вищенаведеним виникла необхідність виготовлення практично нової технічної документації та обмінного файлу в новому форматі, на відміну від вже розроблених, про що неодноразово повідомлялось Позивачу.

До того ж, в зв'язку з приватизацією ОСОБА_3 суміжної земельної ділянки змінилась площа і конфігурація земельної ділянки Позивача. На внесення нових даних по земельній ділянці Позивач не погоджувався, даних про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та запису в книзі реєстрації державних актів та договорів оренди на ОСОБА_3 не надав.

На письмову заяву Позивача про поновлення оформлення технічної документації була надана відповідь про неможливість такого поновлення в зв'язку з тим, що рішення суду не стосується ДП «Запорізький інститут землеустрою», а обов'язок його примусового виконання не відноситься до компетенції Відповідача.

Будь-яких інших заяв про передачу розробленої технічної документації від Позивача не надходило. Додатково оплачувати роботи за розробку технічної документації у відповідності до нових вимог земельного законодавства Позивач відмовився.

У зв'язку зі зміною вимог закону до змісту та складу документації із землеустрою потребувала внесення суттєвих змін. Відповідач, в свою чергу, не надав додатково будь-яких документів, що підтверджують площу та конфігурацію земельної ділянки та відмовився проводити оплату за додатковий обсяг робіт.

Вимога Позивача щодо перевірки Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області технічної документації із землеустрою та обмінного файлу не підлягає задоволенню на підставі того, що такі функції не відносяться до компетенції Головного управління.

Ствердження Позивача про те, що з вини Відповідача він не має можливості отримати правовстановлюючі документи на земельну ділянку і у зв'язку з цим зазнав моральної шкоди на думку представника відповідача, є безпідставними та не обґрунтованими.

Позивач не повідомив суд у своєму позові про те, що дійсною перешкодою в оформленні його права власності на земельну ділянку є не дії (бездіяльність) Відповідача, а порушення прав Позивача з боку іншої особи гр. ОСОБА_3, через наявність права власності на частину земельної ділянки на яку оформляє право власності Позивач.

Дійсна обставина також підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, - заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 07.02.2013 р. по справі № 0810/3821/2012, яким суд зобовязав ДП «Центр ДЗК» зняти з реєстрації державний акт на право приватної власності ЯЗ № 306716 від 27.05.2009 р. на земельну ділянку, виданий на імя ОСОБА_4, але, в свою чергу Відповідачу не відомо, чи скасоване на ряду з цим в судовому порядку право власності ОСОБА_3 на спірну частину земельної ділянки Позивача.

Відповідач, вважає, що твердження Позивача про те, що він зазнав грубого та хамського відношення з боку Відповідача та наведений розрахунок нібито втраченої вигоди від можливого продажу успадкованого майна, за рахунок розміщення коштів на депозитному рахунку, є безпідставними та не доведеними і є лише припущенням.

Позивачем не наведені факти та належні докази образливого відношення та вчинення з боку Відповідача будь-яких протиправних дій по відношенню до нього.

У своїй заяві Позивач наводить не зрозумілий і нічим не обґрунтований розрахунок суми не отриманого доходу, а в частині вимог просить суд стягнути з Відповідача збитки, понесенню яких жодних належних доказів та підтверджень не надає.

Також відповідач зазначає, що посилання Позивача на ст.ст. 156, 157 ЗКУ, як підставу для відшкодування збитків не може бути прийнято до уваги і підтверджено наведеними в позові розрахунками, оскільки визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам регулюється Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою КМУ від 19 квітня 1993 р. № 284.

Згідно п. 1 даного Порядку «власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок».

Згідно п. 2 Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад, а не власними розрахунками зацікавленої особи.

Зазначення щодо незаконності дій (бездіяльності) Відповідача, що призвели до неможливості оформлення права власності на успадковану земельну ділянку, є суто субєктивною думкою Позивача.

Зобовязання Відповідача перед Позивачем були виконанні в повному обсязі ще в 2007 році, тому підстави у Позивача стверджувати про свої порушені права відсутні, що підтверджується рішенням Запорізького районного суду та апеляційного суду Запорізької області.

Дійсною перешкодою в реалізації Позивачем свого права власності на земельну ділянку є наявність відповідного права у іншої особи, а не дії (бездіяльність) з боку Відповідача, а також бездіяльність самого Позивача, яка виявилась у його відмові укласти договір про внесення змін до розробленої технічної документації та здійснення оплати за виконання такої роботи.

Позивачем не доведено факти спричинення діями (бездіяльністю) Відповідача моральної шкоди та матеріальних збитків.

На підставі викладеного та керуючись нормами чинного законодавства України відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі та

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимогам ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачем не доведено та не підтверджено доказами, що між ним та відповідачем було укладено договір на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Рішенням Запорізького районного суду від 07.11.2013 року по справі № 317/642/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП «Запорізький інститут землеустрою» про зобов'язання виконати дії встановлено та в подальшому підтверджено й апеляційним судом Запорізької області від 16.12.2013 року, що робота по виготовленню технічної документації, згідно договору, укладеному між ОСОБА_1 та ДП «Запорізький інститут землеустрою» останнім виконана в повному обсязі. В зв'язку з чим позивачу було відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову та апеляційної скарги.

Технічна документація із землеустрою, в тому числі й обмінний файл формату in4, були виготовлені з урахуванням меж та конфігурації земельної ділянки станом на момент укладання договору та у відповідності до державного акту на право приватної власності на землю І-ЗП № 049588, виданого ОСОБА_2 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 791 від 22 березня 2000 року.

Але, під час виготовлення технічної документації виникли обставини, які унеможливили використання технічної документації за її призначенням, а саме:

-одним із суміжних землекористувачів ОСОБА_3 було приватизовано суміжну земельну ділянку, що докорінно змінило дані земельної ділянки на яку виготовлено технічну документацію;

-у звязку зі зміною земельного законодавства в 2010 році, змінилися вимоги до виготовлення обмінного файлу замість електронного обмінного файлу формату in4 введено електронний обмінний файл формату XML та було скасоване право державних підприємств щодо заповнення бланків державних актів на право власності на землю;

-23.08.2013 року втратив чинність Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.05.99 № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі»;

-15.10.2013 року втратив чинність Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 року № 325 «Про затвердження Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою2 втратив чинність;

-у 2013 році внесено зміни до земельного законодавства (ЗУ «Про землеустрій», Земельний кодекс України та інші) якими скасовано вид документації, замовлений Позивачем.

-16.06.2013 року набрав чинності в повному обсязі ЗУ «Про державний земельний кадастр», 23.10.2013 року набрала чинності в повному обсязі Постанова КМУ «Про порядок ведення Державного земельного кадастру»,

-з 01 січня 2013 року реєстрація права власності на земельні ділянки та прав на них почала проводитись в порядку передбаченому ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У зв'язку з вищенаведеним виникла необхідність виготовлення практично нової технічної документації та обмінного файлу в новому форматі, на відміну від вже розроблених.

До того ж, в зв'язку з приватизацією ОСОБА_3 суміжної земельної ділянки змінилась площа і конфігурація земельної ділянки Позивача. На внесення нових даних по земельній ділянці Позивач не погоджувався, даних про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та запису в книзі реєстрації державних актів та договорів оренди не надав.

Вищевикладені обставини були встановлені Запорізьким районним судом (рішення від 07.11.2013 року по справі № 317/642/13-ц) та Апеляційним судом Запорізької області (ухвала від 16.12.2013 року № 22-ц/778/6034/13).

Відповідно до п. 3. ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає, що твердження Позивача про те, що з вини Відповідача він не має можливості отримати правовстановлюючі документи на земельну ділянку і у зв'язку з чим зазнав моральної шкоди є безпідставними та не обґрунтованими.

Дійсною перешкодою в оформленні позивачем права власності на земельну ділянку є не дії (бездіяльність) Відповідача, а порушення прав Позивача з боку іншої особи гр. ОСОБА_3, через наявність права власності на частину земельної ділянки на яку оформляє право власності Позивач.

Дійсна обставина також підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, а саме заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 07.02.2013 р. по справі № 0810/3821/2012, яким суд зобовязав ДП «Центр ДЗК» зняти з реєстрації державний акт на право приватної власності ЯЗ № 306716 від 27.05.2009 р. на земельну ділянку, виданий на імя ОСОБА_4, але, в свою чергу Відповідачу не відомо, чи скасоване на ряду з цим в судовому порядку право власності ОСОБА_3 на спірну частину земельної ділянки Позивача.

Також, в судових засіданнях встановлено, що Позивач сам відмовився від виконання додаткових робіт з метою приведення технічної документації до норм діючого земельного законодавства та не надав належних вихідних даних, що підтверджують відсутність права власності інших осіб на частину належної йому земельної ділянки.

Суд вважає, що твердження Позивача про те, що він зазнав грубого та хамського відношення з боку Відповідача та наведений розрахунок нібито втраченої вигоди від можливого продажу успадкованого майна, за рахунок розміщення коштів на депозитному рахунку, є безпідставними та не доведеними і є лише припущенням.

Позивачем не наведені факти та належні докази образливого відношення та вчинення з боку Відповідача будь-яких протиправних дій по відношенню до нього.

У своїй заяві Позивач наводить не зрозумілий і нічим не обґрунтований розрахунок суми не отриманого доходу, а в частині вимог просить суд стягнути з Відповідача збитки, понесенню яких жодних належних доказів та підтверджень не надає.

Також посилання Позивача на ст.ст. 156, 157 ЗКУ, як підставу для відшкодування збитків не може бути прийнято до уваги і підтверджено наведеними в позові розрахунками, оскільки визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам регулюється Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою КМУ від 19 квітня 1993 р. № 284.

Згідно п. 1 даного Порядку «власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок».

Згідно п. 2 Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад, а не власними розрахунками зацікавленої особи.

Зобовязання Відповідача перед Позивачем були виконанні в повному обсязі ще в 2007 році, тому підстави у Позивача стверджувати про свої порушені права відсутні, що підтверджується рішенням Запорізького районного суду та апеляційного суду Запорізької області.

Відповідачем не доведено факти спричинення діями (бездіяльністю) Відповідача моральної шкоди та матеріальних збитків.

Відповідно до п. 3. ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 3. ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи представника позивача про те, що відповідач ДП «Запорізький науково-дослідний і проектний інститут землеустрою» зобовязаний виконати всі умови договору, а саме виготовити технічну документацію, яка відповідає діючому законодавству є безпідставними, оскільки відповідачем фактично виконані всі дії щодо виготовлення техніко-кадастрової документації, відповідно до заяви позивача від 23.08.2005 року за № 1431.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 14, 15, 509, 607, 621, 627, 889, 899, 1166, 1167, 1168 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний і проектний інститут землеустрою» про зобовязання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: П.П. Гончаренко