Постанова № 53052989, 13.10.2015, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1034/15-а

Провадження № 2-а/304/25/2015

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

при секретарі Соханич Л.Ю.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 207/1007 від 30 липня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 20 липня 2015 року головним державним інспектором інспекційного відділу у м. Ужгород Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області ОСОБА_4 складено акт №263/1007 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, протокол про адміністративне правопорушення та винесено припис №196-П/1007 про зупинення підготовчих та будівельних робіт. 01 серпня 2015 року йому листом надійшла постанова від 30 липня 2015 року по справі про адміністративне правопорушення №207/1007, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 4250,00 грн. Підставою притягнення до відповідальності слугувало те, що він здійснює будівництво гаражу без будівельного паспорта та без направлення повідомлення про початок будівельних робіт. Разом з цим вважає, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП, так як на момент початку робіт була відсутня норма закону, яка вимагала подання декларації про початок будівництва. Також ним не здійснювались жодні будівельні роботи, а лише реконструкція існуючої будівлі. Крім цього, реконструкція проводилась протягом 2008-2009 років, а тому закінчились всі терміни притягнення особи до адміністративної відповідальності. В той же час, він звільнений від відповідальності за реконструкцію без відповідних дозволів та має право належним чином оформити право власності на такі обєкти, у звязку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також вважає постанову незаконною ще й тому, що справу про притягнення його до адміністративної відповідальності було розглянуто без нього, тоді як його представником заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю взяти ним особисту участь у ній.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю та просили такі задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала та просила у задоволенні такого відмовити, оскільки оскаржувана позивачем постанова в справі про адміністративне правопорушення є законною. Так, ОСОБА_1 не повідомив Державну архітектурно-будівельну інспекцію України про початок ним будівництва гаражу. Позивачем не доведено будь-якими належними та допустимими доказами те, що вказане ним будівництво проводилось саме у 2008-2009 роках. Крім цього, не має значення і те, проводилось ним будівництво чи реконструкція будівлі, оскільки в обох випадках ним повинен був бути отриманий дозвіл на здійснення тих чи інших будівельних робіт. На даний час будівництво ще не завершено, про що свідчить будівельний паспорт. А отже вчинене позивачем правопорушення є триваючим. Крім цього, заяву представника позивача про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення було відхилено, оскільки у такій зазначалося, що в цей час він бере участь у розгляді справи в Перечинському районному суді, хоча будь-яких доказів з цього приводу ним приєднано до заяви не було, як і не надано такі у судовому засіданні.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що вона живе по сусідству з позивачем, з яким у неї склалися неприязні відносини. Їй відомо, що біля будинку ОСОБА_1 був сарай, який розпався, після чого він зробив його перебудову. Роботу такий почав у 2008 році, а закінчив у 2009 році, тобто витягнув стіни, перекрив дах. Параметри нової будівлі були майже такими ж самим як і старої, можливо і більшими.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що вона є сусідкою позивача. Нещодавно хтось приходив до позивача та виявив якісь порушення у будівництві ним гаража. Даний гараж ОСОБА_1 перебудував вже давно, приблизно у 2008 році, у межах старої будівлі, яка розпадалася та дах на якій протікав. Коли позивачем було закінчено будівельні роботи вона точно не памятає.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У судовому засіданні встановлено, що 20 липня 2015 року головним державним інспектором інспекційного відділу у місті Ужгороді Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області ОСОБА_4 складено акт № 263/1007 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також протокол про адміністративне правопорушення, згідно яких ОСОБА_1 проводить будівництво гаражу в м. Перечин, вул. І.Франка, буд. 23 без будівельного паспорта та без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт в Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, щодо обєктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, чим порушив п. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а. с. 6, 7 8).

Також встановлено, що 20 липня 2015 року відповідачем винесено припис № 196-п/1007 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, за яким від ОСОБА_1 вимагалося негайно зупинити будівельні роботи до усунення виявлених порушень та повідомити про виконання припису Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області до 30 липня 2015 року (а. с. 9).

Крім цього встановлено, що 30 липня 2015 року головним державним інспектором інспекційного відділу у місті Ужгороді Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області ОСОБА_4 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 207/1007, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 96 ч. 5 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 4250,00 грн. (а. с. 11 12).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 27 цього Закону будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечили у судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, позивач, в порушення вищевказаних вимог, здійснював будівництво гаражу без будівельного паспорта та без повідомлення Державної архітектурно-будівельної інспекції про початок виконання будівельних робіт.

Згідно п. п. 3.1, 3.2 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» будівництвом є нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення обєктів будівництва, а обєкт будівництва будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні обєкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Вказане свідчить про те, що реконструкція будівлі є різновидом будівництва, внаслідок чого також потребує отримання передбачених законом дозвільних документів, а тому твердження позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про те, що першим не здійснювалися жодні будівельні роботи, а лише реконструкція уже існуючої будівлі гаража, що не вимагає подання повідомлення про початок будівельних робіт, не заслуговують на увагу суду.

Посилання представника позивача ОСОБА_2 на те, що реконструкцію гаража ОСОБА_1 припинив у 2009 році, та показання з цього приводу свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, також не можуть бути взяті до судом уваги, оскільки позивач у 2009 році припинив виконувати будівельні роботи, а не завершив будівництво гаража повністю, що вбачається з технічного паспорта на житлові будинки літ. А, Б по вул. І.Франка № 23 у м. Перечин, складеного 02 жовтня 2013 року РКП «Бюро технічної інвентаризації» Перечинської районної ради, згідно якого готовність обєкту гаража становить 37%.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт» від 13 січня 2015 року №92-VIII), орган державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2015 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію, зокрема, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року. До власників (користувачів) земельних ділянок, які відповідно до цього пункту подали документи про прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт об'єктів будівництва, штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, та за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються.

Оскільки, як уже зазначалося вище, гараж позивача є обєктом незавершеного будівництва, а не об'єктом будівництва, збудованим без дозволу на виконання будівельних робіт у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року, тому дія цього Закону на позивача не поширюється.

Що стосується посилань позивача та його представника на те, що на час вчинення проступку, за вчинення якого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, була відсутня норма, яка вимагала подання повідомлення про початок будівельних робіт, то суд вважає такі безпідставними, виходячи з наступного.

У листі Міністерства юстиції України від 01 грудня 2003 року № 22-34-1465 зазначено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), які припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Крім того, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 17 липня 2007 року №22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

З аналізу викладених положень та обставин справи суд дійшов до висновку, що виявлене у ході перевірки позивача правопорушення є триваючим, а тому строк притягнення його до адміністративної відповідальності відраховується з моменту виявлення факту вчинення такого правопорушення із застосуванням положень законодавства, чинного на той момент, тобто Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім цього, слід зазначити, що питання надання дозволу на виконання будівельних робіт у 2008 році (час, коли їх розпочато позивачем) регулювалось Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05 грудня 2000 року №273, яке встановлювало порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів та було обов'язковим для застосування усіма суб'єктами будівництва незалежно від форм власності, відомчої належності та джерел фінансування.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного Положення дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення (далі- роботи з будівництва) є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.

Також суд відхиляє посилання ОСОБА_2 на те, що справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було розглянуто у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в той час як його представником було подано клопотання про відкладення розгляду справи, що є підставою для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, виходячи з наступного. Так, у поданій ним заяві про відкладення розгляду адміністративної справи зазначалося про неможливість його участі у її розгляді у звязку із зайнятістю в судовому процесі у Перечинському районному суді та необхідністю подачі додаткових доказів на підтвердження відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Однак будь-яких підтверджень поважності неявки на розгляд справи представником позивача не було приєднано ні до вказаної заяви, ні надано під час судового розгляду даного адміністративного позову, як і не надано додаткових доказів про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, наявність лише одних формальних підстав не може слугувати приводом для скасування законного і обґрунтованого рішення.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. ст. 27, 34, 41, п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. п. 3.1, 3.2 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ст. ст. 1, 2, 3, 17, 18, 70, 71, 86, 159-163, 171-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 207/1007 від 30 липня 2015 року відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Головуючий:ОСОБА_7