Рішення № 53052871, 26.10.2015, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

________________

Справа № 299/2163/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2015 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області

в особі: головуючого - судді Бак М.Д.

при секретарі судового засідання - Лемак А.М., Дорда Д.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Виноградівської міської ради про скасування та визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність та скасування і визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про скасування та визнання недійсним рішення Виноградівської міської ради від 15 жовтня 2010 року № 1486 про передачу у власність відповідачеві земельної ділянки площею 0,0569 га за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Гінцака, 28, та скасування і визнання недійсним державного акту на право власності на дану земельну ділянку, виданого відповідачеві.

Первинно позов було пред"явлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - виконком Виноградівської міської ради про скасування згаданих вище рішення Виноградівської міської ради та акту на право власності на земельну ділянку, реальний поділ земельної ділянки по 1/2 частині та визнання за позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_5 по 1/2 частині земельної ділянки.

В ході судового розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги та подано позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Виноградівська міська рада про скасування та визнання недійсним рішення Виноградівської міської ради про передачу у власність відповідачеві земельної ділянки та скасування і визнання недійсним державного акту на право власності на дану земельну ділянку, виданого відповідачеві.

Ухвалою суду від 02.10.2015 року за клопотанням позивача та її представника Виноградівську міську раду було залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 12 серпня 1989 року вона вийшла заміж за відповідача. За час сумісного життя народила двох синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Всією сім"єю проживали по різних квартирах. 05 лютого 1991 року вона попросила відповідача подати сумісну заяву до Виноградівської міської ради про виділення їм земельної ділянки під будівництво власного житлового будинку. Побудувавши житловий будинок за адресою: м. Виноградів, вул. Гінцака, 28, прописалася в ньому та стала проживати на першому поверсі. Готовність будинку на сьогоднішній день складає 31 %. В цей час між нею та відповідачем почалися розбіжності в поглядах на подальше проживання однією сім"єю. Рішенням суду від 25 лютого 2002 року шлюб було розірвано.

Не ставлячи її, позивача, до відома відповідач у вересні 2010 року звернувся до Виноградівської міської ради із заявою про прийняття рішення щодо приватизації земельної ділянки та видачу акта на право власності. В жовтні 2010 року за рішенням № 1486 міська рада вирішила передати земельну ділянку площею 0,0569 га на вул. Гінцака, 28 в м. Виноградів, відповідачеві, а в листопаді 2010 року відповідач отримав акт на право власності. У липні 2013 року відповідач звертався до приватного нотаріуса з приводу відчуження завершеного житлового будинку за вказаною адресою, проте йому в цьому було відмовлено з тих причин, що потрібна її, позивача, згода, оскільки будинок побудовано під час проживання в шлюбі. У травні 2014 року відповідач звертався до неї позивача із позовом про усунення перешкод у користуванні недобудованим будинком та зняття з реєстраційного обліку, а нею було подано зустрічний позов про визнання права власності та прав і обов"язків забудовника. Рішенням Виноградівського районного суду від 24 червня 2014 року первісний позов залишено без задоволення, а зустрічний позов задоволено. Цим рішенням визнано право власності на майно за сторонами по 1/2 частці. У цій справі також було винесено додаткове рішення, яким визнано будівельні матеріали та обладнання, використані для будівництва житлового будинку та земельну ділянку розміром 0,0569 га спільною сумісною власністю, а також визначено грошову оцінку вартості часток. Відповідачем було подано апеляційну скаргу, та в листопаді 2014 року апеляційним судом прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог. Рішення Виноградівського районного суду від 24 червня 2014 року змінено, в частині її, позивача, позовної вимоги за зустрічним позовом про визнання земельної ділянки площею 0,0569 га відмовлено. За її позивача, скаргою до ВС України, 20 травня 2015 року винесено ухвалу, якою їй задоволено частку майна на будинок, рішення апеляційного суду від 11 листопада 2014 року щодо поділу земельної ділянки залишено без змін. У зв"язку з тим, що в ході судового розгляду згаданої вище справи не ставилося питання про скасування оспорюваного рішення Виноградівської міської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, вважає, що у рішенні Виноградівського районного суду допущено технічну помилку по факту поділу земельної ділянки на 1/2 частини. Земельна ділянка була видана для сім"ї для побудови житлового будинку. Будинок побудований, вона, позивач, проживає там та є зареєстрованою. Також позивач вказує на те, що згідно роз"яснень у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року з наступними змінами та доповненнями, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав та за умов, передбачених ст.ст. 140, 149 ЗК України. Право власності чи право користування земельною ділянкою припиняється лише у випадках, передбачених цими нормами. З огляду на такі обставини, вимушена звернутися з позовом до суду.

Сторони в судове засідання не з"явилися, про час та місце його проведення були належним чином повідомлені. Інтереси сторін в судовому засіданні представляли їх представники.

Представник позивача ОСОБА_1, який діє згідно довіреності від 19.06.2015 року (а.с. 51), в судовому засіданні позов підтримав повністю, зіславшись на обставини, викладені у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2, яка діє згідно договору про надання послуг адвоката в цивільному процесі від 27.08.2015 року (а.с 55) в судовому засіданні позов не визнала, надавши пояснення, аналогічні викладеному у письмовому запереченні на позов від 07.09.2015 року (а.с. 61-63). Зокрема, вказала на те, що з 12 серпня 1989 року по 25 лютого 2002 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. 17 листопада 1990 року відповідачеві було виділено земельну ділянку для будівництва жилого будинку з надвірними спорудами по вул. Гінцака, 28 в м. Виноградів. Згідно рішення 29 сесії 5 скликання № 1486 від 15.10.2010 року Виноградівської міської ради її довірителю надано дозвіл на її приватизацію, 12.11.2010 року - видано державний акт на право власності на неї. Право на приватизацію земельної ділянки має той з подружжя, кому виділено земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Державний акт на земельну ділянку виданий відповідачеві на підставі рішення міської ради. Також вказує на те, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2014 року змінено рішення Виноградівського районного суду від 24 червня 2014 року та додаткове рішення від 17 вересня 2014 року та у позовних вимогах ОСОБА_3 за зустрічним позовом про визнання земельної ділянки площею 0,0569 га на вул. Гінцака, 28 в м. Виноградів об"єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частку цієї земельної ділянки - відмовлено. Просить суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Виноградівської міської ради, якого було у встановленому порядку повідомлено про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з"явився. 26.10.2015 року до суду поступила заява від відповідача про розгляд справи без участі представника. На підставі положень ч. 2 ст. 158 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу та ухвалити рішення у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши дійсні обставини справи, права та обовязки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до таких висновків.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 12 серпня 1989 року перебували в зареєстрованому шлюбі. 25 лютого 2002 року Виноградівським районним судом ухвалено рішення про розірвання шлюбу між сторонами. Розірвання шлюбу між сторонами зареєстровано 11 жовтня 2002 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 147.

Під час перебування сторін у шлюбі відповідач звернувся до Виноградівської міської ради із заявою про виділення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку.

17 листопада 1990 року рішенням виконавчого комітету Виноградівської міської ради народних депутатів "Про виділення земельних ділянок під будівництво індивідуальних житлових будинків громадянам міста" вирішено виділити земельну ділянку ОСОБА_5 по вул. Гінцака, 28.

Житловий будинок на цій земельній ділянці не завершений будівництвом, ступінь його готовності на даний час становить 31 % .

Рішенням двадцять дев"ятої сесії Виноградівської міської ради Закарпатської області п"ятого скликання від 15 жовтня 2010 року № 1486 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку" вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передати її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,0569 га по вул. Гінцака, 28.

На підставі вказаного рішення сесії міської ради 12 листопада 2010 року відповідачеві було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0569 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Гінцака, 28, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

У 2014 році між сторонами виник спір з приводу недобудованого будинку та згаданої вище земельної ділянки. Так, ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні недобудованим будинком та зняття з реєстраційного обліку, а ОСОБА_3 пред"явила зустрічний позов до ОСОБА_5 про визнання права власності та прав та обов"язків забудовника.

Рішенням Виноградівського районного суду від 24 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Даним рішенням та додатковим рішенням Виноградівського районного суду від 17 вересня 2014 року визнано, зокрема, що будівельні матеріали та обладнання, які були використані для будівництва житлового будинку № 28 по вул. Гінцака у м. Виноградів, також земельна ділянка розміром 0,0569 га, розташована за цією ж адресою є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані для будівництва даного житлового будинку, права забудовника на 1/2 частину не зданого в експлуатацію житлового будинку та право власності на 1/2 частини земельної ділянки.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2014 року змінено рішення та додаткове рішення Виноградівського районного суду. Зокрема, у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено з інших підстав, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частини цієї земельної ділянки відмовлено. Також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання права забудовника на 1/2 частину не зданого в експлуатацію житлового будинку. У решті рішення та додаткове рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року рішення Виноградівського районного суду від 24 червня 2014 року, та додаткове рішення Виноградівського районного суду від 17 вересня 2014 року, в незмінній після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2014 року залишено без змін.

Наведені вище обставини повністю та об"єктивно стверджуються поясненнями представників сторін в судовому засіданні та дослідженими судом письмовими доказами, а саме: копією рішення Виноградівського районного суду від 25 лютого 2002 року (а.с. 25), копією свідоцтва про розірвання шлюбу між сторонами (а.с. 8), копією рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради народних депутатів "Про виділення земельних ділянок під будівництво індивідуальних житлових будинків громадянам міста" від 17 листопада 1990 року (а.с. 23), копією рішення двадцять дев"ятої сесії Виноградівської міської ради Закарпатської області п"ятого скликання від 15 жовтня 2010 року № 1486 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку" (а.с. 27), іншими письмовими доказами, матеріалами оглянутої судом справи № 299/3802/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні недобудованим будинком та зняття з реєстраційного обліку, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності та прав та обов"язків забудовника, та ці обставини в судовому засіданні сторони не оспорювали.

Суд констатує, що правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Земельного кодексу України в редакції від 12.10.10, яка діяла на час прийняття оспорюваного рішення (далі - ЗК України).

Згідно встановлених судом обставин відповідачеві ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0569 га по вул. Гінцака, 28 в м. Виноградів. Позивач оспорює рішення, на підставі якого виникло право власності відповідача на земельну ділянку, та документ, що посвідчує право власності - державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі даного рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У ч. 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як вбачається з оспорюваного рішення його прийнято відповідно до статей 12, 40, 116, 118, 121, 126 Земельного кодексу України.

Так, у ч. 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У п. "а" ч. 3 ст. 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Стаття 118 ЗК України регламентує порядок безоплатної приватизації земельних

ділянок громадянами.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Таким чином, виходячи з наведених вище положень закону, право на безоплатну приватизацію земельної ділянки має особа, у користуванні якої ця земельна ділянка перебуває.

Як встановлено судом рішенням виконавчого комітету Виноградівської міської ради народних депутатів "Про виділення земельних ділянок під будівництво індивідуальних житлових будинків громадянам міста" від 17 листопада 1990 року було вирішено виділити земельну ділянку по вул. Гінцака, 28, ОСОБА_5. У 2010 році відповідач реалізував своє право на безоплатну приватизацію цієї земельної ділянки у встановленому законом порядку.

В обгрунтування позовних вимог позивач зсилається на те, що 05 лютого 1991 року вона попросила відповідача подати заяву до міської ради на видачу земельної ділянки під забудову. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідач написав заяву від свого імені та рішення про виділення земельної ділянки видано на його ім"я, але фактично земельну ділянку було виділено для сім"ї, а не лише для відповідача.

Проте, твердження про те, що земельну ділянку було виділено для сім"ї, суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними доказами. Крім того, позивач вказує, що попросила відповідача подати спільну заяву про виділення земельної ділянки у лютому 1991 року, а рішення про виділення земельної ділянки було прийнято у листопаді 1990 року.

Відтак, ті обставини, що земельну ділянку було виділено відповідачеві, на цій підставі він мав право на її безоплатну приватизацію, позивач не зверталася із заявою щодо виділення їй даної земельної ділянки спільно з відповідачем, на що зсилається представник відповідача у запереченні на позовну заяву, позивачем не спростовано.

Отже, рішення про передачу земельної ділянки у власність відповідачеві, прийнято сесією Виноградівської міської ради з дотриманням передбаченого законом порядку, наявність порушень при прийнятті даного рішення позивачем не доведено, рішення не суперечить актам цивільного законодавства.

Також, суд вважає безпідставним твердження представника позивача в судовому засіданні в обгрунтування позовних вимог про те, що оспорюваним рішенням припинено право користування позивача земельною ділянкою, оскільки юридично право позивача на користування земельною ділянкою з 1990 року по 2010 рік оформлено не було, в тому числі з огляду на незавершеність будівництва будівлі перехід права користування не відбувся, що виключає можливість констатації його припинення.

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що підстави для скасування оспорюваного рішення відсутні, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

В якості підстави для скасування та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку представник позивача навів той факт, що є незаконним рішення, на підставі якого його видано. Оскільки ця позовна вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним та скасування рішення сесії міської ради, то також не підлягає задоволенню.

Виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши у відповідності до ст.212 ЦПК України належність, допустимість і достовірність кожного, наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позивачем не доведено незаконність оспорюваного рішення, суд прийшов до переконання, що підстави для визнання його недійсним та скасування відсутні, тому відповідно немає підстав для скасування виданого на підставі рішення державного акту на право власності на земельну ділянку, право позивача не порушено, позов безпідставний та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Виноградівської міської ради про скасування та визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність та скасування і визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повне рішення суду виготовлено 30.10.2015 року.

ГоловуючийОСОБА_7