Ухвала суду № 53052828, 28.10.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/381/2015(м)

263/11178/14-к

Категорія ст. 28 ч.1 ,115 ч.2,п.7, ст.15 ч.2,

115 ч.2 п.п.1,7,13, 187 ч.3 КК України Головуючий у 1 інстанції: Ікорська Е.С.

Доповідач: Топчій Т.В.

УХВАЛА

іменем У к р а ї н и

28 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Топчій Т.В суддів Кір'якова П.І. , Свіягіної І.М.

секретаря Меркулової Я.О.

за участю прокурора Дойнова М.С.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у при розгляді справи у суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_5, та його захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_4, та його захисника ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 липня 2015 року, за кримінальним провадженням № 12014050770002878. внесеним до ЄРДР 03.08.2014 р. яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ленінграда РФ, громадянин Росії, маючий середньо-спеціальну освіту, не непрацюючий, одружений, раніше не судимий, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1,-

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч.1, 115 ч.2 п.7 КК України та засуджений до покарання у виді 11 років позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально - виконавчій установі закритого типу.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Маріуполя Донецької області, не працюючий, маючий середню освіту, неодружений, раніше судимий:

1) 10.04.2003 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст. 185 ч.3, 69 ч.1 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 12.02.2004 р. звільнений умовно-достроково на 8 місяців 6 днів на підставі постанови Іллічівського райсуду від 04.02.2004 р.

2) 03.05.2006 р. Жовтневим райсудом м. Маріуполя Донецької області за ст.185 ч.2,186 ч.2 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, постановою Апеляційного суду Донецької області вирок змінено, засуджений до 4 років позбавлення волі, звільнений 23.062009 р. за відбуттям покарання.

3) 07.02.2011 р. Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст. 395, 186 ч.2, 70,72 КК України до 4 років позбавлення волі,

4) 03.03.2011 р. Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ст.395, 186 ч.2, 70,72 КК України до 4 років позбавлення волі;

5) 11.05.2011 р. Приморським районним судом м. Маріуполя за ст. 190 ч.2, 70 ч.4 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 23.08.2013 р. умовно - достроково на 1 рік 4 місяця 6 днів на підставі постанови Селідівського міського суду Донецької області від 23.08.2013 р.,

мешкаючий за адресою: АДРЕСА_3, -

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.187 ч.3, 28 ч.1, 115 ч.2 п.7, 15 ч.2, ст115 ч.2 п.п.1,7,13 КК України, та призначено покарання за ст.187 ч.3 КК України в виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить обвинуваченому, за ст. 28 ч.1, 115 ч.2 п.7 КК України в виді довічного позбавлення волі, за ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.п.1,7,13 КК України в виді позбавлення волі строком на 10 років.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш тяжкого покарання більш тяжким призначено ОСОБА_3 покарання в виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.

На підставі ст. 71 ч.2 КК України за сукупністю вироків не відбуту частину покарання, призначеного 11.05.11 року за вироком Приморського райсуду м. Маріуполя поглинути покаранням, призначеним за даним вироком і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання в виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна з відбуттям покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 липня 2015 р. ОСОБА_4, ОСОБА_3 визнані винними за вчинення кримінальних правопорушень при наступних обставинах.

02.08.2014 р., приблизно о 07.00 год., ОСОБА_3, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету нападу з метою заволодіння чужим майном, шляхом вибивання вхідної двері в квартирі АДРЕСА_2 в Жовтневому районі м. Маріуполя, проник у зазначену квартиру, в якій в цей час знаходилась його знайома ОСОБА_7, де з погрозою застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілої, погрожуючи ножем, який утримував в лівій руці, став висловлювати на адресу ОСОБА_7 погрози вбивством, які остання сприймала реально. Тим самим, подавивши волю потерпілої до опору, заволодів її майном, а саме: ноутбуком «Toshiba PSL» із зарядним пристроєм та мишею, загальною вартістю 1500 грн., заподіявши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з викраденим зник з місця скоєння злочину, розпорядившись в подальшому викраденим майном на свій розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 03.08.2014 р., в період часу приблизно з 01-30 до 01.45 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, групою осіб без попередньої змови між собою, з раніше знайомим ОСОБА_4, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи мету умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, а саме незнайомого їм ОСОБА_8, діючи спільно з єдиним умислом на досягнення зазначеної мети, знаходячись в громадському місці, тобто на ділянці відкритої місцевості з торця будинку № 110 по пр. Леніна в Жовтневому районі міста Маріуполя, умисно, з хуліганського мотиву - із спонукань, позбавлених будь-якої необхідності, із розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужого ставлення до законів і правил поведінки, бажаючи фізичним шляхом розправитись з раніше незнайомими ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, безпричинно, нібито за те, що останні голосно виражали радість щодо свята повітрянодесантних військ, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, спочатку спостерігав, як

ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_8, що безконфліктно спілкувався з ОСОБА_11, і який висловлювався на адресу ОСОБА_8 нецензурною лайкою, ображаючи і принижуючи його честь і гідність, не заважав ОСОБА_4 нанести ОСОБА_8 декілька ударів руками по різних частинах тіла та стискати і здавлювати шию, таким чином, утримувати останнього, обмежуючи його рух і створюючи неможливість потерпілому ОСОБА_8 повноцінно дихати киснем, не даючи можливості до опору і самооборони.

Потерпілий ОСОБА_10, який знаходився поруч, з метою припинення злочинних дій ОСОБА_4, підбіг до них, де відтягуючи ОСОБА_4, спробував звільнити від утримання останнім ОСОБА_8

В цей час ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати єдиний спільний з ОСОБА_12 злочинний умисел, підібравши на місці порожню скляну пляшку з-під шампанського, утримуючи в руці за горловину, безпричинно наніс нею удар по голові потерпілому ОСОБА_10, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді забитої рани лобної області, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликає за собою короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6-ти, але не більше 21-го дня, від якого останній втратив координацію руху, припинив звільнення ОСОБА_8 від ОСОБА_4, та відійшов убік.

При цьому ОСОБА_4, продовжував утримувати потерпілого ОСОБА_8, здавлюючи йому шию, обмежуючи його рух та створюючи можливість ОСОБА_3 завершити умисел на умисне вбивство останнього.

ОСОБА_3, скориставшись співвиконанням ОСОБА_4 вказаного умислу, складним ножем, який заздалегідь мав при собі, утримуючи його в правій руці, умисно наніс два удари в область грудної клітки зліва, усвідомлюючи, що наносить їх в життєво-важливі органи ОСОБА_8, тим самим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото - різаного поранення передньої поверхні грудної клітини зліва з пошкодженням підшкірно - жирової клітковини, проникаюче поранення у плевральну порожнину зліва, з ушкодженням серцевої сорочки, висхідний відділ дуги аорти, де сліпо закінчується в її просвіті; проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини лівої бокової поверхні грудної клітини, з пошкодженням підшкірно-жирової клітковини, міжреберних м'язів у 6-му міжреберному простої, проникає у ліву плевральну порожнину, ушкоджує нижню долю лівої легені, де сліпо закінчуються, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя під час їх спричинення, які призвели до смерті потерпілого ОСОБА_8. Причиною смерті ОСОБА_8 стали проникаючі колото - різані поранення грудної клітини зліва з ушкодженням висхідного відділу дуги аорти, лівої легені, які призвели до внутрішньої кровотечі та ускладнилися гострим недокрів'ям внутрішніх органів.

ОСОБА_3, продовжуючи свою злочинну діяльність, 03.08.2014р., після 01.45 год., перебуваючи з торця будинку № 110 по проспекту Леніна в Жовтневому районі м. Маріуполя, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_8 групою осіб з ОСОБА_4 без попередньої змови між собою, продовжуючи діяти зі злочинним умислом, направленим на позбавленням життя двох і більше осіб, підбіг до незнайомого йому ОСОБА_10, із хуліганського мотиву - із спонукань, позбавлених будь-якої необхідності, із бажання показати свою нібито вищість (винятковість), з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужого ставлення до законів і правил поведінки, бажаючи фізичним шляхом розправитись з раніше незнайомими ОСОБА_10 та ОСОБА_9, безпричинно, з метою позбавлення життя ОСОБА_10 складним ножем, який заздалегідь мав при собі, утримуючи його в правій руці, наніс один удар, усвідомлюючи, що наносить його в життєво-важливі органи ОСОБА_10- в область черевної порожнини спереду, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням сальникової сумки, брижі тонкої кишки і паранефральної клітковини, що ускладнилися внутрішньочеревною кровотечею, які віднесені до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Підозрюваний ОСОБА_3 вважав, що виконав усі дії, які були необхідними для доведення злочину - умисного вбивства ОСОБА_10 - до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_3 - своєчасного надання медичної допомоги працівниками бригади швидкої допомоги та госпіталізації до лікарні, де йому була надана своєчасна медична допомога.

ОСОБА_3, продовжуючи свою злочинну діяльність, 03.08.2014 р., після 01.45 год., перебуваючи з торця будинку №110 по проспекту Леніна в Жовтневому районі м. Маріуполя, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_8 групою осіб з ОСОБА_4 без попередньої змови між собою та закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_10, продовжуючи діяти зі злочинним умислом, направленим на позбавлення життя двох і більше осіб, підбіг до незнайомого йому ОСОБА_9, із хуліганського мотиву - із спонукань, позбавлених будь-якої необхідності, із бажання показати свою нібито вищість (винятковість), з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужого ставлення до законів і правил поведінки, бажаючи фізичним шляхом розправитись з раніше незнайомим ОСОБА_9, безпричинно, з метою позбавлення життя ОСОБА_9, складним ножем, який заздалегідь мав при собі, утримуючи його в правій руці, наніс два удари, усвідомлюючи, що наносить їх в життєво - важливі органи ОСОБА_9 - в область грудної клітини справа, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді: двох колото-різаних ран з пошкодженням діафрагми і печінки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння. ОСОБА_3 вважав, що виконав усі дії, які були необхідними для доведення злочину - умисного вбивства ОСОБА_9 - до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_3 - своєчасного надання медичної допомоги працівниками бригади швидкої допомоги та госпіталізації до лікарні, де йому була надана своєчасна медична допомога.

Не погодившись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням ЗУ про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 призначити покарання за ст.28 ч.1, 115 ч.2 п.7 КК України у виді 15 років позбавлення волі. В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що судом достатньо не було враховано, що вчинений обвинуваченим злочин відноситься до категорії особливо тяжких, за який передбачено покарання на строк від 7 до 15 років позбавлення волі. Також, не надано належної оцінки й конкретним обставинам кримінального провадження, а саме тому, що ОСОБА_4 не зважаючи на достатність доказів його вини, намагаючись уникнути відповідальність за більш тяжке кримінальне правопорушення, заперечував наявність у нього умислу на вбивство потерпілого. Також, судом не було враховане, що кримінальне правопорушення було вчинене ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, обтяжуючою покарання, в той час як обставин, пом'якшуючих його покарання під час судового розгляду встановлено не було. Крім того, судом при призначенні покарання не повною мірою враховані негативні характеризуючи дані ОСОБА_4, а саме те, що незважаючи на працездатний вік він на час вчинення злочину не працював, соціально корисною працею не займався, негативно характеризується за місцем проживання.

В своїй апеляції обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції вів судовий розгляд з обвинувальним уклоном, поверхньо та односторонньо розглянув матеріали кримінального провадження, взяв до уваги та оцінив лише докази обвинувачення.

Вважає що слідством та судом не правильно кваліфікував його дії, які слід було кваліфікувати за ст.121 КК України. Умислу ні в нього, ні в ОСОБА_4 на вчинення вбивства, та замаху на вбивство не було, як і змови між ними на вчинення таких дій.

ОСОБА_3 зазначає, що ініціювали конфлікт саме потерпілі ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9, які будучі в стані алкогольного сп'яніння, 03.08.14 року о другій годині ночі самі прийшли до їх кампанії у двір будинку № 110 по пр. Леніна в Жовтневому районі міста Маріуполя, хоча шли в інший бік по пр. Леніна. ОСОБА_13 почав сваритися з ОСОБА_11 та ОСОБА_4, потім ОСОБА_8 та ОСОБА_14 перші почали бити ОСОБА_4, який присів, тому він змушений був захищав друга та опасався за своє життя. Тому він спершу вдарив ОСОБА_14 по голові пустою пляшкою від шампанського, а коли побачив ОСОБА_15, який також наблизився до них, та намагався достати з кишені зброю, він двічі вдарив ОСОБА_15 ножем. Побачивши, що до нього наближається ОСОБА_14, який вже отямився, він також вдарив його ножем. Удари він наносив не прицільно, бажаючи відбитися від нападу потерпілих, які після його дій убігли в сторону дороги. Потім він повернувся в бік ОСОБА_4, якого продовжував бити ОСОБА_13, підійшов до них та наніс ОСОБА_13 хаотично два удари ножем. Вважає, що потерпілі спровокували з ним та ОСОБА_4 бійку, що підтверджували свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 Суд не усунув суперечності в поясненнях потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_9 щодо обставин події злочину, оскільки ОСОБА_9 на відмінність від ОСОБА_14 пояснював, що не бачив ОСОБА_4 поряд з ним, коли він наносив ОСОБА_13 удари ножем, що з урахуванням висновку судової медичної експертизи про час заподіяння тілесних ушкоджень кожному з потерпілих через хвилину, на його думку, неможливо було не помітити потерпілим ОСОБА_9 Вважає, що обставини захвата ОСОБА_13 за шию ОСОБА_4 спростовуються і висновком судово-медичної експертизи, за яким тілесних ушкоджень на шиї потерпілого не виявлено.

Вважає, що під час слідства слідчий незаконно не забезпечив належну процесуальну поведінку свідка ОСОБА_11, яка була очевидцем події злочину та побоюючись відповідальності за фактичну співучасть у злочині, втекла. Належних даних про її перебування за межами України суду обвинуваченням надано не було.

В своїй апеляційній скарзі та в доповненнях до неї ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду. В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, суд першої інстанції взяв за основу обвинувального вироку суперечливі пояснення свідків та потерпілих. Критикує пояснення свідка ОСОБА_11 на досудовому слідстві, вважає їх неправдою те, що він просив ОСОБА_3 вбити хлопців, ніби то хапав за шию потерпілого ОСОБА_13, що не відповідає дійсності, та суперечить поясненням зокрема потерпілого ОСОБА_9 Вказує, що ОСОБА_11 з метою уникнення від кримінальної відповідальності обмовила його, що призвело до неправильного встановлення обставин вчинення злочину під час досудового слідства та його обвинувачення. Вказує також і на те, що ОСОБА_11 безпідставно не була допитана в суді під час розгляду справи. Умислу на вбивство ОСОБА_13 або змови з ОСОБА_3 на вбивство потерпілого у нього не було. Про те, що він не утримував ОСОБА_13 за шию, на його думку, свідчить і висновок судово-медичної експертизи, за яким у потерпілого в області ключиці виявлені садна, які могли утворитися від двократних дій тупих предметів, на шиї ушкоджень не виявлено. Наголошує на тому, що потерпілі ОСОБА_13, ОСОБА_9 та ОСОБА_14 спровокували з ними бійку, в якій всі приймали участь, що підтверджують свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17, поясненням яких суд не дав належної правової оцінки.

ОСОБА_4 зауважує на тому, що судом було проігноровано його клопотання про призначення йому перекладача, чим було порушено його право на захист. В своєму доповненні до апеляційної скарги, обвинувачений зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутній відеозапис з камер спостереження магазина «Щирий Кум», де зафіксована бійка між обвинуваченими та потерпілими, що був переглянутий в суді, що є порушенням вимог кримінального-процесуального закону.

В своєму запереченні на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_18 наводять обставини, аналогічні викладеним в їх апеляційних скаргах, крім іншого ОСОБА_4 вказує на необ'єктивність його негативної характеристики за місцем проживання, видану дільничим інспектором, який співпрацював із загиблим ОСОБА_13 та ніколи на спілкувався з ОСОБА_4 Обвинувачені просять апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії зі ст. 28 ч.1, 115 ч.2 п.7, 15 ч.2, 115 ч.2 п.1,7,13, 187 ч.3 КК України на ст.115 ч.1, 121, 187 ч.3 КК України та призначити йому покарання у межах санкції зазначених статей з урахуванням положень ст.70 ч.1 КК України. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що дії ОСОБА_3 були кваліфіковані, як кримінальне правопорушення, вчинене з хуліганських мотивів, проте зазначені обставини не підтверджені доказами по справі, внаслідок чого суд першої інстанції безпідставно вважав їх встановленими.

На думку захисника, суд проігнорував висновки судово-медичних експертиз з яких виходить, що тілесні ушкодження у ОСОБА_14 та ОСОБА_9 могли виникнути під час боротьби, а також пояснення свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, які бачили та чули обставини бійки 03.08.14 р. та ОСОБА_21 і ОСОБА_22, яким відомо про бійку зі слів обвинувачених, запис камер відео спостереження з магазину «Щирий кум», на якому зафіксовані силуети осіб, суперечка та бійка між ними. Вважає, що потерпілі спровокували бійку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, приймали в ній активну участь, заподіяли ОСОБА_4 тілесні ушкодження, що виключає кваліфікацію дій обвинувачених за ст. 115 ч.2 п. 7 КК України. Безпосереднього очевидця конфлікту ОСОБА_11 суд не допитав у якості свідка, що свідчить про неповноту судового розгляду справи. Вважає не доведеною і участь обвинуваченого ОСОБА_4 у вбивстві ОСОБА_13, оскільки доказів того, що він утримував потерпілого за шию, коли ОСОБА_3 наносив ОСОБА_13 удари ножем слідством та судом не здобуто. Пояснення потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_9 в цій частині істотно різняться, ці суперечності не були узгоджені судом.

Також захисник зазначає, що призначаючи ОСОБА_3 покарання у вигляді довічного позбавлення волі, суд не достатньо врахував, що це покарання є занадто суворою та жорсткою мірою покарання, фактично суд позбавив обвинуваченого можливості виправитись та виконувати права та обов'язки громадянина України,

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4. - ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_4 зі ст.28 ч.1, 115 ч.2 п.7 КК України на ст. 296 ч.1 КК України та призначити покарання у межах санкції зазначеної статті з випробуванням, застосувати ст.75 КК України. Наводить доводи аналогічні доводам захисника ОСОБА_2 та окрім іншого зазначає, що судом були суттєво порушені вимоги кримінального процесуального закону, оскільки ОСОБА_4 є громадянином Росії, тому суд повинен був залучити до участі у справі перекладача. В цій вимозі ОСОБА_4 було відмовлено, чим були порушено його право на захист.

Заслухавши доповідача, обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та їх захисників, які підтримали доводи викладені в їх апеляційних скаргах, заперечували проти апеляції прокурора, прокурора який не підтримав апеляційних вимог, викладених в апеляції прокурора, вважав, що вирок суду підлягає скасуванню, через істотні порушення вимог КПК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши апеляційні доводи обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги всіх апелянтів підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Підставами для скасування вироку чи ухвали суду є істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, тобто таких порушень вимог ст. 412 КПК України, які перешкоджають або могли б перешкодити суду винести законне та обґрунтоване рішення.

За результатами апеляційного провадження колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, в зв'язку з чим він підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню нового судового розгляду з огляду на таке.

Виходячи з вимог ст. 29 ч. 3 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя або суд, забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати пояснення, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою якою вони володіють , користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку передбаченому КПК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 є уродженцем м. Ленінград РФ, на час розгляду справи є громадянином Російської Федерації, прибув на територію України 26.06.14 року та оселився в м. Маріуполі. ( а/с - 184,185,191 т.3).

Під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заявляли суду, що ОСОБА_4 не володіє українською мовою та потребує послуг перекладача на російську мову, проте ці клопотання безпідставно були залишені судом без уваги, провадження в суді здійснювалося на українській мові, пам'ятка про права та обов'язки обвинуваченого під час судового розгляду справи була надана ОСОБА_4 на російській мові (а/с - 42 т.4). Між тим, обвинувальний акт та вирок суду були перекладені на російську мову, завірені перекладачем та вручені обвинуваченому ОСОБА_4 (а/с - 177-190 т.5), з чого виходить, що суд фактично визнав, що ОСОБА_4 потребує послуг перекладача.

З наведеного виходить, що обвинувачений ОСОБА_4 під час судового провадження був позбавлений права користуватися послугами перекладача та ефективно здійснювати свій захист від висунутого йому обвинувачення, яке він не визнає, тому колегія суддів вважає, що судом не були додержані загальні засади кримінального провадження, передбачені ст.20, 29 КПК України. Тому апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника в частині скасування вироку суду з призначенням нового судового розгляду підлягають задоволенню.

При новому судовому розгляді суду слід перевірити доводи обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно обставин вчинення інкримінованих ним кримінальних правопорушень, усунути розбіжності в поясненнях потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_24 про обставини події злочину, зокрема участі ОСОБА_4 у його вчиненні, більш ретельно проаналізувати проведені судово-медичні дослідження тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_8 з іншими зібраними по справі доказами та мотивувати відповідні висновки у вироку у спростування або підтвердження обвинувачення.

При вирішенні питання про продовження строку перебування під вартою щодо обох обвинувачених, суд враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема те, що обвинувачені можуть переховуватися від суду чи вчиняти інші кримінальні правопорушення. Суд враховує і сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень в умовах і часі їх вчинення, тяжкість покарання що загрожує у разі визнання їх винуватими, вік та стан здоров'я обвинувачених. Враховуючи наведене, суд вважає, що застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не може попередити ризики, передбачені ст. 177 КПК України, тому вважає доцільним продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою до двох місяців.

Керуючись вимогами ст. 405,407,412,415 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити в частині скасування вироку.

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Вирок Жовтневого райсуду м. Маріуполя Донецької області від 07 липня 2015 року, постановлений щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 28 ч.1, 115 ч.2 п.7 КК України та ОСОБА_3 за ст.ст.187 ч.3, 28 ч.1, 115 ч.2 п.7, 15 ч.2, ст115 ч.2 п.п.1,7,13 КК України в суді першої інстанції.

Продовжити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на два місяці - до 28 грудня 2015 року включно.

Судді: