Рішення № 53052095, 29.10.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9685/13-ц

Провадження № 2/263/2133/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі Масюк М.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-25» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку і прибудинкової території, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-25» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку і прибудинкової території в сумі 6735,80 грн., та відшкодування судового збору у розмірі 229,40 грн. Заочним рішенням від 19.12.2013 р. позовні вимоги були задоволені та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Житло-25» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 18.09.2010 р. по 31.08.2013 р. в сумі 3068,64 грн. та судовий збір у розмірі 104,51 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29.05.2015 р., за заявою відповідача ОСОБА_3,вищевказане заочне рішення було скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

За заявою представника позивача від 11.06.2015 р., ухвалою суду від 12.06.2015 року було замінено відповідача у справі з ОСОБА_3 на ОСОБА_2, тим самим заявлено позовні вимоги до останньої, як до власниці квартири, розташованої за адресою: пр. Будівельників, 109-40 м. Маріуполь.

Після неодноразових уточнень позовних вимог, представник позивача просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на їх користь заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку і прибудинкової території, за адресою: пр. Будівельників, 109-40 м. Маріуполь, за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2015 р. у розмірі 5114,40 грн., 3% річних за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2015 р. у розмірі 376,40 грн., інфляційні витрати за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2015 р. у розмірі 4464,87 грн.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, просила відмовити у їх задоволенні. У разі задоволення позовних вимог, просила застосувати строк позовної давності, про що також надала письмову заяву.

Зясувавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власницею нежитлового приміщення № 21,40 розташованого в будинку № 109 по пр. Будівельників в м. Маріуполі на підставі договору дарування нежитлового приміщення № 802 від 21.08.2009 р. /а.с. 122-123/, що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24539200 від 23.11.2009 р. /а.с. 124/.

Згідно ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. ст. 67, 68 ЖК України власники та наймачі квартир зобовязані своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Згідно з п. 7, ч. 6 п. 35 «Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 р. (у редакції постанови КМУ № 45 від 24.01.2006 року) власник квартири зобовязаний вчасно оплачувати послуги на утримання будинку та прибудинкової території та інші житлово-комунальні послуги.

Як зазначено у ч.1 ст.4 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 будучи власницею нежитлового приміщення № 21,40 розташованого в будинку № 109 по пр. Будівельників в м. Маріуполі, не вносить плату за послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території, внаслідок чого за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2015 р. утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 5114,40 грн., борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 4464,84 грн. та 3% річних у розмірі 376,40 грн., що підтверджується наданими розрахунками.

Судом встановлено, що фактично між сторонами існують правовідносини з надання житлово-комунальних послуг і користування такими послугами, які витікають із зазначених вище нормативно-правових актів. Позивач виконав свої зобов'язання з надання таких послуг, а відповідачка, будучи споживачем цих послуг, свої зобов'язанні з їх оплати, не виконує належним чином.

При цьому доводи відповідачки ОСОБА_2, викладені у письмових запереченнях, суд не бере до уваги, оскільки той факт, що житлова квартири АДРЕСА_1 була реконструйована у промтоварний магазин, відповідно до рішення Маріупольської міської ради № 285/13 від 19.06.2002 р. /а.с. 47/, та на даний час є нежитловим приміщенням, не звільняє ОСОБА_2 від виконання зобовязань, які витікають з утримання будинку і прибудинкової території.

Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

У даному випадку позивач, виконавши свої зобов'язання по наданню комунальних послуг, має законні підстави вимагати від відповідачки оплати за надання цих послуг.

Разом з тим ця заборгованість підлягає стягненню частково в межах строку позовної давності.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена справи перебуває у провадженні з 18.09.2013 р., однак, враховуючи, що перебіг позовної давності переривався залученням до участі у справі іншого відповідача, суд вважає необхідним обчислювати строк позовної давності саме з часу заявлення клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідачки ОСОБА_2 від 11.06.2015 р.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати строк позовної давності у три роки, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 11.06.2012 р. по 30.09.2015 р. в сумі 3380,36 грн., 3% річних за період з 11.06.2012 р. по 30.09.2015 р. у розмірі 163,02 грн., інфляційні витрати за період з 11.06.2012 р. по 30.09.2015 р. у розмірі 2677,24 грн., а всього 6220,62 грн.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з платіжного доручення, розмір сплаченого судового збору складає 229,40 грн., а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 152,55 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 27, 60, 88, 169, 212, 213, 215,218 ЦПК України, ст.ст. 264, 257, 267, 510, 526, 625, 1193 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», «Правилами користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року (у редакції постанови КМУ № 45 від 24.01.2006 року), суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-25» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку і прибудинкової території - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-25» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 11.06.2012 року по 30.09.2015 року в сумі 3380,36 грн. , 3% річних за період з 11.06.2012 року по 30.09.2015 року у розмірі 163 гривні 02 копійки, інфляційні витрати за період з 11.06.2012 року по 30.09.2015 року у розмірі 2677 гривень 24 копійки, а всього 6220 гривень 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-25» судовий збір у розмірі 152 (сто пятдесят дві) гривні 55 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя.

Суддя Л.Г.Шатілова