Постанова № 53050, 27.06.2006, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

27.06.06 Справа№ 5/760-19/138а

За позовом: ТзОВ “Перша Західно-Українська Лізингова Компанія”, м. Львів;

до Відповідача: ДПІ у Личаківському районі м. Львова, м.Львів;

Про: визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0001262310/0 від 10.04.2006р.

Суддя Левицька Н.Г. Секретар судового засідання Вахняк О.Є.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: Біла О.В. –юрист (дов. від 15.05.2006р.)

Відповідача: Томашівський О.Г.- гол. держ. подат. інспектор( дов. №17300/10-0 від 11.10.2005р.)

Представникам Сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України, зокрема право заявляти відводи.

Суть спору

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0001262310/0 від 10.04.2006р., яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58231,68 грн. та донараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 29115,84 грн.

Обставини справи

Ухвалою від 28.04.2006р. судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 18.05.2006р.

18.05.2006р. 31.05.2006р. та 19.06.2006р. судом розгляд справи відкладався з причин, викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник Позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та додаткових нормативних обґрунтуваннях.

Зокрема, представник Позивача вважає, що оскаржуване повідомлення-рішення винесено в порушення чинного законодавства України, оскільки Позивачем не порушено п.1.8 ст. 1, пп.7.4.1, пп.7.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97, призначення та проведення перевірки є незаконним, правильність віднесення вказаної суми до податкового кредиту підтверджено Довідкою ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 09.02.2005р. №228/23-4/313622539.

Відповідач у Поясненні на позовну заяву №13387 від 18.05.2006р. позовні вимоги заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Представник Відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечив і вказав, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення працівники Відповідача правильно застосували норми чинного законодавства, а фактичні обставини дають підстави стверджувати про порушення Позивачем зазначених норм Закону „Про податок на додану вартість” №168/97.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтуються вимоги і заперечення Сторін, оцінивши сукупно докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідачем: ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001262310/0 від 10.04.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58231,68 грн. та штрафні (фінансові) санкції 29115,84 грн.(надалі – Рішення).

При винесенні постанови суд виходив з наступного:

Як вбачається із змісту спірного податкового повідомлення-рішення, воно винесено відповідно до пп.”б”, „в” пп.4.2.2. ст.4, п.17.1.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. на підставі Акта перевірки № 108/23-0/31362539 від 10.04.2006р. за порушення п.1.8 ст. 1, пп.7.4.1, пп.7.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97 .

Таким чином, при прийнятті рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій керівник Відповідача виходив виключно із даних, зазначених у вказаному Акті перевірки.

Виходячи із вищенаведеного, суд вважає необхідним встановити: чи достатньо для прийняття рішення фактів, встановлених в Акті, правомірність їх встановлення, а також їх відповідність фактичним обставинам справи.

Як вбачається із змісту Направлення на перевірку, - її призначено, у зв’язку із порушенням Позивачем п.1 частини 6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу”. Вказаною нормою передбачено проведення позапланової виїзної перевірки у випадку ненадання платником відповіді на запит податкового органу.

Оскільки Відповідачем не подано доказів направлення Позивачу такого запиту щодо надання будь-яких відомостей, призначення такої перевірки з зазначених підстав є таким, що не відповідає нормам законодавства.

Виходячи з наведеного, відомості, викладені в Акті, є неналежними доказами, оскільки не грунтуються на фактичних даних.

Пунктом 4 Указу Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” № 817 визначено виключний перелік підстав проведення повторних перевірок платників. Оскільки перевірка питань, викладених в Акті була проведена у 2005р., що підтверджено Довідкою ДПІ у Личаківському районі м.Львова № 228/23-4/31362539 від 09.02.2005р., проведення повторної перевірки мало відбутися лише із дотриманням норм вказаного Указу.

Виходячи з наведеного, Відповідач не мав законних підстав щодо призначення такої перевірки.

В ході позапланової документальної перевірки Позивача було встановлено, що підприємством було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 58231,68грн. за податковою накладною №26 від 26.08.2004р., отриманою від постачальника –ПП „Омега-Альфа плюс”.

В Акті зазначено, що ПП „Омега-Альфа плюс” подано до ДПІ нульову податкову декларацію за серпень 2004р., отже не задекларувано податкове зобов’язання та не сплачено ПДВ до бюджету.

В результаті перевірки встановлено безпідставне включення до податкового кредиту ПДВ за листопад 2004р. в сумі 58231,68 грн.

Такий висновок не відповідає нормам чинного законодавства з наступних підстав: жодною нормою Закону не визначено, як обов’язкову підставу, включення сум до податкового кредиту сплату цих сум до Державного бюджету України.

Закон № 168 є законом прямої дії і розширене тлумачення його норм не допускається;

Як вбачається з Акту перевірки, податковий орган вважає, що необхідною умовою визначення будь-яких сум ПДВ як бюджетне відшкодування є зайва сплата такого ПДВ. Дана позиція обгрунтовується пунктом 1.8 статті 1 Закону, а саме: бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платникові податку з бюджету, у зв'язку із зайвою сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, відсутність відомостей про сплату ПДВ, задекларованого як сума бюджетного відшкодування, дозволяє, на думку Відповідача, стверджувати, що відповідна сума задекларована всупереч приписам Закону.

Як стверджував Позивач, дана правова позиція є наслідком помилкового тлумачення п. 1.8 Закону. Зокрема, вона була сформована без належного обліку системних зв'язків між нормами Закону, що регулюють порядок включення ПДВ у податковий кредит й бюджетне відшкодування, - підпунктами 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 й 7.7.1 ст. 7 Закону.

Як відомо, за нормами Закону, право на податковий кредит виникає по першій події між сплатою коштів постачальникові товарів й одержанням податкової накладної. При цьому податковий кредит звітного періоду при наявності податкової накладної складається як з сум сплаченого ПДВ, так і із сум нарахованого ПДВ - згідно п.п. 7.4.1, 7.4.5 й 7.5.1 Закону.

Згідно з абз. 1 п.п. 7.7.1 Закону,- сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Аналіз даної норми Закону приводить до висновку про те, що в п.п. 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами п.п. 7.4.1, 7.4.5 й 7.5.1, - тобто як про нарахований, так і про сплачений ПДВ. Виходячи з тлумачення, покладеного в основу правової позиції Відповідача, у п.п. 7.7.1 повинна була б фігурувати лише частина податкового кредиту звітного періоду, що охоплює тільки ПДВ, який, по-перше, сплачений постачальнику, а по-друге - сплачений постачальником до бюджету.

Однак, у цьому випадку у п.п. 7.7.1 повинно було б закріплене правило, відповідно до якого право на бюджетне відшкодування виникає тільки в тому випадку, коли від”ємне значення ПДВ утворилося внаслідок відрахування із загальної суми податкових зобов'язань суми податкового кредиту в частині сплаченого ПДВ.

Крім того, на момент подання податкової декларації платник не може мати інформацію про сплату ПДВ до бюджету своїм постачальником, що унеможливлює реалізацію права на відшкодування ПДВ і є порушенням конституційного принципу верховенства права.

Підпунктом 7.5.1. Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, Відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку з питань відшкодування з бюджету податку на додану вартість за листопад 2004р.

За результами перевірки при віднесенні до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 356468,00 грн., - порушень вимог діючого законодавства не виявлено, що підтверджено Довідкою № 228/23-4/31362539 від 09.02.2005р.

В Акті зазначено, що Відповідачем було надіслано запити до Ковельської ОДПІ про проведення зустрічної перевірки ПП „Омега-Альфа плюс”, яке було постачальником Позивача. Однак, Свідоцтвом №02805643 підтверджено реєстрацію вказаного ПП, як платника податку на додану вартість ОДПІ у м. Луцьк.

Довідкою, виданою Луцькою ОДПІ від 31.05.2005р., підтверджено відсутність заборгованості з оплати податків і зборів ПП. „Омега-Альфа плюс”.

В тексті Рішення зазначено, що фінансові санкції застосовано на підставі п.17.1.3 ст.17 Закону України № 2181-III від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Пунктом 17.1.3. Закону № 2181 встановлено, що у разі коли контролюючим органом самостійно донараховано суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, - такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі не більше 50% донарахованого податкового зобов’язання.

Оскільки зменшення суми бюджетного відшкодування здійснено неправомірно, підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.

Сукупність наведених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обгрунтовними та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає фактичним обставинам справи, видане всупереч нормам чинного законодавства, що є підставою для визнання його нечинним та скасуванню.

Судові витрати, за згодою Сторін, покласти на Позивача.

Враховуючи наведене вище, керуючись Законом України „Про податок на додану вартість”, ст.ст. 17, 71, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0001262310/0 від 10.04.06р., яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58231,68 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 29115,84 грн.,- скасувати.

3. Судові витрати покласти на Позивача.

Поставнову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України 07.07.2006р.

Суддя Левицька Н.Г.