Ухвала суду № 53049028, 04.11.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/29303/14-к

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., при секретарі судових засідань Куса Л.І., за участю слідчого Швець В.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Швець В.В. про тимчасовий доступ до речей і документів в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100040000097 від 26.09.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло вище зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва на підставі того, що у провадженні слідчого перебувають матеріали досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні слідчий заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити та надати дозвіл на тимчасовий доступ з можливістю вилучення до документів стосовно клієнта Представництва «Сілаг ГмБХ Інтернешнл» (код ЄДРПОУ 21702723), що знаходяться в банківській установі ПАТ «Інг БАНК України» (МФО 300539), враховуючи, що отримана інформація дасть змогу встановити обставини кримінального правопорушення регламентовані ст. 91 КПК України.

В свою чергу, ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 371 та ч. 2 ст. 372 КПК України, на підставі положень ч. 4 та ч. 2 ст. 163 КПК України, визнано за можливе провести судовий розгляд клопотання без участі прокурора та представник особи у володінні, якої знаходяться речі і документи.

Зокрема, слідчий суддя, дослідивши надані матеріали, заслухавши думку слідчого, приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням здійснюється розслідування кримінального провадження за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень від 26.09.2014 року стосовно службових осіб Представництва «Сілаг ГмБХ Інтернешнл», які в порушення вимог податкового та валютного законодавства в період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року занизили податок на прибуток.

Частина 1 статті 159 КПК України регламентує, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії.

Згідно із ч. 5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя постановляє ухвалу про надання доступу до речей і документів за умови, що сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що вони можуть перебувати, а бо ж перебували у володінні відповідної фізичної або юридичної особи, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин.

Відповідно до ч. 6 ст. 163 КПК України, слідчий суддя постановляє ухвалу про тимчасовий доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містять в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Так, органом досудового розслідування надано на підтвердження своєї позиції надано копія певних аркушів акту перевірки, вивчивши який слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Тобто, дії щодо складання акта перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.

Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків.

Отже, саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то складання акту перевірки, включення до акту перевірки певних висновків).

Зі змісту п. 1.3, п. 1.7 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за N 925/11205, випливає, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Таким чином, надання копії не всього акту перевірки, а окремих його аркушів, враховуючи вищезазначені правові норми, однознано не може слугувати належним та допустимим доказом для підтвердження обставин викладених у клопотанні.

Довідка стосовно форми власності, керівництва, дати, часу заснування тощо Представництва «Сілаг ГмБХ Інтернешнл» (код ЄДРПОУ 21702723) жодним чином не підверджує факту заниження податку на прибуток, а лише підтверджує факт того, що така юридична особа дійсно існує, однак дані обставини взагалі ні ким не оспоряться та не є предметом даного кримінального провадження.

Будь-яких інших доказів слідчому судді органом досудового розслідування взагалі не надано.

Тобто, дане клопотання являється за своєю суттю сумнівним однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

За таких обставин, слідчий суддя дослідивши, матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) не дають змогу прийти до висновку про неможливість іншим способом довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (ч. 6 ст. 163 КПК України), забезпечити повноту, всебічність та неупередженість розслідування вищезазначеного кримінального правопорушення, отримати відомості, що є необхідними для з'ясування всіх важливих обставин у їх сукупності, тобто не кореспондуються з вимогами ст. 132 КПК України, а тому воно не підлягає задоволенню.

Також, щодо питання надання доступу до банківської таємниці стосовно операцій по рахунку, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками у тому числі: за рішенням суду; органам прокуратури України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу; органам доходів і зборів: а) на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків; б) при поданні банками у встановленому порядку податкового розрахунку сум доходу у вигляді процентів, нарахованого (сплаченого) на користь фізичної особи.

З правової позиції Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в витязі з Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідує, що збирання доказів, відбувається через інститут слідчих дій. У таких випадках неправильне розуміння органами досудового розслідування, положень кримінального процесуального закону фактично зумовлює підміну слідчих дій заходом забезпечення кримінального провадження. Слідчим суддям необхідно враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 132 КПК для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати можливість без застосовуваного заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. У цьому контексті потрібно враховувати, що речі і документи могли би бути отримані шляхом проведення слідчих дій, тобто без застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК саме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

У судовому засіданні слідчий, будучи наділеним процесуальними правами та реалізуючи їх у відповідності до норм ст.ст. 22, 26 КПК України, не довів суду що органом досудового розслідування бути проведені процесуальні/слідчі дії спрямовані на отримання відомостей стосовно операцій за рахунками юридичної особи у межах способів передбачених ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", окрім як за судовим рішенням, а тому у даній частині останнє є необгрунтвоаним та передчасним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-2, 7-29, 131-132, 159-166, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Швець В.В. про тимчасовий доступ до речей і документів в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100040000097 від 26.09.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя: О.В. Бірса