Ухвала суду № 53046853, 27.10.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/793/91/15 Справа № 710/899/13-к Категорія: ч.3 ст. 368 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Савенко О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончарук І. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого Гончарука І.М.,

суддів Дмитренка М.І., Суходольського М.І.,

за участю прокурора Очеретяного М.С.,

засудженої ОСОБА_3,

адвоката Демчика В.І.,

потерпілого ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора та потерпілого ОСОБА_5 на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 14 липня 2015 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку АДРЕСА_1, громадянку України, українку, з вищою освітою, не працюючу, не одружену, раніше не судиму

визнано винною та засуджено за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 190 КК України і призначено їй покарання по даній статті у виді 3 роки обмеження волі. На підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 190 КК України звільнено, в зв'язку із закінченням трьохрічного строку давності з часу вчинення злочину і провадження по справі закрито.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у виді підписки про невиїзд скасовано.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати, у зв'язку з проведенням судової експертизи спеціальних хімічних речовин в сумі 423 (чотириста двадцять три) грн. 00 копійок та за судово-технічну експертизу документів в сумі 562 (п»ятсот шістдесят дві) грн. 56 коп., а всього 985 (дев»ятсот вісімдесят п»ять) грн 56 коп. на користь Держави.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь потерпілого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_2, судові витрати, пов'язані із наданням правової допомоги у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 коп.

Вирішено долю судових витрат та речових доказів відповідно до вимог ст. 81, 91 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_3 засуджена за те, що вона працюючи згідно наказу начальника Головного Управління юстиції в Черкаській області №854/к від 04 вересня 2009 року, на посаді старшого державного виконавця Смілянського міського відділу Державної Виконавчої Служби Смілянського міськрайонного Управління юстиції Черкаської області, будучи наділеною повноваженнями представляти інтереси відділу в інших органах з питань, що належать до його компетенції: одержувати в установленому порядку від органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян інформацію, необхідну для виконання своїх завдань та функцій; вносити на розгляд керівництва пропозиції щодо вдосконалення роботи свого відділу: брати участь у нарадах, семінарах та інших заходах з питань, що належать до компетенції відділу; користуватися іншими правами, що визначені законодавством з питань проходження державної служби та організації роботи органів державної виконавчої служби, являючись службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, явно виходячи за межі наданих їй повноважень, з метою одержання хабара, з використанням своїх владних повноважень і службового становища, у період часу з вересня 2011 року по 04 листопада 2011 року вимагала від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1500 доларів США за прискорення проведення виконавчих дій та сприяння у наданні можливості викупу на прилюдних торгах його арештованого нерухомого майна по виконавчому провадженню №549, яке перебувало у неї на виконанні, та в подальшому, 04 листопада 2011 року близько 8 години 30 хвилин, поблизу будинку № 3 по вул. Тельмана в м. Сміла Черкаської області одержала від ОСОБА_5 в якості хабара грошові кошти в сумі 11 900 гривень за вирішення вищевказаних питань, що у 24 рази перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Із обвинувального висновку в кримінальній справі, вбачається, що таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинила злочин, передбачений ч.3 ст. 368 КК України - одержання хабара, тобто одержання службовою особою, в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням хабара, у значному розмірі.

Кримінальна справа направлена із вказаною правовою кваліфікацією до Шполянського районного суду Черкаської області. 26 грудня 2012 року було постановлено вирок Шполянським районним судом Черкаської області за ч.3 ст. 368 КК України, який ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26 березня 2013 року скасовано через відсутність аналізу доказів у сукупності з усіма обставинами справи і направлено справу на новий судовий розгляд. 21 листопада 2013 року Шполянським районним судом Черкаської області постановлено вдруге вирок, за змістом якого ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України і призначено покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки та з конфіскацією 1/2 частини майна, позбавлено рангу державного службовця. 04 лютого 2014 року ухвалою апеляційного суду Черкаської області вирок знову скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд в Городищенський районний суд Черкаської області. В ухвалі суду вказано на ретельне дослідження обставин справи щодо намірів отримання грошових коштів ОСОБА_3 та в залежності від встановленого дати правильну юридичну кваліфікацію.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції від 14 липня 2015 року, прокурор, подав апеляцію, в якій вказує, що даний вирок підлягає скасуванню, через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону. Просить вирок суду першої інстанції від 14 липня 2015 року скасувати, та постановити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_3, за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та призначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, з позбавленням її права обіймати посади, пов'язані з державною службою на 3 роки та із конфіскацією ? майна, що належить їй на праві власності. На підставі ст. 54 КК України позбавити рангу державного службовця.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції від 14 липня 2015 року, потерпілий ОСОБА_5, подав апеляцію, в якій вказує, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому його необхідно скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та призначити їй покарання у виді 7-ми років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на 3 роки, позбавити рангу державного службовця та з конфіскацією ? частини майна.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, та просив її задоволити з наведених в ній підстав, вислухавши думку засудженої ОСОБА_3 та її захисника Демчика В.І., які заперечували проти задоволення апеляцій, та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, думку потерпілого ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6, які підтримали апеляції, та просили їх задоволити з наведених в них підстав, та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Так, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Дослідженням первинних матеріалів кримінальної справи, колегією суддів встановлено, що місцевий суд не дотримався вимог ст. 323 та ст. 334 КПК України в ред. 1960 року.

Форма та зміст вироку не відповідають вимогам ст. 334 КПК України в ред. 1960 року та роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку.»

Відповідно до ч.1 ст. 334 КПК України (1960 року) мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.

Відповідно до п.15 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року в цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного із обвинувачених, їх роль у вчиненні злочину, а після цього докази, покладені в основу обґрунтування своїх висновків.

Формулювання недоведеної частини пред'явленого підсудному обвинувачення з наведенням підстав, з яких воно визнається недоведеним, повинно бути викладено після доказів, якими обґрунтовано доведену частину обвинувачення.

Так суд безпідставно вказав в чому обвинувачується Майка та рух справи по судах різних інстанцій, а фактичні обставини справи судом у вироку не викладені.

У вироку зазначено, що суд викладає обвинувачення в наступній редакції, однак суд не є органом обвинувачення, і таке трактування закону є неприпустимим.

Відповідно до ст. 334 КПК України в ред. 1960 року після викладення фактичних обставин справи викладається суть обвинувачення, якщо суд дійшов висновку про недоведеність вини у пред'явленому обвинуваченні, то повинен навести докази на спростування обвинувачення та належним чином мотивувати своє рішення із зазначенням чим спростовуються доводи пред'явленого обвинувачення. Однак судом першої інстанції вказаних вимог не дотримано.

Також згідно вироку суду (т.4 а.с. 125) допущена помилка, де нібито підсудна ОСОБА_3 та її захисник Демчик В.І. просили перекваліфікувати дії ОСОБА_3 із ч.3 ст. 386 КК України на ч.1 ст. 190 КК України, хоча органом досудового розслідування пред'явлено обвинувачення за ч.3 ст. 368 КК України.

Крім цього, суд виклав у вироку докази, якими прокурор доводив обвинувачення підсудній ОСОБА_3 за ч.3 ст. 368 КК України, однак не навів доводів на їх спростування .

Кваліфікуючи дії ОСОБА_3 за ст. 190 ч. 1 КК України суд не врахував та не розкрив кваліфікуючих ознак зазначеного злочину, тому колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду.

Таким чином, під час розгляду справи по суті, місцевим судом була допущена така однобічність та неповнота судового слідства, яка відповідно до ст. 367 КПК України на думку колегії суддів є безумовною підставою для скасування цього судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд, до того ж суду, під час якого необхідно усунути допущенні порушення закону. Також ретельно перевірити доводи прокурора та потерпілого ОСОБА_5 викладені ними у їх апеляціях.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України (редакції 1960 року), колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_5 - задоволити частково.

Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 14 липня 2015 року відносно ОСОБА_3 - скасувати, з направленням справи на новий судовий розгляд.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :