Рішення № 53043551, 02.11.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7244/13-ц

2/639/56/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Антохіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради, адміністрації Жовтневого району ОСОБА_4 міської ради про зобовязання вчинити певні дії, суд

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 звернулися до суду із вимогами про визнання права власності.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.12.2012 року провадження у частині вимог позивачів про визнання недійсним і таким, що не підлягає виконанню рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.08.2011 року справа № 2-2536 про визнання за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок літ.Б-2 по вул. Гребінюківській 39 «а» у м. Харкові, вимог до ОСОБА_4 міської ради щодо створення комісії для розслідування фактів порушення прав позивачів і визначення розміру заподіяної позивачам матеріальної та моральної шкоди, і про зобовязання надати відповідачам взамін зруйнованих квартир чотири ізольований однокімнатних квартири і одну двокімнатну квартиру і видати відповідні документи про право власності було закрито. (т.2 а.с. 140)

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25.07.2013 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.12.2012 року було змінено. Скасовано в частині позову до ОСОБА_4 міської ради, та справу повернуто до суду для розгляду в іншому складі суду. ( т. 2 а.с. 272-278)

Ухвалою суду від 02.12.2014 року у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 до участі у справі було залучено її правонаступників ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_3. (т. 3 а.с. 55)

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради про: 1) зобовязання виконкому ОСОБА_4 міської ради створити комісію за участю зацікавлених сторін, для розслідування фактів порушення прав позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визначення розміру заподіяної позивача матеріальної та моральної шкоди внаслідок порушення прав позивачів, відшкодування моральної шкоди в повному обсязі, з визначенням порядку відшкодування шкоди; 2) зобовязання виконкому ОСОБА_4 міської ради взамін незаконно зруйнованих відповідачем ізольованих квартир №1,2,3,5 і приведеної відповідачем до аварійного стану кв. №4 в будинках літ. «А-1» та літ. «Б-1» в домоволодінні по вул. Гребенюківській 39/15 у м. Харкові, для відшкодування шкоди позивачам надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 у приватну власність чотири ізольованих однокімнатних квартири і одну ізольовану двокімнатну квартиру та видати відповідні документи про право власності.

В обґрунтування зазначених позовних вимог, в уточненому позові від 23.11.2011 року (т.1 а.с. 210-217) зазначено, що спірне домоволодіння належить позивачам на праві власності як спадкове майно.

Всі судові рішення прийняті відносно спірного домоволодіння набули законної сили, не відмінені вищими судовими інстанціями, у звязку із чим вважають, що лише вони є єдиними законними власниками домоволодіння № 39/15 по вул. Гребенюківська в м. Харкові.

Вважають, що Жовтневий райвиконком та райрада не мали право видавати свідоцтво про право власності гр. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, на неіснуючі та невиділені в натурі частини домоволодіння, свідоцтво про право власності на буд. літ. «Б-1» по вул.. Гребенюківській 39 на земельній ділянці 449 кв. м. гр.. ОСОБА_10, оскільки розмежування цих земельних ділянок не проведено і виділяти в натурі будинки в окремі домоволодіння не можна.

Вважають, що усна угода про купівлю-продаж 1/16 частини домоволодіння між гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_11 від 15.12.2007 р., за яким приймалось рішення Жовтневим райвиконкомом про видачу свідоцтва про право власності на будинок літ. «А-1» по вул.. Гребенюківській 39 а є недійсною. ОСОБА_11 не мала права власності на зазначений будинок, тому договір купівлі-продажу є недійсним і нікчемним. Оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.05.2008 р. за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не визнано права власності на будинки літ. «А-1» та «Б-1» (їх частини не визначені і не виділені в натурі), тому вони не мали права проводити відчуження в натурі на користь ОСОБА_6

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, надали з приводу них пояснення, та просили суд їх задовольнити. В подальшому позивачі в судове неодноразово не зявлялися, надавали заяви з проханням перенести розгляд справи з різних причин, але суд ухвалив розглянути справу за їх відсутності, оскільки вони раніше надавали пояснення з приводу заявлених вимог та висловлювали з приводу них свою думку.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. (т.3 а.с. 60)

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений чином, причина неявки суду невідома.

Представник відповідача адміністрації Жовтневого району ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_12, яка діє на підставі довіреності від 20.10.2015 року, в судовому засідання проти позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення сторін, та дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних обставин.

Розглядаючи даний позов суд виходитьз положень Цивільного кодексу України щодо способів захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, та положень ст. 10,60 ЦПК України щодо обовязку сторони доказування тих обставин, ні які вона посилається.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

При цьому, цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони є визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК).

З урахуванням наведеного важливого значення набуває необхідність належного зясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд зясовує характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що вони безпосередньо повязані з правом власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, та ОСОБА_2 на житлові будинки літ. «А-1» та літ. «Б-1» в домоволодінні по вул. Гребенюківській 39/15 у м. Харкові.

На думку позивачів, їх право власності було порушено, у зв'язку з чим вони і ставлять питання про його захист, обравши при цьому такі способи захисту, як: 1) зобовязання виконкому ОСОБА_4 міської ради створити комісію за участю зацікавлених сторін, для розслідування фактів порушення прав позивачів; 2) зобовязання виконкому ОСОБА_4 міської ради взамін незаконно зруйнованих відповідачем ізольованих квартир для відшкодування шкоди позивачам надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 у приватну власність чотири ізольованих однокімнатних квартири і одну ізольовану двокімнатну квартиру.

Судом встановлено, що право власності на житловий будинок літ. «Б-1» з надвірними будівлями, розташований по вул. Гребенюківській, 39 у м. Харкові зареєстровано на ім'я ОСОБА_9 1/8 частина, ОСОБА_8 2/8 частин, та ОСОБА_7 5/8 частин, право на які зареєстровано в КП «ОСОБА_4 міське БТІ». Право власності на житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями, розташований по вул. Гребенюківській, 39-а у м. Харкові зареєстровано на ім'я ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14.01.2009 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_13, реєстровий №8, та рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.08.2011 року №2-2536/11. (т. 2 а.с. 7)

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 березня 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради та Реєстраційної служби ОСОБА_4 міського управління юстиції про визнання права власності на домоволодіння і витребування його із чужого незаконного володіння, визнання нікчемними та недійсними і скасування рішення Жовтневої районної ради м. Харкова та договору купівлі-продажу, зобовязання видати свідоцтво про право власності, знесення самовільного збудованого будинку та зобовязання відновити первинний стан домоволодіння та відбудувати незаконно знесений будинок, скасування правової реєстрації та виселення було відмовлено. (т. 2 а.с. 200-202)

З тексту рішення вбачається, що предметом спору було домоволодіння, яке складається із двох житлових будинків літ. «А-1» та літ. «Б-1», що розташовано по вул. Гребенюківській, б. 39/15 у м. Харкові.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.03.2013 року встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, та ОСОБА_2 не є спадкоємцями після смерті ОСОБА_14, що явилося підставою для відмови у задоволені позову про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Зазначене рішення було залишено без змін рішенням апеляційного суду м. Харкова від 25.07.2013 року, та набрало законної сили. (а.с. т.2 а.с. 272-278)

Таким чином, під час розгляду справи судом першої інстанції та під час його перегляду судом апеляційної інстанції, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання за позивачами права власності на спірне домоволодіння.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.08.2011 року (яким було визнано право власності ОСОБА_6 на житловий будинок літ. «А-1» по вул. Гребенюківській, 39-а у м. Харкові) було скасовано рішенням апеляційного суду Харківської області від 25.06.2014 року. (т.3 а.с. 64-65)

З цього приводу позивачі зверталися до суду із заявою про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.03.2013 року у зв'язку із нововиявленими обставинами.

За результатами розгляду даної заяви Жовтневим районним судом м. Харкова було постановлено ухвалу від 04.06.2015 року, якою заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд у звязку з нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 березня 2013 року було залишено без задоволення. (т.3 а.с. 141-144)

Дана ухвала була залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11.08.2015 року. (т.3 а.с. 145-148)

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, питання щодо права власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, та ОСОБА_2 на домоволодіння №35/19 по вул. Гребенюківській у м. Харкові неодноразово розглядалося в інших справах, за результатами розгляду яких суди приходили до висновків про відсутність підстав для визнання за позивачами права власності на спірне домоволодіння. Рішення набрали законної сили.

Під час розгляду даної справи судом також не вбачається жодних законних підстав вважати, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, та ОСОБА_2 є власниками домоволодіння №35/19 по вул. Гребенюківській у м. Харкові.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. (ст. 387 ЦК України)

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. (ст. 391 ЦК України)

Аналіз змісту наведених норм Закону дає підстави вважати суду, що право на захист права власності належить тільки власнику майна, але, як було встановлено у рішенні вище, позивачі власниками спірного домоволодіння не являються, а тому і вимоги про захист права власності в даному випадку є безпідставними.

Зазначена позиція суду узгоджується з положеннями п. 23, 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до змісту яких особа, яка звернулася до суду з позовом про захист права власності у вибраний спосіб, повинна довести своє право власності на спірне майно.

При цьому, право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

За таких обставин, застосування способів захисту, обраних позивачами, є безпідставним у зв'язку із відсутністю у позивачів права власності на домоволодіння №35/19 по вул. Гребенюківській у м. Харкові, що в даному випадку є підставою для відмові в позові.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 4, 10, 11, 16, 316, 386, 387, 391 ЦК України, п. 23, 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради, адміністрації Жовтневого району ОСОБА_4 міської ради про зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В. В. Труханович