Рішення № 53041842, 21.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/446/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3027/15Головуючий у 1-й інстанції Хоролець В.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

Головуючого судді : Абрамова П.С.

Суддів : Акопян В.І., Гальонкіна С.А.

При секретарі: Фадейкіній Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Полтавській області, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особи: Великобагачанська районна державна адміністрація, Гоголівська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області, відділ Держземагенства у Великобагачанському районі Полтавської області, Великобагачанське районне управління юстиції в Полтавській області та Державний кадастровий реєстратор Пєвнєва О.Я. про визнання недійсним договору оренди землі, виділення земельної ділянки, визнання переважного права на поновлення (укладення) договору оренди земельної ділянки та продовження строку дії реалізації переважного права, визнання поновленим та продовженим договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, який уточнював в ході судового розгляду справи ( а. с. 61 , а. с. 131-134 т. 1).

Позивач прохав :

- визнати поновленим та продовженим термін дії договору оренди земельної ділянки за № НОМЕР_1 від 30.12.2003 року укладеним між Великобагачанською райдержадімінстрацією та ОСОБА_2 на підставі розпорядження Великобагачанської РДА від 26.12.2003 року № 617 на той самий строк і на тих самих умовах, до 30 грудня 2023 року.

- Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Полтавській області укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 від 30.12.2003 року укладеного між Великобагачанською райдержадміністрацією та ОСОБА_2 на підставі розпорядження Великобагачанської РДА від 26.12.2003 року №617 та внести зміни в частині площі наданої земельної ділянки в оренду, змінити земельну ділянку площею 10,0 га на площу 11,2423 га.

- Визнати договір оренди від 26 березня 2015 року недійсним та витребувати земельну ділянку площею 3,0 га, та визнати право користування земельною ділянкою за ОСОБА_2. Скасувати реєстрацію договору оренди.

- 3обов'язати виділити з земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 27,0 га земельну ділянку площею 3,0 га відповідно до договору оренди НОМЕР_1 від 30.12.2003 р. Відповідача 1. Привести відомості на кадастровій карті України відповідно.

Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Полтавській області зі згоди власників державних актів на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 привести технічну документацію цих державних актів у відповідність до розташування вказаних вище земельних ділянок на Кадастровій Карті України.

Рішенням Великобагачанського районного суду від 12 серпня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 прохав рішення суду скасувати вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

Вказували, що місцевий суд не прийняв до уваги ту обставину, що в травні 2013 року позивач звертався до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди, та розроблення проекту землеустрою земельної ділянки площею 15 га., що свідчить про бажання продовжити дію договору оренди земельної ділянки.

Крім того форма звернення у травні 2013 року була типовою для таких заяв.

Не враховано судом вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності

протягом одного місяця після закінчення строку договору

листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні

договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той

самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки протягом одного місяця йому не було відмовлено в укладенні договору оренди землі, вважав договір продовженим.

Також вказував, що до закінчення місячного терміну укладення договору з 29 січня 2014 року перебував у лікарні з діагнозом повторний ішемічно геморагідний інсульт.

Крім того, позивач після закінчення договору оренди сплачував плату за користування землею.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Законодавча база :

Відповідно до частини 1 статті 2, ст.6 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В своїх правових позиціях викладених у справах № 6-3цс15, № 6-4цс15 , № 6-10цс15 , 6-55цс 15 , № 6-70цс15 щодо застосування зазначених вище норм матеріального права, Верховний Суд України висловив правову позицію :

Частиною першою статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

З матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 2003 року між Великобагачанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_9 укладено договір оренди земельної ділянки площею 13 га на 10 років, до 1.11.2013 року. Земельна ділянка площею 13 га складається із двох земельних ділянок 3 га та 10 га.

( а. с. 8-10 т. 1)

В травні 2013 року ОСОБА_9 звернувся до головного управління Держземагенства у Полтавській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для оренди ( а. с. 244 т. 1)

В задоволенні клопотання йому відмовлено в зв'язку з тим що надане викопіювання не містить чіткого відображення усіх елементів картографічної основи державного земельного кадастру та відображення на ній відомостей Державного земельного кадастру ( а. с. 245) .

Після закінчення строку договору оренди земельної ділянки 1.11.2013 року ОСОБА_9 фактично продовжував користуватися спірною земельною ділянкою, належно її утримувати та сплачувати за неї орендну плату.

Протягом місяця після закінчення дії договору оренди земельної ділянки орендодавець не повідомив ОСОБА_2 про відмову в поновленні дії договору.

З клопотанням про укладення нового договору (поновлення дії попереднього ) оренди землі ОСОБА_9 звернувся 16 грудня 2014 року.

В задоволенні клопотання йому було відмовлено в зв'язку з пропущенням строку для звернення з клопотанням про поновлення дії договору оренди землі. ( а. с. 34. 35 т. 1 ).

Земельні ділянки, якими користувався ОСОБА_9, у відповідності з договорами оренди були виділені в користування іншим орендарям : 10 га - ОСОБА_4 та 3 га ОСОБА_5 .

З врахуванням зазначених обставин колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_9 у відповідності з вимогами частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» має переважне право перед іншими орендарями на користування земельною ділянкою та договір оренди земельної ділянки вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) визначено, що при розгляді справ суди зобов'язані застосовувати Європейську Конвенцію з прав людини та основоположних свобод., в тому числі для того щоб попередити порушення прав осіб, які гарантовані Європейською Конвенцією з прав людини та основоположних свобод.

У відповідності з вимогами ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції « Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Зазначена норма узгоджується з вимогами ст. 41 Конституції України.

В рішенні у справі «Беєлер проти Італії» від 5 січня 2000 року Європейський Суд зазначив, що поняття «майно» у статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися як право власності і, таким чином, як «майно» в цілях даного положення».

В справі «Пайн Веллі Девелопмент ЛТД проти Ірландії» суд постановив, що ст. 1 може застосовуватися для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей у майбутньому.

В даному випадку, колегія судів вважає, що ОСОБА_9 мав правомірні очікування на реалізацію свого права на оренду земельної ділянки.

Європейський Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел,

рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Враховуючи практику Європейського суду колегія суддів вважає, що при вирішенні питання передачі земельної ділянки гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, Головне управління Держземагенства у Полтавській області в межах своїх повноважень зобов'язано було з'ясувати питання щодо прав інших осіб на ці земельні ділянки.

Крім того, колегія суддів вважає, що за даних обставин передача земельних ділянок у користування гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 та позбавлення в зв'язку з цим права ОСОБА_9 на оренду земельних ділянок , не відповідало легітимній меті та був порушений баланс прав та інтересів сторін.

Позовні вимоги ОСОБА_9 в частині : - визнання поновленим та продовженим термін дії договору оренди земельної ділянки за № НОМЕР_1 від 30.12.2003 року укладеним між Великобагачанською райдержадімінстрацією та ОСОБА_2 на підставі розпорядження Великобагачанської РДА від 26.12.2003 року № 617 на той самий строк і на тих самих умовах,

та в частині Зобов'язання Головного правління Держземагенства у Полтавській області укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 від 30.12.2003 року укладеного між Великобагачанською райдержадміністрацією та ОСОБА_2, підлягають до задоволення.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання договору оренди землі від 26 березня 2015 року укладеним між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_5 частково недійсним , витребування земельної ділянки площею 3,0 га з володіння ОСОБА_5 та визнання права користування земельною ділянкою за ОСОБА_2, та зобов'язання Головного управління держземагенства у Полтавській області виділити з земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 27,0 га земельну ділянку площею 3,0 га відповідно до договору оренди НОМЕР_1 від 30.12.2003 р. підлягають до часткового задоволення .

Як зазначено вище, ОСОБА_9 має переважне право на користування спірною земельною ділянкою.

Виділення цих земельних ділянок іншим орендарям порушило переважне право позивача на укладення договорів оренди земельних ділянок як попереднього землекористувача, в зв'язку з чим його право підлягає поновленню, шляхом визнання частково недійсним спірних договорів оренди землі .

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 3 га, якою користувався ОСОБА_9, була передана в оренду ОСОБА_5 О. за договором оренди землі від 26 березня 2015 року.

( а. с. 110 т. 1)

Зазначена земельна ділянка була включена в земельну ділянку площею 27 га з кадастровим номером 5320255400:00:002:021.0(зареєстрований 05.11.2013 року) ( а. с. 120 т. 1) та у відповідності з актом прийомки передачі межові знаки передані на зберігання ОСОБА_5 16.06.2014 року.

(а.с.116- 118 т. 1)

В зв'язку з чим договір оренди землі укладений 26.03.2015 року з ОСОБА_5 підлягає визнанню недійсним в частині 3 га землі, право на користування якою має ОСОБА_9 та задоволенню інші позовні вимоги пов'язані з даною земельною ділянкою розміром 3 га.

Позовних вимог щодо спірних 10 га землі та договору оренди землі укладеним з ОСОБА_4 позивач не заявляв.

Відсутні також підстави для зобов'язання Головного управління Держземагенства в Полтавській області змінювати розмір спірної земельної ділянки з 10 га до 11,2423 га .

Колегія суддів також вважає, що позовні вимоги ОСОБА_9 в частині зобов'язання Головного управління Держземагенства у Полтавській області зі згоди власників державних актів на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 привести технічну документацію цих державних актів у відповідність до розташування вказаних вище земельних ділянок на Кадастровій Карті України є необґрунтованими, та відмова місцевого суду в задоволенні цих позовних вимог є вірною.

Власниками земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 є відповідно ОСОБА_2.,ОСОБА_3 та ОСОБА_3. які не є стороною в даній справі та не уповноважували належним чином ОСОБА_9 на представлення їхніх інтересів.

Власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 є позивач ОСОБА_9 Належних доказів порушення його прав щодо змін розташування його земельної ділянки на кадастровій карті України та зменшення розміру його земельної ділянки суду не надано.

Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині висновки місцевого суду не спростували.

Що стосується розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позову до суду позивачем ОСОБА_2 не було сплачено судовий збір, оскільки він в порядку п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору (а.с. 14).

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З урахуванням заявлених позовних вимог, задоволених позовних вимог ОСОБА_2 ( 3-х позовних вимог немайнового характеру з 5-ти), підлягають стягненню судові витрати в суді 1 та апеляційної інстанціях на користь держави: з Головного управління Держземагенства у Полтавській області - 669,90 грн. ( 446,60 (1 інст.) + 223,30 (апел. інст.)), з ОСОБА_4 - 121,80 грн. (81,20 (1 інст.) + 40,60 (апел. інст.)), з ОСОБА_5 - 304,50 грн. (203 (1 інст.) + 101,5 (апел. інст.)).

Керуючись ст. 303, 307, п.3,4, ч.1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про:

- визнання поновленим та продовженим термін дії договору оренди земельної ділянки за № НОМЕР_1 від 30.12.2003 року укладеним між Великобагачанською райдержадімінстрацією та ОСОБА_2 на підставі розпорядження Великобагачанської РДА від 26.12.2003 року № 617 на той самий строк і на тих самих умовах, та зобов'язання Головне управління Держземагенства у Полтавській області укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 від 30.12.2003 року укладеного між Великобагачанською райдержадміністрацією та ОСОБА_2 на підставі розпорядження Великобагачанської РДА від 26.12.2003 року №617

- визнання договору оренди землі, укладеним між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_5, від 26 березня 2015 року частково недійсним та витребувати з володіння ОСОБА_5 земельну ділянку площею 3,0 га., - скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати поновленим та продовженим термін дії договору оренди земельної ділянки за № НОМЕР_1 від 30.12.2003 року укладеним між Великобагачанською райдержадіміністрацією та ОСОБА_2 на підставі розпорядження Великобагачанської РДА від 26.12.2003 року № 617 на той самий строк і на тих самих умовах.

Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Полтавській області укласти з ОСОБА_2 додаткову угоду щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 від 30.12.2003 року укладеного між Великобагачанською райдержадміністрацією та ОСОБА_2 на підставі розпорядження Великобагачанської РДА від 26.12.2003 року №617

- Визнати договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_5 26 березня 2015 року, недійсним в частині передачі в оренду 3 га землі, право на користування яким має позивач ОСОБА_2, та витребувати з володіння ОСОБА_5 дану земельну ділянку площею 3,0 га,.

Стягнути на користь держави судовий збір з Головного управління Держземагенства у Полтавській області - 669,90 грн.; з ОСОБА_5 - 304,50 грн.; з ОСОБА_4 - 121,80 грн.

В іншій частині рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти діб в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя (підпис) П.С. Абрамов

Судді (підписи) С.А. Гальонкін

В.І. Акопян

З оригіналом згідно: