Ухвала суду № 53039949, 02.11.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

1-КП/415/441/15

УХВАЛА 428/5259/15-к

Іменем України

02.11.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Зайченко І.А.

прокурора Мохорта О.Л.

захисника ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

законного представника ОСОБА_7

законного представника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014130240000375 від 20 лютого 2015 року у відношенні

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Луганської області, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, раніше судимого: 16.06.2005 року Первомайським міським судом Луганської області за ст.115 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Лисичанського міського суду Луганської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014130240000375 від 20 лютого 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

У відношенні обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді було обрано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, який в подальшому було продовжено ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області.

Строк дії ухвали Лисичанського міського суду від 07.09.2015 року, постановленої за результатами розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спливає 05 листопада 2015 року, у звязку з чим, під час судового розгляду прокурор Мохорт О.Л. звернувся до Лисичанського міського суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12014130240000375 від 20 лютого 2015 року.

В обґрунтування клопотання зазначив, що підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, а ризики, того, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшились. Оскільки обвинувачені являються військовослужбовцями та мають доступ до зброї існують ризики того, що вони можуть вчинити інше кримінальне правопорушення та впливати на потерпілих та свідків. Враховуючи що строк тримання під вартою обвинувачених спливає 05.11.2015 року, судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_9 триває, просив суд продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою на 60 діб.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3, вважав доводи на які посилається прокурор необґрунтовані, а ризики того, що обвинувачений може вчинити інше правопорушення або переховуватись від суду безпідставні та надумані. Крім того, вважав, що ризик того, що обвинувачений ОСОБА_3 перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків та потерпілих з метою зміни ними показань, також не були доведені прокурором, оскільки як поясняли в суді потерпілі та їх законні представник під час досудового розслідування зі сторони обвинувачених та батальйону в якому вони несли служби тиск не чинився. Просив суд змінити запобіжний захід ОСОБА_3 з тримання під вартою на більш мякий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника та заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою та доводів прокурора та просив суд змінити йому запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_1 щодо заявленого прокурором клопотання посилалася на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_9 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою та просив суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш мякий.

Потерпілі та їх законні представники просили суд задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_9

Вислухавши доводи сторін, думку потерпілих та їх законних представників, суд вважає клопотання прокурора Мохорта О.Л. про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід, щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно пунктів 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України "метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; … 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, який відповідно до санкції статті карається позбавленням волі від 7 до 10 років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»), а також те, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження у звязку з відсутністю останнього за місцем реєстрації та переховуванням від органів досудового розслідування стороною обвинувачення було внесене клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_3 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке 08.07.2015 року було задоволено слідчим суддею. Крім того, ОСОБА_3 будучі працездатною особою - не працює, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто, соціальні фактори, які б утримували його за місцем проживання відсутні, при цьому репутація ОСОБА_3, як особи, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого умисного злочину, повязаного з позбавленням життя особи, яке відповідно до Конституції України являється найвищою соціальною цінністю, судимість за яке не знята та непогашена в установленому законом порядку, знову обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоровя особи, свідчить про те, що обвинувачений, перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились.

При цьому суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризику, того, що обвинувачений ОСОБА_3 перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки доводи про існування даного ризику, на які посилається не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як допитані в судовому засіданні потерпілі та їх законні представники відповідаючи на питання сторони захисту зазначили що протягом досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження тиск зі сторони обвинувачених та батальйону в якому останні несли службу тиск не чинився.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України») а також те, що обвинувачений є мешканцем іншої області, постійного місця проживання на території Луганської області не має, а тому існує ризик, що останній може переховуватися від суду, крім того, ОСОБА_4М будучі працездатною особою - не працює, постійного джерела доходів не має, розлучений, тобто, соціальні фактори, які б утримували його за місцем проведення судового провадження відсутні. Також суд враховує репутацію ОСОБА_4, який будучі військовою службовою особою, наказом командира від 11.03.2015 року № 31-РС військової частини польова пошта В2950, в якій він проходив військову службу на посаді водія 2 розвідувально-диверсійного відділення 1 розвідувально-диверсійного взводу розвідувально-диверсійної роти військової частини, був звільнений в запас на підставі пункту „е через службову невідповідність за порушення вимог Дисциплінарного статуту (п.17 Наказу), крім того, ОСОБА_4 на даний час обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоровя особи, що, свідчить про те, що обвинувачений, перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому суд також вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризику, того, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки доводи про існування даного ризику, на які посилається прокурор не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як допитані в судовому засіданні потерпілі та їх законні представники відповідаючи на питання сторони захисту зазначили що протягом досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження тиск зі сторони обвинувачених та батальйону в якому останні несли службу тиск не чинився. Також суд не приймає до уваги посилання прокурора на обставину яка свідчить про існування ризику того, що обвинувачений ОСОБА_9 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як являється військовослужбовцем, а тому має доступ до зброї, оскільки як було встановлено в судовому засіданні і зазначено вище, наказом командира від 11.03.2015 року № 31-РС військової частини польова пошта В2950, останнього було звільнено в запас на підставі пункту „е через службову невідповідність за порушення вимог Дисциплінарного статуту.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь обвинувачених, але вважає що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обовязків та запобіганню процесуальних ризиків, ухилення від суду та можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому підстав для зміни або скасування запобіжного заходу суд не вбачає.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу перевагу, ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченими покладених на них процесуальних обовязків, а також відсутність підстав для зміни та скасування запобіжного заходу, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 31, 177, 178, 197, 331, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Мохорта О.Л. про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України на 60 днів, тобто по 31 грудня 2015 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України на 60 днів, тобто по 31 грудня 2015 року включно.

Дана ухвала в частині продовження запобіжного заходу діє до 31 грудня 2015 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М.М. Старікова