Рішення № 53037, 07.07.2006, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

07.07.06 Справа№ 4/288-22/52

За позовом

Державного підприємства “Енергоринок”, м. Київ

до відповідача

Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

про

Стягнення 20297557,79 грн.

Суддя Желік М.Б.

Секретар Печений С.

Представники :

Від позивача

Алмаз В.В. –провідний юрисконсульт, Король Н.І. –провідний юрисконсульт

Від відповідача

Білобрам Т.Б. –заступник начальника юридичного відділу

СУТЬ СПОРУ:

Позовну заяву подано Державним підприємством “Енергоринок”, м. Київ, до відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів, про стягнення 20297557,79 грн., з яких 13367609,74 грн. –основний борг, 1265710,72 грн. –пеня, 934643,23 грн. –3% річних, 3793861,41 грн. –інфляційні втрати, 935732,69 грн. –штраф.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.02.2006 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 07.03.2006 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, вказаних в ухвалах суду від 07.03.2006 р., 04.04.2006 р., 27.04.2006 р., 18.05.2006 р., 08.06.2006 р.. В судовому засіданні 22.06.2006 р. оголошено перерву до 05.07.2006 р.

Представникам сторін роз’яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, заяві про зменшення розміру позовних вимог, листі б/н від 25.04.2006 р. –доповненні до заяви про зменшення розміру позовних вимог, поясненнях та запереченнях на додаткові пояснення відповідача. Ствердили, зокрема, що відповідач не повністю розрахувався за придбану електричну енергію, просять стягнути 12092150,17 грн. основного боргу, 3795170,39 грн. інфляційних втрат, 880761,54 грн. 3% річних, 569655,87 грн. пені та 846450,52 грн. –7% штрафу, усього –18184188,49 грн.

Представник відповідача позов визнав частково, в решті вимог –позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві №12-511 від 02.03.2006 р., відзиві №112-0810 від 03.04.2006 р., додаткових поясненнях №112-1227 від 16.05.2006 р., клопотанні №112-1556 від 16.06.2006 р., заяві про відстрочення виконання рішення, додаткових поясненнях №112-1453 від 07.06.2006 р.. Ствердив, зокрема, що при визначенні суми основного боргу позивач не врахував сплачену йому суму 56916,54 грн., а відповідно, не точно розрахував суми штрафних санкцій. Вважає, що штраф у розмірі 7% не може покладатись на відповідача, оскільки порушення виникло до вступу в силу ГК України, і крім того ч. 2 ст. 231 ГК України не передбачає можливість стягнення такого штрафу за порушення виконання грошових зобов’язань.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Позивач є державним підприємств, утвореним для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії відповідно до постанови кабінету міністрів України від 05.05.2000 р. №755 на базі відокремленого підрозділу “Енергоринок” державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, що підтверджується п. 1 статуту, зареєстрованого 08.06.2000 р. №7510.

30.08.2002 р. сторони уклали договір №1140/01 за яким позивач зобов’язався продавати, а відповідач –купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (п. 1.1.). Вартість купленої електроенергії у розрахунковому місяці визначається за середньозваженою ціною (п. 2.5.). Згідно із п. 4.4. договору, позивач після закінчення розрахункового місяця оформлює акти прийому-передачі електроенергії між ПНТ та споживачем до 4 числа місяця включно. Згідно із п. 5.1. договору, оплату за куплену електроенергію відповідач здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання позивача з поточних рахунків із спеціальним режимом використання відповідача. Перерахування коштів відповідачем за куплену у позивача електричну енергію здійснюється кожного банківського дня розрахункового місяця і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію (п. 5.2.). П. 5.4. договору передбачає можливість проведення остаточного розрахунку за придбану електроенергію з поточних або інших (крім поточного рахунку із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача із обов’язковим зазначенням призначення платежу. Згідно із п. 5.6. відповідач вправі не вказувати призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача. В усіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період обов’язкові. Таким чином, договір не обмежує можливість відповідача оплачувати придбану електричну енергію лише сумою коштів, наявних на рахунку із спеціальним режимом використання.

На відповідача покладено обов’язок забезпечити надходження коштів, отриманих за спожиту електричну енергію від споживачів, у повному обсязі на поточних рахунок із спеціальним режимом використання (п. 6.2.4. договору), чим спростовуються посилання відповідача на невиконання своїх обов’язків по оплаті за електричну енергію перед ним споживачами.

За порушення строків оплати за отриману електричну енергію, позивач вправі нараховувати відповідачу неустойку в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення (п. 6.3.2. договору).

Як вбачається з актів купівлі-продажу електроенергії між ДП “Енергоринок” та ВАТ “Львівобленерго” за січень, жовтень та листопад 2003 р., рахунків-фактур №28 від 11.02.2003 р., №845 від 11.11.2003 р., №919 від 11.12.2003 р., позивач продав, а відповідач отримав електричну енергію в кількості 1195093,032 тис. кВт на загальну суму 150011292,61 грн.. З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечено проведення відповідачем часткового розрахунку за придбану електроенергію у т.ч. і після подання позивачем позовної заяви. Як випливає з поданих розрахунків та довідок по розрахунках сторін, станом на дату прийняття рішення судом сума основного боргу відповідача за електроенергію, придбану ним у січні, жовтні та листопаді 2003 р. становить 12092150,17 грн.. Твердження відповідача про неврахування в якості проплати за придбану у жовтні 2003 р. електроенергію в сумі 56916,54 грн. згідно із платіжним дорученням №405 від 24.11.2003 р. (одержано банком 03.12.2003 р.) на підставі постанови Кабінету міністрів України №163 від 06.02.2003 р. не доведено суду у встановленому порядку та спростовується матеріалами справи. З пояснень позивача вбачається факт зарахування вказаної суми та її відображення в розрахунках. З довідок про стан розрахунків вбачається відображення загальних сум оплат за відповідний період із посиланням, зокрема, на постанову Кабінету міністрів України №163 від 06.02.2003 р.. З актів звірок розрахунків станом на 01.09.2005 р. та на 01.11.2005 р. вбачається їх підписання без зауважень відповідачем, включаючи період листопад –грудень 2003 р., у який здійснювалась спірна проплата.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі, регулюються Законом України “Про електроенергетику”. Згідно із ст. 15 Закону України “Про електроенергетику”, купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Згідно зі ст. 15-1 вказаного закону, для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно, зокрема, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. Кошти, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптового постачальника електричної енергії для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, перераховуються згідно з окремими алгоритмами оптового ринку електричної енергії, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Однак, норми закону не передбачають можливості звільнення відповідача від відповідальності за несплату коштів за отриману електроенергію внаслідок відсутності коштів на рахунку із спеціальним режимом використання.

Умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем). Виходячи з тлумачення поняття алгоритму та поточного рахунку із спеціальним режимом використання, наведених у ст. 1 Закону України “Про електроенергетику” , алгоритм розподілу коштів застосовується до всіх поточних рахунків із спеціальним режимом використання. Відповідно, умова про алгоритм розподілу коштів є не договірною умовою, а нормою закону.

У той же час, поряд із умовою щодо алгоритму розподілу коштів, згідно із п. 5.4. договору №1140/01 від 30.08.2002 р., передбачена можливість проведення остаточного розрахунку за придбану електроенергію з поточних або інших (крім поточного рахунку із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача із обов’язковим зазначенням призначення платежу. Згідно із п. 5.6. відповідач вправі не вказувати призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача. В усіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період обов’язкові. Таким чином, договір не обмежує можливість відповідача оплачувати придбану електричну енергію лише сумою коштів, наявних на рахунку із спеціальним режимом використання. Крім того, згідно із п. 6.2.4. договору саме на відповідача покладено обов’язок забезпечити надходження коштів, отриманих за спожиту електричну енергію від споживачів, у повному обсязі на поточних рахунок із спеціальним режимом використання. Таким чином, ненадходження коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, неповна оплата коштів за отриману електроенергію та порушення права позивача на їх отримання сталась внаслідок порушення відповідачем умов договору

Згідно зі ст. 212 ЦК УРСР, ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

У відповідності до ст. 161 ЦК УРСР, ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до вимог актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається згідно зі ст. 162 ЦК УРСР, ст. 525 ЦК України.

Згідно зі ст. 214 ЦК УРСР та ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Враховуючи суму основного боргу 12092150,17 грн., сума інфляційних витрат згідно із встановленими індексами інфляції за заявлений позивачем період становить 3795170,39 грн.. 3% річних від суми основного боргу за час прострочки становлять 880761,54 грн.. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму пені за 181 день в розмірі 0,2%, але не більше облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що становить 569655,87 грн.. Правильність нарахування зазначених санкцій підтверджується відповідними розрахунками. Належних доказів зворотнього суду не надано. Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов у цій частині підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% згідно зі ст. 231 ГК України в сумі 846450,52 грн.. Згідно із ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Однак, згідно із ч. 6 цієї статті, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Крім того, як випливає з п. п. 4, 5. Прикінцевих положень ГК України, він застосовується лише до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до вступу в силу ГК України. Положення ГК України щодо відповідальності за порушення, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення. Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги про стягнення штрафу згідно із ч. 2 ст. 231 ГК України.

Враховуючи, що сукупний розмір штрафних санкцій та нарахувань на суму основного боргу становить надмірно велику суму при відсутності належних доказів розміру збитків кредитора, беручи до уваги часткове добровільне виконання відповідачем своїх обов’язків по оплаті, що підтверджується зменшенням розміру позовних вимог позивачем, вжиття відповідачем передбачених законом заходів по стягненню заборгованості з боржників та направлення її на погашення боргу перед позивачем, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, реєстрами, а також ту обставину, що стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до тяжких наслідків для населення відповідного регіону, використовуючи своє право, надане ст. 233 ГК України суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованих відповідачеві пені до суми 50000 грн.. Крім того, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України підлягає частковому задоволенню клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області на 6 місяців. Судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 12, 33-35, 45, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м. Львів, вул. Козельницька, 3, ЗКПО 00131587) на користь державного підприємства “Енергоринок” (м. Київ, вул. Комінтерну, 27, ЗКПО 21515381) 12092150,17 грн. основного боргу, 3795170,39 грн. інфляційних втрат, 880761,54 грн. 3% річних, 50000 грн. пені, усього 16818082,10 грн.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м. Львів, вул. Козельницька, 3, ЗКПО 00131587) на користь державного підприємства “Енергоринок” (м. Київ, вул. Комінтерну, 27, ЗКПО 21515381) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 25500 грн. державного мита.

4. Відстрочити виконання рішення суду на шість місяців.

5. В частині інших вимог в позові відмовити.

6. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Желік М.Б.