Ухвала суду № 53036985, 29.10.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4564/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2314/2015

Категорія 43

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

В березні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом, уточнивши його в подальшому, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27 липня 2015 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2015 року позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 в житлове приміщення в квартирі АДРЕСА_1 ім. В. Стефаника в м. Івано-Франківську. В задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом зобовязання передати ключі від житлового приміщення, зобовязання надати доступ до приміщень спільного користування в квартирі, зобовязання не змінювати вхідних дверей або замків у вхідних дверях квартири відмовлено. Вирішено також питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_6 подала на вказане рішення в частині задоволення позовних вимог апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, що мають суттєве значення для правильного її вирішення, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вирішуючи даний спір суд виходив із наявності судових рішень у справах між цими ж сторонами, однак, не прийняв до уваги обставин виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 04.10.2010 року. В період дії вказаного рішення згідно акту державного виконавця ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 13.07.2011 року позивачів було вселено в спірну квартиру та передано ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей. Проте, судом не зясовано обставин, які свідчать про те, що після 13.07.2011 року позивачі не можуть вселитись в квартиру та з якої причини. Разом з тим, позивачами не наведено доказів незаконності дій відповідачів, а тому судом відмовлено у задоволенні їх позову про усунення перешкод в користуванні житлом.

Необґрунтовано суд, однак, вважав встановленим створення відповідачами обєктивних перешкод сімї ОСОБА_2 в користуванні спірною квартирою. При цьому не прийняв до уваги, що в трьохкімнатній квартирі зареєстровано 9 осіб, з них одну ізольовану кімнату займає ОСОБА_9, інвалід з дитинства, який хворіє психічним захворюванням.

Відтак, суд повинен був дати оцінку добровільному та тривалому проживанню позивача по іншій адресі в квартирі матері її чоловіка. Зокрема, по вул. Г.Мазепи, 89/121 в м. Івано-Франківську позивач проживає після одруження з 1988 року, там народились та проживають її діти. По місцю цього проживання вони обслуговувались медичними закладами, ЖЕО та іншими установами. Позивач ОСОБА_3 після одруження перейшла проживати в іншу квартиру. Позивач ОСОБА_3 в спірній квартирі ніколи не проживав, його реєстрація в ній є формальною. Позивачі, крім того, ніякої участі в утриманні будинку та прибудинкової території не приймали, не сплачували комунальні послуги тощо, що свідчить про втрату їх інтересу до квартири. В звязку із цим суд повинен був дослідити яке ж фактичне тривале місце проживання позивачів; які докази підтверджують, що саме спірна квартира є їхнім постійним місцем проживання; які докази стверджують їх намір в цій квартирі проживати та дотримуватись правил добросусідства.

Також вказує, що позивачі обізнані з кількістю зареєстрованих осіб в квартирі, недостатньою площею для проживання, станом здоровя її сина ОСОБА_9 та відсутністю в її сімї іншого житла, а тому фактично створюють тільки видимість наміру вселитись в спірну квартиру, не маючи бажання там проживати.

З цих підстав просила рішення суду скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 та її представник доводи скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_2, яка одночасно представляє інтереси ОСОБА_3, ОСОБА_3, та її представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судове засідання не зявилися будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розглядові справи в їх відсутності.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок протиправної поведінки відповідачів позивачі позбавлені можливості користування спірним житловим приміщенням та виконання зобов'язань, що випливають з договору житлового найму, що перешкоджає їм у реалізації своїх житлових прав.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 64, 65 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Як правильно встановлено судом першої інстанції 17.01.1969 року ОСОБА_5 отримав ордер на право вселення в трьохкімнатну квартиру №18 по вул. Набережній ім. В.Стефаника 18, в м. Івано-Франківську. При цьому квартира надана на склад сімї із 6 осіб: ОСОБА_5 основний квартиронаймач, ОСОБА_11 - дружина, ОСОБА_7, ОСОБА_12 сини, ОСОБА_13 - дочка та ОСОБА_14 мати (а.с.12 т.1).

Згідно довідки КП «Єдиний розрахунковий центр» від 22.01.2015 року №02-02/312 у вищевказаній квартирі зареєстровані сторони у справі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3В, ОСОБА_3 (а.с.14 т.1).

Вказана квартира сторонами не приватизована та відноситься до державного житлового фонду.

Як вбачається із матеріалів справи, з 2008 року між сторонами існує спір щодо права користування цією квартирою, з приводу чого неодноразово постановлялися судові рішення (а.с.4-8, 111-115, 161-162,179-180, 207-210 т.1).

Так, рішенням Івано-Франківського міського суду від 04.10.2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача орган опіки і піклування Івано-Франківського МВК, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням. Задоволено зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення. Вселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 у квартиру №18 по вул. Набережна ім. В.Стефаника,18 в м. Івано-Франківську та зобовязано ОСОБА_5 не чинити їм перешкоди в користуванні цією квартирою.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05.01.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено та залишено без змін рішення Івано-Франківського міського суду від 04.10.2010 року (а.с.179-180 т.1).

Встановлено, що згідно акта державного виконавця від 13.07.2011 року державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ при примусовому виконанні виданого Івано-Франківським міським судом 31.05.2011 року виконавчого листа №2-1188/2010 вселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в квартиру №18 по вул. Набережна ім. В.Стефаника,18 в м. Івано-Франківську (а.с.163,164 т.1).

З матеріалів справи видно, що в подальшому за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що діяла в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_10 колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.10.2012 року було скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 04.10.2010 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення їх у спірну квартиру та зобовязання не чинити перешкоди у користуванні цією квартирою (а відповідно в зазначеній частині і ухвалу апеляційного суду від 05.01.2011 року). Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення (а.с. 207-210 т.1).

Крім того, рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.11.2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.02.2014 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15 в інтересах недієздатного ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_5, орган опіки та піклування Івано-Франківського МВК про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням у спірній квартирі (а.с.4-8 т.1).

В ході розгляду цих спорів встановлено, що позивачі мають право на користування спірним житлом, однак внаслідок конфліктних ситуацій між відповідачами та ОСОБА_2 такі в ній не проживають.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_13 у засіданні апеляційного суду зясовано, що після примусового вселення на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 04.10.2010 року позивачі в ній фактично не проживали та не проживають внаслідок неможливості доступу до квартири. Дану обставину частково визнала апелянт, пояснивши, що в звязку із тяжкою хворобою сина вони змушені постійно тримати закритими зсередини вхідні двері квартири.

В звязку із цим позивач 18.07.2011 року зверталася в чергову частину Пасічнянського МВМ із відповідною заявою, за результатами розгляду якої ОСОБА_5 винесено офіційне застереження (а.с.18 т.1).

З приводу порушення житлових прав у звязку із чиненням перешкод у користуванні житловим приміщенням ОСОБА_2 також у 2014, 2015 роках зверталась до правоохоронних органів, що підтверджується матеріалами справи (а.с.167- 169 т.1).

З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачі внаслідок протиправної поведінки відповідачів позбавлені можливості користування спірним житловим приміщенням та виконання зобов'язань що випливають з договору житлового найму. А відтак, відновлення їх порушених прав можливе шляхом вселення їх в с пірну квартиру.

При цьому місцевим судом вірно не прийнято до уваги доводи відповідачів щодо погіршення їх житлових умов, в тому числі і недієздатного ОСОБА_9 внаслідок вселення позивачів в спірну квартиру, оскільки за положеннями ст. 64 ЖК України сторони мають рівні права та обовязки, які випливають з договору житлового найму.

Аналогічно надуманими є твердження апелянта та її представника щодо суперечливих висновків суду щодо відмови в задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та одночасно щодо задоволення позову про вселення.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що при вирішенні спору про вселення передбачається виконання обовязкових дій (в тому числі і тих, які були зазначені на усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням), що є абсолютним захистом порушених прав позивачів.

Крім того, в іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося.

Відтак, апеляційним судом воно не переглядається.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Фактично всі доводи апелянта зводяться до переоцінки доказів. Будь-яких інших доказів, які б вказували на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права апелянтом не надано, як і доказів, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.Ю. Беркій

ОСОБА_16