Рішення № 53035532, 29.10.2015, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10621/15-ц

2/296/3361/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2015 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю: секретаря судового засідання Козловець І.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

16.09.2015 року ОСОБА_3 (далі також позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі також відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за розпискою у сумі 203 300 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_4 01.08.2012 року отримала у неї під розписку грошові кошти в сумі 101 650 грн., що еквівалентно 12000 доларів США та 30.05.2013 року повторно отримала 101 650 грн., що еквівалентно 12000 доларів США, які зобовязалася повернути при продажу будинку по вулиці Саєнко, 6 в м.Житомирі. В 2013 році позивач захворіла, отримала інвалідність 1 групи і почала звертатися до ОСОБА_4 з проханням повернути борг, а 14.09.2015 року поштою надіслала заяву про повернення коштів, однак відповідач ухиляється від виконання зобовязання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, додатково пояснила, що відповідач 17.09.2015 року через приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 отримала заяву про повернення боргу в добровільному порядку. Станом на день розгляду справи позивачу борг не повернула, чим порушила взяті на себе зобовязання.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю, зазначивши, що вимоги ОСОБА_3 є передчасними, оскільки умова за якої можуть бути повернуті кошти, а саме продаж будинку по вулиці Саєнко, 6 в м.Житомирі, 39/100 в якому належить відповідачу, ще не настала, будинок не продано.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 01.08.2012 року та 30.05.2013 року між сторонами в усній формі укладено договори позики, згідно з якими ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 у власність кошти в сумі 12 000 доларів США та 101 650 грн. відповідно, а ОСОБА_4 зобовязалась повернути ОСОБА_3 вказані суми позики «при продаже дома» (мовою оригіналу) по вулиці Саєнко, 6 в м.Житомирі, про що підписала розписки (а.с.46,47).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Позичальник, як передбачено ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Заперечуючи проти позову представник відповідача посилався на ст.530 ЦК України, за якою якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

По-перше, суд вважає, що положення вказаної статті не регулюють правовідносини в частині встановлення строку виконання зобовязання, що склалися між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 251 ЦК України строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Положення ч.2 ст. 251 та ч.2 ст.252 ЦК України передбачають, що термін визначається вказівкою на подію, яка повинна неодмінно настати, тобто має обєктивний характер.

Особливість такого визначення терміну полягає у тому, що учасники цивільних відносин не знають заздалегідь точної дати його настання.

При цьому, подія у розумінні названих статей це явище, яке хоч і виникає за волею субєктів, але розвивається і проходить незалежно від їх волі.

Враховуючи, що продаж будинку залежить від волі відповідача ОСОБА_4, то підстави вважати факт продажу будинку по вул.Саєнка, 6 подією, яка неодмінно має настати (ст. 530 ЦК України), відсутні.

По-друге, відповідач не є власником цілого будинку 6 по вул.Саєнка, як зазначено у обох розписках, її частка у праві спільної часткової власності на будинок становить 39/100, що підтверджується матеріалами справи (а.с.50,51), а тому формулювання у розписках «події» «…при продажу будинку по вулиці Саєнко, 6 в м.Житомирі..», за настання якої відповідачем буде повернуто борг не відповідає фактичним обставинам справи.

17.09.2015 року через приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 ОСОБА_4 отримала заяву від представника позивача про повернення боргу за розписками в сумі 203300 грн. в добровільному порядку (а.с.14,30). Однак, протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги і станом на день розгляду справи відповідач борг не повернула.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 в межах заявлених нею позовних вимог про стягнення з відповідача 203 300 грн. боргу є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки позивач є інвалідом 1 групи і була звільнена від сплати судового збору при подачі позову, згідно вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати, що складаються з судового збору у сумі 2033 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57 - 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 203 300 (двісті три тисячі триста) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2033 (дві тисячі тридцять три) грн. в дохід державного бюджету України.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення суду, протягом того ж строку з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя О. С. Рожкова