Вирок № 53033484 від 30.10.2015 , Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8863/14-к

Провадження № - 1кп/201/16/2015

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Мельниченко С.П., суддів Антонюк О.А., Демидової С.О. за участі секретаря судового засідання Верменич В.А., Білодід Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження № 12013040680001856 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 289, ст. 290 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6

обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 289 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Рибій М.М.

обвинувачені ОСОБА_1

ОСОБА_2

захисники ОСОБА_3

ОСОБА_4

потерпілі ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

захисники ОСОБА_10

ОСОБА_11

ОСОБА_12

ВСТАНОВИВ:

Стороною обвинувачення ОСОБА_13 і ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що вони, в період часу з 20-00 год. 16.04.2013 р. по 07-00 год. 17.04.2013 р. за попередньою змовою між собою та з невстановленою слідством особою, знаходячись біля будинку № 1 по вулиці Промислова в м.Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, 2008 р.в., який належить ОСОБА_5, і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізовуючи свої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину, чим незаконно заволоділи транспортним засобом, а також речами та предметами, що належали ОСОБА_5, які на час заволодіння знаходились у багажнику автомобіля «Toyota Cruiser Prado», державний номер НОМЕР_2, а саме:

-саб-буфером імпортного виробництва «Піонер» вартістю 3200 гривен;

-трьома купюроприймачами «Саsh Code MSM» для терміналів вартістю 4000 гривен кожний всього на суму 12000 гривен;

-залізним ящиком з інструментами, вартістю 700 гривен;

-щіткою-шкребком для снігу вартістю 30 гривен;

-пластиковим ящиком-органайзером з ключами вартістю 100 гривен;

-компресором «Ураган» вартістю 300 гривен з керівництвом по експлуатації;

-одним сенсорним склом-екрат для терміналу з логотипом фірми виробника «і-toush» вартістю 800 гривен.

Згідно висновку експерта № 70/05-21 від 17.04.2014 року середня ринкова вартість автомобіля мінімальної комплектації «Toyota Prado», 120 4.0iV8 5dr (J12) СоmfortАТ, 2008 року випуску, аналогічного КТЗ марки Toyota Prado», 120 4.0iV8 5dr (J12), державний номер НОМЕР_2, 2008 року виписку, бежевого кольору, який належить ОСОБА_5 станом на 16.04.2013 року складає 265420 гривен 70 копійок, вартість майна, що знаходилась у багажнику автомобіля складає 17130 гривен. Таким чином умисними діями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановленої слідством особою, потерпілому ОСОБА_5 завдано великої матеріальної шкоди на суму 282 550 гривень 70 копійок, яка перевищує 492,67 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Сторона обвинувачення вважає, що своїми умисними діями, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, які завдали великої матеріальної шкоди, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скоїли злочин, передбачений ч. 3 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винним та пояснив, що автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 він не заволодівав і хто це міг зробити не знає. В день незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_5, обвинувачений знаходився за межами міста Дніпропетровська, а тому цих дій вчинити не міг. З ОСОБА_2 обвинувачений знайомий, так як останній займався ремонтом автомобілів, а ОСОБА_2 заправкою кондиціонерів в автомобілях. Між ними склались приятельські відносини, однак вони ніколи не вчиняли протиправних дій.

ОСОБА_2 в судовому засіданні також не визнав себе винним у вчинені інкримінованого йому злочину та пояснив, що ОСОБА_1 він знає давно, так як займався заправкою автокондиціонерів за його замовленням і між ними склались приятельські взаємовідносини. Жодних протиправних дій вони разом не вчиняли.

Суд, заслухавши показання обвинувачених, дослідивши докази, надані сторонами кримінального провадження та потерпілими, приходить до наступних висновків.

Так, в судовому засіданні встановлено факт того, що в період часу з 20-30 годин 16.04.2013 р. по 07-00 годин 17.04.2013 р. з двору будинку б. 1 по вул. Промисловій в м. Дніпропетровську було викрадено автомобіль НОМЕР_3, середньою ринковою вартістю 265 420,70 гривень, належний ОСОБА_5, що підтверджується заявою про вчинення злочину (т. 4 а.с. 18), протоколом огляду території прилеглої до б. 1 по вул. Промисловій в м. Дніпропетровську (т. а.с. 21), висновком експерта № 70/05-21 від 17.04.2014 р. (т. 7 а.с. 131) та копією технічного паспорту на автомобіль (т. 4 а.с. 78).

Показаннями потерпілого ОСОБА_5, допитаного в судовому засіданні додатково підтверджується факт викрадення у нього автомобіля та наявність в автомобілі на момент викрадення речей, вказаних в обвинувальному акті. Так, потерпілий пояснив, що йому на праві власності належить автомобіль НОМЕР_3, який він придбав у березні 2013 року за 29000 доларів США. В ніч з 16 на 17 квітня 2013 року вказаний автомобіль було викрадено з двору будинку № 1 по вул. Промислова в м. Дніпропетровську. Під час викрадення в автомобілі знаходились його особисті речі, а саме: сабвуфер Піонер, вартістю 3000 грн.; купюроприймачі вартістю 3000 грн кожен; ящик з інструментами; гребінець для снігу; пластиковий ящик; сенсорне скло; буксирувальний трос; насос з інструкцією.

Оцінюючи вищевказані докази з точки зору їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що підстав визнавати їх недопустимими чи не належними не має, однак ці докази в своїй сукупності підтверджують лише факт незаконного заволодіння автомобілем, належним ОСОБА_5 і жодним чином не вказують на ОСОБА_1 чи ОСОБА_2, як осіб, які могли б вчинити вказаний злочин.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів причетності ОСОБА_1 до вказаного злочину стороною обвинувачення не надано.

В той же час в судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_14 який пояснив, що він давно знає ОСОБА_1, який має вищу освіту повязану з залізничним транспортом та розуміється на залізничних шляхах. Так як свідок працює директором підприємства, яке надає послуги з ремонту підїзних залізничних шляхів, то він запросив з собою в поїздку до м. Керч ОСОБА_1 з метою консультативної допомоги. 15.04.2013 року зранку ОСОБА_1 приїхав у м. Кривий Ріг звідки свідок разом з обвинуваченим, приблизно о 10-00 годин, на автомобілі свідка вирушили в м. Керч і повернулись звідти тільки 22.04.2013 р.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона дружина обвинуваченого ОСОБА_1 Її чоловік займається ремонтом авто і поставкою ВСП для ремонту залізниці. Свідок пояснила, що всі ночі її чоловік проводив вдома і був відсутній вдома вночі лише під час відряджень до інших міст. Так, ОСОБА_16 з 15.04.2013 р. по 22.04.2013 р. був у відрядженні у м. Керч разом зі своїм приятелем ОСОБА_14

Факт відряджень обвинуваченого ОСОБА_1 до Криму підтвердив і його брат ОСОБА_17, допитаний в судовому засіданні в якості свідка.

Всі вищевказані докази в їх сукупності підтверджують факт відсутності ОСОБА_1 в м.Дніпропетровську в ніч з 16.04.2013 на 17.04.2013 р., а відсутність взагалі будь-яких доказів участі ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом належним ОСОБА_5 в сукупності з доказами про перебування ОСОБА_1 в той час за межами міста, свідчать про те, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні того, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом «Toyota Cruiser Prado» державний номер НОМЕР_2, 2008 р.в., який належить ОСОБА_5, а отже ОСОБА_1 підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Також в судовому засіданні з показань свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_20 встановлено факт того, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_18 збудували два гаражі № 270 і № 271, розташовані в АГК «Топольок» по вул. Джинчарадзе, 12 в м. Дніпропетровську, які зареєстрували за ОСОБА_18, однак фактично ними користувався ОСОБА_2

Факт проведення обшуку та його обставини підтвердили і пояснили в судовому засіданні свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_19, який було залучено до даної слідчої дії в якості понятих. Так, свідки пояснили, що дійсно 06.02.2014 р. працівники міліції зателефонували ОСОБА_18 і повідомили про необхідність проведення обшуку в гаражах. ОСОБА_18 приїхав до гаражів разом з ОСОБА_19Д, де їм запропонували бути понятими при обшуку на що вони погодились. Після цього ОСОБА_18 відчинив гараж і було проведено обшук в ході якого було виявлено та вилучено всі речі, які описані в протоколі.

Як вбачається з протоколу обшуку в гаражі № 271 було виявлено та вилучено гребінець для снігу, пластиковий органайзер Technics у вигляді чемоданчику, сенсорний прозорий екран прямокутної форми з логотипом «i-toush», буксирувальний трос в упаковці довжиною 6 метрів чорного кольору, посібник з експлуатації автомобільного компресору «Ураган» КА У 12030 (т. 3 а.с. 19).

В судовому засіданні ОСОБА_5 вказував на те, що працівниками міліції надавались йому для огляду фотографії, збережені в персональному компютері, на яких було зображено гребінець для снігу, пластиковий ящик, сенсорне скло, буксирувальний трос та інструкцію з насоса, які він впізнав як свої.

Статтею 86 КПК України визначено, що допустимим визнається лише той доказ, який отримано в порядку встановленому КПК. Ця норма витікає з основної засади кримінального провадження законність, яка передбачає обовязок сторони обвинувачення та суду неухильно додержуватись вимог КПК України під час кримінального провадження.

Статтею 229 КПК України передбачено вимоги до предявлення речей до впізнання, однак як вбачається з показань потерпілого ці вимоги дотримані не були, а в матеріалах кримінального провадженні будь-який протокол предявлення речей для впізнання відсутній.

За відсутності такого протоколу показання потерпілого ОСОБА_5 не можуть бути прийняті судом як належний доказ того, що саме речі ОСОБА_5 вилучені під час обшуку гаражу.

В судове ж засідання, в якому проводився огляд речових доказів, ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленим, не зявився, а отже участі в огляді речових доказів не брав і пояснень з приводу їх належності не надавав.

Таким чином в судовому засіданні стороною обвинувачення не надано суду належних і допустимих доказів того, що вилучені під час обшуку гаражу № 271 речі належать саме ОСОБА_5

Будь-яких інших належних і допустимих доказів причетності ОСОБА_2 до вказаного злочину стороною обвинувачення не надано.

Необхідно зазначити, що сам факт виявлення речей в гаражі ОСОБА_2 не являється прямим доказом причетності останнього до незаконного заволодіння автомобілем належним ОСОБА_5 і за відсутності будь-яких інших доказів, не може свідчити про вчинення вказаного злочину ОСОБА_2

Так як будь-яких інших доказів причетності ОСОБА_2 до незаконного заволодіння транспортним засобом «Toyota Cruiser Prado» державний номер НОМЕР_2, 2008 р.в., який належить ОСОБА_5 стороною обвинувачення не надано, то ОСОБА_2 підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Стороною обвинувачення ОСОБА_13 і ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що вони в період часу з 00-30 год. 20.04.2013 р. по 12-00 год. 20.04.2013 р. діючи повторно, за попередньою змовою між собою та невстановленою слідством особою, знаходячись біля будинку № 21 на проспекті ОСОБА_13 в м. Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля «Лексус РХ350», 2007 р.в., державний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_6, і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізовуючи свої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину, чим незаконно заволоділи транспортним засобом.

Згідно висновку експерта № 70/05-23 від 22.04.2014 року середня ринкова вартість автомобіля мінімальної комплектації «Lexus RX3500 (ХU3) 4АТ» 2007 року випуску, аналогічного КТЗ марки «Lexus RX3500 (ХU3)», державний номер НОМЕР_5, 2007 року виписку, чорного кольору, який належить ОСОБА_6, станом на 20.04.2013 року складає 277 770 гривень 40 копійок. Таким чином умисними діями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановленої слідством особою, потерпілому ОСОБА_6, завдано великої матеріальної шкоди на суму 277 770 гривень 40 копійок, яка перевищує 484,32 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винним та, крім показань, які описано вище, пояснив, що автомобілем НОМЕР_6, що належить ОСОБА_6 він не заволодівав і хто це міг зробити не знає. В день незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_6, обвинувачений знаходився за межами міста Дніпропетровська, а тому цих дій вчинити не міг. З ОСОБА_2 вони ніколи не вчиняли протиправних дій.

Так, в судовому засіданні встановлено факт того, що в період часу з 00-30 год. 20.04.2013 р. по 12-00 год. 20.04.2013 р з двору будинку № 21 по пр. Героїв в м. Дніпропетровську було викрадено автомобіль «Лексус РХ350», 2007 р.в., д/н НОМЕР_4, середньою ринковою вартістю 277 770,40 гривень, належний ОСОБА_6, що підтверджується заявою про вчинення злочину (т. 4 а.с. 191), протоколом огляду території двору (т. 4 а.с. 196), висновком експерта № 70/05-23 від 22.04.2014 р. (т. 7 а.с. 114) та фотокопією технічного паспорту на автомобіль (т. 4 а.с. 200, 201).

Показаннями потерпілого ОСОБА_6, допитаного в судовому засіданні додатково підтверджується факт викрадення у нього автомобіля та наявність в автомобілі на момент викрадення речей, вказаних в обвинувальному акті. Так потерпілий в судовому засіданні пояснив, що в 2010 році він придбав автомобіль НОМЕР_7, який він залишив в дворі будинку № 21 на пр. Героїв в м. Дніпропетровську о 00-30 годин 20.04.2013 року, а о 12-00 годин того ж дня виявив його відсутність. На момент викрадення автомобіля в ньому знаходились особисті речі потерпілого, а саме: спортивна сумка, атлас доріг, щітка, ніж. Працівниками міліції було знайдено атлас доріг, який потерпілий впізнав під час його огляду, так як на останній сторінці цього атласу робила записи його дружина.

Показання потерпілого та в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_22, яка являється дружиною потерпілого та пояснила, що в квітні 2013 року було викрадено автомобіль, належний її чоловікові в якому знаходився, крім іншого, атлас автомобільних доріг на якому свідком особисто було зроблено запис номеру телефону дайвінг центру. В подальшому вказаний атлас свідкові для впізнання надавав слідчий і вона його опізнала саме за цим записом.

Оцінюючи вищевказані докази з точки зору їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що підстав визнавати їх недопустимими чи не належними не має, однак ці докази в своїй сукупності підтверджують лише факт крадіжки автомобіля належного ОСОБА_6 і жодним чином не вказують на ОСОБА_1 чи ОСОБА_2, як осіб, які могли б вчинити вказаний злочин.

В той же час в судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_14 який надав пояснення викладені вище, про те, що в період з 15.04.2013 р. по 22.04.2013 р. він разом з ОСОБА_1 перебували в м. Керч АР Крим у робочій поїздці.

Свідок ОСОБА_15 дружина обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні також пояснила обставини, викладені вище, про те, що ОСОБА_1 з 15.04.2013 р. по 22.04.2013 р. був у відрядженні у м. Керч разом зі своїм приятелем ОСОБА_14

Всі вищевказані докази в їх сукупності підтверджують факт відсутності ОСОБА_1 в м.Дніпропетровську 20.04.2013 р., а відсутність взагалі будь-яких доказів участі ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом належним ОСОБА_6 в сукупності з доказами про перебування ОСОБА_1 в той час за межами міста, свідчать про те, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні те, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом «Lexus RX3500 (ХU3) 4АТ» 2007 року випуску д/н НОМЕР_4, що належить ОСОБА_6, а отже ОСОБА_1 підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Як вказано вище 06.02.2014 року було проведено обшук в гаражі № 271 (т. 3 а.с. 16), розташованому в АГК «Топольок» по вул. Джинчарадзе, 12 в м. Дніпропетровську, яким користувався ОСОБА_2 під час якого було знайдено та вилучено атлас автомобільних доріг України червоного кольору 1:500000 на обороті останнього аркушу якого виконано рукописний текст кульковою ручкою синього кольору: «067-240-99-07 дайвинг команда екс Тарханкут».

В ході досудового слідства стороною обвинувачення не було предявлено потерпілому ОСОБА_6, вилучений з гаражу атлас для впізнання, за правилами ст. 229 КПК України, а отже стороною обвинувачення не надано належних і допустимих доказів того, що саме цей атлас перебував в автомобілі «Лексус РХ350» на момент його незаконного заволодіння.

Однак в судовому засіданні потерпілий та свідок ОСОБА_22 пояснювали, що при викраденні автомобіля НОМЕР_7 в ньому знаходився вищевказаний атлас з помітками, зробленими ОСОБА_22, а під час огляду в судовому засіданні цього атласу, як речового доказу, потерпілим ОСОБА_6 було вказано, що саме цей атлас з рукописними помітками його дружини, знаходився в автомобілі потерпілого на день його викрадення.

Вищевказані докази в своїй сукупності, будучи належними та допустимими дозволяють суду прийти до однозначного висновку про те, що в гаражі № 271, яким користувався ОСОБА_2 було знайдено саме той атлас автомобільних доріг, який знаходився в автомобілі НОМЕР_8 на день незаконного ним заволодіння.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів причетності ОСОБА_2 до незаконного заволодіння автомобілем потерпілого стороною обвинувачення не надано.

Частиною 2 ст. 17 КПК України передбачено, що особа має бути виправданою, якщо сторона обвинувачення не доведе її винуватість поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини

при оцінці доказів суд має керуватись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини", Кобець проти України). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом.

Суд вважає, що виявлення в гаражі ОСОБА_2 атласу автомобільних доріг, який знаходився в автомобілі ««Лексус РХ350»», за відсутності інших опосередкованих чи прямих доказів причетності ОСОБА_2 до незаконного заволодіння цим транспортним засобом, жодним чином не усуває сумнів у причетності обвинуваченого до вказаного злочину, а тому за відсутності інших доказів, суд керуючись принципом презумпції невинуватості, приходить до беззаперечного висновку, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні те, що саме обвинувачений ОСОБА_2 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом «Lexus RX3500», д/н НОМЕР_4, що належить ОСОБА_6, а отже він підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Стороною обвинувачення ОСОБА_13 і ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що вони 30.05.2013 р. в період часу з 02-00 годин до 09-00 годин діючи повторно, за попередньою змовою між собою та з невстановленою слідством особою, знаходячись біля другого під'їзду будинку № 60 на вулиці Запорізьке шосе в м. Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», 2008 р.в. д/н НОМЕР_9, який належить ОСОБА_8, і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізуючи свої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину, чим незаконно заволоділи транспортним засобом, а також речами та предметами, що належали ОСОБА_23 і які на час заволодіння знаходились у автомобілі НОМЕР_10, а саме:

- дитячим автомобільним кріслом Indу, що було у використанні, вартістю 3000 грн;

- ножем багатофункціональним, виробництва Швейцарія, у картонній упаковці (з інструкцією) фірми «Rehau», вартістю 300 грн;

- лотком з автомобільною косметикою, в який входить поліролі для металу, шкіри, поверхні салону та інше, загальною вартістю 200 грн.;

- буксирувальним тросом, вартістю 60 грн.;

- рюкзаком шкіряним, що був у використанні, вартістю 250 грн.;

- 2 чохлами із компакт- дисками, що були у використанні, загальною вартістю 60 грн.;

- знаком аварійної зупинки, вартістю 30 грн.;

- вогнегасником вартістю 60 грн.;

- рюкзаком шкіряним з надписом «Rehau» та курткою зимовою з надписом «Сізам», що не мають матеріальної цінності.

Згідно висновку експерта № 70/05-25 від 24.04.2014 року середня ринкова вартість автомобіля мінімальної комплектації «Toyota Land Cruiser Prado», 4.0iV8 5dr (J12) Comfort5AT, 2008 року випуску, аналогічного КТЗ марки «Toyota Land Cruiser Prado», 4.0iV8 5dr (J12), д/н НОМЕР_9, 2008 року виписку, чорного кольору, VIN-JTEBU29J1051333319, який належить ОСОБА_8 станом на 30.05.2013 року складає 265420 гривен 70 копійок, вартість майна, що знаходилась у автомобілі складає 3 960 гривен.

Таким чином умисними діями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановленої слідством особою, потерплому ОСОБА_8 завдано великої матеріальної шкоди на суму 269 380 гривень 70 копійок, яка перевищує 469, 71 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Сторона обвинувачення вважає, що своїми умисними діями, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, які завдали великої матеріальної шкоди, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скоїли злочин, передбачений ч. 3 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винним та, крім показань, які описано вище, пояснив, що автомобілем НОМЕР_10, який належить ОСОБА_8 він не заволодівав і хто це міг зробити не знає. В день незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_8, обвинувачений знаходився за межами міста Дніпропетровська, а тому цих дій вчинити не міг. З ОСОБА_2 вони ніколи не вчиняли протиправних дій.

ОСОБА_2 в судовому засіданні також не визнав себе винним у вчинені інкримінованого йому злочину та, крім показань, які описано вище, пояснив, що він користувався гаражем № 271, розташованому в АГК «Топльок» по вул. Джинчарадзе, 12 в м. Дніпропетровську в якому у нього зберігався різний непотріб. Часто до нього приходили люди, які продавали йому речі мішками за невелику ціну. Він з цих речей вибирав найбільш цінні і перепродував їх дорожче, а ті речі з мішків, які цінності не представляли, залишались в гаражі. Обвинувачений вважає, що можливо саме через це в гаражі опинився комплект держномерів АЕ 2955 СН, гарантійний талон на акумулятор з магазину «Пан акумулятор», упаковка від ножа з логотипом фірми «Victorinox». В квартирі № 12 б. 28 по вул. М. Островського в м. Донецьку обвинувачений ніколи не проживав, відношення до неї не має, а його паспорт було вилучено працівниками міліції при затримані. Цей паспорт не знаходився в квартирі № 12 б. 28 по вул. М. Островського в м. Донецьку.

Так, в судовому засіданні встановлено факт того, що в період часу з 02-00 годин до 09-00 годин 30.05.2013 р. з двору будинку № 60 по вул. Запорізьке шосе в м. Дніпропетровську було викрадено автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», 2008 р.в. д/н НОМЕР_9, середньою ринковою вартістю 265420 гривен 70 копійок, який належить ОСОБА_8, що підтверджується заявою про вчинення злочину (т. 5 а.с. 8), протоколом огляду території двору (т. 5 а.с. 11), висновком експерта № 70/05-25 від 24.04.2014 р. (т. 7 а.с. 106) та фотокопією технічного паспорту на автомобіль (т. 5 а.с. 40а).

Показаннями потерпілого ОСОБА_8, допитаного в судовому засіданні додатково підтверджується факт викрадення у нього автомобіля та наявність в автомобілі на момент викрадення речей, вказаних в обвинувальному акті. Так, потерпілий пояснив, що йому належить на праві власності автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado» 2008 р.в. АЕ 2955 СН, який він придбав в 2008 році в автосалоні та який було викрадено в ніч з 30.05.13 р. на 31.05.13 р. на вул. Запорізьке шосе, 60/106 в м. Дніпропетровську. В автомобілі на момент викрадення були його особисті речі, а саме: дитяче автомобільне кріслом; ніж багатофункціональний виробництва Швейцарія у картонній упаковці (з інструкцією) фірми «Rehau», лоток з автомобільною косметикою; буксирувальний трос; рюкзак шкіряний; 2 чохли з компакт-дисками; знак аварійної зупинки; вогнегасник; рюкзак шкіряний з надписом «Rehau» та куртка зимова з надписом «Сізам».

Оцінюючи вищевказані докази з точки зору їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що підстав визнавати їх недопустимими чи не належними не має, однак ці докази в своїй сукупності підтверджують лише факт незаконного заволодіння автомобілем належним ОСОБА_8 і жодним чином не вказують на ОСОБА_1 чи ОСОБА_2, як осіб, які могли б вчинити вказаний злочин.

В той же час в судовому засіданні було допитано в якості свідка дружину ОСОБА_1 ОСОБА_15, яка пояснила, що 27.05.2013 р. у свідка був ОСОБА_19 народження, який вона разом з ОСОБА_1, донькою ОСОБА_10, своєю матірю ОСОБА_24 поїхали святкувати на дачу в с.Кіровське. Наступного дня свідок поїхала в м. Дніпропетровськ, а обвинувачений з донькою ОСОБА_10 та ОСОБА_24 залишились на дачі, де були до кінця тижня, приблизно до 31.05.2013 р. При цьому ОСОБА_1 з дачі не відлучався, так як був без автомобіля.

Показання свідка ОСОБА_15 підтвердила і її матір ОСОБА_24, яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка та пояснила, що 27.05.2013 р. вона разом з донькою, обвинуваченим та їх дитиною поїхали в с. Кіровське святкувати ОСОБА_19 народження ОСОБА_15 Наступного дня ОСОБА_15 поїхала в м. Дніпропетровськ, а ОСОБА_1 з донькою та свідком залишились на дачі, де були до пятниці (31.05.2013 р.) За весь цей час ОСОБА_1 з дачі не відлучався, так як був без автомобіля.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні підтвердив показання свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_24, пояснивши, що він працює водієм у ОСОБА_26, яка являється родичкою ОСОБА_15. 27.05.2013 р. о 18-00 годин він, за вказівкою ОСОБА_27, забрав ОСОБА_1 з дружиною і донькою та відвіз їх на дачу в с. Кіровське, де пробув до 22-00 годин після чого повернувся до міста, залишивши ОСОБА_1 з донькою і дружиною на дачі. Приблизно через тиждень свідок знову за вказівкою ОСОБА_27 їздив на дачу, звідки забрав ОСОБА_1 і привіз у місто.

Показання вищевказаних свідків в частині того, що ОСОБА_1 з 27.05.2013 р. тиждень був на дачі підтвердив і свідок ОСОБА_17, допитаний в судовому засіданні, який пояснив, що він являється братом обвинуваченого з яким вони разом працюють і обвинуваченого дійсно в той період не було на роботі, так як він з 27.05.2013 р. тиждень провів на дачі.

Більш того, показання вищевказаних свідків доповнив та підтвердив свідок ОСОБА_28, допитаний в судовому засіданні, який пояснив, що він сусід ОСОБА_1 по дачі в с. Кіровське. В кінці травня у дружини ОСОБА_1 ОСОБА_19 народження, який вони щорічно святкували на дачі. Так, ОСОБА_1 27.05.2013 р. приїхав на дачу і був там 3-4 дні. При цьому свідок бачив його щоденно і впевнений, що останній з дачі не відлучався.

В судовому засіданні не встановлено підстав визнати показання вищевказаних свідків неналежними чи недопустимим і вони в своїй сукупності, доповнюючи і підтверджуючи один одного, дозволяють прийти до висновку про те, що ОСОБА_1 в ніч на 30.05.2013 р. знаходився в с.Кіровське Дніпропетровської області, а відсутність взагалі будь-яких доказів участі ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом належним ОСОБА_8 в сукупності з доказами про перебування ОСОБА_1 в той час за межами міста, свідчать про те, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні те, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado», д/н НОМЕР_9, що належить ОСОБА_8, а отже ОСОБА_1 підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Як вказано вище 06.02.2014 року було проведено обшук в гаражі № 271 (т. 3 а.с. 16), розташованому в АГК «Топльок» по вул. Джинчарадзе, 12 в м. Дніпропетровську, яким користувався ОСОБА_2 під час якого було знайдено та вилучено комплект держномерів АЕ 2955 СН в кількості 2 шт., гарантійний талон на акумулятор з магазину «Пан акумулятор» з записом марки і номеру автомобіля: НОМЕР_11 від 07.12.2012 р.; упаковка від ножа з логотипом фірми «Victorinox» на оборотній стороні якого є рукописний запис: «nightwish» (т. 3 а.с. 19).

В ході досудового слідства стороною обвинувачення не було предявлено потерпілому ОСОБА_8, вилучені з гаражу вищевказані речі для впізнання, за правилами ст. 229 КПК України, однак в судовому засіданні потерпілий пояснював, що при викраденні його автомобіля в ньому знаходились вищевказані речі, а під час огляду в судовому засіданні держномерів АЕ 2955 СН в кількості 2 шт., гарантійного талону на акумулятор з магазину «Пан акумулятор» з записом марки і номеру автомобіля: НОМЕР_11 від 07.12.2012 р.; упаковки від ножа з логотипом фірми «Victorinox» на оборотній стороні якого є рукописний запис: «nightwish», потерпілим ОСОБА_8 було зазначено, що саме ці речі знаходились в автомобілі потерпілого на день його викрадення, а номерні знаки були встановлені на автомобіль. .

Вищевказані докази в своїй сукупності, будучи належними та допустимими дозволяють суду прийти до однозначного висновку про те, що в гаражі № 271, яким користувався ОСОБА_2 було знайдено вищевказані речі, які знаходились в автомобілі НОМЕР_10 на день його викрадення.

Суд вважає, що виявлення в гаражі ОСОБА_2 вищевказаних речей, які знаходились в автомобілі НОМЕР_10, що опосередковано вказує на причетність ОСОБА_2 до злочину, за відсутності інших опосередкованих чи прямих доказів причетності ОСОБА_2 до незаконного заволодіння цим транспортним засобом, жодним чином не усуває розумний сумнів, сутність якого описано вище, у причетності обвинуваченого до вказаного злочину, а тому за відсутності інших доказів, суд керуючись принципом презумпції невинуватості, закріпленим у ст. 17, ч. 3 ст. 373 КПК України, приходить до беззаперечного висновку, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні того, що саме обвинувачений ОСОБА_2 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado», д/н НОМЕР_9, що належить ОСОБА_8, а отже він підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Прокурор в обґрунтування висунутого ОСОБА_2 обвинувачення посилається на те, що в квартирі № 12 б. 28 по вул. М. Островського в м. Донецьку в якій проживав ОСОБА_2 було виявлено та вилучено флеш накопичувач синього кольору на якому міститься інформація про автомобіль ОСОБА_8

Як встановлено в судовому засіданні 19.03.2014 р. слідчим було проведено огляд квартири № 12 в б. 28 по вул. М. Островського в м. Донецьку (т. 5 а.с. 222) в ході якого з квартири було вилучено, серед іншого, флеш накопичувач синього кольору та паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2.

В ході огляду флеш накопичувача синього кольору (т. 6 а.с. 79) було встановлено, що на ньому знаходиться таблиця у форматі «Microsoft Office Exel 2007» в якій в лівих колонках надруковано номери автомобілів, а в правій колонці опис місцевості з привязкою до будинків та вулиць. З роздруківки даної таблиці вбачається, що в ній мається запис: «2955+8849-Зап.шоса,60», що відповідає д/н автомобіля ОСОБА_8, який було викрадено саме з двору будинку № 60 на вулиці Запорізьке шосе в м.Дніпропетровську.

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_2 у вказаній квартирі він не проживав, а його паспорт громадянина України знаходився у нього на момент його затримання і був у нього вилучений саме при затриманні.

Факт не проживання ОСОБА_2 у вказаній квартирі підтверджується показаннями свідка ОСОБА_29, допитаної в судовому засіданні та договором оренди квартири (т. 3 а.с. 99) з яких вбачається, що в 2013 2014 роках ОСОБА_29 здавала в оренду квартиру 2 в б. 6 по пр. Пушкіна в Дніпропетровську ОСОБА_2, який завжди розраховувався з нею вчасно, що свідчить про проживання ОСОБА_2 в м. Дніпропетровську.

В матеріалах кримінального провадження відсутній протокол затримання ОСОБА_2, що не дає суду можливості перевірити його показання з приводу наявності у нього паспорту на момент затримання та встановити місце його затримання.

В той же час з вищеописаного протоколу огляду (т. 5 а.с. 222) та протоколу огляду автомобіля ВАЗ, яким керував ОСОБА_2 (т. 5 а.с. 236) вбачається, що між цими оглядами пройшло двадцять хвилин. При другому огляді був присутній ОСОБА_2 і це перший документ, який свідчить про участь ОСОБА_2 у кримінальному провадженні. Однак, в протоколі огляду автомобіля, в порушення вимог ст. 104 КПК України, не вказано місце його складення, що унеможливлює в даний час встановити де територіально знаходився ОСОБА_2 по відношенню до квартири, яку оглядали, що в свою чергу унеможливлює встановити будь-який зв'язок ОСОБА_2 з вказаною квартирою.

Інших будь-яких доказів відношення ОСОБА_2 до квартири № 12 в б. 28 по вул. М. Островського в м. Донецьку і, відповідно, належності йому флеш накопичувача синього кольору, стороною обвинувачення не надано, а тому суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено належності синього флеш накопичувача ОСОБА_2, а отже судом, за відсутності інших доказів, не може бути покладено в основу обвинувального вироку данні про те, що флеш накопичувач належав ОСОБА_2

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що вони 27.09.2013 приблизно о 07.30 годині, діючи повторно, за попередньою змовою між собою та з невстановленою слідством особою, знаходячись біля будинку № 73 на вулиці Робочій у м. Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля «Тоуоta Sequoia», 2008 р.в. д/н АЕ 2314ВР, що належить ОСОБА_9, і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізовуючи свої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину, чим незаконно заволоділи транспортним засобом. Згідно висновку експерта № 70/05-26 від 25.04.2014 року середня ринкова вартість автомобіля мінімальної, аналогічного КТЗ марки «Тоуоta Sequoia 5/7iV8 Рlatinum EditionAT», державний номер НОМЕР_12, 2008 року випуску, білого кольору, VIN-5ТDBY67А78S012724, який належить ОСОБА_9 станом на 27.09.2013 року складає 341 331 гривна 70 копійок. Таким чином умисними діями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановленої слідством особою, потерплому ОСОБА_9 завдано великої матеріальної шкоди на суму 341 331 гривна 70 копійок, яка перевищує 595,17 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винним та, крім показань, які описано вище, пояснив, що автомобілем «Тоуоta Sequoia», д/н АЕ 2314ВР, який належить ОСОБА_9 він не заволодівав і хто це міг зробити не знає. З ОСОБА_2 вони ніколи не вчиняли протиправних дій. Одним з його основних видів діяльності було те, що він купував розбиті, не розмитнені та «страхові» автомобілі, ремонтував їх і перепродував. Під «страховими» автомобілями маються на увазі ті автомобілі, які продають їх власники але без документів та ключів, а потім заявляють до страхових компаній про викрадення цих автомобілів. Такі автомобілі обвинувачений купував, як правило, через мережу «інтернет». Він здогадувався, що ці автомобілі могли бути викрадені, однак точних даних про це у нього не було. В 2011 році він придбав автомобіль «Тундра», який потребував відновлення після пожежі. З метою відновлення цього автомобіля він купував запасні частини на нього в різних місцях. Так, він в м. Одеса придбав двигун до автомобіля «Тоyota Tundra», а в м. Києві придбав «кузов» автомобіля «Тоуоta Sequoia» білого кольору в розібраному стані. Вказані двигун він встановив на свій автомобіль «Тоyota Tundra» і частини кузову з «Тоуоta Sequoia» також встановив на свій автомобіль. Про походження цього двигуна і кузова йому нічого не відомо.

ОСОБА_2 в судовому засіданні також не визнав себе винним у вчинені інкримінованого йому злочину та пояснив, що йому нічого не відомо з приводу незаконного заволодіння автомобілем «Тоуоta Sequoia», д/н АЕ 2314ВР.

Так, в судовому засіданні встановлено факт того, що 27.09.2013 приблизно о 07.30 годині біля будинку № 73 на вулиці Робочій у м. Дніпропетровську було викрадено автомобіль «Тоуоta Sequoia», 2008 р.в. д/н АЕ 2314ВР, середньою ринковою вартістю 341 331 гривна 70 копійок, який належить ОСОБА_9, що підтверджується заявою про вчинення злочину (т. 7 а.с. 215), протоколом огляду ділянки місцевості (т. 7 а.с. 215), висновком експерта № 70/05-26 від 25.04.2014 р. (т. 7 а.с. 139) та копією витягу з інформаційної системи ДАІ. (т. 7 а.с. 224).

Потерпілий ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснив, що він являвся фактичним власником автомобіля «Тоуоta Sequoia», 2008 р.в. д/н АЕ 2314ВР, який він придбав за свої особисті кошти в 2012 року та оформив на свого батька ОСОБА_9 26.09.2013 р. о 20-00 годин він поставив автомобіль на стоянку біля магазину «АТБ» на вул. Робочій, 73 в м. Дніпропетровську, а коли повернувся вранці, то помітив що автомобіля не має. На момент незаконного заволодіння його автомобілем в ньому знаходились радіокерований вертольот, документи на автомобіль, страховка та інші документи, ключі, тимчасове посвідчення водія, яке йому видали після ДТП, яке мало місце у серпні. Також потерпілий пояснив що під час огляду автомобіля «Тоуоta Tundra», знайденого в боксі належному ОСОБА_1, потерпілий виявив на кузові і двигуні ознаки того, що ці речі належать йому, а саме:

-на передній панелі (телевізор), до якої кріпиться радіатор маються сліди рихтовки пошкодження, яка отримано внаслідок ДТП, що видно при відкритті капоту;

-на панелі приборів та на консолі маються сліди від скотчу за допомогою якого потерпілий кріпив резинові ущільнювачі для телефону;

-на кнопці відкривання дверей автомобіля в салоні маються подряпини від відкриття їх проволокою, яке мало місце до викрадення автомобіля;

-також є пошкодження переднього та заднього бампера, зокрема на світловідбивачах залишились сколи;

-сліди від «мухобойки» на капоті автомобіля.

-на двигуні маються сліди від ГБО, який було у нього встановлено, так як потерпілий змінював газредуктор з «Сілвера» на «Голд» і свердлили дірку в двигуні, яку він запамятав і виявив.

Потерпілий вважає, що саме його автомобіль знайшли в гаражі ОСОБА_1, розташованого по вул. Дружби в м. Дніпропетровську, однак його перероблено в автомобіль «Тоуоta Tundra» шляхом подовження рами. Крім того, п'яті дверцята та двоє задніх дверей від автомобіля «Тоуоta Sequoia» були виявлені в багажнику автомобіля «Тоуоta Tundra». Пяті двері потерпілий опізнав по зламаним кліпсам, так як раніше він знімав з них обшивку, а задні по слідам відкриття та по боковим вітровикам.

Свідок ОСОБА_31, будучи допитаною в судовому засіданні пояснила, що вона працює автомаляром та знає ОСОБА_30 як свого клієнта. Вона фарбувала заднє ліве крило, задній бампер, передній бампер, капот та ліве крило його автомобіль «Тоуоta Sequoia». Також вона займалась відновленням передньої панелі автомобіля, яка була деформована і на ній залишилась «складка» в металі, яку свідок зачищала, так як вирівняти її не вдалось. Після того як автомобіль потерпілого знайшли, працівники міліції показували їй фотографію цього автомобіля по яким вона опізнала «складку» на передній панелі автомобіля таку ж, як була на автомобілі потерпілого.

Показання потерпілого ОСОБА_9 в частині наявності на його автомобілі пошкоджень опосередковано підтверджуються постановою у справі про адміністративне правопорушення (т. 8 а.с. 86) з якої вбачається, що 03.08.2013 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Тоуоta Sequoia» під керування потерпілого.

Також в судовому засіданні встановлено, що 14.01.2014 р. під час обшуку автомобільних боксів, розташованих по вул. Дружби, 1 в м. Дніпропетровську (т. 2 а.с. 123) в другому боксі виявлено автомобіль «Тоуоta Tundra» білого кольору в розібраному стані, а у вагончику, розташованому на території виявлено задню кришку багажника білого кольору з позначкою «Тоуоta Sequoia».

24.04.2014 р. за участі потерпілого ОСОБА_30 було оглянуто автомобіль «Тоуоta Tundra» білого кольору (т. 6 а.с. 208), який знаходиться в розукомплектованому вигляді. На підлозі в автомобілі лежить підлокітник-бар, в який вмонтовано електричний прикурювач зі слідами відломаної захисної кришки, яку, згідно пояснень ОСОБА_9 відламав останній під час використання свого автомобіля «ОСОБА_32 Секвоя» д/н АЕ 2314ВР. Всередині підлокітника знаходиться речовий ящик на якому маються сліди наклеюваного двостороннього скотчу, який, зі слів ОСОБА_30, клеїв останній для прикріплення антислизької ковдри. На верхній частині панелі приладів на повітряній решітці маються сліди скотчу, які згідно пояснень ОСОБА_30 залишились після клеяння ним ковдри для мобільного телефону. Автомобіль обладнано колесами спереду «Michelin», які зі слів ОСОБА_30, встановлювались ним на його автомобіль «ОСОБА_32 Секвоя» д/н АЕ 2314ВР, а на світловідбивачу заднього бамперу мається скол, на лівому боковому дзеркалі також мається скол, які були, зі слів ОСОБА_30, на його автомобілі. На передній панелі, в районі між замком капоту і лівим ліхтарем головного світла маються сліди деформації передньої панелі, отриманої, зі слів ОСОБА_30, в ході ДТП, яка мало місце у серпні 2013 р. У лівій частині капоту маються сліди ушкодження фарбового покриття від раніше встановленої повітряної накладки для захисту від комах, яка зі слів ОСОБА_30, знаходилась на його автомобілі. Двигун автомобіля має сліди раніше встановленого газового обладнання, а саме 8 газових форсунок для вприску газової суміші і газовий фільтр, як пояснив ОСОБА_9, він придбав автомобіль «Тоуоta Sequoia» з газовим обладнанням. Знизу кузова на металевій рамі є сліди зварювальних робіт без слідів розрізу рами, а лише у вигляді наварених листів заліза на поверхню ребер рами у частині між кабіною автомобіля і вантажним кузовом.

З копії технічного паспорту на автомобіль «Toyota Tundra» (т. 10 а.с. 205) вбачається, що вказаний автомобіль НОМЕР_13, VIN-5TBDV58197S466927 належить на праві власності ОСОБА_1 з 25.05.2011 р. і на той час згідно висновку спеціаліста № 006 від 19.04.2011 р. (т. 8 а.с. 199) маркування вказаного автомобіля відповідало заводському, таблички та наклейки з VIN кодом змінам та перестановці не підлягали, номер двигуна НОМЕР_14 не змінювався.

Свідок ОСОБА_17, який являється братом обвинуваченого та свідок ОСОБА_15 дружина обвинуваченого, в судовому засіданні пояснили, що автомобіль «Toyota Tundra» ОСОБА_1 придбав у несправному стані після пожежі. Обвинувачений разом зі своїм братом на СТО розташованому по вул. Дружби, 1 в м.Дніпропетровську ремонтували його, фарбували. Обвинувачений придбав окремо крила, капот і двері автомобіля, які привезли на СТО вже пофарбовані. Ці деталі і були встановлені на автомобіль «Toyota Tundra».

Як вбачається з висновку експерта № 70/09-32 від 26.03.2014 р. (т. 7 а.с. 91) на автомобілі «Toyota Tundra» білого кольору ідентифікаційні номери та номер двигуна видалені з метою унеможливлювання його ідентифікації. Присутній лише номер (VIN) 5TBDV58197S466927 на табличці під лобовим склом. Деталь на якій закріплена табличка переустановлена, а тому провести ідентифікацію автомобіля за даним номером неможливо.

Під час судового слідства було проведено огляд автомобіля «Toyota Tundra», вилученого під час обшуку боксів, розташованих по вул. Дружби, 1 в м. Дніпропетровську (т. 11 а.с. 112) в ході якого було проведено тестування автомобіля на оригінальному тестері «Тoyota Panasonic» в ході якого відобразився VIN код автомобіля 5ТDBY68А38S016994, який відповідає VIN коду автомобіля «Тоуоta Sequoia», який було викрадено в ніч з 21.08.2013 р. на 22.08.2013 р. (т. 11 а.с. 105- 07). Після цього було оглянуто автомобіль та встановлено сліди розрізу рами і заварювальних робіт, виконаних не заводським способом. Також під час огляду кузову автомобіля та його салону встановлено ознаки, зазначені ОСОБА_9, як ознаки його автомобіля, а саме, на лівому зовнішньому дзеркалі відсутній фрагмент корпусу, на передній панелі наявні сліди кузовних робіт, на кнопці центрального замка автомобіля і кнопці відкривання задньої двері наявні подряпини.

Всі вищевказані докази, будучи належними та допустимими, в своїй сукупності дозволяють прийти до однозначного висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_1, при ремонті належного йому на праві власності автомобіля «Toyota Tundra», білого кольору, д/н НОМЕР_15, використав деталі кузова та салону автомобіля «Тоуоta Sequoia» д/н АЕ 2314ВР, що обєктивно підтверджується показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_33, які детально описали пошкодження, які були на автомобілі «Тоуоta Sequoia» та протоколами огляду автомобіля «Toyota Tundra», якими встановлено наявність пошкоджень аналогічних пошкодженням, що були на автомобілі «Тоуоta Sequoia».

В той же час суду не надано беззаперечних доказів того, що двигун встановлений на автомобіль «Toyota Tundra» належав автомобілю «ОСОБА_32 Секвоя» д/н АЕ 2314ВР, так як згідно висновку комплексної судової експертизи криміналістичного дослідження транспортних засобів, дослідження ідентифікаційних номерів та рельєфних знаків та автотоварознавчої експертизи № 2066/2067-15 від 15.09.2015 р. двигуни автомобілів «Toyota Tundra» та «ОСОБА_32 Секвоя» ідентичні, а з протоколів огляду автомобіля «Toyota Tundra» від 24.04.2014 р. та від 07.07.2015 р. виявлено лише, що на двигуні встановлено газобалонне обладнання, яке було встановлено як на «Toyota Tundra» (т. 10 а.с. 205), так і на «Тоуоta Sequoia» (т. 7 а.с. 224).

Також в судовому засіданні не встановлено того, що автомобіль «Toyota Tundra» виконано шляхом подовження автомобіля «Тоуоta Sequoia», як на цьому наполягає потерпілий, так як жодного беззаперечного доказу цьому не надано. Так, з протоколу огляду від 24.07.2014 р. вбачається, що на рамі автомобіля «Toyota Tundra» в частині між кабіною автомобіля і кузовом є сліди зварювальних робіт, однак вони виконувались без розрізу рами, а лише наварені листи заліза на поверхню ребер рами, що ставить під сумнів подовження рами автомобіля взагалі. З другого протоколу огляду автомобіля (т. 11 а.с. 112), який проведено більш ніж через рік після першого огляду, вбачається, що під час огляду автомобіля встановлено сліди розрізу рами і заварювальних робіт, виконаних не заводським способом, однак даним протоколом не встановлено факт подовження рами автомобіля, а тому суд не вважає достовірно встановленим той факт, що раму автомобіля було подовжено.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15, яка являється дружиною обвинуваченого пояснювала про те, що всі ночі обвинувачений проводив вдома, за виключенням випадків поїздок у відрядження. В ніч на 27.09.2013 р. ОСОБА_17 також ночував вдома, а о 7-30 г. свідок разом з обвинуваченим завезли до школи дитину, купили квіти, так як був ОСОБА_34 у їх знайомої, після чого ОСОБА_1 привіз свідка на роботу, а сам поїхав до м. Донецьк, де зустрічався зі знайомим Шепіловим.

Також в судовому засіданні з показань обвинуваченого, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_17 вбачається, що ОСОБА_1 займався ремонтом та перепродажем автомобілів, що обєктивно підтверджується і протоколом огляду мобільного телефону, вилученого у ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 179) на якому маються численні фотографії пошкоджених та бувших у використанні автомобілів.

Сукупність вищевказаних доказів, які свідчать про те, що основною діяльністю обвинуваченого був ремонт автомобілів, та обставина, що лише деякі деталі автомобіля «Тоуоta Sequoia», належного ОСОБА_35 виявлені у ОСОБА_1 14.01.2014 р., тобто через чотири місяці після незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_35, відсутність будь-яких обєктивних даних того, що ОСОБА_1 27.09.2013 р. приймав участь у незаконному заволодінні транспортним засобом «Тоуоta Sequoia», належним ОСОБА_35 та відсутність будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 перебував у змові на незаконне заволодіння автомобілем ОСОБА_30, з будь-якою особою, дозволяє суду прийти до однозначного висновку про те, що в судовому засіданні стороною обвинувачення, поза розумним сумнівом, не доведено участі ОСОБА_17 в незаконному заволодінні автомобілем ОСОБА_30, а тому ОСОБА_1, із застосуванням принципу презумпції невинуватості, підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

В судовому засіданні при огляді речових доказів, зокрема речей вилучених під час обшуку в гаражі № 271 (т. 3 а.с. 16), розташованому в АГК «Топльок» по вул. Джинчарадзе, 12 в м. Дніпропетровську, яким користувався ОСОБА_2 про що зазначено вище, було оглянуто навушники з написом «Toyota» та пульт дистанційного керування. Потерпілий ОСОБА_30 в судовому засіданні зазначив, що ці навушники з його автомобіля. Суд вважає за неможливе застосувати ці показання ОСОБА_30 як доказ у даному кримінальному провадженні з огляду на наступне.

Статтею 86 КПК України передбачено, що допустимим є доказ, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК України.

Стаття 229 КПК України регламентує порядок предявлення предметів для впізнання, протокол якого і може слугувати допустимим доказом у кримінальному провадженні, однак на стадії досудового слідства стороною обвинувачення не було предявлено ОСОБА_30 навушники для впізнання.

В судовому засіданні можлива така процесуальна дія як предявлення речі для впізнання і порядок її проведення урегульовано ст. 355 КПК України. Зокрема, перед впізнанням особа, яка впізнає, має вказати ознаки речі за якими вона її опізнає. Однак в судовому засіданні під час допиту ОСОБА_30 не вказував на те, що в автомобілі були навушники та пульт дистанційного керування і про це стало відомо суду тільки в ході безпосереднього огляду навушників судом і ОСОБА_30, а отже впізнання навушників ОСОБА_30 не можна вважати доказом отриманим в порядку встановленому КПК України.

Таким чином причетність ОСОБА_2 до незаконного заволодіння автомобілем «Тоуоta Sequoia», 2008 р.в. д/н АЕ 2314ВР в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведена, а тому останній підлягає виправданню у вчиненні вказаного злочину.

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються у тому, що 16.11.2013 року біля 02.30 годин діючи повторно, за попередньою змовою між собою та невстановленою слідством особою, знаходячись біля будинку № 26 по вулиці Ворошилова у м.Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля «Тoyota Land Cruiser Prado 200», 2008 р.в., державний номер НОМЕР_16, який належить ОСОБА_36, і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізуючи свої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину. Згідно висновку експерта № 08/12 від 11.12.2013 року середня ринкова вартість автомобіля «Тoyota Land Cruiser 200», державний номер НОМЕР_16, 2008 року виписку, чорного кольору, VIN JTMHY05J785000864, який належить ОСОБА_36 станом на 16.11.2013 року складає 520 020 (п'ятсот двадцять тисяч двадцять гривен), 00 копійок. Таким чином умисними діями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановленої слідством особою, потерплому ОСОБА_37 завдано великої матеріальної шкоди на суму 520020 гривень 00 копійок, яка перевищує 906,74 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Сторона обвинувачення вважає, що своїми умисними діями, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, які завдали великої матеріальної шкоди, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винним у вчиненні вищевказаного злочину та пояснив, що автомобіль «Тoyota Land Cruiser Prado 200» він купив, так як займався скупкою «страхових» автомобілів. Після того як він купив автомобіль, він перегнав його в гараж, розташований в домоволодінні № 134 по вул. Томській в м. Дніпропетровську, де той і зберігався. Участі в його незаконному заволодінні обвинувачений не приймав і яким чином в автомобілі були виявлені сліди пальців рук ОСОБА_2 він пояснити не може.

ОСОБА_2 в судовому засіданні також не визнав себе винним у вчинені інкримінованого йому злочину та пояснив, що він не здійснював незаконне заволодіння автомобілем «Тoyota Land Cruiser Prado 200», а звідки в автомобілі сліди його пальців відмовився пояснити.

Так, в судовому засіданні встановлено факт того, що 16.11.2013 р. приблизно о 02.30 годині біля будинку № 26 по вулиці Ворошилова у м.Дніпропетровську було викрадено автомобіль «Тoyota Land Cruiser Prado 200», 2008 р.в., д/н НОМЕР_16, середньою ринковою вартістю 520 020 гривень, який належить ОСОБА_36, що підтверджується заявою про вчинення злочину (т. 1 а.с. 10), протоколом огляду території прилеглої до б. 26 по вул. Ворошилова в м. Дніпропетровську (т. 17 а.с. 15), висновком № 08/12 експертного автотоварознавчого дослідження від 11.12.2013 року (т. 1 а.с. 57), та копією техпаспорт на автомобіль (т. 1 а.с. 21).

З відеозапису, переглянутого в судовому засіданні (т. 1 а.с. 63, 64) вбачається як на вул.Ворошилова, 26 в м. Дніпропетровську 16.11.2013 р. в період часу з 02-30 годин по 03-45 годин двоє невідомих осіб в капюшонах на головах за допомогою спеціального обладнання у вигляді парасольки зайшли у підїзд будинку, просканували код сигналізації автомобіля, внаслідок чого останній було відчинено. Після чого завели його і відїхали з місця вчинення злочину.

В ході обшуку гаражу, розташованого в домоволодінні № 134 по вул. Томській в м.Дніпропетровську, належному ОСОБА_26 (т. 2 а.с. 67) було виявлено та вилучено автомобіль «Тoyota Land Cruiser Prado 200» без номерів VIN JTMHY05J785000864 на якому було виявлено та вилучено шість слідів пальців рук, один з яких, залишений середнім пальцем лівої руки ОСОБА_1, згідно висновків експерта № 44/01-32 від 03.03.2014 р. (т. 7 а.с. 154) та № 44/01-44 від 25.03.2014 р. (т. 7 а.с. 163), а три сліди залишені великим пальцем лівої руки та великим пальцем правої руки ОСОБА_2, згідно висновків експерта № 44/01-32 від 03.03.2014 р. (т. 7 а.с. 154) та № 44/01-51 від 27.03.2014 р. (т. 7 а.с. 188).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_26 пояснила, що ОСОБА_1 являється чоловіком її племінниці ОСОБА_15 Свідок живе в приватному будинку № 134 по вул. Томській в м.Дніпропетровську на території якого мається гараж. Декілька років тому свідок дозволила ОСОБА_1 користуватись цим гаражем, але чи користувався він ним свідкові не відомо. Одного дня в неї вдома було проведено обшук в ході якого в гаражі, яким вона дозволила користуватись ОСОБА_1, було виявлено джип, однак звідки він там взявся і як довго він там був до виявлення свідкові не відомо.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що 14.11.2013 р. Обвинувачений ОСОБА_1 разом з ОСОБА_38 поїхали до м. Одеса, де ОСОБА_1 мав домовитись про госпіталізацію матері ОСОБА_13 в лікарню. 15.11.2013 року ОСОБА_1 виїхав з м. Одеса автобусом та приїхав до м. Дніпропетровська 16.11.2013 р.

Свідок ОСОБА_24, будучи допитаною в судовому засіданні пояснила, що вона являється тещою ОСОБА_1 14.11.13 р. Річниця смерті її батька, а тому вона запамятала цю дату. В цей день ОСОБА_1 поїхав до м. Одеса домовитись про госпіталізацію свідка до лікарні з метою проведення операції і повернувся до м. Дніпропетровська лише вранці 16.11.2013 р.

Свідок ОСОБА_38 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 він знає давно і вони товаришують. 14.11.2013 р. приблизно о 01-00 годин він на своєму автомобілі разом з ОСОБА_1 виїхали до м. Одеса, куди приїхали вранці 14.11.2013 р. Свідок їздив до ОСОБА_38 у своїх справах, а ОСОБА_1 з метою домовитись про госпіталізацію своєї тещі до лікарні. Відразу по прибуттю до м. Одеса вони поїхали на автовокзал, де ОСОБА_1 придбав квиток на автобус на 15.11.2013 р. до м.Дніпропетровська. Після цього вони розїхались і свідок ОСОБА_1 в м. Одеса не бачив.

Вказані обставини підтверджуються і оригіналом квитка на автобус Одеса-Дніпропетровськ відправленням 15.11.2013 р. о 21-00 годин.

В судовому засіданні не встановлено підстав визнати показання вищевказаних свідків неналежними чи недопустимим і вони в своїй сукупності, та в сукупності з відомостями викладеними в квитку і показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, доповнюючи і підтверджуючи один одного, дозволяють прийти до висновку про те, що ОСОБА_1 в ніч на 16.11.2013 р. знаходився в дорозі між м. Одеса та м. Дніпропетровськ і фізично не міг приймати участь у незаконному заволодінні автомобілем «Тoyota Land Cruiser Prado 200» на вул. Ворошилова в м.Дніпропетровську о 02-30 годин 16.11.2013 р.

Більш того, з відеозапису на якому зафіксовано незаконне заволодіння вказаного транспортного засобу вбачається, що дії направлені на заволодіння автомобілем вчиняло двоє людей, які вирізняються худощавою статурою в той час як ОСОБА_1 є особою зі щільною статурою, що додатково підтверджує відсутність ОСОБА_1 на момент вчинення злочину на місці його вчинення.

Враховуючи, що основною діяльністю обвинуваченого був ремонт автомобілів, він займався покупкою автомобілів не перевіряючи їх історію, в тому числі так названих «страхових автомобілів», те що з моменту незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_36 до моменту виявлення його автомобіля в гаражі, яким користувався ОСОБА_1 пройшло близько двох місяців, тобто час достатній для реалізації цього автомобіля, те що ОСОБА_1 фізично не міг приймати участі в незаконному заволодінні автомобілем «Тoyota Land Cruiser Prado 200», про що описано вище, те що стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 перебував у змові на незаконне заволодіння автомобілем ОСОБА_39 з будь-якою особою, дозволяє суду прийти до однозначного висновку про те, що в судовому засіданні стороною обвинувачення, поза розумним сумнівом, не доведено участі ОСОБА_17 в незаконному заволодінні автомобілем ОСОБА_36, а тому ОСОБА_1, із застосуванням принципу презумпції невинуватості, підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України

Як було зазначена вище, в автомобілі «Тoyota Land Cruiser Prado 200» було виявлено три сліди пальців руки, які залишені великим пальцем лівої руки та великим пальцем правої руки ОСОБА_2 згідно висновків експертів.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Частиною 2 ст. 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе її винуватість поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Як вже зазначалось вище, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини при оцінці доказів суд має керуватись критерієм доведення "поза розумним сумнівом. Доведення за рамками будь-якого розумного сумніву може випливати з сукупності опосередкованих доведень або достатньо вагомих, чітких і узгоджених висновків («Лабіта проти Італії», «Дікме проти Туреччини»). Відсутність сукупності опосередкованих доведень або ж прямих доказів винності особи свідчить про недоведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд вважає, що виявлення слідів пальців рук ОСОБА_2 в автомобілі «Тoyota Land Cruiser Prado 200», належного ОСОБА_36, являється опосередкованим доказом, який за відсутності інших доказів причетності ОСОБА_2 до незаконного заволодіння цим транспортним засобом, жодним чином не усуває сумнів у причетності обвинуваченого до вказаного злочину, а тому суд керуючись принципом презумпції невинуватості, приходить до беззаперечного висновку, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні те, що саме обвинувачений ОСОБА_2 вчинив незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, а отже він підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

В обґрунтування висунутого обвинувачення прокурор посилався на те, що номер телефону ОСОБА_2 - 066-328-34-15 реєструвався о 02-53 годин 16.11.2013 р. в зоні дії БС, яка обслуговує територію будинку № 26 по вул. Ворошилова в м. Дніпропетровська. (т. 5 а.с. 111).

Однак, вказаний доказ являється неналежним з огляду на те, що ст. 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

В судовому засіданні прокурором не доведено жодним доказом того факту, що мобільним телефоном № 066-328-34-15 користувався саме ОСОБА_2, а отже твердження прокурора про те що саме ОСОБА_2 здійснив незаконне заволодіння автомобілем ОСОБА_36 безпідставне.

Більш того, довідка на яку посилається прокурор (т. 5 а.с. 111) не містить обовязкових реквізитів (підпис, посада особи, що склала довідку, печатка, тощо), а тому не може бути прийнята як документ .

В матеріалах кримінального провадження мається протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками (т. 3 а.с. 105) згідно якого ОСОБА_1 впізнав ОСОБА_2, як особу, яка залишила йому на зберігання автомобіль «Тoyota Land Cruiser Prado 200», однак такі показання ОСОБА_1, дані на досудовому слідстві, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку в силу ч. 4 ст. 95 КПК України, якою передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються у тому, що в період часу з 21.00 годин 29.11.2013 року до 07.15 годин 30.11.2013 року діючи повторно, за попередньою змовою між собою та з невстановленою слідством особою, знаходячись біля другого під'їзду будинку № 28 на вулиці Електричній в м. Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля «Toyota Prado», 2008 р.в. державний номер НОМЕР_17, який належить ОСОБА_40 та ОСОБА_7 і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_2 ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізуючи cвої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину, а також речами та предметами, що належали ОСОБА_40 та ОСОБА_7 і які на час заволодіння знаходились у автомобілі «Toyota Prado», державний номер НОМЕР_17, а саме:

- дитячим кріслом, вартістю 1000 гривен;

- компресором імпортного виробництва, вартістю 1000 грн.,

- телевізором автомобільним «Панасонік», виробництва ОСОБА_13, вартістю 1000 грн;

- відеореєстратором імпортного виробництва вартістю 700 грн; -.

- навігатором: імпортного виробництва «Піонер» вартістю 1050 грн.

- автомобільною газовою установкою, вартістю 11000 гривень;

- автомобільною сигналізацією «Пантера», вартістю 1600 гривень.

Згідно висновку експерта № 70/05-22 від 22.04.2014 року середня ринкова вартість автомобіля мінімальної комплектації «Toyota Cruiser Prado», 120 4.0iV8 5dr (J12) Соmfort5АТ, 2008 року випуску, аналогічного КТЗ марки «Toyota Cruiser Prado», 120 4.0iV8 5dr (J12), державний номер НОМЕР_17, 2008 року виписку, сірого кольору, який належить ОСОБА_40 та ОСОБА_7 станом на 29.11.2013 року складає 266 656 (двісті шістдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят шість) гривень 70 копійок, вартість майна, що знаходилась у автомобілі складає 4750 гривен. Таким чином умисними діями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановленої слідством особою, потерплому ОСОБА_40 завдано великої матеріальної шкоди на суму 284006 гривень 70 копійок, яка перевищує 495,21 неоподаткованих мінімумів доходів громадян

Сторона обвинувачення вважає, що своїми умисними діями, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, які завдали великої матеріальної шкоди, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винним у вчиненні вищевказаного злочину та пояснив, що автомобілем «Toyota Prado», 2008 р.в. д/н НОМЕР_17 він не заволодівав і хто це міг зробити йому не відомо. З приводу виявлення в гаражі розташованому в домоволодінні № 134 по вул. Томській в м. Дніпропетровську номерних знаків АЕ 3157 СІ пояснив, що не знає про їх походження та допустив, що вони були підкинуті під час обшуку гаражу.

ОСОБА_2 в судовому засіданні також не визнав себе винним у вчинені інкримінованого йому злочину та пояснив, що він не здійснював незаконне заволодіння автомобілем «Toyota Prado», 2008 р.в. д/н НОМЕР_17 і хто це зробив не знає.

Так, в судовому засіданні встановлено факт того, що в період часу з 21.00 годин 29.11.2013 року до 07.15 годин 30.11.2013 року біля будинку № 28 на вулиці Електричній в м. Дніпропетровську було викрадено автомобіль «Toyota Prado», 2008 р.в. державний номер НОМЕР_17, середньою ринковою вартістю 266656, 70 гривень, який належить ОСОБА_40 та ОСОБА_7, що підтверджується заявою про вчинення злочину (т. 4 а.с. 104), протоколом огляду території двору будинку № 28 на вулиці Електричній в м. Дніпропетровську (т. 4 а.с. 105), висновку експерта № 70/05-22 від 22.04.2014 р. (т. 7 а.с. 123), та копією техпаспорт на автомобіль (т. 4 а.с. 113).

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона зі своїм чоловіком являється власницею автомобіля «Toyota Prado», 2008 р.в. д/н НОМЕР_17, який вони придбали у 2008 році в автосалоні в кредит за 67 000 доларів США. На сьогоднішній день залишилось виплатити за кредитом 24000 доларів США. 29.11.2013 року ввечері о 23-00 год. вона залишила автомобіль на подвірї будинку № 28 по вул. Електричній в м. Дніпропетровську, а зранку виявила, що автомобіль відсутній. На момент угону автомобіля в ньому знаходились: дитяче крісло, компресор, реєстратор, навігатор «Pioner» та телевізор. Під час досудового слідства працівниками міліції надавали їй для впізнання номерний знак та страховий поліс її автомобіля. Також в судовому засіданні потерпіла пояснила, що ОСОБА_41 її колишній працівник і неї залишилась його медична книжка.

В ході обшуку гаражу, розташованого в домоволодінні № 134 по вул. Томській в м.Дніпропетровську, належному ОСОБА_26 (т. 2 а.с. 67) було виявлено та вилучено 2 номерних знаки АЕ3157СІ, страховий поліс на автомобіль «Toyota Prado» д/н АЕ 3157СІ та особову медичну книжку на імя ОСОБА_41

Зі слів свідка ОСОБА_26, які більш детально описано вище, вказаним гаражем вона дозволила користуватись ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що 28.11.2013 р. зранку обвинувачений ОСОБА_1 разом з ОСОБА_14 поїхали до м. Керч. Повернувся обвинувачений автобусом 30.11.2013 о 7-30 годин в м. Кривий Ріг, а в м. Дніпропетровськ приїхав тільки о 10-00 годин 30.11.2013 р.

Свідок ОСОБА_14, будучи допитаним в судовому засіданні, підтвердив показання свідка ОСОБА_13, пояснивши, що в кінці листопада 2013 р., біль точної дати він не памятає, свідок разом з ОСОБА_1 їздили в м. Керч. Свідок приїхав з ОСОБА_42 до м. Дніпропетровська і з Дніпропетровська вони вдвох поїхали до м. Керч. В Керчі вони пробули декілька годин і відразу поїхали назад, однак не в Дніпропетровськ, а в ОСОБА_42 Ріг, звідки ОСОБА_1 автобусом поїхав до м.Дніпропетровська.

Вказані обставини підтверджуються і оригіналом квитка на автобус ОСОБА_42 Ріг-Дніпропетровськ відправленням 30.11.2013 р. о 07-30 годин. (т. 10 а.с. 227).

В судовому засіданні не встановлено підстав визнати показання вищевказаних свідків неналежними чи недопустимим і вони в своїй сукупності, та в сукупності з відомостями викладеними в квитку і показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, доповнюючи і підтверджуючи один одного, дозволяють прийти до висновку про те, що ОСОБА_1 в період часу з 21.00 годин 29.11.2013 року до 07.15 годин 30.11.2013 року знаходився за межами м. Дніпропетровськ і фізично не міг приймати участь у незаконному заволодінні автомобілем «Toyota Prado», 2008 р.в. державний номер НОМЕР_17, який знаходився на території двору будинку № 28 на вулиці Електричній в м. Дніпропетровську

Таким чином, єдиним опосередкованим доказом причетності ОСОБА_1 до незаконного заволодіння вказаним автомобілем являється протокол обшуку гаражу ОСОБА_1 в ході якого виявлено номерний знак, страховий поліс та медичну книжку, які були у викраденому автомобілі.

Вказаний доказ не можна вважати презумпцією винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного злочину, оскільки з огляду на практику Європейського суду з прав людини, яка наведена вище, доведеність вини особи за рамками будь-якого розумного сумніву може випливати лише з сукупності достатньо вагомих, чітких і узгоджених опосередкованих доведень або ж прямих доказів винності особи, чого органом досудового слідства не зібрано, а отже суд приходить до висновку, що обвинувачений з огляду на принципи закріплені в 2 ст. 17, ч. 3 ст. 373 КПК України, підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, так як стороною обвинувачення не доведено, що саме обвинувачений вчинив незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Крім того, стороною обвинувачення в судовому засіданні не надано жодного належного і допустимого доказу участі чи причетності ОСОБА_2 до незаконного заволодіння автомобілем «Toyota Prado», 2008 р.в. державний номер НОМЕР_17, а тому останній також підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, так як стороною обвинувачення не доведено, що саме обвинувачений вчинив незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються у тому, що в період часу між 22.15 годин 15.12.2013 року до 13.20 годин 16.12.2013 року діючи повторно, за попередньою змовою між собою та з невстановленою слідством особою, знаходячись біля будинку № 17-а по вулиці Ливарній у м. Дніпропетровську, таємно, з використанням не встановленої слідством спеціальної техніки, відкрили центральний замок транспортного засобу автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», 2010 р.в., державний номер НОМЕР_18, що належить ОСОБА_43, і проникли в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, діючи за змовою, реалізуючи свої злочинні наміри, невстановленим слідством способом завели двигун вказаного автомобіля і зникли з місця скоєння злочину.

Згідно із висновку експерта № 70/05-24 від 23.04.2014 року середня ринкова вартість автомобіля мінімальної комплектації ««Toyota Land Cruiser 200», 4.7iV8 (720),2010 року випуску, аналогічного КТЗ марки ««Toyota Land Cruiser 200», 4.7iV8 (120), державний номер АЕ 6699НН, 2010 року виписку, чорного кольору, VIN-JTMHT05J504036545, який належить ОСОБА_43 станом на 15.12.2013 року складає 545508 (п'ятсот сорок п'ять тисяч п'ятсот вісім гривень), 60 копійок.

13.01.2014 року близько 18-30 на перехресті вулиць Запорізьке шосе та Старокодацька в м.Дніпропетровську ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ОСОБА_32 Крузер 200» державний номер НОМЕР_19, не справився з управлінням і допустив дорожньо-транспортну пригоду, після чого при спробі втекти з місця пригоди ОСОБА_1 було затримано співробітниками БМОП «Беркут», а також в подальшому встановлено, що автомобіль, на якому ОСОБА_1 скоїв ДТП, насправді зареєстрований на державний знак НОМЕР_18 і його було викрадено у ОСОБА_43 в ніч з 15.12.2013 на 16.12.2013.

Таким чином умисними діями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та невстановленої слідством особою, потерплому ОСОБА_43 завдано великої матеріальної шкоди на суму 545508 гривень 60 копійок, яка перевищує 951,19 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Сторона обвинувачення вважає, що своїми умисними діями, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, які завдали великої матеріальної шкоди, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винним у вчиненні вищевказаного злочину та пояснив, що автомобілем «Toyota Land Cruiser 200», 2010 р.в. державний номер НОМЕР_18 він не заволодівав і хто це міг зробити йому не відомо. Автомобіль на якому його затримали він придбав як «страховий» і переганяв його.

ОСОБА_2 в судовому засіданні також не визнав себе винним у вчинені інкримінованого йому злочину та пояснив, що він не здійснював незаконне заволодіння автомобілем «Toyota Land Cruiser 200», 2010 р.в. державний номер НОМЕР_18 і хто це зробив не знає.

Так, в судовому засіданні встановлено факт того, що в період часу з 22.15 годин 15.12.2013 року до 13.20 годин 16.12.2013 року біля будинку № 17-а по вулиці Ливарній у м. Дніпропетровську було викрадено автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», 2010 р.в., державний номер НОМЕР_18, середньою ринковою вартістю 545508, 60 гривень, який належить ОСОБА_43, що підтверджується заявою про вчинення злочину (т. 1 а.с. 74), протоколами огляду території прилеглої до б. 17а по вул. Ливарній в м. Дніпропетровську та ключів від вказаного автомобіля (т. а.с. 84-87), висновку експерта № 70/05-24 від 23.04.2014 р. (т. 7 а.с. 98), та копією техпаспорту на автомобіль (т. 1 а.с. 79).

Оцінюючи вищевказані докази з точки зору їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що підстав визнавати їх недопустимими чи не належними не має, однак ці докази в своїй сукупності підтверджують лише факт незаконного заволодіння автомобілем належним ОСОБА_43 та жодним чином не вказують на ОСОБА_1 чи ОСОБА_2, як осіб, які могли б вчинити вказаний злочин.

З показань свідків ОСОБА_44 та ОСОБА_45, допитаних в судовому засіданні вбачається, вони станом на 13.01.2014 р. працювали на посадах міліціонерів БМОП «Беркут». В той день вони патрулювали вулиці м. Дніпропетровська і на перехресті вулиць Запорізьке шосе та Старокодацька стали свідками дорожньо-транспортної пригоду за участі автомобілів «ОСОБА_32 Крузер» та «Деу Ланос». Відразу після зіткнення з автомобіля «ОСОБА_32 Крузер» вибіг чоловік, який почав тікати за заправку. Свідки побігли за ним і наздогнали приблизно через 100 метрів, одягли наручники і провели до автомобіля. Як пізніше зясувалось це був ОСОБА_1 На протязі пяти хвилин приїхала слідчо-оперативна група.

З показань свідків ОСОБА_46 і ОСОБА_47 допитаних в судовому засіданні вбачається, вони станом на 13.01.2014 р. працювали на посадах інспекторів ДПС ДАІ. В той день вони приїхали на перехрестя вулиць Запорізьке шосе та Старокодацька де мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «ОСОБА_32 Крузер», «Деу Ланос» та «Ауді». Свідки забезпечили охорону місця ДТП та регулювання руху автотранспорту.

Після дорожньо-транспортної пригоди та затримання ОСОБА_48 було проведено огляд місця події (т. 1 а.с. 125) в ході якого встановлено, що автомобіль «ОСОБА_32 Крузер» чорного кольору з д/н НОМЕР_20 розташований біля металевого стовпа зі світлофором на перехресті вул. Старокойдацька на відстані 350 м. від АЗС «Укрнафта». В салоні відсутня консоль ручки передач. З водійського боку відсутній пластиковий поріг. Автомобіль має сліди грязі на поверхні, передня частина авто розбита. На задньому сиддінні заходиться передня консоль, пластикова кришка авто і коврик. В багажнику запаска в чохлі, уголки і ключ-брелок.

Вказані докази в своїй сукупності, будучи належними і допустимими, підтверджують факт керування вказаним автомобілем ОСОБА_1

В той же час, п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що не підлягають кримінальній відповідальності за ст. 289 КК особи, які не брали участі у вилученні транспортного засобу, але після заволодіння ним винною особою здійснили поїздку на ньому.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що в ніч з 15.12.13 по 16.12.13 ОСОБА_1 був у бані разом зі свідком, а також ОСОБА_38, ОСОБА_49 та ОСОБА_24, де вони святкували ОСОБА_34 доньки, яке було 13.12.2013 р. Розійшлись вони близько 1-ї години ночі і ОСОБА_1 поїхав разом зі свідком додому, де спав до ранку, так як був у стані алкогольного спяніння. 16.12.2013 р. водій відвіз доньку до школи, а ОСОБА_1 забрав з дому тільки о 12-00 годин.

Ці показання підтвердила і свідок ОСОБА_24, допитана в судовому засіданні, яка пояснила, що 15.12.2013 р. вона приймала участь у святкуванні Дня ОСОБА_34 доньки ОСОБА_1. Вони були в бані. Де вживали алкогольні напої і розійшлись близько першої години ночі. ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного спяніння і поїхав додому з дружиною

Такі ж показання в судовому засіданні дав і свідок ОСОБА_38, пояснивши, що в період з 19-00 годин 15.12.2013 р. по 01-00 годин 16.12.2013 р. Він був разом з Усаткіними в бані, розташованій на ж/м Сонячний в м. Дніпропетровську. Де вони святкували ОСОБА_34 доньки обвинуваченого. Коли вони розходились, то обвинувачений був у стані алкогольного спяніння.

Вищевказані показання свідків, будучи належними та допустимими, не спростовані жодним доказом сторони обвинувачення, дозволяють прийти до висновку, що ОСОБА_1 участі в незаконному заволодінні автомобілем автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», 2010 р.в., державний номер НОМЕР_18, що належить ОСОБА_43 не приймав, так як в момент заволодіння автомобілем фізично знаходився в іншому місці, в стан алкогольного спяніння і приймати участі в заволодінні даним транспортним засобом не міг.

Єдиним опосередкованим доказом причетності ОСОБА_1 до незаконного заволодіння вказаним автомобілем являється факт керування цим автомобілем ОСОБА_1 через місяць після його викрадення, що не може вважатись презумпцією винуватості обвинуваченого у вчиненні вищевказаного злочину, оскільки з огляду на практику Європейського суду з прав людини, яка наведена вище, доведеність вини особи за рамками будь-якого розумного сумніву може випливати лише з сукупності достатньо вагомих, чітких і узгоджених опосередкованих доведень або ж прямих доказів винності особи, чого органом досудового слідства не зібрано, а отже суд приходить до висновку, що обвинувачений з огляду на принципи закріплені в 2 ст. 17, ч. 3 ст. 373 КПК України, підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, так як стороною обвинувачення не доведено, що саме обвинувачений вчинив незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Крім того, стороною обвинувачення в судовому засіданні не надано жодного належного і допустимого доказу участі чи причетності ОСОБА_2 до незаконного заволодіння автомобілем «Toyota Land Cruiser 200», 2010 р.в., державний номер НОМЕР_18, а тому останній також підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, так як стороною обвинувачення не доведено, що саме обвинувачений вчинив незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як зазначено вище, судом встановлено факт того, що в гаражі № 271, яким користувався ОСОБА_2 було вилучено атлас автомобільних доріг України червоного кольору 1:500000, належний ОСОБА_6, комплект держномерів АЕ 2955 СН в кількості 2 шт., гарантійний талон на акумулятор з магазину «Пан акумулятор», упаковка від ножа з логотипом фірми «Victorinox», належні ОСОБА_8, в салоні автомобіля Тoyota Land Cruiser Prado 200», 2008 р.в., державний номер НОМЕР_16, який належить ОСОБА_36 виявлено сліди пальців рук ОСОБА_2

Це всі належні та допустимі докази, які надані стороною обвинувачення в обґрунтування причетності ОСОБА_2 до незаконного заволодіння: автомобілем НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5; автомобілем НОМЕР_21, що належить ОСОБА_6; автомобілем НОМЕР_10, який належить ОСОБА_8; автомобілем «Тоуоta Sequoia», д/н АЕ 2314ВР, що належить ОСОБА_9; автомобілем НОМЕР_22, який належить ОСОБА_36; автомобілем НОМЕР_23, який належить ОСОБА_40 і ОСОБА_7 та автомобілем НОМЕР_24, що належить ОСОБА_43

Також судом встановлено факт того, що боксах, розташованих по вул. Дружби, 1 в м.Дніпропетровську, якими користувався ОСОБА_1 виявлено деталі кузова та салону автомобіля «Тоуоta Sequoia» д/н АЕ 2314ВР, в гаражі, розташованому в домоволодінні № 134 по вул. Томській в м.Дніпропетровську, яким користувався ОСОБА_1 виявлено автомобіль НОМЕР_22, який належить ОСОБА_36, 2 номерних знаки АЕ3157СІ, страховий поліс на автомобіль «Toyota Prado» д/н АЕ 3157СІ та особову медичну книжку на імя ОСОБА_41, які були в автомобілі НОМЕР_23, який належить ОСОБА_40 і ОСОБА_7, а також ОСОБА_1 через місяць після зникнення автомобіля НОМЕР_25, що належить ОСОБА_43 керував ним.

Це всі належні та допустимі докази, які надані стороною обвинувачення в обґрунтування причетності ОСОБА_1 до незаконного заволодіння: автомобілем НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5; автомобілем НОМЕР_21, що належить ОСОБА_6; автомобілем НОМЕР_10, який належить ОСОБА_8; автомобілем «Тоуоta Sequoia», д/н АЕ 2314ВР, що належить ОСОБА_9; автомобілем НОМЕР_22, який належить ОСОБА_36; автомобілем НОМЕР_23, який належить ОСОБА_40 і ОСОБА_7 та автомобілем НОМЕР_24, що належить ОСОБА_43

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню : подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено, спосіб і обставини вчинення кримінальних правопорушень та винність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у їх вчиненні, так як докази, які вказують на обвинувачених являються опосередкованими, не підкріплені жодними іншими опосередкованими чи прямими доказами і наявність лише цих опосередкованих доказів не дозволяє суду прийти до висновку про винність обвинувачених поза розумним сумнівом.

Наявність в гаражі ОСОБА_2 речей, які були у викрадених автомобілях та відбитків пальця на одному з автомобілів, не може бути покладено в обґрунтування обвинувального вироку без інших доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_2 до вказаних злочинів. Аналогічно, наявність деталей викраденого автомобіля, наявність речей з одного з автомобілів та наявність двох автомобілів у ОСОБА_1, при наявності у останнього беззаперечного алібі та відсутності будь-яких інших доказів його причетності до вказаних злочинів, не може свідчити про те, що саме ОСОБА_1 приймав участь у незаконному заволодінні цими автомобілями.

Думка, висловлена в судовому засіданні про те, що ОСОБА_1 був організатором незаконного заволодіння автомобілями, судом не приймається до уваги та дані обставини не розглядаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 20 КПК України право на захист полягає в у наданні можливості обвинуваченому реалізовувати свої права, передбачені КПК України. Статтею 42 КПК України передбачено прав обвинуваченого знати у вчинені якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Тобто, усвідомлення особою обсягу обвинувачення є однією зі складових такої засади кримінального провадження як забезпечення права на захист.

З метою реалізації цього права статтею 337 КПК України задекларовано, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення.

Оскільки стороною обвинувачення висунуте обвинувачення ОСОБА_1 як виконавцю при вчиненні злочину, то й кримінальне провадження розглядається лише в цих межах без вирішення питання чи був останній організатором злочину.

Посилання сторони обвинувачення як на докази на рапорти працівників міліції та на пояснення, дані ОСОБА_1 після його затримання, як на доказ вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів судом не може бути прийнято до уваги з огляду на наступне.

Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Рапорт працівника міліції, адресований своєму керівнику в якому зазначаються результати виконаного доручення, залучених при цьому сил і засобів, не являється документом, який отриманий в порядку передбаченому КПК України, а отже в силу ст. 86 КПК України являється недопустимим доказом, а тому суд не може на нього посилатись при ухвалення вироку.

Пояснення ОСОБА_1, дані ним на досудовому слідстві не являються джерелом доказів в силу ч. 2 ст. 84 КПК України згідно якої доказами можуть бути лише показання, а в силу ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

В судовому засіданні стороною обвинувачення заявлялось клопотання про виклик в судове засідання та допит в якості свідків працівників міліції, які складали рапорти, однак в задоволенні даного клопотання відмовлено в звязку з тим, що дані свідки не допитувались під час досудового слідства, не відкривались стороні захисту, а отже відомості, що містяться в їх показаннях в силу ч. 12 ст. 290 КПК України не можуть бути прийняті як докази.

Також в судовому засіданні прокурором заявлялось клопотання про надання тимчасового доступу до документів та вилучити їх, які містять технічну інформацію, яка знаходиться в операторів мобільного зв'язку ТОВ «Астеліт», ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «МТС» про зв'язки номерів: 050-4201816, 063-3951799, 099-1950619, 099-1311395, якими користувався ОСОБА_1; 066- 3283415, 099-1311481, 067-7256523, 068-7311522, 050-1334557, 095-6991942, якими користувався ОСОБА_2, однак ухвалою суду від 01.10.2015 р. було відмовлено в задоволенні даного клопотання, так як прокурором не доведено, що цими телефонами користувались обвинувачені та не доведено, що такі слідчі (розшукові) дії не могли бути проведені під час досудового розслідування, так як про свідків сторони захисту прокурору було повідомлено в порядку ст. 290 КПК України, що підтверджується заявою (т. 8 а.с. 194).

В судовому засіданні було досліджено протокол огляду від 20.03.2014 р. в ході якого була оглянута сумка чорного кольору (т. 6 а.с. 50), добровільно видана ОСОБА_50 в якій знаходились наступні речі: предмет прямокутної форми чорного кольору; предмет квадратної форми чорного кольору; дві рації переносні «Vertex» чорного кольору; два підзарядних пристрої для рації чорного кольору; підзарядний пристрій білого кольору; перетворювач напруги «Аstra»; переносне радіо «Atlanfa» чорного кольору; предмет прямокутної форми чорного кольору з проводами; предмет прямокутної форми сірого кольору з дисплеєм.

Як пояснив ОСОБА_50, допитаний в судовому засіданні в якості свідка вказану сумку йому привіз хлопець на ім'я ОСОБА_18, який повідомив, що ця сумка належить ОСОБА_2, якого свідок знає з 2008 року, і просив зберігати її доки за нею не приїде власник. Приблизно через 1-3 тижні до нього приїхали працівники міліції, які попросили видати цю сумку. Свідок звязався телефоном з ОСОБА_2 і після отримання згоди останнього на видачу сумки, передав її міліціонерам. Після цього свідок з міліціонерами, не відкриваючи сумку, сіли в автомбіль свідок на заднє сидіння, а міліціонер на переднє, поставивши сумку на підлогу. Вони їздили по району, шукаючи понятих, а коли знайшли, то міліціонер почав проводити огляд сумки. При цьому речі він діставав з сумки яка стояла на підлозі в його ногах і свідок не бачив звідки вони зявляються, та викладав їх на приборну панель. Поняті при цьому сідали в автомобіль по черзі, так як в автомобілі не було місця для двох і один з понятих був явно наркоман. Потім міліціонер описав все що витяг з сумки і цей протокол підписали всі, в тому числі і свідок з понятими.

Як вбачається з роздруківки (т. 6 а.с. 56) предмет прямокутної форми сірого кольору з дисплеєм являється пристроєм для зчитування коду іммобілайзера автомобілів Peugeot, Fiat та Citroen, однак з повідомлення про неможливість надання висновку № 4507/14-35 від 11.06.2014 р. (т. 7 а.с. 197) вбачається, що обєкти оглянуті 20.03.2014 р. не вдалось активізувати.

Таким чином, призначення даних пристроїв не встановлено, а отже вони не несуть в собі будь-якого доказового навантаження, тобто являються неналежними доказами, а тому до уваги при ухваленні судового рішення не приймаються.

Також прокурором було надано та судом досліджено в судовому засіданні наступні докази:

-протокол огляду телефону iPhone5, блокноту, брелку та особистих документів від 15.01.2015 р. (т. 1 ас. 179);

-протокол огляду телефонів, брелків, ноутбуку (т. 6 а.с. 76, 86, 88);

-протоколи тимчасового доступу до телекомунікаційних мереж та інформація, вилучена під час таких доступів (т. 1 а.с. 29, 113, 118, т. 2 а.с. 229, 233, 237, 241, 245, 249, т. 3 а.с. 153, 156, 159, 162, 165, 168, т. 5 а.с. 68, т. 6 а.с. 132);

-протокол огляду двору будинків 6, 8 по пр. Пушкіна в м. Дніпропетровську (т. 2 а.с. 1);

-протокол обшуку приміщення по вул. Каштановій 5 в м. Дніпропетровську і документи вилучені під час обшуку. (т. 2 а.с. 9);

-протокол огляду системного блоку (т. 2 а.с. 25);

-протокол обшуку приміщення по вул. Білостоцького 36/46 в м. Дніпропетровську (т. 2 а.с. 33);

-протокол обшуку приміщення по вул. Прогресивна, 3/53 в м. Дніпропетровську (т. 2 а.с. 46);

-протоколи обшуку приміщення по вул. Томській, 130 та 132 в м. Дніпропетровську (т. 2 а.с. 83, 94);

-протокол огляду автомобіля від 15.01.2014 р. (т. 2 а.с. 134);

-протокол предявлення особи для впізнання (т. 3 а..с 43, т. 5 а.с. 63);

-протокол обшуку в будинку № 34 по вул. Новосибірська в м. Дніпропетровську, автомобільної стоянки по вул. Героїв, 48б в м. Дніпропетровську, по вул. Чапаєва, 15 а в с. Іларіонове (т. 3 а.с. 54, 62, 74);

-протокол огляду від 17.02.2014 р. (т. 3 а.с. 109, 113);

-протоколи обшуку в б. 4 по вул. Молодогвардійській в м. Макіївка, в кв. 9 б. 31 кв. Хімік в м. Макіївка, в кв. 47 б. 15 кв. Хімік в м. Макіївка, в кв. 82 б. 48 по вул. Малиноскього в м. Макіївка, в кв. 72 б. 53 м-н Зелений в м. Макіївка, в кв. 38 б. 7 по вул. Аравійська в м. Донецьку (т. 5 а.с. 66, 73, 80, 99, 244);

-протокол обшуку автомобіля та будинку № 14 по вул. Журавлиній в м. Дніпропетровську (т. 6 а.с. 99)

-протокол огляду від 21.03.2014 р. (т. 5 а.с. 144);

-висновок експерта № 44/041/07-27 від 25.02.2014 р., № 44/01-26 від 03.03.2014 р. (т. 7 а.с. 83, 147);

-протокол зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. (т. 8 а.с. 103),

однак, вищевказані докази неналежні так як не містять взагалі жодних даних, які б вказували на причетність чи непричетність обвинувачених до вчинених злочинів, а тому вони судом детально не описуються.

Таким чином суд повно, всебічно та обєктивно дослідив докази, надані сторонами кримінального провадження, визнав деякі з наданих доказів неналежними чи недопустимими з підстав передбачених КПК України, та прийшов до однозначного висновку, що стороною обвинувачення не доведено що саме ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вчинили злочини відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 289 КК України, а тому вони підлягають виправданню у вчиненні інкримінованих їм злочинів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

В той же час в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в період до 13.01.2014 року, більш точний час встановити не представилось можливим, на території гаражу, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дружби, 1, який ОСОБА_1 використовував у якості станції технічного обслуговування автомобілів, умисно, з метою використання деталей, придбаних у невстановлених осіб, для відновлення автомобіля НОМЕР_26, видалив ідентифікаційні номери (VIN) на деталях кузова, шасі автомобіля, видалив номер двигуна встановлений на автомобілі, а також закріпив кустарним способом деталь на якій закріплена табличка з номером VIN - 5TBDV58197S466927, за яким рахується автомобіль НОМЕР_27 2007 р.в., власником якого є ОСОБА_1

Своїми умисними діями, які виразилися у знищені ідентифікаційного номера, номера двигуна та заміні без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером

транспортного засобу ОСОБА_1 вчинив злочин відповідальність за який передбачена ст. 290 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винним та, крім показань, які описано вище, пояснив, що в 2011 році він придбав автомобіль «ОСОБА_32 Тундра», який потребував відновлення після пожежі. З метою відновлення цього автомобіля він купував запасні частини на нього в різних місцях. Так, він в м. Одеса придбав двигун до автомобіля «Тоyota Tundra», а в м. Києві придбав «кузов» автомобіля «Тоуоta Sequoia» білого кольору в розібраному стані. Вказані двигун він встановив на свій автомобіль «Тоyota Tundra» і частини кузову з «Тоуоta Sequoia» також встановив на свій автомобіль. Про походження цього двигуна і кузова йому нічого не відомо. VIN номери та номер двигуна він не знищував.

Незважаючи на невизнання своєї вини у вчиненні вказаного злочину, винність ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження у наданих сторонами кримінального провадження доказах, які детально досліджені та оцінені вище, а саме.

Під час обшуку 14.01.2014 р. автомобільних боксів, розташованих по вул. Дружби, 1а в м.Дніпропетровську (т. 2 а.с. 123) в другому боксі виявлено автомобіль «Тоуоta Tundra» білого кольору в розібраному стані.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17, який являється братом обвинуваченого та свідок ОСОБА_15 пояснили, що автомобіль «Toyota Tundra» ОСОБА_1 придбав у несправному стані після пожежі. Обвинувачений разом зі своїм братом на СТО розташованому по вул. Дружби, 1 в м.Дніпропетровську ремонтували його та фарбували. Обвинувачений придбав окремо крила, капот і двері автомобіля, які привезли на СТО вже пофарбовані і вони встановили ці деталі на автомобіль «Toyota Tundra».

В ході огляду цього ж автомобіля 07.07.2015 р. (т. 11 а.с. 112) було проведено тестування автомобіля на оригінальному тестері «Тoyota Panasonic» в ході якого відобразився VIN код автомобіля 5ТDBY68А38S016994, який не відповідає VIN коду автомобіля «Тоуоta Sequoia», належного ОСОБА_9 та VIN коду автомобіля «Toyota Tundra», належного ОСОБА_1

Всі вищевказані докази, будучи належними та допустимими, в своїй сукупності дозволяють прийти до висновку про те, що ОСОБА_1 відновлював належний йому на праві власності автомобіль «Toyota Tundra», використовуючи деталі з інших автомобілів, таких як «Тоуоta Sequoia», належно ОСОБА_9 та «Тоуоta Sequoia» з VIN- 5ТDBY68А38S016994 і в ході такого відновлення видалив ідентифікаційні номери (VIN) на деталях кузова, рами автомобіля, видалив номер двигуна встановлений на автомобілі, а також закріпив кустарним способом деталь на якій закріплена табличка з номером VIN - 5TBDV58197S466927, за яким рахується автомобіль НОМЕР_27 2007 р.в., а отже в його діях вбачаються ознаки злочину передбаченого ст. 290 КК України і його дії слід кваліфікувати як знищення ідентифікаційного номера, номера двигуна та заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він в період з 27.09.2013 року по 13.01.2014 року, діючи за змовою з невстановленою слідством особою, перегнав автомобіль «Тоуоta Sequoia», 2008 р.в. д/н АЕ 2314ВР, що належить ОСОБА_9, і яким ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа незаконно заволоділи 27.09.2013 року, на територію гаражу, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дружби, 1, який ОСОБА_1 використовував у якості станції технічного обслуговування автомобілів, де, з метою унеможливлювання ідентифікації автомобіля видалили ідентифікаційні номери (VIN) та номер двигуна на автомобілі «Тоуоta Sequoia», 2008 р.в. д/н АЕ 2314ВР, та закріпили кустарним способом деталь на якій закріплена табличка з номером VIN 5TBDV58197S466927, за яким рахується автомобіль «Toyota Tundra» білого кольору д/n АЕ 30 33 ЕМ 2007 р.в., власником якого є ОСОБА_1, чим вчинив злочин передбачений ст. 290 КК України, а саме, знищення, заміна ідентифікаційного номера, номера двигуна, кузова, заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.

Однак вказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, так як стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_1 при знищенні VIN номеру, номеру двигуна та закріплення деталі з VIN номером діяв у групі, не доведено що VIN-номер, який знаходиться на шасі автомобіля знищено саме з шасі автомобіля «Тоуоta Sequoia», 2008 р.в. д/н АЕ 2314ВР та не доведено, що номер двигуна знищено з двигуна, належного автомобілю «Тоуоta Sequoia», 2008 р.в. д/н АЕ 2314ВР, про що детально було описано судом у вироку вище.

Таким чином суд вважає встановленим факт знищення обвинуваченим VIN номеру, номеру двигуна та закріплення деталі з VIN номером на автомобіль, однак не встановлено факту, що ці дії були здійснені на автомобілі «Тоуоta Sequoia», 2008 р.в. д/н АЕ 2314ВР

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 в період з 20.04.2013 р. по 06.02.2014 р., більш точну дату в судовому засіданні встановити не представилось можливим, знаходячись біля гаражу № 271 розташованому в АГК «Топльок» по вул. Джинчарадзе, 12 в м. Дніпропетровську, діючи умисно, у невстановлений час у невстановлених осіб, заздалегідь не обіцяючи придбав майно одержане злочинним шляхом з метою його перепродажу, серед якого знаходився атлас автомобільних доріг України червоного кольору 1:500000 на обороті останнього аркушу якого виконано рукописний текст кульковою ручкою синього кольору: «067-240-99-07 дайвинг команда екс Тарханкут», який знаходився в автомобілі «Лексус РХ350», 2007 р.в., державний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_6, який було викрадено біля будинку № 21 на проспекті ОСОБА_13 в м. Дніпропетровську в період часу з 00-30 год. 20.04.2013 р. по 12-00 год. 20.04.2013 р.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ст. 198 КК України, а саме, заздалегідь не обіцяне придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, ОСОБА_2 в період з 30.05.2013 р. по 06.02.2014 р., більш точну дату в судовому засіданні встановити не представилось можливим, знаходячись біля гаражу № 271 розташованому в АГК «Топльок» по вул. Джинчарадзе, 12 в м. Дніпропетровську, діючи умисно, у невстановлений час у невстановлених осіб придбав майно одержане злочинним шляхом з метою його перепродажу, серед якого знаходились: комплект держномерів АЕ 2955 СН в кількості 2 шт., гарантійний талон на акумулятор з магазину «Пан акумулятор» з записом марки і номеру автомобіля: НОМЕР_11 від 07.12.2012 р.; упаковка від ножа з логотипом фірми «Victorinox» на оборотній стороні якого є рукописний запис: «nightwish», які знаходились в автомобілі «Toyota Land Cruiser Prado», 2008 р.в. д/н НОМЕР_9, який належить ОСОБА_8, який було викрадено біля другого під'їзду будинку № 60 на вулиці Запорізьке шосе в м. Дніпропетровську в період часу з 02-00 годин до 09-00 годин 30.05.2013 р.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він користувався гаражем № 271, розташованому в АГК «Топльок» по вул. Джинчарадзе, 12 в м. Дніпропетровську в якому у нього зберігався різний непотріб. Часто до нього приходили люди, які продавали йому речі мішками за невелику ціну. Він з цих речей вибирав найбільш цінні і перепродував їх дорожче, а ті речі з мішків, які цінності не представляли, залишались в гаражі. Саме через це в гаражі опинився атлас автомобільних доріг червоного кольору, комплект держномерів АЕ 2955 СН, гарантійний талон на акумулятор з магазину «Пан акумулятор», упаковка від ножа з логотипом фірми «Victorinox», а також купа інших речей, які були виявлені в гаражі.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні вищевказаного злочину знайшла своє підтвердження в судовому засіданні з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище судом з показань потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_8, свідка ОСОБА_22 з протоколів огляду місць події, документів на автомобілі, які описано вище встановлено факт того, що в період часу з 00-30 год. 20.04.2013 р. по 12-00 год. 20.04.2013 р з двору будинку № 21 по пр. Героїв в м. Дніпропетровську було викрадено автомобіль «Лексус РХ350», 2007 р.в., д/н НОМЕР_4, належний ОСОБА_6, в якому знаходився атлас автомобільних доріг України червоного кольору 1:500000, та в період часу з 02-00 годин до 09-00 годин 30.05.2013 р. з двору будинку № 60 по вул. Запорізьке шосе в м. Дніпропетровську було викрадено автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», 2008 р.в. д/н НОМЕР_9, який належить ОСОБА_8, на якому знаходились держномери АЕ 2955 СН в кількості 2 шт., а в автомобілі знаходились гарантійний талон на акумулятор з магазину «Пан акумулятор» з записом марки і номеру автомобіля: НОМЕР_11 від 07.12.2012 р.; упаковка від ножа з логотипом фірми «Victorinox» на оборотній стороні якого є рукописний запис: «nightwish».

06.02.2014 року органами досудового слідства було проведено обшук в гаражі № 271 (т. 3 а.с. 16), розташованому в АГК «Топольок» по вул. Джинчарадзе, 12 в м. Дніпропетровську в ході якого було знайдено та вилучено диплом з додатком на ім'я ОСОБА_21 а також атлас автомобільних НОМЕР_28 в кількості 2 шт., гарантійний талон на акумулятор з магазину «Пан акумулятор» з записом марки і номеру автомобіля: НОМЕР_11 від 07.12.2012 р.; упаковка від ножа з логотипом фірми «Victorinox» на оборотній стороні якого є рукописний запис: «nightwish».

З показань свідка ОСОБА_18 вбачається, що вказаним гаражем користувався ОСОБА_2, що додатково підтверджується і фактом виявлення в гаражі диплому на імя ОСОБА_2

Всі вищевказані докази в сукупності з показаннями обвинуваченого дозволяють прийти до висновку, що останній скуповував речі, які в подальшому зберігав у гаражі, яким він користувався, достовірно знаючи, що вказані речі одержані злочинним шляхом, так як придбання речей мішками за невелику ціну, серед яких маються такі предмети як держномери автомобіля, а також предмети, які не мають матеріальної цінності свідчить про те, що особа знала про злочинне походження цих речей, однак скуповувала їх, що свідчить про доведеність вини ОСОБА_2 у заздалегідь не обіцяному придбанні майна, завідомо одержаного злочинним шляхом і його дії необхідно кваліфікувати за ст. 198 КК України, а саме, заздалегідь не обіцяне придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в період з 27.09.2013 р-13.01.2014 р., більш точну дату в судовому засіданні встановити не представилось можливим, у невстановлений час, в невстановленому місці, у невстановлених осіб, діючи умисно, з метою відновлення належного йому автомобіля НОМЕР_26, заздалегідь не обіцяючи придбав майно завідомо одержане злочинним шляхом, а саме, деталі кузова та салону автомобіля «Тоуоta Sequoia» д/н АЕ 2314ВР, який належить ОСОБА_9 та яким невстановлені особи незаконно заволоділи 27.09.2013 приблизно о 07.30 годині біля будинку № 73 на вулиці Робочій у м. Дніпропетровську.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ст. 198 КК України, а саме, заздалегідь не обіцяне придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, ОСОБА_1 в період з 16.11.2013 р. по 13.01.2014 р. більш точну дату в судовому засіданні встановити не представилось можливим, у невстановлений час, в невстановленому місці, у невстановлених осіб, діючи умисно, з метою подальшого продажу та отримання прибутку, заздалегідь не обіцяючи, придбав майно завідомо одержане злочинним шляхом, а саме, автомобіль «Тoyota Land Cruiser Prado 200», 2008 р.в., належний ОСОБА_36, яким невстановлені особи незаконно заволоділи 16.11.2013 р. приблизно о 02.30 годині біля будинку № 26 по вулиці Ворошилова у м.Дніпропетровську. В подальшому ОСОБА_1, з метою реалізації цього автомобіля, зберігав автомобіль «Тoyota Land Cruiser Prado 200» в гаражі, розташованому в домоволодінні № 132 по вул. Томській в м. Дніпропетровську до 13.01.2014 р.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ст. 198 КК України, а саме, заздалегідь не обіцяне придбання та зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, ОСОБА_1 13.01.2014 р., у невстановлений час, в невстановленому місці, у невстановлених осіб, діючи умисно, з метою подальшого продажу та отримання прибутку, заздалегідь не обіцяючи, придбав майно завідомо одержане злочинним шляхом, а саме, автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», 2010 р.в., належний ОСОБА_43, яким невстановлені особи незаконно заволоділи в період часу з 22.15 годин 15.12.2013 року до 13.20 годин 16.12.2013 року біля будинку № 17-а по вулиці Ливарній у м. Дніпропетровську

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що одним з його основних видів діяльності було те, що він купував розбиті, не розмитнені та «страхові» автомобілі, ремонтував їх і перепродував. Під «страховими» автомобілями маються на увазі ті автомобілі, які продають їх власники але без документів та ключів, а потім заявляють до страхових компаній про викрадення цих автомобілів. Такі автомобілі обвинувачений купував, як правило, через мережу «інтернет». Він здогадувався, що ці автомобілі могли бути викрадені, однак точних даних про це у нього не було. В 2011 році він придбав автомобіль «Тундра», який потребував відновлення після пожежі. З метою відновлення цього автомобіля він купував запасні частини на нього в різних місцях. Так, він в м. Києві придбав «кузов» автомобіля «Тоуоta Sequoia» білого кольору в розібраному стані. Автомобіль «Toyota Prado», 2008 р.в. він придбав з метою подальшого продажу і зберігав в гаражі розташованому в домоволодінні № 134 по вул. Томській в м. Дніпропетровську до проведення обшуку, а автомобіль «Toyota Land Cruiser 200» він придбав і переганяв його для зберігання в гараж.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаних злочинів знайшла своє підтвердження в судовому засіданні з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище судом з показань потерпілого ОСОБА_9, заяв про вчинення злочину, протоколів огляду місць події, документів на автомобілі, які описано вище встановлено факт того, що: 27.09.2013 приблизно о 07.30 годині біля будинку № 73 на вулиці Робочій у м. Дніпропетровську було викрадено автомобіль «Тоуоta Sequoia», 2008 р.в. д/н АЕ 2314ВР, який належить ОСОБА_9; 16.11.2013 р. приблизно о 02.30 годині біля будинку № 26 по вулиці Ворошилова у м.Дніпропетровську було викрадено автомобіль «Тoyota Land Cruiser Prado 200», 2008 р.в., д/н НОМЕР_16, який належить ОСОБА_36; в період часу з 22.15 годин 15.12.2013 року до 13.20 годин 16.12.2013 року біля будинку № 17-а по вулиці Ливарній у м. Дніпропетровську було викрадено автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», 2010 р.в., державний номер НОМЕР_18, який належить ОСОБА_43

14.01.2014 р. під час обшуку автомобільних боксів, розташованих по вул. Дружби, 1 в м.Дніпропетровську (т. 2 а.с. 123) в другому боксі виявлено автомобіль «Тоуоta Tundra» білого кольору в розібраному стані, а у вагончику, розташованому на території виявлено задню кришку багажника білого кольору з позначкою «Тоуоta Sequoia».

З протоколів огляду вказаного автомобіля в яких описано пошкодження кузову та салону та які описано вище, з показань потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_33 які детально описали пошкодження, які були на автомобілі «Тоуоta Sequoia», суд прийшов до висновку, викладеного вище, а саме про те, що обвинувачений ОСОБА_1, при ремонті належного йому на праві власності автомобіля «Toyota Tundra», білого кольору, д/н НОМЕР_15, використав деталі кузова та салону автомобіля «Тоуоta Sequoia» д/н АЕ 2314ВР,

З показань свідків ОСОБА_44 та ОСОБА_45, а також з протоколу огляду місця події від 13.01.2014 р. (т. 1 а.с. 125) вбачається, що в цей день ОСОБА_1 керував автомобілем «Toyota Land Cruiser 200», 2010 р.в., належний ОСОБА_43 та був затриманий.

Всі вищевказані докази в сукупності з показаннями обвинуваченого дозволяють прийти до висновку, що останній придбав деталі салону та кузову автомобіля «Тоуоta Sequoia», належного ОСОБА_9 з метою їх використання при ремонті автомобіля НОМЕР_26, придбав та зберігав з метою подальшої реалізації автомобіль «Тoyota Land Cruiser Prado 200» без номерів VIN JTMHY05J785000864, який належить ОСОБА_51 та придбав автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», яким керував 13.01.2014 р. При цьому обвинувачений, купував без документів деталі кузова, які мали б бути марковані, а також автомобілі, які підлягають державній реєстрації, що свідчить про те, що обвинувачений достовірно знав про те, що вказані деталі та автомобілі одержані злочинним шляхом, що свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у заздалегідь не обіцяному придбанні майна, завідомо одержаного злочинним шляхом та у заздалегідь не обіцяному придбанні і зберіганні майна, завідомо одержаного злочинним шляхом і його дії необхідно кваліфікувати за ст. 198 КК України, а саме, заздалегідь не обіцяне придбання і зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких являється злочином невеликої тяжкості, а інші злочинами середнього ступеню тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який не судимий (т. 8 а.с. 159), на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває (т. 8 а.с. 182, 183), характеризується позитивно. (т. 8 а.с. 164), оружений (т. 1 а.с. 172), має на утриманні двох неповнолітніх дітей (т. 9 а.с. 182).

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України в судовому засіданні не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину повторно.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення злочину передбаченого ст. 290 КК України слід призначити покарання у вигляді обмеження волі, а за вчинення злочинів передбачених ст. 198 КК України у вигляді позбавлення волі із застосуванням в подальшому правил ч. 1 ст. 70 КПК України, визначивши остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, даним про особу обвинуваченого, крім того, таке покарання повністю буде відповідати встановленим під час розгляду кримінального провадження обставинам, що обтяжують покарання ОСОБА_1, а також, на думку суду, посприяє подальшому виправленню останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

В той же час, суд враховуючи міцні соціальні звязки ОСОБА_1, наявність у нього дружини та двох малолітніх дітей, які потребують уваги та виховання батька а також тяжкість злочину та обставини злочину, що описано вище, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений може стати на шлях виправлення без відбування покарання, а тому суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробовуванням, поклавши на нього ряд обов'язків, визначених ст. 76 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до злочинів середнього ступеню тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який не судимий (т. 8 а.с. 178), на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває (т. 8 а.с. 182, 183), характеризується посередньо (т. 8 а.с. 180.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України в судовому засіданні не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину повторно.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів обвинуваченому ОСОБА_2В, слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, однак не в максимальному його розмірі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, даним про особу обвинуваченого, крім того, таке покарання повністю буде відповідати встановленим під час розгляду кримінального провадження обставинам, що обтяжують покарання ОСОБА_2, а також, на думку суду, посприяє подальшому виправленню останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування до ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

В той же час, суд враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого та обставини злочину, що описано вище, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений може стати на шлях виправлення без відбування покарання, а тому суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробовуванням, поклавши на нього ряд обов'язків, визначених ст. 76 КК України.

В звязку з виправданням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у незаконному заволодінні транспортними засобами в звязку з їх непричетності до вчинення вказаних злочинів, позовні заяви ОСОБА_52 (т. 9 а.с. 61, 107), ОСОБА_5 (т. 9 а.с. 62), ОСОБА_6 (т. 9 а.с. 63) та ОСОБА_8 (т. 9 а.с. 64) підлягають залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України виправдати в зв'язку з недоведеністю того, що злочин вчинено саме ним.

ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України виправдати в зв'язку з недоведеністю того, що злочин вчинено саме ним.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 198, ст. 290 КК України та призначити йому покарання:

-за вчинення злочину передбаченого ст. 198 КК України у вигляді двох років позбавлення волі.

-за вчинення злочину передбаченого ст. 290 КК України у вигляді двох років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70, 72 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді двох років позбавлення волі, зарахувавши у строк відбуття покарання один рік девять місяців шістнадцяти днів - час перебування ОСОБА_1 під вартою.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням, призначивши іспитовий строк один рік.

На підставі п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 198 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі, зарахувавши у строк відбуття покарання один рік сім місяців одинадцять днів позбавлення волі - час перебування ОСОБА_2 під вартою.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням, призначивши іспитовий строк один рік.

На підставі п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, звільнивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з-під варти в залі судового засідання.

Позовні заяви ОСОБА_52, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 залишити без розгляду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: С.П. Мельниченко

Судді О.А. Антонюк

ОСОБА_53

Часті запитання

Який тип судового документу № 53033484 ?

Документ № 53033484 це Вирок

Яка дата ухвалення судового документу № 53033484 ?

Дата ухвалення - 30.10.2015

Яка форма судочинства по судовому документу № 53033484 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 53033484 ?

В Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 53033484, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Судове рішення № 53033484, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 30.10.2015. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 53033484 відноситься до справи № 201/8863/14-к

Це рішення відноситься до справи № 201/8863/14-к. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:

1) ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 53033439

Наступний документ : 53091143

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Вирок № 53033484, 30.10.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська