Ухвала суду № 53030516, 26.10.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №592/4659/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1972/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 43

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 вересня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Державна архітектурно-будівельна інспекція України,

про приведення будівлі гаражу у попередній стан,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 вересня 2015 року відмовлено в позові ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Всі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до наступного: 1) суд першої інстанції не врахував, що відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні особисто визнав, що при реконструкції гаража порушив норми і правила будівництва, що порушує права позивача та відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України є підставою для задоволення позову; 2) після проведення реконструкції гаража шляхом збільшення його висоти, газопровід, який розміщувався на стіні опинився в середині гаража, що становить суспільну небезпеку; 3) суд першої інстанції помилково вважав, що відновлення порушених прав позивача потягне за собою значно негативніші наслідки для відповідача, у порівнянні з вигодою, яку отримає позивач в результаті відновлення його порушених прав; 4) з фотографій, наданих відповідачем, чітко вбачається, що на даний час існує гараж, а не навіс, як стверджує ОСОБА_4

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 заперечували проти них, вважали рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Представник Державної архітектурно-будівельної інспекція України в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи інспекція повідомлена належним чином.

Судом першої інстанції по суті встановлено, що домоволодіння за адресою м. Суми вул. 4-та Продольна, 50 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є братами, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 серпня 2012 року, по 1/2 частині кожному. Спадщина складається з: жилого будинку А1- цегла, житлова площа якого 42,1 кв.м., погріб п/г- цегла, прибудова в цегла, літня кухня В цегла, убиральня Ж дошки, гараж З цегла, огорожа 5-6 цегла, метал. Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 50 по вул.4-та Продольна в м. Суми від 21 червня 2012 року гараж «З» має розмір 5,82 на 3,68 кв.м.

ОСОБА_4 здійснив реконструкцію гаража «З», з приводу користування яким між сторонами не досягнуто згоди.

06 вересня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області був складений припис №738 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил відповідно якого від ОСОБА_4, щодо спірного гаража, зобовязано виготовити проектну документацію з урахуванням усіх змін, які плануються та додати до Інспекції повідомлення про початок виконання будівельних робіт (а.с. 64).

Постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області від 18 вересня 2013 року про адміністративне правопорушення, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП, а саме за здійснення реконструкції гаража за адресою м. Суми вул. 4-та Продольна, 50 без дозволу на виконання будівельних робіт та без проектної документації, накладено на ОСОБА_4 штраф у сумі 340 грн. Вказаний штраф був сплачений відповідно до квитанції № 35 від 27 вересня 2015 року.

Відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження судового експертаоцінщика ПП ОСОБА_6 № 808 від 04 серпня 2015 року, повернення до попереднього стану будівлі гаражу «З», що розташований за адресою м. Суми вул. 4-та Продольна, 50 технічно не виявляється можливим, оскільки вимагає демонтажу існуючих будівель та розміщення гаражу на відстані менш, ніж 1м. до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни гаража, що порушить п. 3.25 ДБН, крім того потягне за собою порушення інсоляції приміщення коридору «11», що є порушенням п. 3.4. ДБН.

Таким чином, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки приведення будівлі гаражу у попередній стан, як спосіб захисту порушеного права, потягне за собою значно негативніші наслідки для відповідача, у порівнянні з вигодою, яку отримає позивач в результаті відновлення його порушених прав.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено ОСОБА_7А, тоді як ОСОБА_3 на порушення положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог.

Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, як убачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, технічні характеристики вищевказаного будинку та господарських споруд згідно даних технічних паспортів від 21 червня 2012 року (а.с. 11-15), від 12 березня 2015 року (а.с. 85-89), відмінні від технічних характеристик зазначених у правовстановлюючому документі - свідоцтві про право на спадщину за законом, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 серпня 2012 року (а.с. 8).

Відповідно до вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємцями спадкового майна ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 08 грудня 2003 року, є його сини - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, по 1/2 частині спадкового майна кожному.

Спадщина (спадкове майно), складається з: житлового будинку, що знаходиться в місті Суми, вулиця 4-та Продольна, під номером пятдесят, розташованого на приватизованій земельній ділянці (державний акт на яку померлий за життя не отримав), що належить померлому на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, з урахуванням кімнат від однієї до пяти включно, посвідченого нотаріусом Першої Сумської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 26 листопада 1960 року реєстровим №18237, зареєстрованого в Сумському обласному обєднаному бюро технічної інвентаризації 23 березня 1995 року за реєстровим № 15303 та акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального володіння від 18 січня 1994 року, затвердженого рішенням міськвиконкому від 21 лютого 1995 року за № 86 (реєстраційний номер: 37316839). Житловий будинок А І - цегла, житлова площа якого 42,1 кв.м., погріб п/г - цегла, прибудова в - цегла, літня кухня В - кам. легкобитні, убиральня Ж - дошки, гараж 3 - цегла, огорожа 5-6 - цегла, метал. Вартість майна: 26037 грн., вартість 1/2 частки майна: 13018,50 грн. На самовільно збудовані будівлі це свідоцтво не видано.

Відповідно до ОСОБА_5 про державну реєстрацію серії СЕІ №170424, оригінал якого знаходиться в інвентаризаційній справі №55574, 1/2 вищевказаного будинку на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_3 (а.с. 10). Також вищевказана інвентаризаційна справа містить і оригінал аналогічного ОСОБА_5 (серії СЕІ №170425) щодо ОСОБА_4А (а.с. 144).

Зазначене відбулось у звязку з тим, що спадкодавець на підставі відповідного дозволу (а.с. 91) здійснював будівництво двоповерхової жилої добудови, коридора, проте за життя правовстановлюючі документи не оформив.

Сторони пояснили в судовому засіданні, що з порядком користування житловим будинком вони в цілому визначились. З приводу конкретного користування іншим нерухомим майном, в тому числі присадибною земельною ділянкою домовленість між ними не досягнута, вони мають намір поділити спадкове майно в натурі. Також сторони підтвердили, що не оформили правовстановлюючих документів відповідно до нових технічних параметрів вищевказаного нерухомого майна, які існують після будівництва вищезгаданих добудов.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Із схематичного плану земельної ділянки по вул. 4-та Продольна, 50, м.Суми, який знаходиться в технічному паспорті від 21 червня 2012 року (а.с. 11-15), вбачається, що літерою «З» позначена будівля названа, як «Гараж», а відповідно схематичного плану цієї ж земельної ділянки, який знаходиться в технічному паспорті від 12 березня 2015 року (а.с. 85-89), ця ж сама будівля позначена літерою «Р» і названа, як «Навіс». Сторони підтвердили в судовому засіданні, що ця будівля знаходиться біля стіни будинку частиною якого користується відповідач.

Ураховуючи вищевикладене, той факт, що відповідач ОСОБА_4 розпочав роботи з реконструкції гаража без дозволу на виконання будівельних робіт та без технічної документації, як зазначено в: акті №738 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 06 вересня 2013 року, приписі №738 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 06 вересня 2013 року, протоколі №738 про адміністративне правопорушення від 06 вересня 2013 року, постанові про адміністративне правопорушення від 18 вересня 2013 року (а.с. 63-68), не дає підстав для задоволення позову у спосіб, який обрав позивач.

На підтвердження своїх вимог позивач подав фотокопію акта-претензії ПАТ «Сумигаз» за вересень 2013 року, без зазначення дня складення цього акту та всіх необхідних реквізитів юридичної особи (а.с. 107). У ньому також не зазначено, що і де конкретно відповідач порушив. Цей акт не підписаний керівництвом товариства, тому з огляду на ст.ст. 58-59 ЦПК України колегія суддів вважає, що цей доказ не можливо вважати належним та допустимим.

З матеріалів справи вбачається, що сторони в судовому засіданні, як суду першої так апеляційної інстанції не наполягали на проведенні судової будівельно-технічної експертизи.

Крім того, як убачається з висновку будівельно-технічного дослідження судового експерта № 808 від 04 серпня 2015 року, повернення до попереднього стану будівлі гаражу «З», що розташований за адресою м. Суми вул. 4-та Продольна, 50 технічно не виявляється можливим, оскільки вимагає демонтажу існуючих будівель та розміщення гаражу на відстані менш, ніж 1м. до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни гаража, що порушить п. 3.25 ДБН, крім того потягне за собою порушення інсоляції приміщення коридору «11», що є порушенням п. 3.4. ДБН. (а.с. 77-80).

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, за встановлених обставин, вказана норма матеріального права не може бути застосована до спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -

.