Ухвала суду № 53029762, 13.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7198/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Цюри Т.В., Сидоренко І.П.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», третя особа уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3, про стягнення банківського вкладу та нарахованих відсотків,-

встановила:

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Міський комерційний банк», про стягнення банківського вкладу та нарахованих відсотків у розмірі 48700,37 гривень.

В обґрунтування свого позову посилалася на те, що 01.11.2013 року між нею та Банком був укладений договір строкового банківського вкладу у валюті, згідно якого Банк прийняв вклад в сумах: 01.11.2013 року 2 000 доларів США, 25.11.2013 року 1 500 доларів США, 10.12.2013 року 6 600 доларів США, 20.01.2014 року 5 500 доларів США, на загальну суму 15 600 доларів США. Строк дії договору закінчився 01.04.2014 року. Банк обовязки не виконав, гроші повернув лише частково, тому позивачка змушена звернутись до суду із вказаним позовом.

В процесі слухання справи позивачка зменшила свої вимоги і просила суд стягнути 35 річних та індекс інфляції відповідно вимог ст. 625 ЦК України (а. с. 2-3, 30-32, 40-42, 83-85).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 липня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а. с. 107-109).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 112-113).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_2 з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що унеможливлює застосування до відповідача фінансових (економічних) санкцій за невиконання, неналежне виконання зобовязань перед кредиторами.

З таким висновком слід погодитись.

Судом встановлено, що 01 листопада 2013 року між позивачкою та банком було укладено договір строкового банківського вкладу у валюті № 260/58/137997, за умовами якого банк прийняв вклад в сумах: 01 листопада 2013 року 2 000 доларів США, 25 листопада 2013 року 1 500 доларів США, 10 грудня 2013 року 6 600 доларів США, 20 січня 2014 року 5 500 доларів США, на загальну суму 15 600 доларів США, строком до 01.04.2014 року з нарахуванням 8,5 % річних.

02.04.2014 року ОСОБА_2 звернулась до Ізмаїльського відділення № 58 із заявою про повернення суми вкладу в розмірі 15600 доларів США, проте ПАТ «Міський комерційний банк» своїх зобовязань за договором банківського вкладу належним чином не виконав. В період з 30.04.2014 року по 15.04.2014 року позивачка отримала від банку 600 доларів США готівкою, 22.05.2014 року 40 доларів США готівкою, залишилась неповернутою частина вкладу в розмірі 13 960,00 доларів США та нараховані відсотки на суму вкладу в розмірі 90,25 доларів США, а також грошові кошти, що були переведені на картковий рахунок, відкритий для отримання відсотків за договором № 010-0024721-Ф/13-DER від 01.11.2013 року в сумі 764,79 доларів США.

Постановою правління Національного банку України N 187 від 19 березня 2015 року прийнято рішення про відкликання у ПАТ «Міський комерційний банк» банківської ліцензії та ліквідацію банку (а. с. 57).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) від 20 березня 2015 року N 64 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб з 20 березня 2015 року (а. с. 51).

Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 (а. с. 55).

26 березня 2015 року було опубліковано оголошення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» в Голосі України N 54.

Згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так як відкликання ліцензії ПАТ «Міський комерційний банк» та прийняття рішення про ліквідацію банку прийнято 20 березня 2015 року, тобто у період дії цього Закону.

Так, процедура повернення вкладу у разі ліквідації банку встановлена спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за положеннями якого з дня призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст. 52 вказаного Закону. Зокрема, вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, погашаються у четверту чергу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку,продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно з ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 00 гривень.

Згідно до п. 4.22 «Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» вимога, заявлена в іноземній валюті, включається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим НБУ на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, тобто станом на 20.03.2015 року.

23.02.2015 року через касу ПАТ «Міський комерційний банк» ОСОБА_2 отримала в розмірі 200000 гривень в рахунок погашення заборгованості по депозитному рахунку від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Станом на 05.06.2015 року загальна заборгованість (з урахуванням відсотків) ПАТ «Міський комерційний банк» перед ОСОБА_2 становить 1619,24 доларів США (37551,14 гривень).

Згідно ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідатор протягом 90 днів з дати опублікування інформації про ліквідацію банку (до 24.06.2015 року) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та направляє його на затвердження до ФГВФО. Після затвердження вищезазначеного реєстру відбувається погашення заборгованості перед вкладниками.

Позивачка скористалась даною можливістю та з метою захисту своїх інтересів звернулась до банку із заявою про внесення її до реєстру вимог кредиторів. На підтвердження внесення позивача до відповідного реєстру до матеріалів справи додана виписка по особовим рахункам, яка вказує на задоволення вимог кредитора в межах суми наявної на її рахунках (перераховано в національну валюту) та включення її до 4-ї черги виплат вкладникам.

Таким чином, подальша виплата коштів відбувається в порядку, визначеному ст. ст. 45, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Необґрунтованим є довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовані приписи ст. 625 ЦК України, а саме не стягнуто 3 % річних за час затримки виконання грошового зобовязання та індекс інфляції. Частина 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку, а також в ч. 4 ст. 46 цього Закону визначено, що з дня призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобовязань банку.

Інших доводів апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 липня 2015 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 липня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

ОСОБА_4