Постанова № 53029348, 19.10.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/14952/15-а

Провадження №2-а/521/283/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Плавича І.В.,

при секретарі Мазинській І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду позивач посилалась на ті обставини, що ОСОБА_1 є пенсіонером. При призначенні та розрахунку пенсії відповідачем не було враховано частину заробітної плати позивача, що суттєво зменшило розмір пенсії.

Як пояснювала позивач, з висновками пенсійного фонду вона не згодна, у звязку з чим і звернулась з даним позовом в суд, в якому просила суд визнати неправомірною відмову пенсійного фонду та врахувати при розрахунку пенсії ОСОБА_1 «інші виплати», на які нараховані та з яких утримані страхові внески до пенсійного фонду, а також зобовязати пенсійний фонд здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням «інших виплат» відповідно до Закону України «Про державну службу».

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не зявилась, але від особи надійшла заява про підтримання позову з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси у судове засідання не зявився, управління повідомлялось про розгляд даної справи, причини неявки представника суду не відомі, але від сторони надійшли заперечення проти позову з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши представлені суду письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову виходячи з наступного.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, позивачеві була призначена та нараховується пенсія з 30 листопада 2007 року.

Департаментом охорони здоровя Одеської міської ради була видана ОСОБА_1 довідка про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсію), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Вказана довідка була надана ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси для перерахунку пенсії із врахуванням частини заробітної плати, яка визначена в довідці, як «інші виплати», що суттєво вплинуло на розмір призначеної пенсії.

Позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси з вимогою про перерахунок пенсії з урахуванням «інших виплат» та доплатою належних платежів.

Згідно листа Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси №163/О-1 від 19 червня 2015 року, відповідачем зазначено про відсутність підстав для перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій».

Перевіряючи обґрунтованість позиції Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси, судом звернуто увагу на наступне.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції закону від 01.01.208 року), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно з положеннями Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Статтею 2 цього Закону визначено, що структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних виплат, до яких належить виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсації та інші грошові матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

В силу ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обовязків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Як регламентує ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обовязкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності тим законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

Відтак, такі виплати як індексація, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань тощо, на які нараховується збір на обовязкове державне пенсійне страхування включаються до складу заробітної плати державного службовця та мають враховуватись при обчисленні розміру пенсії.

Згідно ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено в п.п. 19, 22, 27 Рішення Європейського суду з прав людини про справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00) від 08 листопада 2005 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Судом розяснено, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (див. Broniowski v. Poland, № 31443/96, пар. 98). Судом також наголошено, що цивільне законодавство, що має зворотню дію в часі прямо не забороняється Конвенцією, та за певних обставин може бути виправданим (див. mutatis mutandis. заява № 8531/79, рішення Комісії від 10 березня 1981 року, (DR) 23, пар. 203-211)

Згідно ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання пенсійного фонду щодо обґрунтованості відмови позивачу в перерахунку заявленої пенсії з урахуванням усіх складових заробітної плати не вбачаються суду доведеними, оскільки належними доказами не підтверджуються.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання рішення субєкта владних повноважень протиправним та зобовязання відповідача вчинити відповідні дії щодо перерахунку заявленої пенсії.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 17, 18, 69, 71, 86, 95, 98, 122, 128, 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси щодо врахування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 «інших виплат», на які нараховані та з яких утримані страхові внески до Пенсійного фонду України.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії починаючи з моменту звернення за її призначенням у розмірі 83% з урахуванням «інших виплат» згідно з довідкою про складові заробітної плати (за останні 24 календарних місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», виданої Департаментом охорони здоровя Одеської міської ради без зміни базового місяця індексації пенсії.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: