Ухвала суду № 53028732, 28.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №475/658/15-ц 28.10.2015 28.10.2015 28.10.2015

Провадження №22-ц/784/2612/15 Справа 475/658/15-ц

Провадження №22ц/784/2612/15

Категорія 48 Головуючий у 1-й інстанції: Гуденко О.А.

Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Буренкової К.О.,

суддів: Локтіонової О.В., Кутової Т.З.,

із секретарем судового засідання: Гавор В.Б.,

за участю: відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Доманівського районного суду від 30 вересня 2015 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя,

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя.

Позивач зазначав, що з 1970 року по 29 травня 2008 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2

За період шлюбу ними спільно придбано наступне майно: житловий будинок із господарськими спорудами по вул. Будівельній, 53, в смт. Доманівка; мотоцикл МТ-10 1980 року випуску; автомобіль ВАЗ 2106 1988 року випуску та причіп до автомобіля «Степок», 1989 року випуску.

Рішенням Доманівського районного суду від 25 грудня 2002 року його було визнано недієздатним, при цьому опіка не була встановлена.

З 2002 року по грудень 2012 року відносно нього застосовувалися примусові заходи медичного характеру, у звязку з чим він перебував у спеціальному медичному закладі.

Рішенням Доманівського районного суду від 13 жовтня 2014 року його дієздатність поновлена.

Шлюб між ним та відповідачкою розірвано у 2008 року. Він та відповідачка проживають окремо, спільним майном користується лише остання. Частина спільного майна, зокрема, мотоцикл, автомобіль та причіп до автомобіля продані відповідачкою, але останньою йому не компенсована його частку у вартості цього майна.

Посилаючись на вимоги ст.ст.60, 61, 63, 70 СК України, позивач просив суд визнати за ним та відповідачкою право власності за кожним на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Будівельній, 53, в смт. Доманівка, та стягнути на його користь із відповідачки компенсацію вартості ? частини проданого мотоцикла, автомобіля та причепа до автомобіля.

Рішенням Доманівського районного суду від 30 вересня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Постановлено визнати за позивачем та відповідачкою право власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по вул. Будівельній, 53 в смт. Доманівка, за кожним.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати, визнавши позивачем право власності на 1/5 частину вказаного житлового будинку, а за нею - на 4/5 частини цього будинку. Відповідачка посилається на те, що позивач не дбав про матеріальне забезпечення сімї, зловживав спиртними напоями, а тому є підстави для зменшення його частки в спільному майні подружжя.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що із 1970 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно договору купівлі продажу від 19 травня 1984 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, остання купила житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами по вул. Будівельній, 53, в смт. Доманівка (а.с. 4).

Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно свідчить, що за ОСОБА_2 з 13 лютого 2008 року на праві власності зареєстровано вказаний житлових будинок (а.с. 5).

Відповідно до ст. 22 КпШС України, яка була чинною на момент придбання спірного будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Частина 1 ст. 60 СК України також передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч. 2 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Доманівського районного суду від 25 грудня 2002 року ОСОБА_4 визнано недієздатним, при цьому опіка не була встановлена.

Шлюб між сторонами розірвано в органах РАГЦ 29 травня 2008 року, що підтверджується копію свідоцтвом про розірвання шлюбу, отриманого відповідачкою (а.с.3).

Копія довідки МСЕК свідчить, що відповідач з 01 грудня 2008 року являється інвалідом І групи безстроково (а.с.6).

Із матеріалів справи також видно, що згідно копії вироку народного суду Доманівського району від 25 листопада 1982 року ОСОБА_4 визнаний винним за ст. 17, 145 УК УССР, ч. 3 ст. 206 УК УССР та був засуджений та позбавлений волі на 4 роки (а.с. 18-20).

Дієздатність позивача поновлена рішенням Доманівського районного суду від 13 жовтня 2014 року (а.с.8-9).

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про визнання за кожною із сторін право власності на ? частину спірного будинку. Такий висновок суду відповідає положенням ст. 22 КпШС України та ч. 1 ст. 60 СК України.

Із урахуванням наведених обставин і відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України правильним є висновок суду і щодо недостатності доказів для відступлення від засад рівності сторін у праві власності на майно подружжя.

Доводи відповідачки про те, що суд помилково не застосував позовну давність не підлягають задоволенню, оскільки суд правильно виходив з того, що шлюб між сторонами розірвано у 2008 році, але дієздатність ОСОБА_4 в судовому порядку поновлена рішенням Доманівського районного суду від 13 жовтня 2014 року, а з даним позовом він звернувся до суду 18 червня 2015 року, тобто в межах позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України.

Не підлягають задоволенню і посилання відповідачки на те, що оскільки позивач не дбав про матеріальне забезпечення сімї, притягувався до кримінальної відповідальності, проходив психіатричне лікування, то це є підставою для зменшення його частки в майні подружжя, оскільки надані нею докази на підтвердження даних обставин є недостатніми для застосування ч.2 ст. 70 СК України.

Враховуючи наведені обставин, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної частини рішення.

В іншій частині законність та обґрунтованість рішення не перевірялось, так як воно не оскаржувалось.

Керуючись статтями303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргуОСОБА_2 відхилити, а рішення Доманівського районного суду від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розглядуцивільних і кримінальних справ.

Судді