Постанова № 53027469, 30.10.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

30.10.2015

справа № 489/5375/15-а

номер провадження 2-а/489/267/15

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря Коденко К.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва (далі УПФ) про скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії

встановив:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила скасувати постанову УПФ від 22.09.2014 № 21 та допустити поворот її виконання, зобовязавши повернути їй 680,00 грн. утриманої пенсії. Одночасно просила поновити строк звернення до суду.

Позивач зазначила, що працює на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївпобутсервіс» (далі ТОВ «Миколаївпобутсервіс») в якому з 20.08.2014 по 21.08.2014 УПФ проводило позапланову перевірку на предмет правильності і достовірності відображення даних про застраховану особу ОСОБА_3 у відомостях поданих до Державного реєстру загальнообовязкового державного пенсійного страхування за період з 09.11.2006 по 31.12.2007. У ході якої встановлено відображення недостовірних даних про застраховано особу, а саме помилку в імені ОСОБА_3 через невірний переклад з російської на українську мову. За результатами перевірки УПФ прийняло постанову від 22.09.2014 № 21 про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 165-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., а в разі несвоєчасної сплати 680,00 грн.

Про постанову дізналася після зясування в державного виконавця причин утримання коштів з пенсії, який і надав 05.08.2015 її копію.

Постанову відповідача позивач вважає протиправною та такою, що винесена з істотними порушеннями закону.

Ухвалою суду від 30.10.2015 позивачу поновлено строку звернення до суду.

У судовому засіданні позивач та її представник вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача в засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. У попередньому засіданні проти вимог заперечувала з підстав викладених в письмових запереченнях. Одночасно просила залишити позовну заяву без розгляду через пропуск строку звернення позивача до суду.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані у справі докази, приходить до висновку про часткове задоволення вимог таких підстав.

Статтею 14 КУпАП визначено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 9 названого Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом наведених положень КУпАП обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність вини у діях або бездіяльності цієї особи.

Згідно статей 10 та 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

За правилами частини другоїстатті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправністість рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із матеріалі справи вбачається, що постановою УПФ від 22.09.2014 № 21 ОСОБА_1, яка займає посаду керівника ТОВ «Миколаївпобутсервіс», притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 165-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., а в разі несвоєчасної сплати 680,00 грн.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стали результати перевірки ТОВ «Миколаївпобутсервіс», проведеної в період з 20.08.2014 по 21.08.2014, у ході якої встановлено факт подання до УПФ недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку в звітах за 2006, 2007 роки, чим порушено вимоги пункту 4 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», абзац шостий пункту 7 розділу VІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», абзацу третього пункту 8.3 та абзацу пятого пункту 9.2 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління пенсійного фонду України від 10.06.2004 № 7-6 (в редакції на момент виявлення правопорушення).

Зокрема, відображення недостовірних даних про застраховану особу ОСОБА_3 в відомостях поданих до Державного реєстру загальнообовязкового державного пенсійного страхування за період з 09.11.2006 по 31.12.2007.

Результати перевірки оформлені актом від 21.08.2014 № 72, з яким ОСОБА_1 ознайомлена під підпис.

Із письмових заперечень відповідача встановлено, що 08.09.2014 УПФ складено протокол № 21, від підписання якого позивач відмовилася. 22.09.2014 винесло оспорювану постанову, яку 23.09.2014 направлено рекомендованим листом за місцем проживання ОСОБА_1 Через повернення поштовим відділенням постанови з відміткою «закінчення строку зберігання», 06.11.2014 відповідач її направив на адресу ТОВ «Миколаївпобутсервіс».

Позивач факт повідомлення її про час та місце складання протоколу, а також розгляду адміністративних матеріалів і отримання постанови не визнала.

З пояснень позивача, 30.06.2015 вона була в УПФ з метою зясування причин утримання коштів з пенсії, яку отримала 24.06.2015. В УПФ без надання можливості ознайомитися з постановою та отримання її копії, було запропоновано підписати документи. Не погодившись на таку пропозицію покинула приміщення відповідача і звернення до державного виконавця, від якого 05.08.2015 отримала постанову разом з письмовою відповіддю.

У ході розгляду справи встановлено, що протокол складено відповідача 08.09.2014 в приміщенні УПФ, тобто через 16 днів після виявлення правопорушення (акт від 21.08.2014).

Із протоколу видно, що його складено головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи ОСОБА_4, яка зробила в ньому відмітку про відмову позивача від ознайомлення з протоколом.

У день складання протоколу, ОСОБА_4 та ще двома працівниками Пенсійного фонду, підписи яких на протоколі відсутні, додатково складено акт про відмову позивача від підпису протоколу.

Відповідно до статті 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно достатті 62 Конституції Українивина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За положеннямистатті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, слід враховувати, що у відповідності до статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про час та місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Проте, як вбачається із встановлених обставин, вказаних вимог права посадовими особами дотримано не було. Протокол складно через деякий проміжок часу після виявлення правопорушення. Складання протоколу здійснено в приміщенні УПФ без участі позивача. Із змісту протоколу вбачається, що він не вповні мірі відповідає вимогам статті 256 КупАП ( не вказано місце його складання, місце вчинення правопорушення, відомостей щодо заподіяної Пенсійному управлінню шкоди). Розгляд адміністративних матеріалів відповідач здійснив без належного повідомлення та за відсутності позивача, без розяснення їй прав і обовязків, позбавивши тим самим ОСОБА_1 можливості заперечувати проти правопорушення та доведенню відсутність своєї вини.

Крім того, як встановлено було з пояснень представника відповідача шкоди Пенсійному фонду через виявлену помилку не заподіяно не було, а обовязкові страхові внески сплачено повністю і своєчасно.

З постанови вбачається, що порушенням мало місце в 2006 2007 роках, що є порушенням пункту 4 частини другої статті 17 Закону України від 09.07.2003 № 1058-VІ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до наведеної норми, яка була чинною до 01.01.2011, страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

У ході розгляду справи встановлено, що звітність за 2006 2007 роки підприємством, керівником якого є позивач, була подана у строки та порядку, встановлено Пенсійним фондом.

Наведене, додатково підтверджує, що розгляд адміністративних матеріалів відповідачем здійснено формально без зясування усіх обставин.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про грубе порушення позивачем вимог КУпАП при складанні протоколу та розгляді справи про адміністративне правопорушення, що є безумовною підставою для скасування оспорюваної постанови.

Доводи представника позивача, які ґрунтувалися на постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2014, якою скасовано рішення УПФ про застосування штрафних санкції до ТОВ «Миколаївпобутсервіс» за встановлене актом перевірки від 21.08.2014 № 72 порушення, суд вважає помилковими оскільки рішення відповідача відносно підприємства скасовано окружним адміністративним судом з підстав застосування штрафних санкцій на підставі правових норм, які втратили чинність.

Не погоджується суд і з доводами представника позивача про пропуск відповідачем строку накладення адміністративного стягнення, оскільки в даному випадку має місце триваючи правопорушення.

Так як постанова є неправомірною та підлягає скасування, на УПФ слід покласти обовязок з повернення позивачу утриманих з її пенсії коштів, на виконання оспорюваної постанови.

Керуючись статтями 7-12, 70, 71, 159, 161-163 КАС України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва від 22.09.2014 № 21, винесену відносно ОСОБА_1 скасувати.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва повернути ОСОБА_1 кошти утримані з її пенсії на підставі постанови від 22.09.2014 № 21.

У іншій частині вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного судучерез Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя І.В.Коваленко

Повний текст постанови

підписано 02.11.2015