Рішення № 53026560, 29.10.2015, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/786/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Тучинської Н.В.

секретаря судового засідання Хонькович Л.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

та відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Сторони перебувають у договірних правовідносинах на підставі договору № VIUWGL02021216 від 27 лютого 2007 року. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 8800 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,04 від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, з кінцевим терміном повернення 25 лютого 2027 року. Відповідач своє зобов'язання по щомісячному платежу для погашення заборгованості по кредиту, процентів та інших витрат належним чином не виконувала, в результаті чого утворилася прострочена заборгованість по тілу кредиту 39,61 долара США, по відсотках 1225,47 долара США, по комісії 10,56 долара США.

Користуючись своїм правом достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, 14 вересня 2015 року Банк звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом станом на 23 червня 2015 року на загальну суму 9283,99 доларів США, в тому числі: 7849,60 доларів США заборгованість за кредитом, 1356,73 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом, 10,56 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 67,10 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обємі та суду пояснив, що на підставі відповідного договору 27 лютого 2007 року Банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 8800 доларів США, які вона зобовязувалась погашати у строки та у розмірах, встановлених договором. З липня 2014 року відповідач почала допускати прострочку платежів, а тому було прийнято рішення скористатися правом достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Відповідач підписала договір, що містив положення про можливість підвищення процентної ставки, з 2009 року сплачувала відсотки за підвищеною ставкою, а тому вважається такою, що прийняла умови, і зобовязана їх виконувати.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнала частково і суду пояснила, що вона дійсно 27 лютого 2007 року отримала кредит у ПАТ КБ «Приват Банк», але у розмірі 44440 гривень, а тому розуміла, що кредит гривневий. З моменту підписання договору вона щомісяця вносила для погашення кредиту 89,73 долари США (щомісячний платіж), після підвищення відсоткової ставки збільшився і цей платіж, а з середини 2011 року і до моменту стрімкого знецінення гривні по відношенню до долара США (червень 2014 року) вона щомісяця сплачувала 150 доларів США. Загалом за вісім років кредитних відносин з позивачем вона сплатила 90 тисяч гривень, що вдвічі перевищує розмір кредиту, який вона отримала у Банку в 2007 році. Вважає несправедливою вимогу про стягнення ще понад 200 тисяч гривень і погоджується повернути Банку в рахунок погашення заборгованості 44440 гривень.

Розглянувши справу в судовому засіданні, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 КК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено право кожної особи у порядку встановленому цивільно-процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у договірних правовідносинах на підставі договору № VIUWGL02021216 від 27 лютого 2007 року (а.с. 10-13). Предметом договору є кредит, який був наданий ОСОБА_2 готівкою через касу у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 8800 доларів США на строк по 25 лютого 2027 року зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,04% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати.

Для виконання даного договору банк відкрив позичальникові рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за Договором.

На ствердження виконання свого зобовязання по наданню валютного кредиту позивачем подано розпорядження № VIT27022800105 від 28 лютого 2007 року (а.с. 14) про перерахування коштів ОСОБА_2 згідно умов кредитного договору та докази правомірності надання відповідачу кредиту в іноземній валюті (а.с. 49-51).

Відповідач ОСОБА_2 заперечує позов в частині отримання кредиту у валюті (доларах США), стверджуючи, що в банку вона отримала як кредит 44440 гривень, що на той час було еквівалентно 8800 доларам США. Однак, відповідач не надала суду будь-якого доказу про отримання гривневого кредиту, а в своїх поясненнях погодилася, що на момент укладення кредитного договору щомісячний платіж складав 89,73 долара США, а після підняття відсоткової ставки 150 доларів США.

Отже, суд не приймає до уваги такі необґрунтовані заяви відповідача, оскільки вони не узгоджуються та суперечать перерахованим вище належним доказам у справі.

Позичальник ОСОБА_2 зобовязувалася повернути кредит, сплатити відсотки та комісії у визначені Договором строки (п. 2.2.1., п. 2.2.2., п. 2.2.3. Договору).

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до п. 1.2. Договору заборгованість ОСОБА_2 за договором складається із заборгованості за кредитом, заборгованості з нарахованих відсотків, комісій, неустойок.

Відповідно до абзацу 2 п. 1.2 Договору, погашення заборгованості повинно було здійснюватись щомісяця в період з 24 по 29 число кожного календарного місяця у сумі 89,73 долари США.

Одним із видів порушення зобов'язання є неналежне виконання, зокрема порушення умов, визначених змістом зобов'язання. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

При непогашенні кредиту в строки, встановлені Договором, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою (п. 3.7. Договору).

Із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 4-8) слідує, що відповідач позичальник ОСОБА_2, своєчасно не надавала Банку грошові кошти для погашення заборгованості у розмірах, передбачених договором та з липня 2014 року почала вносити обовязковий щомісячний платіж у меншому розмірі, ніж передбачено договором, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 та ч. 2 ст. 1050, ст. 1052 ЦК України, Банк - позивач у справі має право в разі порушення позичальником умов Кредитного договору, зокрема, створенні простроченої заборгованості, чи створенні реальної загрози невиконання позичальником своїх зобов`язань за Договором, вимагати дострокового виконання боргових зобовязань у цілому або у визначеній банком частині. Таке право Банку передбачено і в п. 2.3.7. Договору.

Отже, у разі невиконання, або неналежного виконання зобовязань за договором, на вимогу Банку позичальник зобовязаний виконати зобовязання з повернення, оплатити винагороди банку, комісію та пеню, а тому грошова вимога позивача до ОСОБА_2 є обґрунтованою та такою що відповідає вимогам закону.

Такі умови договору відповідач і позивач визначили добровільно, про що свідчить підписання сторонами кредитного Договору (а.с. 10-13) (ст. 627 ЦК України).

Відповідач заявляє, що Банк на власний розсуд спрямовував внесені нею кошти на погашення складових кредитної заборгованості, а тому вважається майже непогашеним тіло кредиту.

Однак, така заява відповідача спростовується підписаним нею положенням п. 3.3 Договору, яким передбачено порядок і послідовність сплати елементів заборгованості з коштів, отриманих від Позичальника.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 4-8) слідує, що станом на 23 червня 2015 року у ОСОБА_2 виникла прострочена заборгованість за тілом кредиту в сумі 39,61 долара США, а також тіло кредиту в сумі 7809,99 долара США. Отже, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитом в сумі 7849, 60 доларів США підлягає до задоволення.

Статтею 536 та частиною 1 статті 1054, статтею 1056-1 ЦК України, а також умовами Договору передбачено, що за користування чужими грошовими коштами позичальник має сплачувати відсотки.

За користування кредитом Банк нараховує позичальнику відсотки у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (п. 3.1 Договору).

При порушенні позичальником зобовязань з погашення заборгованості за кредитом, передбачених п. 2.2.1, 2.3.3. Договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 1,78 % на місяць від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день протрочення погашення, виходячи із фактичної кількості днів прострочки та 360 днів у році (п. 3.2).

Зазначені вище відсотки сплачуються позичальником понад щомісячні платежі, за весь період прострочення заборгованості за кредитом по день, що передує дню погашення простроченої заборгованості за кредитом включно.

Відсотки за користування кредитом нараховуються за період з дати списання коштів з кредитного рахунка до дати погашення кредиту в повному обсязі. Відсотки нараховуються на фактичний залишок заборгованості за Кредитом за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом. Відсотки нараховуються щомісяця за період з першої дати попереднього періоду сплати по дату, що передує першій даті поточного періоду сплати (включно). Дата погашення кредиту у розрахунок не включається, а повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня погашення кредиту в повному обсязі (п. 3.4 Договору).

Пунктами 2.3.1. та 6.2. Договору передбачена можливість змінити відсоткову ставку, зокрема, при зміні конюктури ринку грошових ресурсів в Україні. Враховуючи ці положення Договору, а також положення ст. 205 ЦК України про форми правочину та способи волевиявлення, обставину, що ОСОБА_2 з грудня 2009 року прийняла пропозицію зміни відсоткової ставки, суд вважає правомірним підняття відсоткової ставки. Крім того, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, тобто відповідач не була позбавленою права, при відсутності згоди або сумніву щодо певних умов кредитного договору, звернутись за наданням кредиту до іншої кредитної установи (іншого банку). З цієї підстави суд не може визнати обґрунтованими заперечення відповідача про те, що в цій частині Договір є недійсним.

Розрахунком заборгованості (а.с. 4-8) доведено, що ОСОБА_2 має перед позивачем заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 1356,73 доларів США.

ОСОБА_2 зобовязувалась сплачувати Банку комісію у розмірі та на умовах передбачених пунктами 1.1., 3.10 та 6,8 Кредитного договору. Згідно п. 1.1. передбачено щомісячну сплату комісії за розрахунково-касове обслуговування, яка на момент укладення договору встановлюється у фіксованому розмірі і сплачується в зазначеному розмірі з дня списання коштів з кредитного рахунку до дати погашення кредиту у повному обсязі. Незалежно від кількості днів, що пройшли з дня закінчення останнього періоду сплати до дня погашення кредиту в повному обсязі, комісія сплачуєтья в розмірі, визначеному п. 1.1 Договору.

Станом на 23 червня 2015 року у ОСОБА_2 утворилася заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 10,56 доларів США (а.с. 4-8).

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пунктом 4.1 кредитного Договору визначено, що у разі порушення позичальником зобовязання з погашення кредиту він сплачує Банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення платежу, але не менше 1 гривні (або суми у валюті кредиту, еквівалентної одній гривні за курсом НБУ на день сплати) (зворот а.с.12).

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

З доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості (а.с. 4-8) слідує, що станом на 23 червня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" нарахував ОСОБА_2 67,10 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобовязання за договором.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором, пояснень сторін слідує, що ОСОБА_2 неналежно виконує свої зобовязання за кредитним договором, не ліквідовує заборгованість, яка виникла, чим порушує зазначені више норми законодавства та умови кредитного договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дійсно, станом на 23 червня 2015 року ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором № VIUWGL02021216 від 27 лютого 2007 року на загальну суму 9283,99 доларів США, в тому числі: 7849,60 доларів США заборгованість за кредитом, 1356,73 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом, 10,56 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 67,10 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Прийнявши рішення про часткове задоволення позову і стверджуючи про обґрунтованість позовних вимог позивача, суд виходить з того, що після визначення Банком суми заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 23 червня 2015 року, остання частково сплачувала заборгованість. Так, з квитанцій від 16 липня, 18 серпня та 04 вересня цього року (а.с. 53), а також з виписки по рахунку за кредитним договором між сторонами (а.с. 54-60) слідує, що за цей період ОСОБА_2 ліквідувала 122 долара США боргу перед Банком.

За таких обставин, стягненню з ОСОБА_2 підлягає сума 9161,99 доларів США (9283,99 доларів США 120 доларів США = 9161,99 доларів США).

Відповідно до статті 36 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року N 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, ОСОБА_2 прийняла на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мала будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Щодо визначення валюти стягнення, суд виходить із положень ч. 1 ст. 1054, 192, 533 ЦК України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також із висновків Верховного Суду України, викладених у судових рішеннях, зокрема, в постанові від 24 вересня 2014 року. Таким чином стягненню підлягає грошова сума в іноземній валюті (доларах США), а сплаті підлягає її еквівалент в гривні, що визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, а в даному випадку: на день винесення судового рішення.

Відповідно до інформації Національного Банку України (а.с. 52), на 29 жовтня 2015 року встановлено офіційний курс гривні до долара США як 22,886491:1.

Отже, станом на день винесення цього судового рішення ОСОБА_2 має заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 9161 долар 99 центів США, що за офіційним курсом валюти складає 209685 гривень 80 копійок.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 3030 гривень 29 копійок судового збору (а.с. 1), який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись: кредитним договором № VIUWGL02021216 від 27 лютого 2007 року, ст. 525, 526, 530, 533, 536, 549-552, 610, 611, 612, 626, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215, ч. 4 ст. 174 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії СМ № 888051, виданий Мурованокуриловецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 26 жовтня 2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат) суму заборгованості по кредитному договору № VIUWGL02021216 від 27 лютого 2007 року в розмірі 9161 (девять тисяч сто шістдесят один) долар 99 центів США, що за курсом станом на день винесення цього рішення складає 209685 (двісті девять тисяч шістсот вісімдесят пять) гривень 80 копійок, а також судові витрати в сумі 3030 (три тисячі тридцять) гривень 29 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом десяти днів з моменту його проголошення в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд.

Суддя: ______