Рішення № 53026288, 21.10.2015, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1239/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року

Вінницький районний суд Вінницької області у складі: головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Ільченко Ю.В., за участю - представника позивача ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Міністерства оборони України до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06 квітня 2015 року звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Поданий позов мотивував тим, що Міністерство оборони України відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України», ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та п. 1 «Положення про Міністерство оборони України» затвердженого указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 406/2011 входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчим органом у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.

Вказує, що згідно п.2 ст. 77 Земельного кодексу України, землі оборони можуть перебувати у державній або комунальній власності. У відповідності до ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землі оборони надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Пунктами 23,28 «Положення про порядок надання в користування земельних ділянок для потреб Збройних Сил України» затверджених наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 року, встановлено, що Міністерство оборони України доручило квартирно - експлуатаційним частинним (відділам) здійснювати контроль за використанням і охороною земель.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 без відповідної правової підстави використовує земельну ділянку площею 51,42 кв.м. на якій розташований самочинно збудований двоповерховий гараж площею 36,72 кв.м. та пандус площею 14,7 кв.м. без дозволу (згідно схеми плану та акту перевірки) на землі Міністерства оборони України, яка має спеціальний статус згідно Державного акту на право постійного користування серія НОМЕР_1 виданого 1978 року, увійшла до складу військового містечка №116, що належить Міністерства оборони України і перебуває на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця. Дані дії відповідача порушують законні права та інтереси держави в особі КЕВ м. Вінниця. Просить суд, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею 51,42 кв.м., яка входить до складу військового містечка №116 в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області шляхом знесенням відповідачем самочинно встановленого гаражу та пандусу та приведення її у придатний для використання стан за власний рахунок.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити у повному обсязі та надала пояснення аналогічні зазначеним у ньому, суду доповнила, що крім наданих до позову письмових доказів, щодо підтвердження правового статусу позивача на спірну земельну ділянку, інших документів правовстановлюючих документів позивач не має.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у його задоволені, суду пояснив, що позивач не має правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку, дана земля виділялася , ще при СРСР у користування Вінницькому КЕЧ району, а доказів що дана земля перебуває на балансі позивача останнім не надано. Вважає, що позивач також не надав доказів, що він збудував гараж саме на землях позивача, а складений акт та експлікація будівель КЕВ м. Вінниці вважає неналежним доказом. Зазначив, що згідно до довідки командира ВЧ 39852 від 05.03.1997 року, йому наданий дозвіл на будівництва гаражу площею 42 м. ( 6 м. на 7 м.), але оформити документи не вбачається за можливе, у зв*язку з відсутністю у військовій частині акту на право користування земельною ділянкою. Також вважає, що дана позовна заява подана після спливу трьох річного строку позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтовані та такі , що підлягають відмову у задоволені виходячи з наступного.

З копії рішення виконавчого комітету Вінницької районної рад народних депутатів без дати від 1978 р. про видачу державного акту на право користування землею, вбачається вирішено видати державний акт на право користування землею Вінницької КЕМ району загальною площею 14,9 га. ( а.с.10)

З копії державного акту на право користування серії НОМЕР_1 від 1978 року без дати, вбачається, що цей акт виданий виконавчим комітетом Вінницької районної ради народних депутаті Вінницькому КЕЧ району , що за останнім закріпляється у безстрокове і безплатне користування 14,9 га землі для внутрішніх потреб, з плану до акту , вбачається , що землекористувачем цієї земельної ділянки є Вінницький КЕЧ району військова частина39852 « Бохоники». З додатку до акту графи « зміни в землекористуванні» - жодних змін не зазначено ( а.с.6-9)

З копії індивідуальної картки без дата та номера, форми 403 , вбачається , що місце розташування військової частини 4610 є Вінницький район с.Бохоники та вказівка від 01.01.2005 р.на розпорядження РМ УРСР № 1044-0109 р.р. від 15.07.1952 р. , що загально площа ділянки становить 14 га на підставі держакту НОМЕР_1 від 1978 року ( а.с.11-12).

З експлікації будівель без дати, складеної інженером КЕВ м. Вінниця та затвердженої начальником КЕВ м. Вінниця, вбачається наявність будівель, їх розташування, серед інших і гараж гр. ОСОБА_2 ( а.с. 13).

З акту від 05.03.14 року обстеження самовільно збудованого двоповерхового гаражу на землях МОУ, вбачається, що у результаті обстеження виявлено факт самозахоплення земель МОУ ОСОБА_2, який збудував гараж ( 6,8 х5,4 мм) та пандус 4,2 х 3,5 мм) та фото до нього. (а.с.14-15)

З довідки командира ВЧ 39852 від 05.03.1997 року, йому наданий дозвіл на будівництва гаражу площею 42 м. ( 6 м. на 7 м.), але оформити документи не вбачається за можливе, у зв*язку з відсутністю у військовій частині акту на право користування земельною ділянкою. ( а.с.51).

З копії звернення начальника Вінницького гарнізону ( штемпель військової частини № А155) без дати на ім'я голови райвиконкому Вінницького району , вбачається прохання про надання дозволу для будівництва жилих будинків на земельній ділянці площею 0,9 га, який переданий від Міністерства оборони України до Бохонської сільської ради народних депутатів Вінницького району відповідно до рішення КЕУ Прикарпатського військового округу військовослужбовцям Вінницького гарнізону та резолюція датована- 04.03.1995 року ( а.с.75)

З копії акту від 01.10.1994 р. вбачається, повернення командиром в / ч 39852 та начальником Вінницької КЕЧ району земельної ділянки розміром 0,9 га Бохоницькій сільській раді ( а.с.76)

З копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 17.04.2006 року, що гр. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2200 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 391 ЦК України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до положень ч. 4 ст. 376 ЦК України , якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Статтею 2 Закону України «Про використання земель оборони», військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Аналізуючи, з урахування положень, ст.ст.10, 57-60 ЦПК України, надані сторонами докази у справі, суд дійшов висновку, що позивачем та його представником не надано суду жодного належного доказу, про прийняття компетентними особами рішень у відповідності до Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 483 від 22 грудня 1997 р., про вилучення та тощо у в/ч 39852 МО України даної земельної ділянки та передачу її в користування в/ч А 4610 військового містечка №116 МО України . Тобто позивачем не надано доказів, що в/ч А 4610 військового містечка №116 набула право оперативного управління вказаною позивачем земельною ділянкою, а також доказів про те, що дана земельна ділянка перебуває на обліку у позивача, у зв*язку з чим, у позивача виникло право на звернення до суду із дійсним позовом.

Навпаки надані позивачем письмові докази свідчать про те, що згідно державного акту на право користування серії НОМЕР_1 від 1978 року без дати, вбачається, що цей акт виданий виконавчим комітетом Вінницької районної ради народних депутаті Вінницькому КЕЧ району, в/ч 39852.

Тому, суд, в межах заявлених вимог позивачем і на підставі доказів наданих сторонами, вважає позов необґрунтованим таким, що підлягає відмові у задоволені.

Керуючись ч.1 ст.328, ч.4 ст.376, 391 ЦК України, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.2 Закону України « Про використання земель оборони», ст. 391, ст.ст. 11,60,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволені позову Квартирно -експлуатаційного відділу м. Вінниці Міністерства оборони України до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд Вінницької області , шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду виготовлено 26 жовтня 2015 року.

Суддя: