Ухвала суду № 53023648, 26.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 р. Справа № 876/5308/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.

суддів: Левицької Н.Г., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Євротерм-Львів» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ПП «Євротерм-Львів» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2015 року за №0000372201, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 11521801 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковий орган за результатами перевірки прийшов до помилкового висновку, що підприємством зайво віднесено до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартість товарів, які безоплатно передано невстановленим особам. Підприємство вправі укладати з фізичними особами договори і в усній формі, здійснює продаж товару на підставі публічного договору в офісному приміщенні, факт укладення договорів та передачі продукції покупцям - фізичним особам підтверджується податковими та видатковими накладними, розрахунками. Крім цього, зазначає, що кожен покупець безперешкодно може ознайомитися із продукцією і з цінниками, які знаходяться в приміщенні офісу, а чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язковості зазначення у видаткових документах відомостей, що ідентифікують покупця.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 року адміністративний позов задоволено.

Зазначену постанову суду оскаржив відповідач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному обємі.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги тим, що відповідачем за результатами перевірки встановлено, що у виписках банку вказано прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи та не вказано реквізити фізичної особи - платника (РНКО, серію, номер паспорта чи іншого документа, що ідентифікує особу), а тому ідентифікувати особу, яка здійснювала платежі неможливо. При цьому, апелянт вважає, що товарно-матеріальні цінності, які списані з балансу підприємства, передано невстановленим особам, а не продано.

Тому відповідач вважає, що позивач здійснював продаж товару без ідентифікації покупця, внаслідок чого кошти, які поступали від покупців є безповоротною фінансовою допомогою, а реалізований товар безоплатно переданий невстановленим особам.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ПП «Євротерм-Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, контролюючим органом 23.02.2015 року складено акт за №152/13-50-22-02-17/33532913, яким встановлено порушення підприємством вимог пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4, пп. 135.5.4 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в результаті чого занижено дохід, який враховується при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 45863047 грн за рахунок отримання безготівкових коштів від не ідентифікованих осіб.

Податковим органом 20.03.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення за №0000372201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 11903661 грн, в тому числі 9522929 грн - основний платіж та 2380732 грн - штрафні (фінансові) санкції; за №0000382201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 106624 грн, в тому числі за основним платежем 85299 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 21325 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Позивач здійснював продаж товарів на підставі публічного договору, чого не заперечує сторона відповідача.

Статтею 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ст. 699 ЦК України пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Сторона позивача в судовому засіданні ствердила, що договори купівлі - продажу товарів здійснювалися усно. Продавець передав у власність Покупцям товари відповідно до рахунків - фактур та видаткових накладних.

В акті перевірки зазначено, що вибуття товару з балансу ПП «Євротерм-Львів», оформлене накладними на реалізацію, які не мають юридичної сили, так як не відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: в них відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також, продовжено в акті, товар передано невстановленим особам без компенсації їх вартості, а отримані кошти на розрахунковий рахунок в розмірі 45863047 грн від не ідентифікованих фізичних осіб є безповоротною фінансовою допомогою у зв'язку з відсутністю будь-яких договорів про умови їх повернення.

Податковим органом надавалась оцінка видатковим накладним, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з інформації, яка наявна у видаткових накладних, такі містять обов'язкові реквізити, в тому числі прізвище, ім'я, по-батькові покупців та їх підписи, що дозволяє суду прийти до висновку про складення первинного документа у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та надати їм доказової сили згідно ч.4 ст.70 КАС України.

Також, в матеріалах справи наявні платіжні доручення та банківські виписки, зміст яких, зокрема прізвище, ім'я, по-батькові покупців, поряд із зазначеними видатковими накладними, дозволяє зробити висновок про те, що вони містять відомості про одні і ті ж господарські операції та підтверджують їх здійснення.

При цьому, трактування контролюючим органом операції з продажу товарів окремо від документів, які підтверджують здійснення розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності, не може вважатись обґрунтованим та спростовується наведеними нормами чинного законодавства та зібраними у справі доказами.

Зважаючи на встановлені обставини суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження відповідача, щодо продажу товару без складання договорів купівлі продажу, оскільки для таких не передбачена обов'язковість письмової форми, а підтвердженням доводів позивача про вчинення господарських операцій ПП «Євротерм-Львів» з реалізації товарів та продукції фізичним особам є представлені рахунки - фактури, видаткові та податкові накладні, банківські виписки, декларації з податку на прибуток.

Одночасно необхідно погодитись з висновками суду, що ціна товару узгоджується між продавцем і покупцем в момент укладення договору (виписки рахунку) і може бути різною в залежності від фізичних характеристик товару, виробника, конкуренції на ринку та інших факторів.

Так, відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 706 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Необхідно ще раз наголосити, що позивач здійснював продаж товару на підставі публічного договору, оплата за проданий товар здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою, долученою до матеріалів справи.

Пунктом 70.12 ст.70 ПК України визначені підстави для обов'язкового використання юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм реєстраційних номерів облікової картки платників податків. Зазначений перелік не містить обов'язку ідентифікації фізичних осіб у випадку укладення договорів, предметом яких є об'єкти, щодо яких не виникає обов'язку сплати податків і зборів.

Відповідно до розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. №174, 1.3. Касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.

Отже, вказаною Інструкцією не передбачено права та обов'язку банківських установ вимагати від платника (в даному випадку покупця) продукції будь-яких інших відомостей, що ідентифікують платника, крім його імені (найменування).

Так, відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Положенням п. 137.10 ст. 137 ПК України визначено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Зі змісту акта перевірки від 23.02.2015 року №152/13-50-22-02-17/33532913 вбачається, що податковим органом не встановлено укладення підприємством, перелічених у ст. 14 ПК України, договорів. Отримання коштів відображено як оплата за реалізовані товари покупцям - фізичними особами, внаслідок чого, розрахунок за отриманий товар не може розглядатися як безповоротне надання коштів.

Одночасно необхідно зазначити, що відповідно до п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

Згідно з п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п. 135.5ст.135 ПК України).

Аналізуючи приписи ст.ст.2, 3, 8, 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV необхідно вказати, що господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Факт реального придбання товарів фізичними особами підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність.

Що стосується покликань апелянта, то такі не грунтуються на нормах законодавства, а заперечення щодо фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем ДПІ Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області безпідставно, а тому таке слід визнати протиправними та скасувати.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 року у справі №813/1430/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П.Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

ОСОБА_2

Повний текст виготовлено 28.10.2015р.