Постанова № 53023124, 29.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р. Справа № 804/14160/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

заза участю: представник позивача -ОСОБА_1

представник відповідача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу та його скасування,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з вимогами: визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за № 434 від 02.09.2015 року «Про організації та проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1)».

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення порядку призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а тому спірний наказ винесений відповідачем з порушенням норм Податкового кодексу України, тому на думку позивача є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що у рішення щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 було прийнято на підставі плану - графіка Новомосковської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на III квартал 2015р., який був затверджений у ТУ ДФС у Дніпропетровській області. Таким чином, на підставі затвердженого плану - графіка та з урахуванням ст. 77 ПКУ Новомосковською ОДПІ видано наказ від 02.09.2015 №434, яким прийнято рішення щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, а тому, на думку відповідача, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Так, судом встановлено, що 02.09.2015 року Новомосковською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було винесено наказ № 434 «Про організації та проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1)» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. Термін проведення перевірки тривалістю 10 робочих днів.

Наказ відповідача мотивовано посиланням на п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, з урахуванням п. 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.

Вирішуючи спір суд відзначає, що відносини котрі виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, з платниками податків, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Пунктом 1.1. ст.1 Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно п. 77.1 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Разом з цим право на ухвалення спірного наказу виникає за умов отримання наступних обов'язкових для відповідача обставин:

Так п. 77.2,77.4. ст. 77 ПК України визначено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та Затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У свою чергу підпунктами 1.2.1. «Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», затверджених Наказом Державної податкової служби України N 22 від 31.07.2014р., встановлено, що - рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки приймається керівником органу державної фіскальної служби відповідно до пункту 77. 4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу із зазначенням суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться, мети, виду перевірки, підстав для проведення перевірки, дати початку (крім фактичних перевірок) та тривалості перевірки тощо, яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

Також, п. 81.1, ст. 81 ПК України, визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: копії наказу про проведення перевірки.

Проте, як вбачається зі спірного Наказу в ньому не зазначено підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом та не визначено дату початку перевірки.

Крім того, спірний Наказ прийнято з порушенням п. 3 розділу II Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014р., в якому визначено, - «Установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою субєкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки субєктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що в 2014 році обсяг отриманого доходу позивача становить 4 921 194,53 грн., що не перевищило 20 млн. грн. та ФОП ОСОБА_3 не є платником єдиного податку другої і третьої групи (фізичні особи - підприємці) так як є платником податків на загальній системі оподаткування.

Статтею 8 Конституції України N 254к/96-ВР від 28.06.1996р. встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України визначено посадові обов'язки осіб контролюючих органів, які зобовязані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій;

Як видно із наведеного вище керівник відповідача, приймаючи спірний наказ № 434 від 02.09.2015р. порушив вищевказані чинні норми ПК України та вийшов за межі наданих йому повноважень, що є підставою для визнання даного наказу протиправним та його скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу та вчинених дій, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 1 218 грн., що підтверджується банківською квитанцією № 0.0.431578059.1 від 08.09.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 1 218 грн. присуджується на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу та його скасування задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Новомосковської об'єднане державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 434 від 02.09.2015 року «Про організації та проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1)».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218 грн., сплачені згідно банківської квитанції № 0.0.431578059.1 від 08.09.2015р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений протягом пяти днів.

Суддя (підпис) ОСОБА_4