Рішення № 53022814, 26.10.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015р. Справа№ 914/1901/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Львів)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 (м. Львів-Рудно)

про: зобовязання виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 року № 96 р/к, стягнення 60000 грн. штрафу та 59400 грн. пені

Головуючий суддя: Пазичев В.М.

Суддя: Іванчук С.В.

Суддя: Коссак С.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 13/08-531 від 03.04.2015 року.

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № 112-7895 від 22.12.2014 року.

від третьої особи: ОСОБА_1 НОМЕР_1 виданий Франківським РВ УМВС України у Львівській обл. 23.10.1995 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Львів) (надалі - ЛОТВАМКУ) до Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів) про зобовязання виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 року № 96 р/к, стягнення 60000 грн. штрафу та 59400 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 22.06.2015 року. Ухвалою суду від 22.06.2015 року розгляд справи відкладено до 06.07.2015 року, у звязку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 06.07.2015 року розгляд справи відкладено до 06.08.2015 року, для надання доказів. 06.08.2015 року по справі оголошено перерву до 07.08.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 07.08.2015 року розгляд справи відкладено до 11.08.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 11.08.2015 року розгляд справи відкладено до 19.08.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 19.08.2015 року залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, розгляд справи відкладено до 25.08.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 25.08.2015 року розгляд справи відкладено до 23.09.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 23.09.2015 року розгляд справи відкладено до 20.10.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 20.10.2015 року розгляд справи відкладено до 26.10.2015 року, згідно клопотання сторін.

Згідно із ухвалою суду від 25.08.2015 року, на підставі клопотання відповідача від 20.08.2015 року за вх. № 35001/15, призначено колегіальний розгляд справи № 914/1901/15 у складі трьох суддів. Згідно із вимогами ст.21 ГПК України, 02.06.2015 року автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: Головуючий суддя Пазичев В.М., судді Іванчук С.В. та судді Коссак С.М.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.06.2015 року, про відкладення від 22.06.2015 року, від 06.07.2015 року, від 07.08.2015 року, від 11.08.2015 року, від 19.08.2015 року, від 25.08.2015 року, від 23.09.2015 року, від 20.10.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

22.06.2015 року за вх. № 25436/15 позивач подав пояснення та додаткові докази до матеріалів справи.

22.06.2015 року за вх. № 2631/15 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

03.07.2015 року за вх. № 27702/15 позивач подав пояснення по справі.

27.07.2015 року за вх. № 30767/15 позивач подав уточнену позицію по справі.

11.08.2015 року за вх. № 33698/15 позивач подав пояснення по справі.

11.08.215 року позивач подав клопотання про залучення до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1

18.08.2015 року за вх. № 34610/15 позивач подав уточнену позицію по справі.

18.08.2015 року за вх. № 3650/15 позивач подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1

21.08.2015 року за вх. № 35230/15 позивач подав додаткові докази до матеріалів справи.

23.09.2015 року за вх. № 40408/15 позивач подав уточнену позицію по справі.

01.10.2015 року за вх. № 42038/15 позивач подав уточнену позицію по справі.

26.10.2015 року за вх. № 45907/15 позивач подав уточнену позицію по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.06.2015 року, про відкладення від 22.06.2015 року, від 06.07.2015 року, від 07.08.2015 року, від 11.08.2015 року, від 19.08.2015 року, від 25.08.2015 року, від 23.09.2015 року, від 20.10.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.06.2015 року за вх. № 25294/15 відповідач подав відзив на позовну заяву.

03.07.2015 року за вх. № 27621/15 відповідач подав додаткові докази до справи.

05.08.2015 року за вх. № 32380/15 відповідач подав додаткові заперечення по справі.

07.08.2015 року за вх. № 3477/15 відповідач подав заяву про зупинення провадження у справі.

20.08.2015 року за вх. № 35001/15 відповідач подав клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

20.08.2015 року за вх. № 35003/15 відповідач подав додаткові докази до матеріалів справи.

21.08.2015 року за вх. № 35254/15 відповідач подав додаткові заперечення.

21.08.2015 року за вх. № 35255/15 відповідач подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

21.09.2015 року за вх. № 39978/15 відповідач подав обгрунтування своєї позиції.

20.10.2015 року за вх. № 44914/15 відповідач подав обгрутнування позиції.

26.10.2015 року за вх № 26020/15 відповідач подав клопотання, згідно якого немає заперечень щодо розрахунків позивача.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 19.08.2015 року, від 25.08.2015 року, від 23.09.2015 року, від 20.10.2015 року виконала частково, явку поважного представника в судове засідання забезпечила.

25.08.2015 року за вх. № 35503/15 третя особа подала клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

26.08.2015 року за вх. № 35680/15 третя особа подала клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

20.10.2015 року за вх. № 45048/15 позивач, відповідач та третя особа подали спільну заяву про відкладення розгляду справи.

26.10.2015 року за вх. № 45981/15 третя особа подала пояснення по справі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну частину рішення виготовлено, підписано та оголошено 26.10.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, згідно з рішенням Адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 23.12.2014 р. № 96 р/к (надалі - рішення), визнано, що Суб'єкт - Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (надалі відповідач, Субєкт) вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у вигляді дії (необґрунтоване донарахування вартості та обсягу електричної енергії споживачу), що може призвести до ущемлення інтересів споживача (ОСОБА_1С), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом» (пункт 2 резолютивної частини рішення). Також, накладено на Суб'єкта - Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» штраф у розмірі 60000 грн. (пункт 3 резолютивної частини рішення), зобов'язано Суб'єкта - Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» протягом двох місяців з дня отримання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке вказане у пункті 2 резолютивної частини рішення шляхом приведення взаємовідносин з споживачем (ОСОБА_1 (В.С.) у відповідність до Правил користування електричною енергією для населення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357, і Методиці визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, що затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 р. № 562 (пункт 4 резолютивної частини рішення);

Позивач зазначає, що Рішення з повідомленням ЛОТВ АМК України від 30.12.2014 р. № 13/03-2469 отримані Суб'єктом - Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» 26.01.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендоване) Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», Львів 5 № 79000 0953449 3.

Позивач наголошує, що Законом України «Про захист економічної конкуренції» (надалі - Закон) встановлено спеціальний порядок виконання та оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, тобто, під час виконання чи оскарження рішення необхідно дотримуватись такого порядку щодо:

- виконання рішення - частина 2 статті 56 Закону - рішення органу Антимонопольного комітету України є обов'язковим до виконання;

- сплати штрафу - частина 3 статті 56 Закону - штраф сплачується у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;

- нарахування пені - частина 5 статі 56 Закону - за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу, розмір пені не може перевищувати розміру накладеного штрафу;

- зупинення нарахування пені - частина 5 статті 56 Закону - нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:

- справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

- відповідного рішення (постанови) господарського суду;

- зупинення нарахування пені - підпункт 20.2. пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 - припинення та зупинення нарахування пені відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь - яким органом, що вирішив (вирішує) спір;

- підтвердження сплати штрафу - частина 8 статті 56 Закону - суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти днів з дня сплати штрафу надіслати до територіального відділення документ, що підтверджує сплату штрафу;

- оскарження рішення - частина 1 статті 60 Закону - рішення може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, цей строк не може бути відновлений;

- обчислення строків - частина 2 статті 62 Закону - перебіг строку, який обчислюється місяцями починається наступного дня після настання події, якою визначено його початок, у разі, якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

Позивач зазначає, що, на підставі правової позиції Пленуму Вищого господарського суду України та норм Закону України «Про захист економічної конкуренції», констатується, що часові проміжки можливості виконання Суб'єктом рішення, сплати Суб'єктом штрафу чи оскарження Суб'єктом рішення перебували у таких часових межах: 27.01.2015 р. - 27.03.2015 р.

Позивач наголошує, що Суб'єкт у вищевказані строки не виконав рішення, не сплатив штраф та не надіслав документи, що підтверджують сплату штрафу, не оскаржив до господарського суду рішення, тобто, рішення є чинним і обов'язковим до виконання Суб'єктом.

Позивач звертає увагу на те, що, на підставі вищевказаних норм, правової позиції пленуму Вищого господарського суду України і норм Закону України «Про захист економічної конкуренції», розраховано суму, що підлягає до стягнення із Суб'єкта: 60 000 грн. - штраф, що накладений на Суб'єкта згідно з рішенням, 26.01.2015 р. - дата вручення рішення, 27.01.2015 р. - 27.03.2015 р. - часовий проміжок можливості сплати Суб'єктом штрафу, що накладений згідно з рішенням, 66 днів 28.03.2015 р. - 01.06.2015 р. - період нарахування пені - 66 днів - кількість прострочених днів (28.03.2015 р. - перший день, що перебував поза межами строку, визначеного відповідно до частини 6 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для сплати штрафу, який накладений згідно з рішенням позивача, - 01.06.2015 р. - останній день необхідності нарахування пені, що обмежена розміром накладеного штрафу, згідно з рішенням, відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», сплати Суб'єктом штрафу, що накладений згідно з рішенням; 1,5 % - розмір пені за кожний день прострочення сплати штрафу відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», 60 000 : 100 х 1,5 - 900 грн. - розрахована сума пені за кожний день прострочення сплати Суб'єктом штрафу, що накладений згідно з рішенням, 900 х 66 = 59 400 грн. - сума пені, яка підлягає до стягнення з Суб'єкта за прострочення сплати штрафу, що накладений згідно з рішенням, 60000 + 59400 = 119400 грн. - сукупна сума, яка підлягає до стягнення з Суб'єкта: 60 000 грн. (не сплачений штраф, що накладений на Суб'єкта згідно з рішенням) + 59 400 грн. (пеня за прострочення сплати Суб'єктом штрафу, що накладений відповідно до рішення) =119 400 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не оскаржив рішення до господарського суду відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», тому, відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15, господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (відповідач у розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Позивач зазначає, що згідно з постановою Львівського адміністративного суду від 04.06.2015 р. у справі № 813/847/15, у задоволенні адміністративного позову Субєкта до ЛОТВ АМК про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено з врахуванням такого, що не заслуговують на увагу посилання позивача на судові рішення у справі про стягнення заборгованості із ОСОБА-3, виходячи з такого, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, на думку позивача, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ не повинні сприйматись як обов'язкові. Вказані висновки суду в цій частині повністю узгоджуються з листом Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 р. №2379/12/13-12.

Додатково позивач зазначає, що згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 р. у справі № 813/847/15, у задоволенні адміністративного позову ПАТ «Львівобленерго» до ЛОТВ АМК України про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Позивач зазначає, що розгляд в адміністративній справі № 813/847/15 питання визнання недійсним та скасування рішення не є підставою для зупинення провадження у справі № 914/1901/15 внаслідок правової позиції, яка викладена, для прикладу, Вищим господарським судом України у постанові від 22.07.2015 р. у справі № 917/425/15, де зазначено, що зупиняючи провадження у справі, господарський суд виходив з того, що предметом розгляду даної справи є стягнення штрафу та пені за рішенням від 23 грудня 2014 року № 01/234-рш Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, штрафу, а предметом розгляду адміністративної справи № 816/221/15-а є визнання протиправним та скасування цього рішення. Апеляційний господарський суд з таким висновкам правомірно не погодився.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач 23.12.2014 р. виніс рішення № 96 р/к у справі №1-02-48/2014 про порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до якого визнано, що, згідно з статтею 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ПАТ «Львівобленерго» з 01.01.2013 р. до 23.12.2014 р. займає монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом, на території Львівської області із часткою 100 %, у межах розташування електричних мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) ПАТ «Львівобленерго»(п. 1); визнано, що ПАТ «Львівобленерго» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у вигляді дії (необґрунтоване донарахування вартості та обсягу електричної енергії споживачу), що може призвести до ущемлення інтересів споживача (ОСОБА_1 С), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (п. 2); за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини рішення, накладено на ПАТ «Львівобленерго» штраф у розмірі 60000 грн. (п. 3); зобов'язано ПАТ «Львівобленерго» протягом двох місяців з дня отримання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке вказане у пункті 2 резолютивної частини рішення шляхом приведення взаємовідносин з споживачем (ОСОБА_1 С.) у відповідність до Правил користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357 і Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, що затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 р. № 562 (п. 4).

Відповідач наголошує, що Вказане рішення Адміністративної колегії ОСОБА_4 ПАТ «Львівобленерго» він оскаржив до Львівського окружного адміністративного суду (справа № 813/847/15). Станом на день подачі відзиву, рішення адміністративного суду по цій справі, яке б набрало законної сили, немає.

По суті виявленого порушення в помешканні гр. ОСОБА_1 відповідач зазначає, що, відповідно до п. 37 Правил користування електричною енергією для населення (надалі - ПКЕЕН), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (із наступними змінами та доповненнями), енергопостачальнику надано право проводити обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза приладами обліку. Споживач несе відповідальність, згідно з законодавством, за порушення Правил користування електричною енергією, розкрадання електричної енергії, у разі самовільного підключення до електромереж і споживання її без приладів обліку (п. 48 ПКЕЕН).

Відповідач зазначає, що 17.04.2014 р. представниками ПАТ «Львівобленерго» в смт. Рудно проводилась рейдова перевірка по виявленню порушників ПКЕЕН. У будинку № 59 по вул. Дитячій, де проживає ОСОБА_1, було виявлено порушення ПКЕЕН, а саме: самовільне підключення до електромережі поза приладом обліку шляхом змонтування розгалуження потайною електропроводкою від ввідного кабелю до автоматичного вимикача, який підключений до квартирної електромережі. Виявлене порушення зафіксовано в установленому порядку актом про порушення № 05133 від 17.04.2014 р.

Комісією ПАТ «Львівобленерго» 08.05.2014 р. було прийняте рішення визначити розмір збитків, завданих Товариству протиправними діями споживача, за Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562. Згідно розрахунку розмір збитків склав 17788,24 грн.

Відповідач звертає увагу на те, що дії ПАТ «Львівобленерго» по складенню акту про порушення Правил користування електричною енергією для населення № 05133 від 17.04.2014 р. та визначення обсягу та вартості електричної енергії, спожитої споживачем поза приладом обліку є різновидом претензії до порушника - особи, яка без будь-яких правових підстав несанкціоновано відібрала поза приладом обліку електричну енергію.

Відповідач наголошує, що Акт про порушення та протокольне рішення комісії ПАТ «Львівобленерго», безпосередньо не встановлюють будь-яких обов'язків гр. ОСОБА_1 С, а є способом оформлення претензій ПАТ «Львівобленерго» до гр. ОСОБА_1 С, не є обов'язковими до виконання з його сторони і містять рекомендації сплатити відповідні нарахування, не порушуючи жодних прав та інтересів гр. ОСОБА_1 В разі відмови від сплати відповідних нарахувань зі сторони гр. ОСОБА_1 передбачено спосіб захисту інтересів ПАТ «Львівобленерго» в судовому порядку, тобто право звертатись із позовом до суду про стягнення таких нарахувань в примусовому порядку. ПАТ «Львівобленерго» таким своїм правом скористалось та звернулось з цього приводу до суду.

Отже, на думку відповідача, підсумовуючи, в п. 2 рішення адміністративної колегії ОСОБА_4, претензії ПАТ «Львівобленерго» до побутових споживачів електричної енергії ОСОБА_1 та ОСОБА_5, в зв'язку із порушенням права саме ПАТ «Львівобленерго» на повну оплату спожитої електричної енергії (в зв'язку із її несанкціонованим відбором споживачами) та захистом свого (Енергопостачальника) порушеного права в установленому судовому порядку, розцінюється, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем. В будь-якому випадку, дії Енергопостачальника, спрямовані на захист своїх прав у судовому порядку органи Антимонопольного комітету України не повинні розцінювати, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, за твердженням відповідача, примушування Енергопостачальника відмовитись від своїх претензій до споживача-порушника, за наявності з цього приводу спору в судовому порядку, суперечить конституційним засадам правосуддя в Україні, оскільки фактично вимогою в рішенні Адміністративна колегія ОСОБА_4 позбавляє ПАТ «Львівобленерго» права на захист охоронюваних законом прав та інтересів в судовому порядку, що є неприпустимим. Адміністративна колегія ОСОБА_4 п. 4 рішення фактично привласнює собі функції суду, хоча таких повноважень ОСОБА_4 за законом не має.

Крім цього, відповідач зазначає, що у цивільній справі № 462/4859/14-ц за позовом ПАТ «Львівобленерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих порушенням Правил користування електричною енергією для населення, рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 16.04.2015 р. позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Львівобленерго» 17788,24 грн. у відшкодування збитків, завданих порушенням Правил користування електричною енергією для населення та 365,40 грн. витрат по оплаті судового збору. Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України від 12.05.2015 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ПАТ «Львівобленерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про відшкодування вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил користування електричною енергією для населення, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Львівської області від 16.04.2015 р.

Відповідач зазначає, що згідно платіжного доручення № 1293267 від 27.05.2015 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відшкодували в користь ПАТ «Львівобленерго» 17788,24 грн. збитків, завданих порушенням Правил користування електричною енергією для населення, нарахованих на підставі акту № 05133 від 17.04.2014 р. Отже, спір з приводу підставності (правомірності) претензій ПАТ «Львівобленерго» до споживачів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 3. В. про відшкодування вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил користування електричною енергією для населення вирішений в установленому законом порядку.

А відтак, за твердженням відповідача, за наявності рішення суду, яке набрало законної сили про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в користь ПАТ «Львівобленерго» 17788,24 грн. у відшкодування збитків, завданих порушенням Правил користування електричною енергією для населення, рішення адміністративної колегі ОСОБА_4 про необґрунтованість проведеного нарахування цієї суми та ще й із кваліфікацією таких дій ПАТ «Львівобленерго», як зловживання монопольним (домінуючим) становищем, не можуть вважатись законними.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тому, на думку відповідача, позовна вимога про зобов'язання ПАТ «Львівобленерго» виконати рішення адміністративної колегії ОСОБА_4 № 96 р/к від 23.12.2014 р., а саме: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке вказане у пункті 2 резолютивної частини рішення адміністративної колегії ОСОБА_4 № 96 р/к від 23.12.2014 р. шляхом приведення взаємовідносин з споживачем (ОСОБА_1) у відповідність до Правил користування електричною енергією для населення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357, і Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, що затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006р. № 562 є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Крім цього, на думку відповідача, безпідставною та такою, що не ґрунтується на законі є позовна вимога ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ «Львівобленерго» до державного бюджету штрафу у розмірі 60000 грн. та пені у розмірі 59400 грн. Рішенням адміністративної колегії ОСОБА_4 накладено на ПАТ «Львівобленерго» штраф у розмірі 60000 грн. за те, що ПАТ «Львівобленерго» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у вигляді дії (необгрунтоване донарахування вартості та обсягу електричної енергії споживачу), що може призвести до ущемлення інтересів споживача (ОСОБА_1 С), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Оскільки ПАТ «Львівобленерго» не вчиняло порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке ставиться у вину Товариства, згідно пункту другого рішення адміністративної колегії ОСОБА_4, тому третій пункт рішення адміністративної колегії ОСОБА_4, яким накладено на ПАТ «Львівобленерго» штраф у розмірі 60000 грн. так само не може вважатись законним, а відтак і безпідставна позовна вимога про стягнення цього штрафу. Звідси випливає і безпідставність позовної вимоги про стягнення 59400 грн. пені за несплату безпідставного нарахованого штрафу.

Відповідач зазначає, що Акт про порушення та протокольне рішення комісії ПАТ «Львівобленерго», безпосередньо не встановлюють будь-яких обов'язків гр. ОСОБА_1 С, а є способом оформлення претензій ПАТ «Львівобленерго» до гр. ОСОБА_1 С, не є обов'язковими до виконання з його сторони і містять рекомендації сплатити відповідні нарахування, не порушуючи жодних прав та інтересів гр. ОСОБА_1 В разі відмови від сплати відповідних нарахувань зі сторони гр. ОСОБА_1 передбачено спосіб захисту інтересів ПАТ «Львівобленерго» в судовому порядку, тобто право звертатись із позовом до суду про стягнення таких нарахувань в примусовому порядку. Більше того, чинним законодавством не передбачено право гр. ОСОБА_1 оспорювати акт та рішення ПАТ «Львівобленерго», прийняте на підставі нього (вказана правова позиція викладена у Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України (за винятковими обставинами), за 2010 - 2011 рр. від 01.06.2012 р.).

На думку відповідача, дії ПАТ «Львівобленерго» по складенню акту про порушення Правил користування електричною енергією та визначення вартості та обсягу електричної енергії необлікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕН як у всіх випадках, так і в даному конкретному випадку, незалежно від того чи ці дії правомірні чи не правомірні, не слід кваліфікувати, як зловживання монопольним становищем, оскільки такі дії за собою не тягнуть ніякого ні реального, ні можливого ущемлення інтересів споживача.

Щодо листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 03/32-4662 від 18.07.2014 р., то, на думку відповідача, такий є нічим іншим, як лише листом, в якому висловлені помилкові висновки з перевищенням повноважень Міністерства, не на підставі вимог закону та дійсних обставин, про що, ПАТ «Львівобленерго» повідомило Міністерство листом № 112-4407 від 31.07.2014 р., а тому такий лист аж ніяк не слід брати до уваги.

Відповідач зазначає, що оскільки в рішенні позивача, зроблені висновки про нібито зловживання (порушення) зі сторони ПАТ «Львівобленерго» на підставі листа Міненерговуглепрому № 03/32-4662 від 18.07.2014 р., тому відповідач спростовує даний лист та обґрунтує безпідставність його висновків тим, що, по-перше, згідно зі ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Складений у відповідності з вимогами законодавства акт за результатами заходу, є належним та допустимим доказом вчинення порушення зі сторони суб'єкта господарювання. В той же час, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не передбачено винесення за результатами заходу з державного нагляду будь-яких повідомлень, листів, листів-роз'яснень, тощо. Тому, лист Міненерговугілля № 03/32-4662 від 18.07.2014 р. не є актом перевірки, який прийнятий за результатами здійснення заходу з державного нагляду (контролю), такий документ не передбачений Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а відтак не має юридичної сили і не може свідчити про факт наявності чи відсутності порушень зі сторони ПАТ «Львівобленерго» або неправомірності дій підприємства.

В згаданому листі Міненерговугілля зазначено, що на дату розгляду звернення схема електропостачання помешкання відновлена, тому Міненерговугілля не може підтвердити або спростувати факт наявності або відсутності на дату оформлення акту самовільного підключення поза лічильником. Водночас, Міненерговугілля вже в наступному абзаці робить незрозумілі та повністю безпідставні висновки про неправомірність дій енергопостачальника, хоча в попередньому абзаці стверджується неможливість зробити з цього приводу будь-які висновки. Беззаперечно Міненерговугілля, може висловлювати свою позицію щодо тих чи інших питань, в т. ч. і листами, однак такі листи не будуть обов'язковими до виконання, нестимуть виключно декларативний (рекомендаційний) характер, не можуть відміняти норми закону та не можуть бути покладені в основу рішень, в т. ч. і органів Антимонопольного комітету України.

Отже, за твердженням відповідача, враховуючи викладене, лист Міненерговугілля України 03/32-4642 від 18.07.2014 р. не може братись до уваги з наведених вище обставин.

ПАТ «Львівобленерго» належним чином відреагувало на лист Міненерговугілля України № 03/32-4642 від 18.07.2014 р. листом № 112-4407 від 31.07.2014 р., повністю спростувавши висновки Міненерговугілля України, пропонувало Міністерству, щоб не вводити в оману гр. ОСОБА_1, вказаний лист відкликати, як помилковий. Більше того, з метою уникнення в подальшому непорозумінь, ПАТ «Львівобленерго» рекомендувало Міненерговугілля діяти лише в межах наділених повноважень, всебічно та неупереджено розглядати звернення громадян (якщо такий розгляд в межах повноважень Міністерства) не робити передчасних та непрофесійних висновків, не спотворювати дійсних обставин та керуватись чинним законодавством. Також, ПАТ «Львівобленерго» рекомендувало Міненерговугілля звернути увагу на кваліфікацію (компетентність) або об'єктивність (з тих чи інших причин) посадових осіб та виконавців, відповідальних за розгляд звернень громадян, зокрема по розгляду звернення гр. ОСОБА_1

Щодо листа НКРЕКП № 92/26/59-14 від 08.10.2014 р., то відповідач зазначає, що представниками енергопостачальника беззаперечно було встановлено місце позаоблікового розгалуження, про що зазначено і в Акті № 05133 від 17.04.2014 р. та схемі -додатку до нього, а протилежні з цього приводу та голослівні висновки НКРЕКП в листі № 92/26/59-14 від 08.10.2014 р. не можуть бути підставою для звільнення від встановленої відповідальності споживача-порушника.

Повністю свою позицію щодо листа НКРЕКП № 92/26/59-14 від 08.10.2014 р. ПАТ «Львівобленерго» висловило листом № 112-6074 від 13.10.2014 р. Щодо правового значення листа НКРЕКП № 92/26/59-14 від 08.10.2014 р., то його значення аналогічне і як листа згаданого Міненерговугілля України. Беззаперечно НКРЕКП, як і Міненерговугілля може висловлювати свою позицію щодо тих чи інших питань, в т. ч. і листами, однак такі листи не будуть обов'язковими до виконання, нестимуть виключно декларативний (рекомендаційний) характер, не можуть відміняти норми закону та не можуть бути покладені в основу рішень, в т. ч. і органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції», при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

Доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Отже, листи Міненерговуглепрому № 03/32-4662 від 18.07.2014р. та НКРЕКП № 92/26/59-14 від 08.10.2014 р., на думку відповідача, не є доказами в розумінні ч. 1 ст. 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки Міненерговуглепром та НКРЕКП не є сторонами чи третіми особами, як і не є вказані листи висновками експертів.

Більше того, на думку відповідача, до компетенції Мінпаливенерго чи НКРЕКП не віднесено право здійснювати правозастосовчу діяльність із визначенням винуватості та протиправності дій юридичних осіб у формі листів, адже такі повноваження згідно Конституції України реалізуються виключно судовими органами України шляхом прийняття рішень чи постанов.

На думку відповідача, оскільки відповідач не вчиняв порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке ставиться у вину відповідача згідно пункту другого рішення, тому третій пункт рішення, яким накладено на ПАТ «Львівобленерго» штраф у розмірі 60000 грн., так само не може вважатись законним, а тому позовна вимога про стягнення цього штрафу та пені є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Крім цього, на думку відповідача, безпідставною та такою, що не ґрунтується на законі є позовна вимога ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ «Львівобленерго» до державного бюджету штрафу у розмірі 60000 грн. та пені у розмірі 59400 грн. Рішенням адміністративної колегії ОСОБА_4 накладено на ПАТ «Львівобленерго» штраф у розмірі 60000 грн. за те, що ПАТ «Львівобленерго» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене частиною 1 статгі 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у вигляді дії (необгрунтоване донарахування вартості та обсягу електричної енергії споживачу), що може призвести до ущемлення інтересів споживача (ОСОБА_1 С.), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідач зазначає, що оскільки ПАТ «Львівобленерго» не вчиняло порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке ставиться у вину Товариства, згідно пункту другого рішення адміністративної колегії ОСОБА_4, тому третій пункт рішення адміністративної колегії ОСОБА_4, яким накладено на ПАТ «Львівобленерго» штраф у розмірі 60000 грн. так само не може вважатись законним, а відтак і безпідставна позовна вимога про стягнення цього штрафу. Звідси випливає і безпідставність позовної вимоги про стягнення 59400 грн. пені за несплату безпідставного нарахованого штрафу.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» № 2210-III від 11.01.2001 р., органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у разі, зокрема, якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необгрунтованого рішення; якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необгрунтованого рішення; наявності інших підстав, передбачених законами України.

Відповідач наголошує, що Висновки в рішенні № 96 р/к від 23.12.2014 р. грунтуються на відомостях, викладених в листах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 03/32-4662 від 18.07.2014р. та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 92/26/59-14 від 08.10.2014 р. Однак, інформація в цих листах була недостовірна, що призвело до прийняття незаконного та необгрунтованого рішення № 96 р/к від 23.12.2014 р. у справі № 1-02-48/2014 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

ПАТ «Львівобленерго» заявою № 112-4991 від 03.08.2015 р. в порядку ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», звернулось до позивача про перегляд рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 96 р/к від 23.12.2014 р. у справі № 1-02-48/2014 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Вказаною заявою ПАТ «Львівобленерго» просило позивача переглянути рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 96 р/к від 23.12.2014 р. у справі №1-02-48/2014 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; закрити провадження у справі № 1-02-48/2014 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зупинити виконання рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 96 р/к від 23.12.2014 р. у справі № 1-02-48/2014 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до закінчення його перегляду.

Відповідач наголошує, що станом на день розгляду справи, позивачем рішення по заяві ПАТ «Львівобленерго» № 112-4991 від 03.08.2015 р., в порядку ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - не прийнято.

Відповідач зазначає, що ПАТ «Львівобленерго» звернулось із адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення відповідача № 96 р/к від 23.12.2014 р. у справі №1-02-48/2014. (справа № 813/847/15). Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 р. в задоволенні адміністративного позову ПАТ «Львівобленерго» відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 р. у справі № 876/6626/15 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Львівобленерго» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2015р. у справі № 813/847/15 за позовом ПАТ «Львівобленерго» до ОСОБА_4 з участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 96 р/к від 23.12.2014 р. у справі №1-02-48/2014. Вказана справа по суті Львівським апеляційним адміністративним судом на час звернення з даним позовом не розглянута.

26.10.2015 року за вх № 26020/15 відповідач подав клопотання, згідно якого немає заперечень щодо розрахунків позивача по нарахуванню розміру штрафу і пені.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією та в порядку ст. 84 ГПК України, відповідач просить суд відмовити повністю в задоволенні позову Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» про зобов'язання ПАТ «Львівобленерго» виконати рішення адміністративної колегії ОСОБА_4 № 96 р/к від 23.12.2014 р., а саме: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке вказане у пункті 2 резолютивної частини рішення адміністративної колегії ОСОБА_4 № 96 р/к від 23.12.2014 р. шляхом приведення взаємовідносин з споживачем (ОСОБА_1) у відповідність до Правил користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357 і Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, що затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 р. № 562 та про стягнення з ПАТ «Львівобленерго» до державного бюджету штрафу у розмірі 60000 грн. та пені у розмірі 59400 грн.

У своїх поясненнях третя особа зазначає, що ПАТ «Львівобленерго» вказує на те, що було виявлено ніби-то порушення ПКЕЕН, а саме: самовільне підключення до електромережі поза приладом обліку шляхом змонтування розгалуження потайною електропроводкою від ввідного кабелю до автоматичного вимикача, який підключений до квартирної електромережі. На підставі цього було складено Акт про порушення ПКЕЕн № 05133 від 17.04.2014 р. (далі Акт) та здійснено нарахування вартості ніби-то необлікованої електричної енергії. Це не відповідає дійсності, оскільки за «розгалуження», вказане в Акті, прийняли напругу ланцюга сигналізації від блоку безперебійного живлення, який використовувався для резервного живлення електрообладнання будинку.

На думку третьої особи, Акт про порушення ПКЕЕн № 05133 (копія додається до матеріалів справи) складений безпідставно, з порушенням вимог п.3.1., п.4.1., п.4.6., п.4.7 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією», затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року № 562, із змінами та доповненнями, (далі по тексту Методика) та п.53 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ від 26.07.1999 року № 1357 (далі Правила), що підтверджено висновками уповноважених контролюючих органів, до яких третя особа зверталася в порядку, передбаченому п. 54 Правил, а саме: Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) та Антимонопольним комітетом України.

Третя особа зазначає, що Міненерго та НКРЕКП, які мають відповідних фахівців, дослідили надані документи і чітко вказали на порушення в діях відповідача норм права:

а) листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.07.2014 р. № 03/32-4642 (копія додається) ПАТ «Львівобленерго» було зобов'язано відкликати Акт про порушення ПКЕЕН від 17.04.2014 року № 05133 як неправомірний, а проведені за ним нарахування збитків вважати не чинними та скасувати. Крім того, Міненерго у вищезазначеному листі чітко зазначило, що представниками ПАТ «Львівобленерго» не зафіксовано в Акті та не позначено на схемі підключення безоблікового проводу, що є порушенням вимог п. 3.1 Методики та вказало, що дії енергопостачальника щодо процедури оформленя Акту суперечили вимогам ПКЕЕН та Методики та були неправомірними;

б) листом НКРЕКП від 08.10.2014 р. № 92/26/59-14 (копія в матеріалах справи) було зобов'язано ПАТ «Львівобленерго» скасувати усі нарахування по Акту, як безпідставні, оскільки:

- «в Акті не зазначено власника електричної мережі, до якої було здійснено самовільне підключення»;

- «в Акті та на схемі електропостачання споживача, в порушення п.3.1 Методики не зазначено місця самовільного підключення електропроводки до електричної мережі, а також не вказано: меж балансової належності; перерізів та матеріалів всіх проводів (кабелів), які зображені на схемі електропостачання споживача та використані в схемі самовільного підключення»;

- «енергопостачальник не мав підстав для застосування положень Методики»;

в) листом НКРЕКП від 14.01.2015 р. № 46/15/59-15 (копія додана до матеріалів справи) було надано вичерпну і остаточну відповідь щодо скасувань нарахувань по Акту, оскільки:

- «в Акті та на схемі електропостачання споживача, чітко не зазначено місця самовільного підключення електропроводки до електричної мережі, зокрема територіального місця знаходження точки підключення без облікової електропроводки до ввідного кабелю» (порушення п. 4.6 та п.4.7 Методики);

- «Акт не містить інформації щодо вчинення представником енергопостачальника дій, необхідних для виявлення прихованої електропроводки, а саме: використання спеціальних технічних засобів та/або здійснення часткового демонтажу будівельних конструкцій, оздоблювальних матеріалів»;

- «в Акті не зазначено меж балансової належності, а також перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), які зображені на схемі електропостачання споживача та використані в схемі самовільного підключення, а саме: проводу (кабелю), до якого було здійснено самовільне підключення (проводу (кабелю), використаного до ввідного автоматичного вимикача)», чим порушено вимоги п. 4.6 Методики;

- «розрахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії по Акту було здійснено ПАТ «Львівобленерго» всупереч вимогам Методики;

г) листом НКРЕКП від 28.01.2015 р. № 228/26/59-15 (копія додана до матеріалів справи), було підтверджено чинність листа НКРЕКП від 08.10.2014 р. № 92/26/59-14, та було зобов'язано ПАТ «Львівобленерго» скасувати усі нарахування по Акту, як безпідставні;

д) рішенням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення антимонопольного комітету від 23.12.2014 р. № 96р/к (копія в матеріалах справи) було встановлено, що ПАТ «Львівобленерго» займаючи монопольне становище на ринку постачання електричної енергії безпідставно та необгрунтовано провело донарахування неврахованої електричної енергії з посиланням на Методику і дії ПАТ «Львівобленерго» є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачено частиною 1 статті 13 та п. 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Крім цього, за твердженням третьої особи, є письмові висновки з боку спеціалістів Держенергонагляду та відділу НКРЕ у Львівській області, які викладено в Протоколі ІКЦ № 23 від 11.07.2014 року (копія додана до матеріалів справи), а саме, дослівно: « на засіданні комісії та огляді електричних установок споживача не було виявлено позаоблікове приєднання кабелю», «Методика не повинна застосовуватись, так як не виявлено місця підключення, не зазначено в Акті та не позначено на схемі».

Більше того, на думку третьої особи, неможливість контролерами виявити точку підключення підтверджено листом ПАТ «Львівобленерго» від 20.01.2015 р. № 112-0353, в якому зазначено, дослівно: «вказане позаоблікове підключення представник енергопостачальника без використання спеціальних технічних засобів під час попереднього контрольного огляду засобу обліку або технічної перевірки не мав можливості виявити...»

Окрім цього, третя особа зазначає, що на підтвердження зловживання ПАТ «Львівобленерго» монопольним становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії надає витяги з листів ПАТ «Львівобленерго» № 31-00271 від 20.04.2015 р. та № 112-3370 від 22.05.2015 р. (долучено до матеріалів справи 25.08.2015 р.), в яких висловлюється погроза припинення постачання третій особі електричної енергії, незважаючи на те, що станом на 20.04.2015 ще не було отримано відповіді на подану касаційну скаргу. Тобто, в порушення процедури, без отримання відповіді від Вищого спеціалізованого суду України, перевищуючи свої повноваження ПАТ "Львівобленерго» дозволило собі шантажувати мене та погрожувати відімкненням електричної енергії, дослівно: «ПАТ «Львівобленерго» ВИМАГАЄ від ОСОБА_1, ОСОБА_5 НЕГАЙНО відшкодувати в користь ПАТ «Львівобленерго» 17788,24 грн. ... В іншому випадку, енергопостачання до будинку № 59 по вул. Дитячій у м. Львів-Рудно буде припинено». Це однозначно підтверджує, що ПАТ "Львівобленерго», зловживаючи монопольним становищем на ринку, вчинило порушення законодавства, що призвело до ущемлення інтересів, яке було б неможливим за умов існування конкуренції на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Третя особа вважає, що Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету було повністю з'ясовано усі обставини справи і досліджено доказову базу та правомірно прийнято законне та обґрунтоване рішення про порушення ПАТ «Львівобленерго» законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачено частиною 1 статті 13 та п. 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів.

Згідно ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах:

- законності;

- гласності;

- захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Згідно пункту 1 статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно п.п. 2, 4, 5, 7, 14 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має відповідні повноваження, зокрема:

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі Закон України 2210), при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України:

збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;

отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 Закону України 2210, органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України 2210, особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники. Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато за відповідною заявою). Заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 40 Закону України 2210, особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право:

ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи);

наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу;

одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі);

оскаржувати рішення в порядку, визначеному законом.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм правами.

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України 2210, рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Таким чином, Законом України «Про захист економічної конкуренції» (надалі Закон) встановлено спеціальний порядок виконання та оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, тобто, під час виконання чи оскарження рішення необхідно дотримуватись такого порядку щодо:

- виконання рішення згідно ч. 2 статті 56 Закону, рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання;

- сплати штрафу - згідно ч. 3 статті 56 Закону, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;

- нарахування пені - згідно ч. 5 статі 56 Закону, за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.;

- зупинення нарахування пені - згідно ч. 5 статті 56 Закону, нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:

- справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

- відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

- зупинення нарахування пені згідно підпункту 20.2. пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15, припинення та зупинення нарахування пені відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь - яким органом, що вирішив (вирішує) спір;

- підтвердження сплати штрафу згідно ч. 8 статті 56 Закону, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати, відповідно, до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.;

- обчислення строків - згідно ч. 2 статті 62 Закону, Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Останній день строку триває до 24 години, але, коли в цей строк необхідно було вчинити дію в Антимонопольному комітеті України чи його територіальному відділенні, строк закінчується в момент закінчення робочого дня.

Згідно ст. 59 Закону України 2210, підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Згідно ст. 60 Закону України 2210, заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно абзацу 4 частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

У ході судового розгляду судом встановлено, що згідно з рішенням Адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 23.12.2014 р. № 96 р/к (надалі - рішення), визнано, що Публічне акціонерне товариство « Львівобленерго» (надалі відповідач, Субєкт) вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у вигляді дії (необґрунтоване донарахування вартості та обсягу електричної енергії споживачу), що може призвести до ущемлення інтересів споживача (ОСОБА_1С), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (пункт 2 резолютивної частини рішення). Також, накладено на Суб'єкта штраф у розмірі 60000 грн. (пункт 3 резолютивної частини рішення), зобов'язано Суб'єкта протягом двох місяців з дня отримання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке вказане у пункті 2 резолютивної частини рішення шляхом приведення взаємовідносин з споживачем (ОСОБА_1 (В.С.) у відповідність до Правил користування електричною енергією для населення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357 і Методиці визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, що затверджена Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 р. № 562 (пункт 4 резолютивної частини рішення);

Рішення з повідомленням ЛОТВ АМК України від 30.12.2014 р. № 13/03-2469 отримано Суб'єктом 26.01.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендоване) Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Львів 5 № 79000 0953449 3.

На підставі правової позиції пленуму Вищого господарського суду України та норм Закону України «Про захист економічної конкуренції» констатується, що часові проміжки можливості виконання відповідачем рішення, сплати відповідачем штрафу чи оскарження відповідачем рішення перебували у таких часових межах: 27.01.2015 р. - 27.03.2015 р.

Отже, відповідачу, згідно чинного законодавства України, було надано можливість добровільної сплати штрафу, визначеного Рішенням позивача протягом періоду з 27.01.2015 року по 27.03.2015 року. Доказів виконання, незважаючи на вимоги суду, відповідачем не надано.

Відповідач, у вищевказані строки не виконав рішення, не сплатив штраф та не надіслав документи, що підтверджують сплату штрафу, не оскаржив до господарського суду рішення, тобто, рішення є чинним і обов'язковим до виконання Суб'єктом.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення органів Антимонопольного комітету України можуть бути оскаржені до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішень, цей строк не може бути відновлений. У разі незгоди з рішенням, відповідач мав право оскаржити рішення до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішень.

Відповідач не оскаржив рішення до господарського суду, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», тому, відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15, господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (відповідач у розумінні статті 39 Закону України "При захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Щодо посилання відповідача на те, що рішення позивача, зобовязання до виконання якого відповідачем є предметом цього позову, було оскаржено до Львівського окружного адміністративного суду, слід зазначити, що, відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також, для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 2 цього ж кодексу передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїхправ та охрронюванихзакрном інтересів.

За змістом пункту 3 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Разом із цим частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Отже, виходячи із положень наведеної норми, законом може бути передбачено вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства.

Законом України "Про захист економічної конкуренції", який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів Антимонопольного комітету України. Зокрема, положеннями частини першої статті 60 цього Закону передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

З огляду на зміст цієї норми та зважаючи на положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, справи зі спорів про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, за винятком, відповідно до положень статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішення справ щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель. Зазначений висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 17 червня 2015 року у справі № 910/1331/14 Господарського суду міста Києва.

Крім того, згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 р. у справі № 813/847/15 у задоволенні адміністративного позову ПАТ «Львівобленерго» до ЛОТВ АМК України про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено. Згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2015 р. у справі № 813/847/15 закрито провадження у справі № 813/847/15 щодо оскарження рішення, у зв'язку із непідвідомчістю адміністративним судам справ щодо оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України.

Також, слід зазначити, що згідно з статтею 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Тому, позивач на підставі ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», було нараховано пеню за період з 28.3.2015 року по 01.06.2015 року, тобто протягом 66 днів в розмірі 1,5 % за прострочення в розмірі 59400 грн.

Отже, згідно Рішення позивача, зобовязання, виконання якого відповідачем є предметом позову, ЛОТВАМК України було нараховано до сплати відповідачем 60000 грн. штрафу та 59400 грн. пені, тобто 119400 грн.

Отже, предметом позову у справі № 914/1901/15 є зобов'язання відповідача виконати рішення і стягнення штрафу та пені за невиконання цього рішення, яке, в свою чергу, є чинним, не скасованим та відповідачем в порядку господарського судочинства у передбачений Законом України «Про захист економічної конкуренції» двомісячний строк з дня одержання такого рішення не оскаржено, а тому господарський суд при розгляді господарського спору в даній справі, у відповідності до норм Закону України «Про захист економічної конкуренції» не вправі здійснювати перевірку щодо правомірності рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.

Відповідач не був позбавлений процесуальної можливості оскаржити рішення у передбачений Законом України «Про захист економічної конкуренції» двомісячний строк до господарського суду та у процесі розгляду справи навести свої доводи і заперечення щодо рішення.

Посилання ж відповідача на судові рішення щодо стягнення з третьої особи суми штрафу не може бути взято до уваги при прийнятті рішення, оскільки в них не досліджувалися питання монопольного становища відповідача на ринку постачання електроенергії, не оцінювалися обставини прийняття позивачем Рішення, зобовязання виконання якого відповідачем є предметом позову по даній справі.

Також, покликання відповідача на рішення Апеляційного суду Львівської області від 16.04.2015 р. у справі № 462/4859/14 не відповідає частині 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції». При цьому, відповідно до постанови Верховного Суду України від 16.12.2003 р. у справі № 112/16-2002, мотивація рішення у цивільній справі, розглянутій загальним судом, є правовою оцінкою обставин такої справи та поданих у ній доказів, а не актами, які б мали преюдиційне значення для іншої справи.

Крім того, слід зазначити, що в ході розгляду даної справи, суду надані оціночні висновки Державних установ, на які покладено функції організації діяльності в сфері енергетики, зокрема, Міненерго та НКРЕКП, які дослідили надані позивачем документи, надали їм оцінку і чітко вказали на порушення норм права:

а) листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.07.2014 р. № 03/32-4642 ПАТ «Львівобленерго» було зобов'язано відповідача відкликати Акт про порушення ПКЕЕН від 17.04.2014 року № 05133 як неправомірний, а проведені за ним нарахування збитків вважати нечинними та скасувати. Крім того, Міненерго у вищезазначеному листі зазначило, що представниками ПАТ «Львівобленерго» не зафіксовано в Акті та не позначено на схемі підключення безоблікового проводу, що є порушенням вимог п. 3.1 Методики та вказало, що дії енергопостачальника щодо процедури оформленя Акту суперечили вимогам ПКЕЕН та Методики та були неправомірними;

б) листом НКРЕКП від 08.10.2014 р. № 92/26/59-14 було зобов'язано ПАТ «Львівобленерго» скасувати усі нарахування по Акту, як безпідставні, оскільки:

- в Акті не зазначено власника електричної мережі, до якої було здійснено самовільне підключення;

- в Акті та на схемі електропостачання споживача, в порушення п.3.1 Методики, не зазначено місця самовільного підключення електропроводки до електричної мережі, а також не вказано: меж балансової належності; перерізів та матеріалів всіх проводів (кабелів), які зображені на схемі електропостачання споживача та використані в схемі самовільного підключення;

- енергопостачальник не мав підстав для застосування положень Методики;

в) листом НКРЕКП від 14.01.2015 р. № 46/15/59-15 було надано відповідь щодо скасувань нарахувань по Акту, оскільки:

- в Акті та на схемі електропостачання споживача, чітко не зазначено місця самовільного підключення електропроводки до електричної мережі, зокрема територіального місця знаходження точки підключення безоблікової електропроводки до ввідного кабелю (порушення п. 4.6 та п.4.7 Методики);

- Акт не містить інформації щодо вчинення представником енергопостачальника дій, необхідних для виявлення прихованої електропроводки, а саме: використання спеціальних технічних засобів та/або здійснення часткового демонтажу будівельних конструкцій, оздоблювальних матеріалів;

- в Акті не зазначено меж балансової належності, а також перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), які зображені на схемі електропостачання споживача та використані в схемі самовільного підключення, а саме: проводу (кабелю), до якого було здійснено самовільне підключення (проводу (кабелю), використаного до ввідного автоматичного вимикача), чим порушено вимоги п. 4.6 Методики;

- розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії по Акту було здійснено ПАТ «Львівобленерго» всупереч вимогам Методики;

г) листом НКРЕКП від 28.01.2015 р. № 228/26/59-15, було підтверджено чинність листа НКРЕКП від 08.10.2014 р. № 92/26/59-14, та було зобов'язано ПАТ «Львівобленерго» скасувати усі нарахування по Акту, як безпідставні;

д) рішенням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення антимонопольного комітету від 23.12.2014 р. № 96р/к було встановлено, що ПАТ «Львівобленерго» займаючи монопольне становище на ринку постачання електричної енергії безпідставно та необгрунтовано провело донарахування неврахованої електричної енергії з посиланням на Методику і дії ПАТ «Львівобленерго» є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачено частиною 1 статті 13 та п.2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Разом з тим, твердження ПАТ «Львівобленерго» про те, що листи Міненерго та НКРЕКП мають виключно рекомендаційний характер і не є обов'язковими до виконання, спростовується наступним:

- відповідно до п. 54 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ від 26.07.1999 р. № 1357 (із змінами), контроль за дотриманням Правил здійснюють: Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики, Міненерговугілля, Держспоживінспекція, Антимонопольний комітет та їх органи на місцях;

- відповідно до Указу Президента України від 06.04.2011 р. № 382/2011, Міненерговугілля України, як головний орган в системі центральних органів виконавчої влади у паливно-енергетичному комплексі може надавати висновки, листи, роз'яснення щодо законодавства у сфері електроенергетики;

- відповідно до п.п.4.7-4.8 Положення про Інформаційно-консультаційний центр по роботі із споживачами електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.03.2009 р. № 299, зазначено, що всі зібрані матеріали направляються для вирішення до:

1) Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики, або

2) Держенергонагляду, або

3) Антимонопольного комітету України, або

4) Держспоживстандарту України.

Окрім цього, на підтвердження факту зловживання ПАТ «Львівобленерго» монопольним становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії учасниками процесу надано витяги з листів ПАТ «Львівобленерго» № 31-00271 від 20.04.2015 р. та № 112-3370 від 22.05.2015 р., що долучені до матеріалів справи 25.08.2015 р., в яких висловлюється відповідачем погроза припинення постачання третій особі електричної енергії. Тобто, в порушення процедури, ПАТ «Львівобленерго» погрожувало відімкненням електричної енергії. Це підтверджує, що ПАТ «Львівобленерго» вчинило дії, що призвели до ущемлення інтересів третьої особи, яке було б неможливим за умов існування конкуренції на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Отже, Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету було з'ясовано обставини справи, та у відповідності до передбачених чинним законодавством України повноважень, прийнято рішення про порушення ПАТ «Львівобленерго» законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачено частиною 1 статті 13 та п. 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем, представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не надав докази безпідставності позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» про зобовязання виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 року № 96 р/к, стягнення 60000 грн. штрафу та 59400 грн. пені є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що діяв на момент подачі позову, органи Антимонопольного комітету України звільнені від сплати судового збору.

Згідно ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задоволити.

2. Зобовязати Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (79052, м. Львів, вул. Сяйво, 10, код ЄДРПОУ 00131587) виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 року № 96 р/к.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79052, м. Львів, вул. Сяйво, 10, код ЄДРПОУ 00131587) на користь Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м. Львів, вул. І. Франка, 61, ідент. код 20812013) 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу та 59400 грн. (пятдесят девять тисяч девятсот) коп. пені.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79052, м. Львів, вул. Сяйво, 10, код ЄДРПОУ 00131587) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) 3606 (три тисячі шістсот шість) грн. 00 коп. судового збору.

5. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Пазичев В.М.

Суддя Іванчук С.В.

Суддя Коссак С.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.10.2015 року