Рішення № 53022813, 26.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р.Справа № 922/4955/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», м. Харків про стягнення коштів у сумі 20122,20 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 186 від 23.07.2015 р.,

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 805 від 15.05.2015 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Міжнародна страхова компанія - про стягнення страхового відшкодування в сумі 20122,20 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивачем було застраховано автомобіль ВАТ Завод ім.Фрунзе, який було пошкоджено внаслідок ДТП автомобілем ОСОБА_4 Автомобіль останнього було застраховано відповідачем. У звязку з викладеними обставинами позивачем було виплачено страхову компенсацію ВАТ Завод ім.Фрунзе в сумі 27087,04 грн. Наведене зумовлює, на думку позивача, виникнення регресних вимог до відповідача на суму 27087,04 грн.

В судовому засіданні 06.10.2015 р. оголошувалась перерва до 08.10.2015 р., яку було продовжено до 13.10.2015 р.

В судовому засіданні 26.10.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що позивачем було сплачено страхове відшкодування в більшій сумі (27087,04 грн.), ніж вартість фактично виконаних ремонтних робіт (26745,63 грн.) у звязку з тим, що кошти було перераховано СТО як передплата.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.10.2015 р. наполягав на задоволенні клопотань про призначення судової автотехнічної та судової автотоварознавчої експертизи; заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що сума, яка підлягає стягненню має бути визначена з урахуванням коефіцієнту зносу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

19 вересня 2012 року між позивачем (як страховиком) та ВАТ «Завод ім.Фрунзе» (як страхувальником) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1248а/12х (далі договір добровільного страхування), відповідно до якого здійснено добровільне страхування транспортного засобу: FORD FUSION, реєстраційний номер АХ7278CК, номер кузова НОМЕР_1, 2011 року випуску.

Страхова сума на транспортний засіб визначена в розмірі 93627,50грн., страховий тариф 3,76%.

Договором добровільного страхування визначено наступні страхові ризики: викрадення, збитки внаслідок ДТП, збитки внаслідок інших подій.

Франшиза безумовна за страховим випадком збитки внаслідок ДТП визначена в розмірі 468,14 грн. (0,50 % від страхової суми).

Період дії договору добровільного страхування з 20.09.2012 р. по 19.09.2013р.

31 липня 2013 року о 10 годині 30 хв. по проспекту Московському, 17-го партзїзду в місті Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були ОСОБА_5 (FORD FUSION, реєстраційний номер АХ7278CК, номер кузова НОМЕР_2) та ОСОБА_4 (транспортний засіб ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, страховий поліс ОСЦПВВНТЗ серії АС5200369 з терміном дії до 26.06.2014 р., виданий ТДВ «Міжнародна СК» (відповідач у даній справі) (відомості про дорожньо-транспортну пригоду № 9240136, а.с. 42).

Відповідно до п. 28.1 договору добровільного страхування страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі письмової заяви страхувальника і страхового акту, який складається страховиком.

31 липня 2013 року (в день ДТП) ВАТ «Завод ім.Фрунзе» звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування (арк.с. 40).

02 серпня 2013 року представником позивача ОСОБА_1, у присутності представника страхувальника, безпосереднього учасника ДТП - ОСОБА_5, було складено акт огляду транспортного засобу (арк.с. 35).

Відповідно до п. 28.10 договору добровільного страхування при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків СТО.

Зі змісту п.п. 28.11 договору добровільного страхування вбачається, що сторони домовились, що ремонт ТЗ здійснюється на базі авторизованого СТО (уповноваженої здійснювати ремонт та обслуговування ТЗ певної марки згідно вимог заводу-виробника за цінами офіційного дилера на підставі відповідних документів (угод з дилером тощо) за вибором страховка.

Відповідно до умов договору в якості авторизованого СТО позивачем було обрано ВАТ «Завод ім.Фрунзе», який згідно публічної інформації, розміщено на його сайті, є офіційним дилером автомобілів FORD.

Згідно калькуляції витрат на ремонт транспортного засобу ВАТ «Завод ім.Фрунзе» (арк.с. 37-39) загальна сума збитків внаслідок ДТП складає 44079,08 грн.

07 серпня 2013 року СТО було виставлено рахунок-фактуру № ЗиФ-0203888 на суму 27555,18 грн.

09 серпня 2013 року позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування (арк.с. 36) та було складено страховий акт №1.001.13.10537/VESKO28508 (а.с. 26), згідно яких розмір страхового відшкодування складає 27087.04 грн. (з урахування франшизи за договором про добровільне страхування).

12 серпня 2013 року позивач сплатив на користь ВАТ «Завод ім.Фрунзе» суму страхового відшкодування в розмірі 27087,04 грн. (платіжне доручення №50 860 від 12.08.2013 р. на суму 27087,04 грн., а.с. 25).

16 вересня 2013 року було підписано ОСОБА_4 виконаних робіт № ЗиФ-600091, згідно якого загальна вартість виконаних робіт по відновленню автомобіля FORD FUSION, реєстраційний номер АХ7278CК, номер кузова НОМЕР_2 складає 26745,63 грн.

Згідно відомостей № 9470183 (а.с. 16), дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_4 правил маневрування (п. 10.5 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306). За фактом правопорушення було складено протокол АБ2№513189 за ст. 124 КУпАП.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 24.10.2013р. у справі № 644/7554/13-п (провадження № 3/644/2123/13) (арк.с. 24) ОСОБА_4 було визнано винуватим у порушенні правил маневрування, внаслідок чого сталася ДТП; накладено на нього адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Вказана постанова набрала законної сили.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 (транспортний засіб ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4) була застрахована відповідачем у даній справі, що підтверджується інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ та полісом серії АС за номером 5200369-100 з терміном дії до 26.06.2014 р. Згідно полісу, розмір франшизи складає 1000,00 грн.

З огляду на наведене, позивач вважає, що саме відповідач як страховик має відшкодувати йому вартість сплачених відновлювальних ремонтних робіт автомобіля в сумі 20122,20 грн. Відповідну суму позивач визначає на підставі рахунку СТО (а не акту фактично виконаних робіт), з урахуванням франшизи за договором добровільного страхування в розмірі 468,14 грн., часткової оплати відповідача в розмірі 6964,84 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України Про страхування, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Договором добровільного страхування (а.с. 28-32) позивач та ВАТ «Завод ім.Фрунзе» (як страхувальником) погодили, що внаслідок настання страхового випадку - збитки внаслідок ДТП за участю автомобіля FORD FUSION, реєстраційний номер АХ7278CК, номер кузова НОМЕР_1, 2011 року випуску, в межах страхової суми 93627,50 грн. та з урахуванням безумовної франшизи 468,14 грн. - позивач відшкодовує завдані «Завод ім.Фрунзе» збитки.

Матеріали справи свідчать, що 31.07.2013 р. настав обумовлений позивачем та ВАТ «Завод ім.Фрунзе» в договорі добровільного страхування страховий випадок ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про страхування здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до п. 28.1 договору добровільного страхування страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі письмової заяви страхувальника і страхового акту, який складається страховиком.

Так, 31 липня 2013 року (в день ДТП) ВАТ «Завод ім.Фрунзе» звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування (арк.с. 40).

09 серпня 2013 року позивачем було складено страховий акт №1.001.13.10537/VESKO28508 (а.с. 26) на суму 27087.04 грн. (з урахування франшизи згідно договору про добровільне страхування).

Отже, у позивача були наявні визначені ст. 25 Закону України Про страхування та п. 28.1 договору добровільного страхування підстави для здійснення виплати страхового відшкодування ВАТ «Завод ім.Фрунзе».

12 серпня 2013 року позивач сплатив на користь ВАТ «Завод ім.Фрунзе» суму страхового відшкодування в розмірі 27087,04 грн. (платіжне доручення № 50 860 від 12.08.2013 р. на суму 27087,04 грн., а.с. 25).

Разом з тим, позивачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не доведено обґрунтованість розміру відшкодування, фактично сплаченого ВАТ «Завод ім.Фрунзе».

Так, зі змісту п.п. 28.10, 28.11 розмір збитків визначається за цінами офіційного дилера, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО.

Відповідно до умов договору в якості авторизованого СТО позивачем було обрано ВАТ «Завод ім.Фрунзе», який згідно публічної інформації, викладеної на його сайті, є офіційним дилером автомобілів FORD.

Як свідчить наявний в матеріалах справи ОСОБА_4 виконаних робіт № ЗиФ-600091 від 16 вересня 2013 року, вартість відновлення автомобіля FORD FUSION, реєстраційний номер АХ7278CК, номер кузова НОМЕР_2 складає 26745,63 грн., а не як вказано в рахунку-фактурі № ЗиФ-0203888 - 27555,18 грн.

Таким чином, за вирахуванням встановленої договором добровільного страхування франшизи в сумі 468,14 грн., позивач мав сплатити на користь страхувальника (ВАТ «Завод ім.Фрунзе») страхове відшкодування в сумі 26277,49 грн.

Згідно з ч. 1 ст.993 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з огляду на вказані норми чинного законодавства, право вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток, отримує страховик, який виплатив страхове відшкодування страхувальнику, причому в межах фактичних витрат.

Враховуючи, що розмір фактичного відшкодування позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування становить 26277,49 грн., до нього перейшло право вимоги, обумовлене ч. 1 ст.993 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України Про страхування.

Як зазначалось вище, шкода ВАТ «Завод ім.Фрунзе» була завдана внаслідок винних дій ОСОБА_4 (Постанова Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 24.10.2013р. у справі № 644/7554/13-п (провадження № 3/644/2123/13) (арк.с. 24), цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем (згідно страхового полісу ОСЦПВВНТЗ серії АС за номером 5200369-100).

Обовязок страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 щодо відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку встановлений ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, спричинену ОСОБА_4 позивачу внаслідок ДТП шкоду повинен відшкодувати відповідач.

Враховуючи, що страховим полісом ОСОБА_4 розмір франшизи визначено в сумі 1000,00 грн., а відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту, - загальний розмір суми, що підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем становить 25277,49 грн.

Як стверджують сторони, відповідачем було частково сплачено на користь позивача 6964,84 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про сплату позивачу відповідного відшкодування в більшій частині або в повному обсязі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 18780,79 грн., визначеній наступним чином: 26745,63 грн. (фактична вартість ремонтних робіт) - 468,14 грн. (франшиза за договором добровільного страхування) - 1000,00 грн. (франшиза за договором ОСЦПВВНТЗ) - 6964,84 грн. (часткова оплата відповідача).

Заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем розміру шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, є юридично неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

Так, як зазначалось вище, за умовами договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, законодавець покладає обовязок з визначення механічних пошкоджень транспортного засобу; розміру страхового відшкодування саме на страховика (ст. 25 Закону України Про страхування). Відповідний обовязок позивач виконав належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи акт огляду позивачем транспортного засобу від 02.08.2013 р. (а.с. 35) та страховий акт (а.с. 26).

Посилання відповідача на ст. 29 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в обґрунтування необхідності врахування зносу автомобіля ВАТ «Завод ім.Фрунзе» при визначенні розміру страхового відшкодування є необґрунтованими, оскільки вказана норма не підлягає застосуванню до правовідносин з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які врегульовані положеннями ч. 1 ст.993 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України Про страхування, що передбачають відшкодування шкоди в межах фактичних витрат.

Крім того, відхиляючи посилання відповідача на те, що його було позбавлено права визначити пошкодження автомобіля ВАТ «Завод ім.Фрунзе» одразу після ДТП, суд зазначає, що згідно пояснень представника відповідача, відповідача було повідомлено про вчинення ДТП, втім останній на місце події свого представника не направив.

Розглядаючи клопотання відповідача про призначення судової автотехнічної експертизи (вх.№ 39207 від 29.09.2015 р.) та про призначення судової автотоварознавчої експертизи (вх.№ 39206 від 29.09.2015 р.), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

При цьому, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Своє клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи (вх.№ 39207 від 29.09.2015 р.) відповідач обґрунтовує тим, що не погоджується з постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24.10.2013 р. в частині визнання винуватим у ДТП тільки ОСОБА_4 (відповідальність якого застраховано відповідачем).

Клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи (вх.№ 39206 від 29.09.2015 р.) відповідач обґрунтовує тим, що визначений позивачем розмір шкоди не враховує знос автомобілю.

З приводу клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи (вх.№ 39207 від 29.09.2015 р.), суд зазначає, що встановлення обставин ДТП, визначення особи, яка винувата у вчиненні ДТП та ступеня її вини - не входить в предмет доказування у даній справі.

Окрім того, за своїм змістом обґрунтоване відповідачем клопотання (незгода з постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова щодо винуватості у ДТП тільки ОСОБА_4Ю.) фактично свідчить про оскарження постанови місцевого суду та встановлення нових фактичних обставин у справі про адміністративне правопорушення, що не входить до компетенції господарських судів.

З приводу клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи (вх.№ 39206 від 29.09.2015 р.), суд зазначає, як встановлено вище, в предмет доказування у даній справі не входять обставини щодо зносу автомобіля в порядку ст. 29 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Наданий відповідачем висновок ХНДІСЕ ім. засл.проф. ОСОБА_6 зумовлює розбіжність у розмірі шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, саме з огляду на врахування ним коефіцієнту зносу автомобіля, що не має під собою правового підґрунтя в межах даної справи.

З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової автотехнічної експертизи (вх.№ 39207 від 29.09.2015 р.) та про призначення судової автотоварознавчої експертизи (вх.№ 39206 від 29.09.2015 р.).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати при частковому задоволенні позовних вимог покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1662,70 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 993 ЦК України, ст.ст. 5-7, 25, 27 Закону України Про страхування, ст.ст. 22, 34 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та керуючись ст.ст. ст.ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99, А3, код ЄДРПОУ 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в сумі 18780,79 грн., судовий збір в сумі 1662,70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_7