Рішення № 53022725, 27.10.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 рокуСправа № 912/3334/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фермерського господарства "Щурівське", Чернігівська область, Ічнянський район, с. Щурівка

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

про стягнення 6 353 784,79 грн.,

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 04.07.2015 року;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 30Д-10 від 01.10.2015 року;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 1Д-10 від 04.09.2015 року.

Фермерське господарство "Щурівське" (надалі ФГ "Щурівське") звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Креатив" (надалі ПрАТ"Креатив") суми збитків (неодержаного прибутку) у розмірі 6 353 784,79 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано тим, що ПрАТ"Креатив" ухиляється від підписання документів, які передбачені договором поставки від 14.10.2014 року № С14-00627, виконання умов п.п. 4.3., 4.6., 4.7., 5.2. договору, укладення додаткової угоди визначення ціни товару, що був поставлений за договором відповідачу за період з 23.10.2014 року по 30.11.2014 року в кількості 702,780 тонн та акта визначення кінцевої ціни та вартості товару до нього, що стало причиною понесення позивачем майнових збитків у вигляді не отриманого доходу на суму 6 353 784,79 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.09.2015 року порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду та від сторін витребувано необхідні для вирішення спору документи.

Ухвалою від 22.09.2015 року розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 07.10.2015 року господарським судом оголошувалась перерва до 12.10.2015 року.

Ухвалою суду від 12.10.2015 року розгляд справи відкладався.

Повноважним представником позивача в судовому засіданні 27.10.2015 року позов підтримано повністю.

Відповідачем подано відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач проти вказаного позову заперечив та просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Крім того, відповідачем до господарського суду 26.10.2015 року подано клопотання №1223-10 року про зупинення провадження у даній справі, відповідно до змісту якого ПрАТ "Креатив" просить суд зупинити провадження у справі № 912/3334/15 на час розгляду Господарським судом Чернігівської області справи № 927/1257/15 за позовом ПрАТ "Креатив" до ФГ "Щурівське" про розірвання договору поставки №С-1400627 від 14.10.2014 року.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Враховуючи, що наведені відповідачем у клопотанні № 1223-10 від26.10.2015 року обставини не доводять неможливість розгляду даної справи № 912/3334/15 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а саме справи № 927/1257/15 за позовом ПрАТ "Креатив" до ФГ "Щурівське" про розірвання договору поставки №С-1400627 від 14.10.2014року, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання останнього про зупинення провадження у даній справі.

Крім того, господарський суд враховує норми ст.ст. 112, 113 Господарського процесуального кодексу України, які надають право стороні на звернення до суду із відповідною заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо такі обставини настануть.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

Між ПрАТ "Креатив" (Покупець) та ФГ "Щурівське" (Продавець) укладено договір поставки від 14.10.2014 року № С14-00627 (надалі за текстом - договір).

За умовами даного договору сторонами погоджено, що Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року (надалі - Товар) на умовах Договору.

У відповідності до пункту 4.1 Договору кількість Товару, що поставляється за даним Договором (залікова вага, визначена на вагах Покупця шляхом перерахунку на базисні показники якості, вказані в п. 2.1. даного договору) - 800 тонн ±10% (за вибором Покупця).

Пунктом 4.2 Договору сторонами визначено, що для оприбуткування Покупцем поставленого Товару Продавець надає Покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого Товару по ціні 2000 грн., в т. ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування Товару є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється сторонами в порядку, встановленому п.п. 4.3-4.3.1 договору.

Умовами вказаних пунктів договору передбачено, що ціна Товару з якісними показниками, передбаченими в п. 2.1.договору, встановлюється сторонами шляхом укладання Додаткової угоди (надалі - Додаткова угода визначення ціни) та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної Додаткової угоди, але не пізніше, зменшена на 16% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати (відповідно до п. 5.1 Договору) з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тонну партії Товару, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна Товару може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в п. 4.2 договору, так і бути меншою.

У відповідності до пункту 4.7 договору для розрахунків на підставі Додаткової угоди визначення ціни формується акт визначення кінцевої ціни та вартості Товару з врахуванням вимог розділу 4 договору.

Згідно пункту 4.9 договору попередня сума договору (виходячи з первісної ціни) 1600000 грн.

У пунктах 5.1-5.2 договору сторонами погоджено, що Покупець зобов'язується здійснити оплату Товару на умовах передоплати у сумі, вказаній в п. 4.9 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури.

Остаточний розрахунок (доплати Покупцем або повернення коштів Продавцем) здійснюється після фактичного отримання Товару згідно з умовами договору та проведення досліджень поставленого Товару на відповідність його якості вимогам п. 2.1 договору, протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (п. 4.3) та акта визначення кінцевої ціни (п. 4.7), виходячи з остаточної ціни на Товар відповідно до п. 4.6 Договору.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Продавцем виставлено покупцеві рахунок на оплату від 15.10.2014 року № 4 на суму 1600000 грн., який Покупцем оплачено в порядку п. 5.1 Договору 21.10.2014 року, що підтверджується копією виписки по рахунку за 21.10.2014 року (а.с.20-21).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог договору позивач в період з 23.10.2014 року по 04.11.2014 року поставив на користь відповідача насіння соняшнику урожаю 2014 року в кількості 807,420 тонн, що підтверджується за наступними видатковими накладними:

- від 23.10.2014 року № 1 у кількості 36,480 тонн на суму 72 960 грн.;

- від 24.10.2014 року № 2 у кількості 148,900 тонн на суму 297 800 грн.;

- від 25.10.2014 року № 3 у кількості 107,040 тонн на суму 214 080 грн.;

- від 27.10.2014 року № 4 у кількості 149,420 тонн на суму 298 840 грн.;

- від 29.10.2014 року № 5 у кількості 184,400 тонн на суму 368 800 грн.;

- від 30.10.2014 року № 6 у кількості 76,540 тонн на суму 153 080 грн.;

- від 31.10.2014 року № 7 у кількості 39,140 тонн на суму 78 280 грн.;

- від 01.11.2014 року № 1 у кількості 46,720 тонн на суму 93 440 грн.;

- від 04.11.2014 року № 2 у кількості 18,780 тонн на суму 37 560 грн.

26.02.2015 року між сторонами складено акт № 1 переоцінки насіння соняшнику поставленого на користь відповідача за період з 31.10.2014 року по 04.11.2014 року в кількості 104,64 тонни.

27.02.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № С14-00627/2 до договору поставки № С14-00627 від 14.10.2014 року відповідно до умов якої сторонами встановлена ціна партії товару, що поставлений позивачем на користь ПрАТ "Креатив" за період з 31.10.2014 року по 04.11.2014 року в кількості 104,64 тонни, складає 8 312,14 грн. з урахуванням ПДВ.

З метою врегулювання питання щодо укладення сторонами Додаткової угоди визначення ціни поставленого насіння та акта визначення кінцевої ціни та вартості товару поставленого на користь відповідача за період з 23.10.2014 року по 30.11.2014 рік включно, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням вирішити дане питання та укласти передбачені договором поставки додаткову угоду та акт кінцевої ціни (листи № 3 від 18.02.2015 року, № 4 від 25.02.2015 року, № 7 від 26.02.2015 року, № 5 від 31.03.2015 року, № 8 від 27.05.2015 року, вимога від 16.07.2015 року).

Проте, за твердженням позивача, відповідачем зазначені вище листи та вимога залишені без реагування.

У звязку з викладеним, оскільки відповідачем порушено умови договору щодо укладення Додаткової угоди визначення ціни поставленого насіння та акта визначення кінцевої ціни та вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом відшкодування останньому завданих бездіяльністю ПрАТ "Креатив" збитків у вигляді неодержаного прибутку.

При розгляді даного спору господарський суд виходить з наступного.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України.

Так, ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків та моральної шкоди є одним із наслідків порушення зобов'язання.

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

За загальними правилами з відповідача можуть бути стягнуті збитки за наявності повного складу правопорушення, а саме:

1) порушення відповідачем своїх обов'язків перед позивачем;

2) наявності збитків, завданих відповідачем;

3) причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та негативними наслідками, що виявились результатом таких дій (бездіяльності);

4) вини відповідача у настанні негативних наслідків, яка проявилась у будь якій формі, тобто умислу, грубої або звичайної необережності.

Позивач зазначає, що відповідач грубо порушив, зокрема, п.п. 4.3., 4.6., 4.7., 5.2. договору поставки від 14.10.2014 року № С14-00627, ухиляється від визначення остаточної ціни продукції, підписання акта та додаткової угоди, якими було б встановлено остаточна вартість товару, що унеможливило проведення остаточних розрахунків між сторонами, внаслідок чого ФГ "Щурівське" завдано збитків.

Проте, з таким твердження не можна погодитися з огляду на те, що сторонами договору поставки від 14.10.2014 року № С14-00627 у п. 6.17. вказаного договору було погоджено, що в разі якщо сторони не домовляться щодо остаточної ціни відповідно до умов п.п. 4.3-4.3.1 договору, покупець (ПрАТ "Креатив") зобов'язується повернути товар продавцю (ФГ "Щурівське") в кількості , еквівалентній заліковій вазі товару, що був фактично поставлений продавцем, на суму повернення коштів згідно п. 6.14. договору. Товар повертається на умовах FCA склад покупця. При цьому продавець зобов'язується надати транспорт за свій рахунок у пункт навантаження та несе витрати пов'язані з перевезенням товару.

Згідно пояснень представника позивача (а.с.157) відповідач не пропонував ФГ "Щурівське" повернути товар, а на час розгляду справи останній не вважає співрозмірним та адекватним способом захисту своїх прав - повернення товару врожаю 2014 року.

Однак, суд звертає увагу на те, що позивач листом від 27.05.2015 року № 8 звертався до відповідача з вимогою повернути товар (а.с.38), однак не вчинив будь-яких подальших дій щодо реалізації свого наміру отримати товар з складу покупця та не подав суду відповідних доказів.

Отже, позивачем не доведено порушення відповідачем своїх обов'язків перед позивачем за договором поставки від 14.10.2014 року № С14-00627.

Стосовно визначення позивачем розміру збитків суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обґрунтовуючи розмір збитків позивач виходив з того, що ФГ "Щурівське" звернулося до ТОВ "Украгроконсалт" з запитом про надання інформації від 28.09.2015 року, а саме, надати довідку із зазначенням середньої ринкової закупівельної ціни на насіння соняшнику врожаю 2014 року за одну тонну з урахуванням ПДВ на території Чернігівської області (базисні норми: вологість 8%; сміттєва домішка 3%; олійна домішка 15%) станом на 16.07.2015 року (а.с.145).

На вказаний запит було отримано відповідь від ТОВ "Украгроконсалт" №199/15 від 06.10.2015 року, в якій повідомлено, що середній рівень закупівельних цін на соняшник українського походження врожаю 2014 року на умовах EXW станом на 16.07.2015 року становив 9300-9500 грн/тонну з урахуванням ПДВ (а.с.144).

Суд вважає, що позивач не довів розміру збитків пред'явлених до стягнення у даній справі, оскільки відповідь ТОВ "Украгроконсалт" №199/15 від 06.10.2015 року не є належним доказом в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, позаяк вказана відповідь не відповідає параметрам запиту про надання інформації від 28.09.2015 року, ТОВ "Украгроконсалт" не є експертною установою, крім того, останнім було надано лише цінову інформацію середньої вартості насіння соняшника українського походження станом на 16.07.2015 року, без зазначення які саме дані вивчалися, аналізувалися та покладені в основу відповіді.

Будь-яких інших доказів на підтвердження визначення вартості насіння соняшника суду подано не було.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів, необхідних для покладення на відповідача відповідальності у стягненні збитків, а також не доведено розміру збитків пред'явлених до стягнення у даній справі.

Враховуючи положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового зору покладаються на позивача.

В судовому засіданні 27.10.2015 року господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 64, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.10.2015 року.

Суддя М.С. Глушков