Рішення № 53022514, 28.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.2015 Справа № 905/2179/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів, м. Нікополь, Дніпропетровська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення пені в сумі 725882,29грн., 3% річних в сумі 36294,11грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №299-4016 від 31.12.2014р.);від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 28.10.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів, м. Нікополь, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення пені в сумі 725882,29грн., 3% річних в сумі 36294,11грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №151502/1406393 від 05.12.2014р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст.54-57 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: розрахунки пені та 3% річних; договір поставки №151502/1406393 від 05.12.2014р.; специфікації №1-4 від 30.04.2015р.; рахунки: №199904 від 07.05.2015р., №199908 від 10.05.2015р., №199909 від 10.05.2015р., №199950 від 10.05.2015р., №199963 від 12.05.2015р., №199964 від 12.05.2015р., №200034 від 16.05.2015р.; залізничні накладні: №45788726 від 07.05.2015р., №45788734 від 07.05.2015р., № 45788718 від 07.05.2015р., №45788775 від 07.05.2015р., №45788742 від 07.05.2015р., №45788767 від 07.05.2015р., №45788783 від 07.05.2015р., №45788700 від 07.05.2015р., №45893161 від 10.05.2015р., №45893120 від 10.05.2015р., №45893096 від 10.05.2015р., №45893229 від 10.05.2015р., №45893104 від 10.05.215р., №45893070 від 10.05.2015р., №45893138 від 10.05.2015р., №45893179 від 10.05.2015р., №45893088 від 10.05.2015р., №45893112 від 10.05.2015р., №45893146 від 10.05.2015р., №45969060 від 12.05.2015р., №45969045 від 12.05.2015р., №45968989 від 12.05.2015р., №45969086 від 12.05.2015р., №45969029 від 12.05.2015р., №45969094 від 12.05.2015р., №45969078 від 12.05.2015р., №45969110 від 12.05.2015р., №45969037 від 12.05.2015р., №45969003 від 12.05.2015р., №45969052 від 12.05.2015р., №45969011 від 12.05.2015р., №46088852 від 16.05.2015р., №46088803 від 16.05.2015р.; претензію №8931-7578/4016 від 13.07.2015р. та докази її направлення відповідачу; докази на підтвердження відправлення рахунків відповідачу; довідку ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження позивача; правоустановчі документи; довіреність №171-4016 від 11.04.2011р. на представника позивача; довідка № Е.21.0.0.0/4-61070 від 17.08.2015р. з банку про надходження коштів; довіреність №299-4016 від 31.12.2014р. на представника позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: заява №12519-4016 від 24.09.2015р., в якій позивач підтвердив відсутність в провадженні господарських судів справи з такого спору між тими ж сторонами та відсутність рішення з такого спору; платіжні доручення: №3000558462 від 26.06.2015р. на суму 11000000,00грн., №3000559124 від 02.07.2015р. на суму 1448577,40грн., №3000559125 від 02.07.2015р. на суму 1531622,95грн., №3000559128 від 02.07.2015р. на суму 15527481,16грн., №3000559995 від 08.07.2015р на суму 2403910,80грн., №3000559455 від 06.07.2015р. на суму 13480000,00грн., №3000559996 від 08.07.2015р. на суму 2523808,40грн., №3000560599 від 13.07.2015р. на суму 3838145,54грн.; пояснення до відзиву №13783-4016 від 22.10.2015р. з додатками.

12.10.2015р. на адресу господарського суду надійшов відзив на позовну заяву №09-10/42 від 09.10.2015р., в якому останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що знаходиться в зоні здійснення антитерористичної операції, незначне прострочення виконання свого зобовязання з оплати поставленої продукції, скрутне фінансове становище, зниження зовнішнього та внутрішнього попиту на продукцію, внаслідок чого діяльність підприємства є збитковою. Крім цього, відповідачем у відзиві на позов заявлені клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу та клопотання про відстрочку виконання судового рішення строком до 12.10.2017р. Також надав: довіреність №09-18/4179 від 24.12.2014р.; копію балансу (фінансового звіту) за перше півріччя 2015р.; копію наказу №53 від 05.02.2015р. про: направлення персоналу у вимушений простій, переведення персоналу на підставі особистих заяв на неповний робочий тиждень, встановлення, встановлення за особистими заявами робітників неповний робочий час, зупинення доплат та надбавок, зупинення виплати доплати за науковий ступінь, тощо; довідку з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження відповідача; правоустановчі документи.

Представник позивача у судове засідання зявився, підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи. Обізнаність відповідача підтверджується поштовим повідомленням, повернутим на адресу господарського суду Донецької області.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.12.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №151502/1406393 (далі договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити згідно п. 3.4. даного договору феросплави (далі-товар) протягом строку з 01.05.2015р. по 31.08.2015р. на умовах, в кількості та строки, вказані в специфікаціях доданого договору, які є його невідємною частиною.

Поставка товару здійснюється по цінам, які визначені відповідно з умовами поставки, вказані в специфікаціях та включають в себе всі збори та інші обовязкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші видатки постачальника пов1язані з поставкою товару (п. 3.1. договору).

Відповідно п. 3.4. покупець проводить оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів за рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару. Постачальник повідомляє покупця про дату поставки товару шляхом передання за допомогою електронного або факсимільного звязку наступних документів: рахунки постачальника, копії залізничної квитанції, сертифікату якості, згідно п. 3.9. даного договору.

Датою поставки товару при постачанні залізничним транспортом, вважається дата штемпелю на залізничній накладній станції вантажовідправника згідно п. 2.1. (п. 2.3. договору).

За умовами п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

У випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати (п. 7.6. договору).

Відповідно п. 8.6., даний договір вступає в силу з 01.05.2015р. та діє до 01.11.2015р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобовязань за договором.

На виконання умов договору поставки №151502/1406393 від 05.12.2014р. позивач у період з 07.05.2015р. по 16.05.2015р. поставив товар відповідачу, що підтверджується залізничними накладними: №45788726 від 07.05.2015р., №45788734 від 07.05.2015р., № 45788718 від 07.05.2015р., №45788775 від 07.05.2015р., №45788742 від 07.05.2015р., №45788767 від 07.05.2015р., №45788783 від 07.05.2015р., №45788700 від 07.05.2015р., №45893161 від 10.05.2015р., №45893120 від 10.05.2015р., №45893096 від 10.05.2015р., №45893229 від 10.05.2015р., №45893104 від 10.05.215р., №45893070 від 10.05.2015р., №45893138 від 10.05.2015р., №45893179 від 10.05.2015р., №45893088 від 10.05.2015р., №45893112 від 10.05.2015р., №45893146 від 10.05.2015р., №45969060 від 12.05.2015р., №45969045 від 12.05.2015р., №45968989 від 12.05.2015р., №45969086 від 12.05.2015р., №45969029 від 12.05.2015р., №45969094 від 12.05.2015р., №45969078 від 12.05.2015р., №45969110 від 12.05.2015р., №45969037 від 12.05.2015р., №45969003 від 12.05.2015р., №45969052 від 12.05.2015р., №45969011 від 12.05.2015р., №46088852 від 16.05.2015р., №46088803 від 16.05.2015р. на загальну суму 51753546,25грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, а саме порушення строків здійснення оплати товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати штрафних санкцій за порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором поставки №151502/1406393 від 05.12.2014р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №151502/1406393 від 05.12.2014р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строк, який визначений в договорі поставки №151502/1406393 від 05.12.2014р., а саме протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

Отже позивач здобув право вимоги за залізничними накладними: №45788726 від 07.05.2015р., №45788734 від 07.05.2015р., № 45788718 від 07.05.2015р., №45788775 від 07.05.2015р., №45788742 від 07.05.2015р., №45788767 від 07.05.2015р., №45788783 від 07.05.2015р., №45788700 від 07.05.2015р. 19.06.2015р., за залізничними накладними: №45893161 від 10.05.2015р., №45893120 від 10.05.2015р., №45893096 від 10.05.2015р., №45893229 від 10.05.2015р., №45893104 від 10.05.215р., №45893070 від 10.05.2015р., №45893138 від 10.05.2015р., №45893179 від 10.05.2015р., №45893088 від 10.05.2015р., №45893112 від 10.05.2015р., №45893146 від 10.05.2015р. 20.06.2015р., за залізничними накладними: №45969060 від 12.05.2015р., №45969045 від 12.05.2015р., №45968989 від 12.05.2015р., №45969086 від 12.05.2015р., №45969029 від 12.05.2015р., №45969094 від 12.05.2015р., №45969078 від 12.05.2015р., №45969110 від 12.05.2015р., №45969037 від 12.05.2015р., №45969003 від 12.05.2015р., №45969052 від 12.05.2015р., №45969011 від 12.05.2015р. 24.06.2015р., за залізничними накладними: №46088852 від 16.05.2015р., №46088803 від 16.05.2015р. 16.05.2015р.

Відповідач здійснив оплату поставленого товару з порушенням строку, визначеного у договорі, а саме: по рахунку №199904 від 07.05.2015р. за залізничними накладними: №45788726 від 07.05.2015р., №45788734 від 07.05.2015р., № 45788718 від 07.05.2015р., №45788775 від 07.05.2015р., №45788742 від 07.05.2015р., №45788767 від 07.05.2015р., №45788783 від 07.05.2015р., №45788700 від 07.05.2015р. 19.06.2015р. в розмірі 11000000,00грн. 26.06.2015р., залишок по рахунку в сумі 1448577,40грн.; по рахунками №199908, 199909 від 10.05.2015р. за залізничними накладними: №45893161 від 10.05.2015р., №45893120 від 10.05.2015р., №45893096 від 10.05.2015р., №45893229 від 10.05.2015р., №45893104 від 10.05.215р., №45893070 від 10.05.2015р., №45893138 від 10.05.2015р., №45893179 від 10.05.2015р., №45893088 від 10.05.2015р., №45893112 від 10.05.2015р. в загальному розмірі 15325470,11грн. 02.07.2015р.; за рахунком 199950 від 0.05.2015р. за залізничною накладною №45893146 від 10.05.2015р. в розмірі 2403910,80грн. 08.07.2015р.; по рахунку 199963 від 12.05.2015р. за залізничними накладними: №45969060 від 12.05.2015р., №45969045 від 12.05.2015р., №45968989 від 12.05.2015р., №45969086 від 12.05.2015р., №45969029 від 12.05.2015р., №45969094 від 12.05.2015р., №45969078 від 12.05.2015р., №45969110 від 12.05.2015р., №45969037 від 12.05.2015р., №45969003 від 12.05.2015р. в розмірі 1733634,00грн. 02.07.2015р., залишок по рахунку в розмірі 13480000,00грн. 06.07.2015р.; по рахунку №199964 від 12.05.2015р. за залізничними накладними: №45969052 від 12.05.2015р., №45969011 від 12.05.2015р. 08.07.2015р., по рахунку №200034 від 16.05.2015р. за залізничними накладними: №46088852 від 16.05.2015р., №46088803 від 16.05.2015р. 13.07.2015р. - що підтверджується платіжними дорученнями та довідкою з банку № Е.21.0.0.0/4-61070 від від 17.08.2015р. про надходження коштів.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлений товар відповідно до умов договору поставки №151502/1406393 від 05.12.2014р. за вищевказаними накладними у встановлений договором термін.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони п. 7.6. договору встановили, що випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних в межах періоду, заявленого позивачем, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №09-10/42 від 09.10.2015р. заявив клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу на 80% у звязку, зокрема, з незначним простроченням виконання свого зобовязання. Відповідач у своїй заяві помилково просить зменшити суму штрафу на 80%, оскільки предметом позову, зокрема, є стягнення пені.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як встановлено судом, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено жодними доказами факту виникнення в нього збитків внаслідок допущення прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки №151502/1406393 від 05.12.2014р.

При цьому, як встановлено судом, з боку відповідача припущено незначне прострочення виконання своїх зобовязань перед позивачем та повністю виконано свої зобовязання з оплати отриманого від відповідача товару. У матеріалах справи також міститься звіт про фінансовий стан відповідача та наказ №53 від 05.02.2015р. про: направлення персоналу у вимушений простій, переведення персоналу на підставі особистих заяв на неповний робочий тиждень, встановлення, встановлення за особистими заявами робітників неповний робочий час, зупинення доплат та надбавок, зупинення виплати доплати за науковий ступінь, тощо.

Крім цього, наказом керівника Антитерористичного центру при СБК №33/6/а від 07.10.2014р. Про визначення районів проведення антитерористичної операції і термінів її проведення визначено, що Донецька і Луганська області (без винятків) входять до території проведення з 07.04.2014р.

Таким чином, враховуючи місцезнаходження відповідача (м.Маріуполь), останній здійснює свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги незначне припущення прострочення при виконанні відповідачем своїх зобовязань перед позивачем, а також відсутність відомостей щодо понесення позивачем у звязку з цим збитків, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем розміру пені на 50%, в результаті чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 362941,15грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені в розмірі 362941,15грн., 3% річних в розмірі 36294,11грн.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

За висновками суду, обставини, якими відповідач обгрунтовує клопотання про відстрочку виконання судового рішення, є майже тотожніми обставинам, які були враховані судом при зменшенні заявленого позивачем до стягнення розміру пені. При цьому, відсутність у відповідача необхідних грошових коштів не може бути підставою для відстрочки виконання судового рішення.

Одночасно, викладене у клопотанні відповідачем обгрунтування строку відстрочки до 12.10.2017р. жодним чином не обгрунтоване та є лише припущеннями відповідача.

За таких обставин, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву №09-10/42 від 09.10.2015р., про відстрочку виконання судового рішення строком до 12.10.2017р. підлягає залишенню без задоволення.

Щодо посилань позивача у поясненнях №13753-4016 від 22.10.2015р. на те, що відповідачем було порушено приписи ст. 59 Господарського процесуального кодексу, а саме не надіслано копії відзиву на адресу позивача, суд звертає увагу на те, що представник позивача був ознайомлений у судовому засіданні 13.10.2015р. з відзивом на позовну заяву, що не заперечується позивачем. Крім того, зважаючи на обізнаність представника позивача про наявність відзиву на позовну заяву в матеріалах справи №905/2179/15, позивач не був позбавлений можливості скористатися процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського кодексу України, а саме: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, тощо.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів, м. Нікополь, Дніпропетровська область (ЄДРПОУ 00186520) до Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, м. Маріуполь, Донецька область (ЄДРПОУ 00191158) про стягнення пені в сумі 725882,29грн., 3% річних в сумі 36294,11грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, (87500, Донецька область, м. Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул. Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158) на користь Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ЄДРПОУ 00186520) пеню у розмірі 362941,15грн., 3% річних в сумі 36294,11грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 11432,65грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 362941,15грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 28.10.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2015р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 11068/15

надруковано 2 прим.:

1 - ГСДО,

1 відповідачу.