Вирок № 53022155, 29.10.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/17136/15-к

н/п 1-кп/640/639/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015 року Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого-судді Якуші Н.В., за участю секретаря судових засідань Пічугіної А.Г., прокурора Чуб Р.М., обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, розлученого, з середньою освітою, не працюючого, раніше судимого:

16.05.2002 р. Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки;

22.12.2005 р. Київським районним судом м. Харкова за ст. 185 ч.2, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;

20.02.2007 р. Дергачівським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 7 місяців;

17.12.2008 р. Київським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років; 17.07.2013 року звільнений з ВК №25 умовно-достроково на невідбутий строк 2 місяці 17 днів.

який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

запобіжний захід - не обирався,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

19.08.2015, приблизно о 13 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, за допомогою відкрутки, яка була при ньому, шляхом розбиття скла в автомобілі ЗАЗ Седан В, р.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, з ящика для рукавичок (бардачка) таємно викрав модем роутер марки «Samsung Verizon SCH-LC 11», вартість якого складає 268 грн. 00 коп.; зарядний пристрій, вартість якого складає 35 грн.; перетворювач напруги марки «Neo DRIVE 100 Вт» вартістю 188 грн., тримач для планшетів та навігаторів вартістю 60 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподіявши тим самим потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 551 грн. 00 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у висунутому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому розкаявся, та суду пояснив, що дійсно він 19.08.2015р. знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 за допомогою відкрутки, яка була при ньому, шляхом розбиття скла в автомобілі, який був припаркований за цією адресою, з бардачка викрав модем роутер, зарядний пристрій, перетворювач напруги, тримач для планшетів та навігаторів. Вказав, що майже одразу, недалеко від місця вчинення кримінального правопорушення був затриманий працівниками міліції. Зазначив, що зробив це через нестачу грошей, які були йому потрібні для лікування сина.

Дуже шкодує, що так сталось. Просив суд суворо не карати та призначити йому мінімальне покарання.

Показання ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Під час судового розгляду відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорювалися. Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин,а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Таким чином, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Оцінюючи у сукупності докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає, що його протиправні дії за ч.2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно, так як обвинувачений своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, особу винного, який раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, на обліку, характеристика за місцем мешкання не надана.

Обставинами, згідно з положеннями статті 66 КК України, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого у вчиненому.

Обставин, які згідно з положеннями статті 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено. На підставі ч.4 ст. 67 КК України суд не визнає обтяжуючу обставину покарання - рецидив злочину, тому що кваліфікаційною ознакою скоєння злочину інкримінованою органом досудового розслідування та встановленою судом є повторність.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2. і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкціями статей Особливої частини Кримінального кодексу України, за якими він обвинувачується і які передбачають відповідальність за вчинені злочини, так як відсутні передбачені ст. 69 КК України умові і підстави призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, ніж передбачене законом і відсутні обставини, які б давали суду підстави прийти до висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбуття покарання.

У зв'язку із тим, що обвинувачений раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, суд вважає, що підстави для призначення йому мінімального строку покарання відсутні, оскільки суд не вбачає в діях ОСОБА_2 намагання стати на шлях виправлення та перевиховання, проте зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, потерпілий претензій до останнього не має, суд вважає, що ОСОБА_2 немає необхідності призначити максимальний

розмір покарання у вигляді позбавлення волі, передбачений санкцією ст. 185 ч. 2 КК України, оскільки наведені обставини є підставою для призначення більш м'якого покарання, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого.

Цивільний позов, який відповідає положенням ч. 4 ст. 128 КПК України потерпілою стороною заявлено не було, а тому суд роз'яснює потерпілому, що він має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства на загальних підставах.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Обчислювати строк відбуття покарання з моменту затримання ОСОБА_2, тобто з 14 вересня 2015 року.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні не обиралась.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави процесуальні витрати пов'язані з проведенням:

-судово-дактолоскопічної експертизи № 249 від 20 серпня 2015 року в сумі 613 гривні 80 копійок (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова);

-судово-товарознавчої експертизи № 3622 від 21 серпня 2015 року в сумі 460 гривень 80 копійок (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова);

-судово-автотоварознавчої експертизи № 3119 від 02 вересня 2015 року в сумі 245 гривні 52 копійок (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази - відкрутка чорного кольору ,яка знаходиться у камері схову Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - після набуття вироком законної сили - знищити; модем роутер марки «Samsung Verizon SCH-LC 11», зарядний пристрій, перетворювач напруги марки «Neo DRIVE 100 Вт», тримач для планшетів та навігаторів, які повернуті потерпілому ОСОБА_4 під розписку - після набуття вироком законної сили залишити йому за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний судом м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя Якуша Н.В.