Постанова № 53019611, 29.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 жовтня 2015 року 08:34 справа №826/11522/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомВсеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України"доРектора Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Павленка Анатолія Федоровичапровизнання дій протиправнимиОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" (далі по тексту - позивач, ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України") звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Ректора Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Павленка Анатолія Федоровича (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати дію ректора, голови приймальної комісії Київського національного економічного університеті ім. Вадима Гетьмана Павленка А.Ф., що полягає у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача, протиправною.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2015 року №К/800/18166/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року скасовано, а справу №826/11522/13-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2015 року справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 28 вересня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2013 року позивач звернувся до відповідача із запитом №434-13, в якому просив з метою здійснення правового аналізу документів, моніторингу та громадського контролю за проведенням приймальної кампанії до вищих навчальних закладів України (далі по тексту - ВНЗ), дотримання державних стандартів освіти, забезпечення належного рівня знань, здійсненням заходів з запобігання та протидії корупції, відповідно до статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у термін не пізніше п'яти днів з дня отримання запиту надіслати за адресою: 03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А належним чином засвідчені копії документів, а саме: статут ВНЗ; свідоцтво про реєстрацію ВНЗ; довідка про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками; ліцензію ВНЗ та додатки до неї; довідка з ЄДРПОУ; правила прийому до ВНЗ у 2013 році; положення про приймальну комісію ВНЗ; наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ; план роботи та графік засідань приймальної комісії ВНЗ; дислокацію приміщень, які задіяні до підготовки та проведення зарахування до ВНЗ; встановлені квоти прийому до ВНЗ різних категорій осіб. У запиті від 05 березня 2013 року №434-13 позивач також просив надіслати перепустки до ВНЗ на прізвища закріплених представників від Комітету та Управління та забезпечити присутність вказаних осіб на засіданні приймальної комісії ВНЗ.

22 березня 2013 року листом №01/13-486 відповідач повідомив позивача, що направляти своїх спостерігачів на засідання приймальної комісії можуть лише ті громадські організації, яким таке право надано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, у зв'язку з цим, відповідачем було запропоновано надати підтверджуючі документи про надання позивачу такого права. Крім того, в листі №01/13-486 відповідач зазначив, що більшість документів, які перелічені у запиті, розміщені на офіційному інтернет-сайті університету.

Позивач вважає, що відповідач протиправно не надав запитувані документи та належну відповідь на запит від 05 березня 2013 року №434-13, чим порушив право позивача на доступ та одержання публічної інформації в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає, що надав обґрунтовану відповідь по суті запиту, яка не може бути визнана неправомірною відмовою в наданні інформації згідно з частиною другою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 03 червня 2015 року №К/800/18166/15 зазначив, що " …при новому розгляді справи, судам необхідно надати оцінку правомірності дій відповідача щодо ненадання позивачу на його запит від 5 березня 2013 року належним чином засвідчених копій документів..."

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, суду необхідно встановити зміст спірних правовідносин та надати оцінку вимогам позивача, викладеним у адміністративному позові.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Матеріали справи підтверджують, що ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України" є юридичною особою у формі громадської організації, ідентифікаційний код - 35416341, що підтверджується відомостями з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Статутом позивача.

Пунктом 3 частини першої статті 21 Закону України "Про громадські об'єднання" встановлено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право, зокрема одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Пунктом 2.5.54 Статуту позивача визначено, що завданням ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України" є здійснення громадського контролю за діяльністю середніх, вищих та спеціальних навчальних закладів, підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених норм законодавства, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що позивач наділений правом у порядку визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації", одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, тобто бути запитувачем інформації.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються зокрема особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Згідно абзацу одинадцятого частини першої статті 1 Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року №2984-III, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України "Про вищу освіту" №2984-ІІІ), вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана є державним вищим навчальним закладом.

Відповідно до абзацу дванадцятого частини першої статті 1 Закону України "Про вищу освіту" №2984-III вищий навчальний заклад державної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади.

Частиною першою статті 21 Закону України "Про вищу освіту" №2984-III, визначено, що повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються в межах законів статутом вищого навчального закладу. Власник (власники) вищого навчального закладу: розробляє статут вищого навчального закладу; організовує ліцензування вищого навчального закладу; призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту відповідно до цього Закону; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу; здійснює контроль за дотриманням умов, передбачених рішенням про заснування вищого навчального закладу; приймає рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого навчального закладу; здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Згідно абзацу першого частини другої статті 21 Закону України "Про вищу освіту" №2984-III власник (власники) здійснює (здійснюють) права, передбачені частиною першою цієї статті, щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу).

Частиною першою статті 32 Закону України "Про вищу освіту" №2984-III встановлено, що безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор, тощо.

Отже, з урахуванням вимог вищезазначених норм законодавства ректор Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" є розпорядником публічної інформації, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що знаходиться у володінні Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" закріплено право запитувача на доступ до публічної інформації, яке гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати таку інформацію.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується, серед іншого, шляхом наданням інформації за запитами на інформацію.

Згідно частини першої статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною п'ятою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Згідно частини першої статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною першою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

На підставі аналізу чинного законодавства та матеріалів справи суд дійшов висновку, що запит позивача від 05 березня 2013 року №434-13 оформлений відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформація, яка запитувалася не належала до інформації з обмеженим доступом, відповідачем не доведено наявність підстав для відмови в задоволенні запиту, передбачених статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", як наслідок, у відповідача відсутні законні та правові підстави для відмови позивачу у наданні відповіді на запит на інформацію від 05 березня 2013 року №434-13.

Заперечуючи проти задоволення позовної заяви відповідач посилається на те, що більшість документів, які зазначені в запиті, розміщені на офіційному інтернет-сайті університету, на підставі чого відповідач вважає, що він не відмовляв позивачу в наданні інформації та надав відповідь по суті.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Таким чином, розпорядник інформації у відповіді на запит немає права обмежитись посиланням на те, що інформація, яка запитується розміщена на загальному доступі, під яким також слід розуміти мережу Інтернет, він повинен надати запитувану інформацію у протилежному випадку надання відповіді про можливість отримання інформації із загальнодоступного джерела, в розумінні згаданого Закону вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" в якій вказано, що повідомлення запитувача інформації про можливість ознайомитися із запитуваною інформацією на сайті розпорядника публічної інформації суперечить частині другій статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до якої відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, вважається протиправною відмовою в наданні інформації, оскільки офіційний сайт є загальнодоступним джерелом.

В запереченні на позовну заяву відповідач вказує також на те, що позивач, реалізовуючи своє право на отримання публічної інформації повинен в запиті зазначити, що запитувачем є саме позивач, запит має містити підпис особи, уповноваженої діяти від імені позивача. Проте, запит від 05 березня 2013 року №434-13 надісланий від імені Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки ВГО "Конституційно-правового контролю України" та підписаний начальником Управління - ОСОБА_3, правом діяти від імені позивача без довіреності наділений лише голова позивача - ОСОБА_4, на підставі вищевикладеного відповідач приходить до висновку, що запит від 05 березня 2013 року №434-13 поданий від організації, яка є структурним підрозділом юридичної особи та не належить до запитувачів публічної інформації.

Суд вважає вищезазначені твердження відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства на підставі наступного.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання" громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Статтею 13 Закону України "Про громадські об'єднання" встановлено, що громадське об'єднання зі статусом юридичної особи може мати відокремлені підрозділи, які утворюються за рішенням відповідного керівного органу громадського об'єднання згідно із статутом.

Таким чином, ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України" - юридична особа у формі громадської організації та відповідно до пункту 3 частини першої статті 21 Закону України "Про громадські об'єднання" для здійснення своєї мети наділена правом у порядку, визначеному законом порядку, одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, тобто бути запитувачем інформації.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України", затвердженого наказом позивача від 21 січня 2009 року №02/1-09 (далі по тексту - Положення про Управління), передбачено, що Управління є консультативно-дорадчим структурним підрозділом позивача і створюється з метою здійснення громадського контролю, моніторингу, взаємодії та налагодження співпраці з державними органами та закладами сфери освіти і науки.

Пунктом 4.3 Положення про Управління встановлено, що Управління має право надсилати запити на інформацію та отримувати інформацію від державних органів та закладів сфери освіти і науки, їх посадових та службових осіб.

З аналізу вищезазначених норм законодавства, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що Управління володіє всіма ознаками, притаманними запитувачам інформації, а також наділено позивачем відповідними повноваженнями для подання запиту на інформацію та отримання відповідей, як наслідок, твердження відповідача є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.

Окрім того, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що матеріали справи містять довіреність від 05 лютого 2009 року №05/01-09, якою позивач уповноважив ОСОБА_3 - начальника Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України", серед іншого, надсилати запити на інформацію та отримувати інформацію від державних органів та закладів сфери освіти і науки, їх посадових та службових осіб. Довіреність дійсна до 05 лютого 2016 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що законні та правові підстави для ненадання позивачу на запит на інформацію від 05 березня 2013 року №434-13 запитуваної публічної інформації відсутні, отже, дії ректора, голови приймальної комісії Київського національного економічного університеті ім. Вадима Гетьмана Павленка А.Ф. є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Ректором Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Павленком Анатолієм Федоровичем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії ректора, голови приймальної комісії Київського національного економічного університеті імені Вадима Гетьмана Павленка Анатолія Федоровича, що полягають у відмові в задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" від 05 березня 2013 року №434-13.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Київського національного економічного університеті імені Вадима Гетьмана.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко