Постанова № 53019409, 29.10.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/5945/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Салюка П.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військовоъ частини А4009 про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

15 жовтні 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до військової частини А4009, в якому просить зобов'язати відповідача здійснити йому виплату добових за час відрядження в розмірі 7530 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що відповідно до наказу командира військової частини А4009 від 08.01.2015 року №4 він був відряджений у ВЧ А4152 (с. Нова Любомирка, Рівненська область) в розпорядження командира такої частини на 30 діб. В подальшому термін його відрядження подовжувався, а всього тривалість безперервного відрядження склала 251 добу.

Однак, по прибуттю до пункту постійної дислокації його повідомили, що оплату добових йому здійснювати не будуть в зв'язку з відсутністю підстав.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, до суду надіслав письмові заперечення, згідно яких просить відмовити в задоволені адміністративного позову та провести розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Так, відповідно до довідки №608 від 17.09.2015 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині А4009.

Відповідно до наказу № 4 від 08.01.2015 року позивач вибув у відрядження на 30 діб з 08.01.2015 року по 06.02.2015 року у розпорядження командира військової частини А4152 (с.Нова Любомирка, Рівненська область) для виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах.

Згідно наказу командира військової частини військової частини А4009 №191 від 16.09.2015 року, позивач прибув з відрядження з військової частини А4152 (пп В1670) і приступив до виконання службових обов'язків.

Факт перебування позивача у відрядженні з 08.01.2015 року по 16.09.2015 року у військовій частині А4152 підтверджується довідкою від 17.09.2015 року за №609, витягами з наказів командира військової частини А4009 №4 від 08.01.2015 року, №191 від 16.09.2015 року, завіреною т.в.о. начальника штабу ВЧ А4009 копією посвідчення про відрядження №42 від 08.01.2015 року, копією книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу військової частини А4009.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.6 ст.14 Закону №2011-XII при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно п.13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 № 98 визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ

Так, згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 року № 530 (далі - Інструкція) визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Пунктом 1.11 Інструкції встановлено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.

При цьому, згідно з п.1.4 Інструкції забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.

За відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються (п.1.12 Інструкції).

Посвідчення про відрядження позивача відповідає вимогам Інструкції, відхилень від порядку його оформлення судом не встановлено.

Відповідно до п.1.16 Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), направленим у відрядження одиночним порядком, крім відряджень, зазначених у пунктах 1.23 і 1.24 цієї Інструкції, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 1.5 цієї Інструкції, і за час перебування в дорозі виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1.5 Інструкції відрядження, у тому числі для інспектування військ, проведення ревізій та перевірок господарської та фінансової діяльності військових частин, призначається на строк не більше 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі.

Позивач був відряджений з 08.01.2015 по 16.09.2015, при цьому строк відрядження в подальшому постійно продовжувався. При цьому, як зазначалось відрядження продовжувалось позивачу наказами у межах 30-денного строку. Однак, відповідні накази не видавались, хоча ОСОБА_1 фактично перебував у відрядженні, тому така обставина не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку виплати добових позивачу за час такого відрядження.

При цьому посвідчення про відрядження оформлене згідно вимог законодавства, а зазначення в ньому вищевказаного строку відрядження (з 08.01.2015 року по 16.09.2015 року) жодним чином не свідчить про порушення порядку його оформлення.

Відповідно до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 30 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач мав виплатити ОСОБА_1 добові за час відрядження в сумі 7530 грн. (згідно посвідчення термін відрядження склав 251 день * 30,00 грн. = 7530 грн.).

Стосовно доводів представника відповідача відносно того, що відповідно до п.1.25 Інструкції військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період в розпорядженні не провадиться, суд зазначає наступне.

Зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання визначено п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008.

Спірний випадок не підпадає під дію даної норми, оскільки не передбачений серед підстав, у разі настання яких допускається таке зарахування. Таким чином, посилання представника відповідача на п.1.25 Інструкції як на підставу правомірності невиплати добових позивачу є необґрунтованим.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте всупереч наведеним положенням, відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його бездіяльності, що оскаржується.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задоволити.

Зобов'язати військову частину А4009 виплатити ОСОБА_1 добові за час відрядження в розмірі 7530 (сім тисяч п'ятсот тридцять) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_2