Ухвала суду № 53015844, 29.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/70542/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Рибченка А.О., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 по справі № 2а-14597/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання протипраними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2010 №0001610720/0, №0001590720/0, №0001600720/0.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково, податкові повідомлення-рішення від 11.08.2010 №0001610720/0 та №0001600720/0 скасовано, податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010 №0001590720/0 скасовано в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 103250 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, Державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рахунок платника у банку за травень 2010 року, за результатами якої складено акт від 03.08.2010 №373/07-018/32800088 та встановлено порушення вимог пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, пп. 7.7.4 та пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на 261 105,00 грн., заниження бюджетного відшкодування на 103 250,00 грн., а також відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі 6 145,00 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що позивач заявив до бюджетного відшкодування суми від'ємного значення у розмірі 151 710,00 грн., що виникли за період з жовтня 2004 року по червень 2007 року, по яким минув 1095-денний строк давності, визначений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181-ІІІ, також, на думку контролюючого органу, позивач безпідставно до бюджетного відшкодування заявив суму від'ємного значення в розмірі 103 250,00 грн., що виникло за період з липня 2007 року по березень 2010 року, оскільки не скористався передбаченим пп. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР правом на зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього податку у наступних податкових періодах, у зв'язку з чим також занизив і бюджетне відшкодування внаслідок не декларування ним оплаченої частини від'ємного значення на загальну суму 103250 грн., крім того, у позивача згідно з пп. "а" пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР відсутнє право на бюджетне відшкодування за травень 2010 року від'ємного значення у розмірі 6 145,00 грн., оскільки обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Так, за визначенням п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

А, відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 зазначеної статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вказаного вище Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного від шкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів, позивачем до контролюючого органу подано декларацію з ПДВ за травень 2010 року разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 261 105,00 грн. на його розрахунковий рахунок у банківській установі. Отже, вирішуючи питання про спосіб бюджетного відшкодування, позивач керувався саме пп. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР та фактично скористався своїм правом на отримання повної суми бюджетного відшкодування, натомість рішення про зарахування належної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів позивачем не приймалось, що є його правом, а не обов'язком, а отже, посилання контролюючого органу на порушення Товариством вимог пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР є неббгрунтованим та безпідставним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010 №0001600720/0 про збільшення бюджетного відшкодування на 103 250,00 грн. в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів є неправомірним.

Так, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону до складу податкового кредиту не підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

А, відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Закон № 168/97-ВР не обмежує право платника на включення до податкового кредиту, сум податку, що підтверджуються податковими накладними, які отримані після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), а суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані, з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Отже колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що включення позивачем в декларацію за травень 2010 року до податкового кредиту сум від'ємного значення в розмірі 151 710,00 грн., що виникли за період з жовтня 2004 року по червень 2007 року та заявлення вказаної суми до бюджетного відшкодування у червні 2010 року, відбулося поза межами строку давності (1095 днів), а отже контролюючим органом цілком правомірно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ на вказану суму. Натомість зменшення позивачу бюджетного відшкодування в сумі 103 250,00 грн., від'ємне значення за яким фактично сплачено позивачем постачальникам товарів у період з липня 2007 року по березень 2010 року та задекларовано позивачем в межах 1095-денного строку давності, є безпідставним.

Безпідставним також є і також висновок контролюючого органу про відсутність права у позивача на отримання бюджетного відшкодування у сумі 6 145,00 грн., оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки, обсяг оподатковуваних операцій позивача за відповідні 12 останніх календарних місяці є більшим ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (6 145,00 грн.), а отже, обставини для відмови позивачу в бюджетному відшкодуванні, передбачені абз. 2 пп. "а" пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97, фактично відсутні.

Таким чином, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 по справі № 2а-14597/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді А.О. Рибченко

Ю.І. Цвіркун