Ухвала суду № 53015842, 19.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/35805/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд-Ойл»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012

у справі № 2а/0270/3644/11

за позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці

до Відкритого акціонерного товариства «Вінницький міський молочний завод»

треті особи, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд-Ойл»;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Справа Наша»

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012, адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ВАТ «Вінницький молочний завод» до Державного бюджету України кошти в сумі 99000022,77 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 16500003,8 грн., за нікчемним договором комісії від 20.08.2009 № 2008/1, укладеним між ВАТ «Вінницький молочний завод» та ТОВ «Транс-Трейд-Ойл».

ТОВ «Транс-Трейд-Ойл» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 11, ст. 19, ч. 3 ст. 81, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

ДПІ у м.Вінниці просить стягнути з ВАТ «Вінницький міський молочний завод» до Державного бюджету України кошти в сумі 99000022,77 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 16500003,8 грн., за нікчемним договором комісії від 20.08.2009 № 2008/1, укладеним між ВАТ «Вінницький міський молочний завод» та ТОВ «Транс-Трейд-Ойл» (а.с. 1-3 т. 4).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТРАНС-ТРЕЙД-ОЙЛ» (комісіонер) та ВАТ «Вінницький міський молочний завод» (комітент) укладено договір комісії від 20.08.2009 № 2008/1, за яким комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за винагороду укласти від свого імені та за рахунок комітента угоди на придбання нафтопродуктів.

За умовами п. 2.1 договору комісіонер зобов'язався самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу з пошуку продавців товару, здійснити переддоговірну роботу та укласти від власного імені необхідні договори купівлі-продажу товару у відповідності до вказівок комітента; оплатити вартість товару шляхом перерахування грошових коштів з власних рахунків за вказаними покупцями банківськими реквізитами.

За умовами п. 3.1 договору комітент зобов'язався забезпечити комісіонера грошовими коштами, необхідними для виконання доручення; за виконання доручення - виплатити комісіонеру комісійну винагороду у визначеному сторонами розмірі протягом 30 календарних днів з моменту повного виконання комісійного доручення, що підтверджується затвердженим комітентом звітом; відшкодувати комісіонеру понесені ним витрати на виконання доручення на підставі наданих комісіонером матеріалів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок комісіонера.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПА у Вінницькій області провела виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання ВАТ «Вінницький міський молочний завод» вимог податкового законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 07.05.2010 № 175/23/00444429. В акті перевірки викладено висновки про те, що вказаний вище договір комісії не спрямований на настання обумовлених ним правових наслідків та мав на меті заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Вироком Староміського районного суду м.Вінниці від 03.10.2011 ОСОБА_2, який на час укладення договору комісії виконував обов'язки голови правління ВАТ «Вінницький міський молочний завод», визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08.12.2011 вирок Староміського районного суду м.Вінниці від 03.10.2011 ОСОБА_2 змінено в частині визначення запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, а у решті - залишено без змін.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що договір комісії від 20.08.2009 № 2008/1 є нікчемним згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки встановив, що ВАТ «Вінницький міський молочний завод» вчинило господарське зобов'язання за цим договором з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. При цьому в основу судових рішень покладено встановлені вироком Староміського районного суду м.Вінниці від 03.10.2011 обставини про те, що ОСОБА_2, знаючи про безтоварність операцій з купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, шляхом завищення валових витрат та податкового кредиту, умисно ухилився від сплати до бюджету держави податку на прибуток підприємства в сумі 1875000,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 56727,00 грн. Також суди виходили з того, що ВАТ «Вінницький міський молочний завод» та ТОВ «Транс-Трейд-Ойл» не надали доказів переміщення (перевезення) паливно-мастильних матеріалів».

При цьому судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України застосовано конфіскаційні санкції таким чином: стягнуто з ВАТ «Вінницький міський молочний завод» (у якого встановлено протиправний намір на вчинення господарського зобов'язання) до Державного бюджету України кошти в сумі 99000022,77 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 16500003,8 грн., за нікчемним договором комісії від 20.08.2009 № 2008/1, укладеним між ВАТ «Вінницький міський молочний завод» та ТОВ «Транс-Трейд-Ойл».

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими оскаржувані судові рішення, оскільки вважає, що суди неповно встановили обставини, що мають значення для правильного застосування ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Вказана норма Закону встановлює наслідки у вигляді застосування конфіскаційних санкцій за вчинення господарського зобов'язання з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, залежно від наявності наміру у обох сторін чи лише у однієї із сторін, а також залежно від виконання зобов'язання однією стороною або обома сторонами. При цьому стягуються ті кошти, що одержані за зобов'язанням.

Податковим органом заявлені позовні вимоги про стягнення з ВАТ «Вінницький міський молочний завод» на користь державного бюджету коштів в сумі 99000022,77 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 16500003,8 грн., як таких, що сплачені ВАТ «Вінницький міський молочний завод» за нікчемним договором комісії на користь ТОВ «Транс-Трейд-Ойл» (комісіонера).

Матеріально-правовими підставами для такого позову податковий орган, серед інших, визначив ст. 208 Господарського кодексу України. При цьому податковий орган фактично посилається на існування наміру на вчинення господарського зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, лише у однієї зі сторін - ВАТ «Вінницький міський молочний завод».

Зважаючи на те, що наслідки у вигляді застосування конфіскаційних санкцій за вчинення господарського зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, законом передбачені залежно від факту виконання зобов'язання однією стороною або обома сторонами, а також від наявності наміру у обох сторін чи лише у однієї із сторін, а також на те, що у разі наявності наміру лише у однієї зі сторін законом передбачено конфіскаційну адміністративно-господарську санкцію у вигляді повернення усього одержаного такою стороною другій стороні, а одержаного останньою або належного їй на відшкодування виконаного - стягненню за рішенням суду в доход держави, суди повинні були належним чином дослідити та встановити обставини щодо фактичного виконання зобов'язання ВАТ «Вінницький міський молочний завод» за договором комісії щодо:

забезпечення комісіонера - ТОВ «Транс Трейд Ойл» грошовими коштами, необхідними для виконання доручення;

виплати комісіонеру за виконання доручення комісійної винагороди у визначеному сторонами розмірі;

відшкодування комісіонеру понесених ним витрат на виконання доручення на підставі наданих комісіонером матеріалів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок комісіонера.

При цьому судам слід встановити точні суми виплачених коштів саме за зобов'язаннями за договором комісії, щодо якого викладені висновки про нікчемність в силу закону, та встановити походження коштів в сумі 99000022,77 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 16500003,8 грн., стягнення яких є предметом позову.

Суди повинні врахувати, що кошти, що підлягали сплаті (сплачені) за договорами поставки товару, укладеними ТОВ «Транс-Трейд-Ойл (комісіонером за договором комісії) від свого імені за дорученням комітента (позивача, а також кошти, що підлягали сплаті (сплачені) за договором поставки товару, укладеним позивачем як постачальником з ТОВ «Справа Наша», є коштами, що підлягали сплаті (сплачені) за зобов'язаннями за цими договорами поставок, та не є коштами, сплаченими за зобов'язаннями за договором комісії, щодо якого заявлені позовні вимоги.

Усі встановлені обставини мають підтверджуватися належними та допустимими доказами.

У разі достовірного встановлення обставини щодо одержання ТОВ «Транс Трейд Ойл» від ВАТ «Вінницький міський молочний завод» за договором комісії коштів, санкції мають бути застосовані у відповідності до вимог ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України - шляхом стягнення таких коштів з ТОВ «Транс Трейд Ойл» в доход держави.

Суд касаційної інстанції також зазначає, що договір, який податковий орган вважає таким, що укладений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, та за яким заявлено позов про стягнення кишів до державного бюджету, є двостороннім правочином. Алгоритм застосування конфіскаційних санкцій передбачає обох сторін договору. Відповідно суд має вирішити питання про залучення до участі у справі як другого відповідача ТОВ «Транс Трейд Ойл».

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд-Ойл» задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун